Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/6647/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/6647/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/6647/23

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест»» (02115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10; ідентифікаційний код: 25270172)

До Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5)

про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік

За участі представників сторін:

Від позивача: Бєлкін Л. М. - адвокат, ордер серії АТ №1039790 від 24.04.2023;

Від відповідача: Михалевич М. М. - адвокат, довіреність №01/01/07-1384/д від 30.12.2022;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі-відповідач) про стягнення 3 990 578, 07 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 03.05.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали,

Після усунення недоліків позовної заяви, 12.06.2023 суд відкрив провадження у справі №910/6647/23, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 11.07.2023.

04.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

05.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 11.07.2023 суд на місці ухвалив продовжити відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 20.07.2023 та відкласти підготовче судове засідання на 12.09.2023.

20.07.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення.

05.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про врахування позиції Верховного Суду. 06.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі сторони позивача та закриття підготовчого провадження.

12.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 12.09.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.10.2023.

10.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 10.10.2023 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 14.11.2023.

02.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання №2 про врахування позиції Верховного Суду. У судове засідання 14.11.2023 прибули представники сторін.

Суд, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, що підтримали власні твердження та заперечення, які викладені у заявах по суті спору -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору.

Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача - ПАТ «Укрнафта» (відповідач), тобто 50% плюс 1 акція. Отже відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Таким чином, як стверджує позивач, на відповідача поширюються приписи абзацу другого статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено обставини щодо протиправної бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.), а також щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн.) на рахунок ПАТ «Укрнафта» в установі банку.

З цього ж рішення вбачається, що зобов`язання по виплаті частини чистого прибутку за 2020 рік акціонеру НАК «Нафтогаз України» до Державного бюджету України було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з податку на прибуток та зазначено, що ПАТ «Укрнафта» наполягала на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.

Згідно виписки про стан рахунків в цінних паперах, ТОВ «Навігатор-Інвест» (позивач) станом на 01.07.2021 було акціонером ПАТ «Укрнафта» з кількістю акцій 40 178 шт.

Отже, позивач стверджує, що у відповідача в силу вимоги абзацу другого статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій. Зокрема, на користь позивача належить перерахувати 2 846 792, 10 грн (з розрахунку 1 921 167 072, 00 грн (чистий прибуток відповідача за 2020 рік)/27 114 256 акцій = 70,8545 грн за 1 акцію; 70,8545 грн*40 178 акцій = 2 846 792, 10 грн).

Крім того, у зв`язку із несвоєчасним виконання обов`язку по перерахуванню позивачеві частини прибутку, відповідач також повинен сплатити 3 % річних та інфляційні втрати у порядку статті 625 ЦК України.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2 846 792, 10 грн в порядку статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також 3 % річних у розмірі 149 515, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 994 270, 97 грн у порядку статті 625 ЦК України за період з 01.07.2021 по 01.04.2023.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) згідно статті 75 ГПК України, оскільки, у справі №640/18646/21 брав участь відповідач, то слід вважати, що стосовно нього встановлена та обставина, що за 2020 рік акціонерам належить перерахувати частину чистого прибутку з розрахунку 1 921 167 072, 00 грн;

(2) строк оплати частини чистого прибутку за 2020 рік відповідно до абзацу 2 пункту 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» настав 01.07.2021;

(3) відповідач в порушення норм абзацу 2 пункту 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не виконав належним чином зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, чим порушив корпоративні права позивача як акціонера ПАТ «Укрнафта»;

У відповіді на відзив позивач додаткового зазначає наступне:

(1) вищим органом відповідача прийнято рішення здійснити розподіл прибутку товариства за підсумками 2020 року відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», що оформлено протоколом №31 від 18.05.2021;

(2) згідно резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №640/18646/21, ПАТ «Укрнафта» фактично сплатило на користь держави (шляхом взаємозаліку) частину чистого прибутку за 2020-й рік, тобто розмір чистого прибутку відповідача зафіксовано рішенням суду;

(3) у рішенні Конституційного Суду України від 22.07.2020 по справі №3-313/2019 (7438/19) зроблено висновок про те, що неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується лише державі, але не сплачується іншим учасникам товариства. Фактично, нормою абзацу 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо сплати частини прибутку на користь інших, ніж Держава, акціонерів, законодавець виправив (усунув) ту дискримінацію міноритарних акціонерів, яка запроваджувалася абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», та стаття 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є нормою спеціального регулювання;

(4) твердження відповідача про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на Конституції України, не відповідає дійсності, оскільки норма абзацу 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не визнавалася неконституційною. Крім того, сам відповідач не визнав протиправність вказаної норми, оскільки повністю виконав її, перрахувавши частину чистокого прибутку державі, а саме сплативши відповідну суду до Державного бюджету;

(5) дивіденди - це спеціальна форма платежу, яка виникає у зв`язку з розподілом чистого прибутку. Обов`язкова сплата частини чистого прибутку є прямим наслідком неприйняття рішення про виплату дивідендів, що і було зазначено відповідачем при прийнятті рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №31 від 18.05.2021. В ЦК України та Законі України «Про акціонерні товариства» не має жодної заборони на сплату частини чистого прибутку в іншій формі, а ніж дивіденди;

(6) твердження про те, що обов`язок сплатити частину чистого прибутку на користь державного бюджету витікає з ПК України не відповідає дійсності, оскільки, ПК України встановлює лише порядок адміністрування такої сплати;

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) абзац 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» надає акціонерам інші (додаткові) права всупереч тим, що містяться в ЦК України та Законі України «Про акціонерні товариства» (як спеціальному нормативному акті) та встановлює інший правовий порядок регулювання діяльності акціонерних товариств, що суперечить нормам Конституції України, а отже унеможливлює застосування таких норм, про що вже було зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020;

(2) право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів. Реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату. В свою чергу, чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків відповідно до п. 8.1. Статуту, залишається у повному розпорядженні товариства, яке на власний розсуд визначає напрями його використання (п. 8.2. Статуту);

(3) лише за наслідками розподілу прибутку ПАТ «Укрнафта» та сплати першочергових платежів, якими, зокрема, є податкові зобов`язання, Товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку. Проте, зі змісту рішення загальних зборів ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам, або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами. Загальними зборами відповідача 18.05.2021 було прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ «Укрнафта» в контексті виконання своїх податкових зобов`язань;

(4) АТ «НАК «Нафтогаз», як акціонер ПАТ «Укрнафта» не отримував за результатами 2020 року ні дивідендів, ні частини чистого прибутку, а тому безпідставними є доводи позивача щодо порушення принципу рівності прав всіх учасників товариства;

(5) до предмету регулювання законів про державний бюджет не відноситься питання управління господарським товариством (стаття 40 Бюджетного кодексу України). Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 27.02.2020 №3-р/2020, законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, змінювати обсяг прав, передбачених законами України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України;

(6) стаття 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» стосується бюджетного року, яким є 2021 рік, а отже, рішення загальних зборів відповідача від 18.05.2021 не поширює свою дію на період виплати частини чистого прибутку за 2020 рік;

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача здійснити виплату позивачеві частини чистого прибутку за 2020 рік. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи затверджено рішення загальними зборами відповідача про виплату акціонерам товариства дивідендів за 2020 рік?

- чи приймалось загальними зборами відповідача рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку товариства за 2020 рік? якщо так, то в якому порядку здійснюється такий розподіл та чи підлягає, в такому разі, застосуванню до спірних відносин абзац другий статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"?

- чи був позивач акціонером відповідача станом на 01.07.2021?

- чи порушено (та з якої дати) відповідачем корпоративні права позивача на одержання частини чистого прибутку товариства за 2020 рік, а відтак, чи є обґрунтованими заявлені позивачем суми до стягнення?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пунктів 1.1.-1.4. Статуту ПАТ «Укрнафта» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол №29 від 19.09.2019)(надалі - Статут), судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 року № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93.

Товариство є правонаступником державного підприємства - Виробничого об`єднання «Укрнафта». Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року змінено тип та назву Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта». Організаційно-правовою формою Товариства є акціонерне товариство. Товариство за типом є публічним акціонерним товариством.

При цьому, відповідачем не надано суду в повному обсязі Статут ПАТ «Укрнафта», зокрема, із розділами щодо статутного капіталу товариства. Натомість, як зазначив сам відповідач у відзиві, акціонерами ПАТ «Укрнафта» є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень Статуту та вимог чинного законодавства України.

Статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.

Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.

Отже, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

У відповідності до частин 1-3 статті 961 ЦК України в чинній редакції - права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з п. 8.1. Статуту відповідача - прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків і по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету та позабюджетних фондів в розмірах та в строки, встановлені законодавством чи договорами.

Чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків, визначених п. 8.1 Статуту, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до Статуту на власний розсуд та у своїх інтересах і інтересах акціонерів визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше (п. 8.2 Статуту ПАТ «Укрнафта»).

Розподіл прибутку здійснюється за рішенням загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та статуту (п. 8.3 Статуту ПАТ «Укрнафта»).

Отже аналіз вищенаведених положень Статуту Товариства свідчить, серед іншого, про право акціонера брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за звітній період (рік).

Частиною першою статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки про стан рахунку в цінних паперах від 24.04.2023 №2404/1 (том 1, а.с. 9), позивачеві, станом на 01.07.2021, належали акції відповідача у кількості 40 178 штук.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Матеріалами справи встановлено, що 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення були оформлені протоколом №31 (копія сторінок 1, 16, 22 протоколу знаходиться в томі 1, а.с.28-30).

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".

По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963 % від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".

Вказаним спростовуються заперечення відповідача щодо того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не може бути застосований до розподілу чистого прибутку товариства за 2020 рік, оскільки, саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" (як вищий орган акціонерного товариства) в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Відповідно до абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.

Суд зазначає, що сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).

Поряд з цим, згідно приписів вище зазначеного закону, виплата частини чистого прибутку пов`язується саме з неприйняттям рішення про нарахування дивідендів у визначений строк.

Відповідач не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 року, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі №640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, судами було встановлено, що 26 травня 2021 року на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол N 31 від 18.05.2021) та рішення Правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол N 6/1 від 20.05.2021) позивач склав та направив поштовим повідомленням на адресу відповідача розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072, 00 грн частини чистого прибутку.

Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію акціонерам відповідача складає 70,8545 грн (1 921 167 072 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК «Нафтогаз України» в статутному капіталі Товариства).

З огляду на вказане, позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта" станом на 01.07.2021, на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», мав право на отримання частини чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 2 846 792, 10 грн, з розрахунку (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) * 40 178.

Суд зазначає, що ПАТ «Укрнафта» у своїх заявах по суті справи та безпосередньо під час судового розгляду не заперечував проти розрахунку позивача.

Відповідно до абзацу 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.

Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01 липня 2021 року матеріали справи не містять.

Доводи скаржника про те, що а ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що строк (порядок) виплати чистого прибутку акціонерам встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Суд відхиляє твердження відповідача щодо того, що абзац 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» суперечить нормам Конституції України, оскільки суди не звернулися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників, у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Посилання на висновки Верховного Суду у справах N 676/47/21, N 334/3161/17, N 490/7071/16-ц, N 910/18214/19, N 129/1033/13-ц та Верховного Суду України у справах N 6-59цс13, N 6-2023цс15, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними.

Отже, на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства".

Виходячи з цього, суд вважає, що доводи скаржника про необхідність застосування положень ЦК України та Закону України "Про акціонерні товариства" як спеціального законодавства є помилковими. В цій частині суд також відхиляє доводи скаржника з посиланням на правові висновки, зазначені в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі N 676/47/21, оскільки обставини даної справи (предметом якої були вимоги про зобов`язання привести у попередній стан і повернути земельні ділянки водного фонду) не є релевантні обставинам даної справи, а тому не підлягають до застосування на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд погоджується із наданим позивачем розрахунком частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача у розмірі 2 846 792, 10 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) * 40 178).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання», а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17.

Отже, у даному випадку за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність, визначена ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивачів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3 % річних.

Дослідивши проведений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд, встановив, що позивач не вірно визначив настання періоду прострочення сплати частини чистого прибутку відповідача за 2020 рік.

Зокрема, як встановлено судом вище, строки здійснення виплат визначені безпосередньо в частині другій статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". У наведеній нормі вказано, що частина чистого прибутку сплачується (за умови неприйняття рішення про виплату дивідендів до 01 травня 2021 року) до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства до 01 липня року, що настає за звітним.

В силу вище зазначеного закону, а також порядку виплати частини чистого прибутку акціонерам відповідача за 2020 рік, що встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31, відповідач повинен був виплатити позивачеві, як своєму акціонерові, частину чистого прибутку за 2020 рік до 01.07.2021 року.

Згідно частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, прострочення відповідача щодо виплати частини чистого прибутку за 2020 рік настало з 02.07.2021, а не з 01.07.2021 як зазначив позивач.

Провівши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02.07.2021 по 01.04.2023, суд, за допомогою ІПС «Прецедент» встановив, що дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 149 281, 09 грн (а не 149 515, 00 грн як визначено позивачем), при цьому, розмір інфляційних втрат становить 994 270, 97 грн, як вірно визначено позивачем.

Інші доводи, на які посилалися сторони в своїх заявах по суті справи, не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позовні зазначив, що понесені ним судові витрати складаються із сплаченого судового збору у розмірі 59858, 70 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи те, що спір виник внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з своєчасної виплати акціонерам частини чистого прибутку, суд керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України покладає сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви на відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.11.2023 представник позивача до закінчення судових дебатів зробив заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення.

Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ: 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест»» (02115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10; ідентифікаційний код: 25270172) частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2 846 792 (два мільйони вісімсот сорок шість тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 10 коп., 149 281 (сто сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн 09 коп. - 3 % річних, 994 270 (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят) грн 97 коп. - інфляційних втрат, а також 59 858 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 70 коп. - судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 233, 91 грн 3 % річних.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.12.2023.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких