Ухвала
від 12.12.2023 по справі 22/96-10/90/08
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

12.12.2023 року м. Дніпро Справа № 22/96-10/90/08

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 12362" (особа яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. ( суддя Алєйнікова Т.Г., м. Запоріжжя, рішення підписано 17.01.2008р.) у справі

за позовом Запорізького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача -1: Приватного підприємства "Термінал", м. Запоріжжя

до відповідача -2: Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Запорізька обласна рада, м. Запоріжжя

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Державне підприємство "Запорізький інститут землеустрою", м. Запоріжжя

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Запорізьке обласне управління земельних ресурсів в особі правонаступника Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2001р.

ВСТАНОВИВ:

10.03.2004р. Запорізький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до Господарськогго суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Термінал" та до Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 29.12.2001 р. Сонячною сільською радою та Приватним підприємством «Термінал».

Рішенням Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. в позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, 08.11.2023р. до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 12362" (особа яка не брала участі у справі), в якій просить суд рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. скасувати та прийнят нове рішення, яким позов задовольнити. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. скаржник, посилається на те, що Товариство не було учасником справи № 22/96-10/90/08, про інснування оскаржуваного рішення йому стало відомом лише з відзиву ПП "Термінал" 24.10.2023р..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області області матеріали справи/копії матеріалів справи № 22/96-10/90/08. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 12362" на рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі № 22/96-10/90/08 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

20.11.2023р. матеріали справи № 22/96-10/90/08 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023р. визнано неповажними підстави для поновлення строку, вказані Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 12362" в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі №22/96-10/90/08. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 12362" на рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі №22/96-10/90/08 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі №22/96-10/90/08, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023р. апелянтом до суду подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

В обгрунтування інших підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги, заявник посилається на те, що на час розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 22/96-10/90/08 відкрите акционерне товариство "АТП 12362", правонаступником якого є апелянт, перебувало в процедурі санації; після цього мало місце перетворення організаційної форми. До 2018 року підприємство фактично не здійснювало діяльність. З`ясування наявності та стану активів почалося в 2019 році, з чим і пов`язані звернення до судів, зокрема до господарського суду Запорізької області з позовом про скасування рішнь реєстраторів щодо земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні підприємства та нерухомого майна. Щодо доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України, Скаржник зазначає, що представник апелянта ПАТ "АТП 12362", як адвокат, має зареєстрований кабінет в ЄСІТС.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017р., судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 93 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

За змістом ст. 119 ГПК України, у редакції, чинній з 15.12.2017р., суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі № 5/452/06, від 21.02.2019р. у справі № 911/4590/13.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2019р. у справі № 911/4590/13 зазначено, що «Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 4 роки, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.» (п.5.11).

Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції було ухвалене до набрання чинності з 15.12.2017р. ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 12362" з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. звернулось лише 01.11.2023р., тобто із значним пропуском строку, встановленого для апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України (у редакції, яка діяла станом на дату ухвалення рішення суду) встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

При цьому, згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України (в зазначеній редакції), право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст. 3 ГПК України).

Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017р., тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017р..

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

У ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З приписів ч. 2 ст.261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Таким чином, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022р. у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022р. у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023р. у cправі № 9/41).

Частиною 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні ст. 86 ГПК України, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З вищенаведеного слідує, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає неповажними наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, які зводяться до перебування підприємства певний час в процесі санації, перетворення організаційної форми та до з`ясування стану активів підпримства лише з 2019 року, оскільки вони не відносяться до виключних випадків, передбачених чииним законодавством, мають суб`єктивний характер та залежали виключно від Заявника (ПАТ"Автотранспортне підприємство 12362").

Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. у справі № 22/96-10/90/08, що виключає необхідність перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та чинне майже 15 років, з метою дотримання принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду.

При цьому, колегія суддів також враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 13/197-10.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 12362" на рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі № 22/96-10/90/08 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі № 22/96-10/90/08 та відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство 12362" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області області від 15.01.2008р. у справі № 22/96-10/90/08.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

Дата ухвалення рішення12.12.2023
Оприлюднено14.12.2023
Номер документу115583363
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів

Судовий реєстр по справі —22/96-10/90/08

Постанова від 21.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 12.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 22.11.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 10.11.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Рішення від 15.01.2008

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Алейникова Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні