Постанова

від 27.11.2023 по справі 925/546/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 925/546/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гурчак Р.В.

від відповідача: Конопатський О.О.

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023, повний текст якого складено та підписано 18.09.2023

у справі № 925/546/23 (суддя Довгань К.І.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод спеціального обладнання»

про стягнення 2 260 307,52 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

18 квітня 2023 року позивач - Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спеціального обладнання 2 260 307,52 грн штрафних санкцій за невиконання зобов`язань по договору №616-22 (ЦЗ) на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 від 18.10.2022 з яких: 2 194 101,09 грн пеня та 66206,43 грн 3% річні.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного Договору не здійснивши поставку товару позивачу.

Позивач зазначив, що згідно п.1.1 укладеного Договору, відповідач зобов`язався у 2022 році поставити позивачу товари на загальну суму 48 642 000,00 грн і на виконання умов цього Договору 24.10.2022 позивач здійснив виплату попередньої оплати у розмірі 14 592 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2259 від 25.10.2022. Після чого, 07.12.2022 відповідач надіслав позивачу лист про продовження строку поставки товару до 19.02.2023 з подальшим автоматичним продовженням терміну дії договору на таку дату з відповідним підписанням додаткової угоди до договору, а у разі неможливості продовження термінів поставки відповідач просив розірвати вище вказаний Договір. Листом від 08.12.2022 позивач повідомив відповідачу про неможливість продовження строку поставки товару у зв`язку із закінченням бюджетного року, в якому просив відповідача повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок. У період з 12.12.2022 по 30.12.2022 відповідач повернув попередню оплату позивачем в розмірі 14 592 630,00 грн. У той же час позивач вважає, що за неналежне виконання умов п.5.1 та п.7.7 вказаного Договору відповідач має сплатити пеню та 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що належним чином повернув позивачу попередню оплату у повному обсязі на його вимогу, а тому відсутні підстави для стягнення пені на 3 % річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/546/23 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних застосовуються лише у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки договір № 616-22 (ЦЗ) на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 від 18.10.2022 до таких не належить, то підстави для застосування до спірних правовідносин положень названої норми, відсутні. Також суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі п. 7.2. і п.7.7. Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

А саме апелянт посилається на те, що:

- щодо розірвання договору суд не врахував, що умовами договору передбачено, що усі зміни і доповнення до договору оформляються додатковими угодами, які підписуються сторонами і мають однакову юридичну силу, водночас лист-відповідь позивача від 08.12.2022 не містить посилань на те, що позивач погодився з пропозицією відповідача про припинення зобов`язань за договором;

- суд не врахував наявність прострочення грошового зобов`язання, що є підставою для стягнення неустойки;

- також апелянт, посилаючись на положення ч. ч. 2, 6 ст. 231 ГК України та п. 7.2 та 7.7 договору вважає недоведеним твердження суду стосовно подвійного нарахування пені за один і той самий період.

Доводи та заперечення відповідача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- позивач, у своєму листі від 08.12.2022 відмовився від продовження строку (терміну дії договору) поставки (передачі товару) до 19.02.2023 та погодився з пропозицією відповідача про припинення зобов`язань за договором щодо поставки товару відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 договору та розірвання договору;

- розірвання договору здійснено у належній письмовій формі;

- розрахунки штрафних санкцій позивача є суперечливими та здійснено з порушення вимог ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/546/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

23.10.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі № 925/546/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 27.11.2023. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.11.2023. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.11.2023.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2023 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що спір стосується обставин забезпечення військової частини та під час воєнного стану, суд, керуючись ст. 8 ГПК України, дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи у закритому судовому засіданні, про що оголошено протокольну ухвалу від 27.11.2023.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.10.2022 між позивачем та відповідачем був укладений договір на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 за № 616-22 (ЦЗ) (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов`язався у 2022 році поставити позивачу (замовнику) товари, зазначені в Специфікації, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити ці товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: автопаливозаправник АПЗ-10 на базі шасі А8ТКА ІЇО9 4x4, код ДК 021:2015 - 34130000-7 «Мототранспортні вантажні засоби». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації.

За умовами п.3.1. і п.3.2. Договору загальна сума Договору складала: 48 642 000,00 грн. (сорок вісім мільйонів шістсот сорок дві тисячі гривен 00 копійок), у т.ч. ПДВ 0%. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана Сторонами.

Розділом 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати.

Так, згідно п.4.6 Договору оплата мала здійснюватися у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару у сумі 14 592 600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору Сторонами на строк визначений п. 5.1 розділу 5 даного Договору (не пізніше - 12.12.2022);

- перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 34 049 400.00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, Замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання - передавання товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Згідно п.5.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022. У разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12.12.2022.

В п. 5.2 Договору сторонами узгоджено, що місце поставки (передачі) товару: Поставка товару здійснюється Постачальником. Поставка та передача товарів Замовнику на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою: м. Київ, вул. Світла, 6.

За умовами п. 6.3 цього Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановленні цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За умовами п.7.7 Договору постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три процента річних від простроченої суми.

25.10.2022 позивачем була здійснена попередня оплата за Договором в розмірі 14 592 600,00 грн, що не заперечується сторонами.

30.11.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 30/11/2022-1 про продовження терміну (строку) поставки договору до 19.02.2023. Також, у разі неможливості продовження термінів поставки, відповідачем було запропоновано розірвати договорові та, у зв`язку з цим, надати реквізити для повернення отриманої попередньої оплати.

08.12.2022 позивач направив відповідачу лист-відповідь «Щодо розірвання договору» про неможливість продовження строку поставки товару у зв`язку із закінченням бюджетного року та просив відповідача повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок.

Відповідачем здійснено повернення попередньої оплати в загальній сумі 14 592 630,00 грн, зокрема:

- 12.12.2022 на суму 6 201 885,00 грн. згідно платіжного доручення №2516

- 20.12.2022 на суму 4 012 965,00 грн. згідно платіжного доручення №2574.

- 26.12.2022 на суму 1 459 260,00 грн. згідно платіжного доручення №2586.

- 30.12.2022 на суму 2 918 520,00 грн. згідно платіжного доручення №3895.

30.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду до вище вказаного Договору, яка була підписана після повернення відповідачем сум попередньої оплати у повному обсязі.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторони узгодили, що з моменту набрання чинності цією Додатковою зобов`язання Сторін, що виникли з Договору, припиняються окрім відповідного грошового зобов`язання Постачальника перед Замовником, передбаченого пунктом 4.6 розділу IV Договору.

Позивач, стверджуючи про порушення відповідачем умов договору, звернувся до суду з даним позовом про стягнення неустойки, нарахованої в порядку п. п. 7.2, 7.7 Договору та 3 % річних.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось у цій постанові, сторонами в п. 5.1 Договору встановлено строк поставки товару, а саме - не пізніше 12.12.2022.

Відповідач до закінчення означеного строку з листом № 30/11/2022-1 від 30.11.2022 звернувся до позивача, в якому з посиланням на приписи частини 1 статті 652 ЦК України вказував на те, що у жовтні та листопаді 2022 року енергосистема та інфраструктура України зазнали масованих ракетних атак російських окупантів, в тому числі Черкаська область, де здійснювало свою господарську діяльність товариство, а нестабільні логістичні та технологічні умови унеможливлювали стабільно та вчасно здійснювати підприємству свою діяльність. У зв`язку з чим відповідач просив продовжити строк (термін) поставки (передачі) товару, зазначеного у Специфікації (додатку № 1) до Договору - до 19.02.2023 для подальшого автоматичного продовження терміну дії договору на таку дату з відповідним підписанням додаткової угоди до договору.

У разі неможливості продовження термінів поставки відповідач у названому листі просив розірвати Договір та надати реквізити для повернення отриманої попередньої оплати.

08.12.2022 позивач у відповідь на цей лист повідомив про неможливість продовження строку поставки товару у зв`язку із закінченням бюджетного року та просив відповідача повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок, що зазначено у листі-відповіді від 08.12.2022 № 70/8346-22-Вих.

Частиною 1 статті 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений, у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно- телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів, проаналізувавши зазначену вище переписку між сторонами, приходить до висновку, що між сторонами досягнуто домовленостей щодо припинення зобов`язань та розірвання договору за взаємною згодою у зв`язку з істотною зміною обставин, якими відповідач керувався при укладенні правочину. На наведене також вказують наступні фактичні обставин щодо здійснення відповідачем повернення авансованого платежу після отримання листа від 08.12.2022 № 70/8346-22-Вих та, відповідно, їх прийняття позивачем. Доказів повернення коштів як помилково скерованого його платником не представлено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що повернення відповідачем авансу здійснювалось саме на виконання домовленостей між сторонами на підставі вищенаведених листів, які в розумінні статті 202 ЦК України є правочином у письмовій формі, адже спрямований на припинення зобов`язань.

Викладене в листі від 08.12.2022 № 70/8346-22-Вих прохання здійснити повернення авансу із зазначенням відповідних реквізитів також не може бути кваліфіковано як вимога в порядку частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки за загальним правилом у правовідносинах, пов`язаних з купівлею-продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару. Тоді як означене прохання позивача висловлено ним до дати настання строку поставки у відповідь на пропозицію відповідача щодо змінити або розвівання договору у зв`язку із зміною істотних обставин.

Отже, наступне оформлення сторонами досягнутої домовленості про припинення зобов`язань шляхом підписання додаткової угоди від 30.12.2022, укладеної, між іншим, вже після остаточного перерахування відповідачем авансованого платежу, на переконання Суду, не доводить наявності у відповідача прострочення з виконання зобов`язань як щодо поставки, так і щодо повернення попередньої оплати. Тому у цьому випадку відсутні підстави для стягнення неустойки, що передбачена п. 7.2 та п. 7.7 договору, а також застосування статті 231 ГК України та статті 625 ЦК України.

Відносно тверджень апелянта про те, що лист від 08.12.2022 № 70/8346-22-Вих не свідчить про згоду позивача з пропозицією відповідача щодо припинення зобов`язань за договором колегія суддів зазначає, що наведене не узгоджується зі змістом вказаного листа. Адже в ньому, як вже зазначалось, позивач чітко виклав прохання повернути авансований платіж та навів реквізити банківського рахунку, на який згодом відповідачем здійснено перерахування коштів.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання помилкових тверджень позивача про те, що після того як сторони 08.12.2022 дійшли згоди про припинення зобов`язань за договором, відповідач зобов`язаний був як повернути суму попередньої оплати за договором, так і продовжити виконання зобов`язань за договором.

З цього приводу Суд зазначає, що характер правових відносин поставки виключає одночасне існування у постачальника обов`язків поставити товар та повернути попередню оплату. У цьому випадку наявність одного зобов`язання одночасно виключає наявність іншого.

До того ж, сторонами в п. 4.7 договору узгоджено, що у разі порушення Постачальником зобов`язань за договором понад 2 (два) календарні дні, Постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення Замовником вимоги (листа, претензії). Отже, за відсутності досягнутих домовленостей між сторонами про припинення зобов`язань на чому наполягає апелянт, позивач мав би звернутись до відповідача на третій день після настання строку поставки (15.12.2022) з відповідною претензією. Утім, такі документи в справі відсутні, що додатково вказує на прийняття пропозиції відповідача про припинення зобов`язань та розірвання договору, яка була викладена в листі позивача від 08.12.2022 №70/8346-22-Вих., до якого, слід окремо зауважити, позивачем додано примірник додаткової угоди №1 (а.с. 28, т. 1).

Підлягає відхиленню і аргументація апелянта щодо неврахування судом попередньої інстанції наявності прострочення грошового зобов`язання, з огляду на таке.

Так, в п. 7.7 Договору визначено, що постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три процента річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.6 укладеного між сторонами договору, у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку невиконане зобов`язання повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення Замовником про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.

За змістом п. 12.4 Договору дія даного договору припиняється: - закінчення строку та повного виконання сторонами своїх зобов`язань; - достроково за згодою сторін або за рішенням суду; - у разі односторонньої відмови замовника від договору внаслідок порушення Постачальником зобов`язань, встановлених цим Договором.

Виходячи із буквального тлумачення положень пунктів 4.7, 7.6, 7.7 договору, судова колегія приходить до висновку, що сторонами визначено чіткий порядок виникнення у відповідача обов`язку з повернення попередньої оплати: 1) у разі порушення Постачальником зобов`язань за договором понад 2 (два) календарні дні; 2) надіслання Замовником повідомлення про розірвання договору.

Утім, згідно встановлених вище обставин справи повернення авансованого платежу здійснювалось відповідачем за його власною пропозицією та узгоджувалось із досягненням між сторонами згоди про дострокове припиненням договору у зв`язку із істотною зміною обставин. Тобто повернення авансу не пов`язано ані з простроченням виконання зобов`язання з поставки товару понад два календарних дні, ані з односторонньою відмовою позивача від договору через порушення Постачальником зобов`язання.

Зважаючи на те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а отже є обов`язковими для учасників правовідносин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено виникнення у нього права на нарахування неустойки згідно положень п. 7.7 Договору у спорі, що розглядається судом. Відтак, позовні вимоги в цій частині не можуть бути визнані обґрунтованій.

Резюмуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно п. 7.2. і п.7.7. Договору та, відповідно, про відмову в задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/546/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 11.12.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова