Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/6647/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа №910/6647/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Полякова Б.М.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Бєлкін Л.М.

від відповідача: Михалевич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 (повний текст складено 11.12.2023)

у справі №910/6647/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (далі - ТОВ "Навігатор-Інвест") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення 3 990 578,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм законодавства, не виконав належним чином зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТОВ "Навігатор-Інвест" у розмірі 3 990 578,07 грн, з яких: 2 846 792,10 грн - частина чистого прибутку за 2020 рік, 149 515,00 грн - три проценти річних, 994 270,97 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Навігатор-Інвест»" частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2 846 792,10 грн, 149 281,09 грн трьох процентів річних, 994 270,97 грн інфляційних втрат, а також 59 858,70 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 233,91 грн трьох процентів річних.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта" станом на 01.07.2021, на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", мав право на отримання частини чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, виходячи з суми коштів у розмірі 2 846 792,10 грн, з розрахунку (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) * 40 178. При цьому, провівши власний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 02.07.2021 до 01.04.2023, місцевий господарський суд встановив, що дійсний розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 149 281,09 грн (а не 149 515,00 грн, як визначено позивачем), а розмір інфляційних втрат становить 994 270,97 грн, як вірно визначено позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрнафта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, ПАТ "Укрнафта" зазначає, що посилання як позивачів по справі, так і суду першої інстанції на вимоги статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", як підстави для виплати частини чистого прибутку від діяльності товариства, не є такими, що ґрунтуються на нормах Конституції України, оскільки норми статті 21 вищенаведеного Закону не тільки не відповідають положенням Закону України "Про акціонерні товариства", як спеціального нормативного акта, а й суперечать та не узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який є основою для побудови даних правовідносин.

Також скаржник зауважує, що лише за наслідками розподілу прибутку ПАТ "Укрнафта" та сплати першочергових платежів, якими, зокрема, є податкові зобов`язання, товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку (проте такого рішення не було прийнято) із зазначенням конкретної грошової суми, яка буде спрямована на виплату акціонерам. Проте, зі змісту рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами.

Крім того, відповідач вказує, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" у справі №910/6647/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6647/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6647/23.

22.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6647/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6647/23. Розгляд апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 призначено на 26.02.2024. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.02.2024.

У судовому засіданні 26.02.2024 оголошено перерву до 18.03.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

12.02.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, у своєму відзиві позивач, зокрема зазначає, що ПАТ "Укрнафта" фактично сплатило на користь держави (шляхом взаємозаліку) частину чистого прибутку за 2020 рік, чим взяло до виконання норму абзацу 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Разом із тим, цей платіж повинен бути здійснений не тільки на користь державного бюджету, але й на користь інших учасників господарського товариства.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 18.03.2024 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивачів заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з пунктами 1.1-1.4 статуту ПАТ "Укрнафта" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол №29 від 19.09.2019) відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93.

ПАТ "Укрнафта" є правонаступником державного підприємства - Виробниче об`єднання "Укрнафта". Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву ПАТ "Укрнафта" з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта".

Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.

Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.

Таким чином, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача - ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція. Отже, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Як стверджує позивач, на відповідача поширюються приписи абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено обставини щодо протиправної бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн), а також щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку.

З цього ж рішення вбачається, що зобов`язання по виплаті частини чистого прибутку за 2020 рік акціонеру НАК "Нафтогаз України" до Державного бюджету України виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з податку на прибуток та зазначено, що ПАТ "Укрнафта" наполягала на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.

Згідно з випискою про стан рахунків в цінних паперах, ТОВ "Навігатор-Інвест" (позивач), станом на 01.07.2021, було акціонером ПАТ "Укрнафта" з кількістю акцій 40 178 шт.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що у відповідача, в силу вимоги абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку у розмірі 2 846 792,10 грн, відповідно до кількості належних акціонерам акцій (з розрахунку 1 921 167 072, 00 грн (чистий прибуток відповідача за 2020 рік)/27 114 256 акцій = 70,8545 грн за 1 акцію; 70,8545 грн*40 178 акцій = 2 846 792, 10 грн). Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконання обов`язку по перерахуванню частини прибутку позивач нарахував до стягнення з відповідача 149 515,00 трьох процентів річних та 994 270,97 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з частинами 1-3 статті 961 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

За приписами пункту 2 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Пунктом 8.1 статуту встановлено, що прибуток ПАТ "Укрнафта" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку ПАТ "Укрнафта" сплачуються проценти по кредитах банків і по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету та позабюджетних фондів в розмірах та в строки, встановлені законодавством чи договорами.

Чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків, визначених пунктом 8.1 статуту, залишається у повному розпорядженні ПАТ "Укрнафта", яке відповідно до статуту на власний розсуд та у своїх інтересах і інтересах акціонерів визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше (пункт 8.2 статуту).

Розподіл прибутку здійснюється за рішенням загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та статуту (пункт 8.3 статуту).

Аналіз вищенаведених положень статуту свідчить, серед іншого, про право акціонера брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за звітній період (рік).

За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

З наявної в матеріалах справи виписки про стан рахунку в цінних паперах від 24.04.2023 №2404/1 вбачається, що позивачу, станом на 01.07.2021, належали акції відповідача у кількості 40 178 штук.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Так, 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення оформлені протоколом №31.

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".

По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо того, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не може бути застосований до розподілу чистого прибутку товариства за 2020 рік, оскільки, саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" (як вищий орган акціонерного товариства) в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Згідно з абзацом 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Отже, вказаним Законом передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.

Сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).

У той же час, згідно з приписами наведеного вище закону, виплата частини чистого прибутку пов`язується саме з неприйняттям рішення про нарахування дивідендів у визначений строк.

Відповідач не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, судами встановлено, що 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол від 18.05.2021 №31) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол від 20.05.2021 №6/1) позивач склав та направив поштовим повідомленням на адресу відповідача розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072,00 грн частини чистого прибутку.

Отже, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію акціонерам відповідача складає 70,8545 грн (1 921 167 072 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта").

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта", станом на 01.07.2021, на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", мав право на отримання частини чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, виходячи з суми коштів у розмірі 2 846 792,10 грн, з розрахунку (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) * 40 178.

Згідно з абзацом 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.

Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.

Доводи скаржника, що а ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що строк (порядок) виплати чистого прибутку акціонерам встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Також, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження відповідача щодо того, що абзац 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" суперечить нормам Конституції України, оскільки суди не звернулися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Крім того, суд першої інстанції слушно зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників, у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з посиланням на правові висновки, зазначені в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21, оскільки обставини даної справи (предметом якої були вимоги про зобов`язання привести у попередній стан і повернути земельні ділянки водного фонду) не є релевантні обставинам даної справи, а тому не підлягають до застосування на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства", у зв`язку з чим стягненню з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача підлягає частина чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2 846 792,10 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) * 40 178).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 149 515,00 грн трьох процентів річних та 994 270,97 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2021 до 01.04.2023.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зроблено висновок, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання, на відповідача покладається відповідальність, відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачами розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем невірно включено до періоду нарахування трьох процентів річних та втрат від інфляції 01.07.2021, оскільки обов`язок відповідача щодо виплати коштів можна вважати простроченим саме з 02.07.2021.

Здійснивши власний розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат за період з 02.07.2021 до 01.04.2023, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дійсний розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 149 281,09 грн, при цьому, розмір інфляційних втрат становить 994 270,97 грн, як вірно визначено позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Навігатор-Інвест" підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Укрнафта" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ПАТ "Укрнафта".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

4. Матеріали справи №910/6647/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.04.2024 після виходу суддів Сітайло Л.Г. та Владимиренко С.В. з відпустки.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.В. Владимиренко

Б.М. Поляков