Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/7160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2023Справа № 910/7160/23

За позовом Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області (м. Запоріжжя)

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (м. Київ)

2. Східного офісу Держаудитслужби (м. Дніпро) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (м. Запоріжжя)

до: 1. Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ) в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Бердянського морського порту) (Запорізька обл., м. Бердянськ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" (м. Київ)

про визнання недійсними рішення та договору і стягнення 4.044.928,91 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від прокуратури: Жовтун Н.Б.

Від позивача-1: Федорова О.В.

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача-1: Мунтян О.Л.

Від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, 2. Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Бердянського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", відповідно до прохальної частини якого пред`явлено такі позовні вимоги:

- визнати недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом № 2 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель PROZORRO smarttender.biz (Конкретна назві закупівлі: послуги "Поточний ремонт стрілочних переведень № 50, 54, 90, 82, ділянок колій № 1,4, 17, 5") Бердянської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 26.10.2016;

- визнати недійсним договір № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 щодо закупівлі послуг "Послуги з поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв. № 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)", укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне будівельне управління "Промбудколія" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 4.044.928,91 грн, а з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", одержані ним за рішенням суду 4.044.928,91 грн, стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

До суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.07.2023.

21.06.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог прокурора.

23.06.2023 від позивача-2 надійшли пояснення по справі, в яких також викладено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

27.06.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

05.07.2023 до суду надійшли пояснення щодо позовної заяви прокурора, у яких позивач-1 підтримує заявлені вимоги і доводи позову.

10.07.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

11.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 01.08.2023.

17.07.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.

19.07.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

01.08.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

19.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.10.2023.

23.10.2023 відповідач-1 подав додаткові пояснення по справі та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке судом залишено без розгляду на підставі ст. ст. 118, 207 ГПК України протокольною ухвалою від 24.10.2023.

У судовому засіданні 24.10.2023 оголошувалась перерва до 21.11.2023.

У судовому засіданні 21.11.2023 прокурор та представник позивача-1 підтримали позовні вимоги, представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив. Представники позивача-2 та відпоідача-2 в судове засідання не заявились. Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи та його неявка не перешкоджає розгляду справі відповідно до ст. 202 ГПК України.

21.11.2023 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 Бердянською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» придбано за спрощеною закупівлею послуги «Послуги поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв.№ 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)» (код ДК 021:2015: 99999999-9) (ідентифікатор закупівлі UA-2016-10-12-000764-b). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 3 595 423,60 грн без ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли три суб`єкти господарювання: ТОВ «РБУ «Промбудколія» з пропозицією 3386690,00 грн, ПП «Владікос» з пропозицією 3582200,00 грн та ТОВ «Трансазовбуд» з пропозицією 3400000,00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «РБУ «Промбудколія», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням з визначення переможця, оформленого протоколом № 2 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель PROZORRO smarttender.biz (Конкретна назві закупівлі: послуги «Поточний ремонт стрілочних переведень № 50, 54, 90, 82, ділянок колій № 1, 4, 17, 5») Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 26.10.2016 (далі - рішення (протокол № 2) з визначення переможця), переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ «РБУ «Промбудколія», тендерна пропозиція із сумою 3 386 690,00 грн. без ПДВ якого відповідала технічним вимогам, установленим у тендерній документації замовника. Цим рішенням вирішено акцептувати пропозицію ТОВ «РБУ «Промбудколія».

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «РБУ «Промбудколія» укладено договір № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 про закупівлю послуг «Послуги з поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв. № 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)» (далі - Договір).

Умовами Договору визначено, що виконавець зобов`язується надати послуги у відповідності з Технічним завданням, а Замовник - оплатити послуги (п. 1.1). Склад та обсяг послуг може бути зменшено залежно від реального фінансування (п.1.2). Ціна договору складає 4 064 028,00 грн з ПДВ (п. 3.1 Договору).

Як вказує прокурор, наразі Договір № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2018 та випискою за рахунком виконавця Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Таким чином, відповідачем-1 за Договором на рахунок ТОВ «РБУ «Промбудколія» перераховано кошти у загальній сумі 4 044 928,91 грн.

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП «Владікос» визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2016-10-12-000764-b.

Приватне підприємство «Владікос» зверталося до господарського Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 №58/7-рш, в частині відносно ПП "Владікос".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2021 у справі 908/1256/20, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021, в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що встановлені АМКУ у рішенні від 06.05.2020 № 58/7-рш обставини узгодженості дій учасників торгів, є підставою для кваліфікації дій ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

У подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/10207/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» накладений рішенням АМКУ від 06.05.2020 № 58/7-рш штраф у розмірі 490 000 грн до загального фонду Державного бюджету України.

Наведені обставини в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та Приватне підприємство "Владікос" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а відтак спотворили результати проведення замовником відкритих торгів, порушивши право останнього на отримання найбільш ефективного для нього результату, тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним і рішення відповідача-1 з визначення переможця.

Враховуючи наявність умислу на укладення договору, що суперечить інтересам держави й суспільства лише у відповідача-2, прокурор просить застосувати передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України наслідки недійсності Договору та стягнути з відповідача-2 одержані ним 4 044 928,91 грн на користь відповідача-1, а отримані ним за рішенням суду - стягнути в дохід держави.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Прокурором пред`явлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом № 2 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель PROZORRO smarttender.biz (Конкретна назві закупівлі: послуги "Поточний ремонт стрілочних переведень № 50, 54, 90, 82, ділянок колій № 1,4, 17, 5") Бердянської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 26.10.2016; визнання недійсним договору № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 щодо закупівлі послуг "Послуги з поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв. № 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)", укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія"; та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне будівельне управління "Промбудколія" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 4.044.928,91 грн, а з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", одержані ним за рішенням суду 4.044.928,91 грн, стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування таких вимог прокурор вказує на те, що оспорюваний правочин є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки цей Договір укладено за результатами спотворених у результаті антиконкурентних узгоджених дій торгів. Також прокурор зазначає про необхідність застосування наслідків недійсності Договору на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, з метою задоволення суспільної потреби у захисті інтересів держави, пов`язаних із забезпеченням дії інституту публічних закупівель як способу ефективного та прозорого здійснення закупівель, законного і раціонального використання коштів державного підприємства.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) держави, прокурор послався на вчинення учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій, наслідком чого є спотворення результатів торгів та порушення права замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату. На думку прокурора, неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та ухвалення спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

У частині 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведено перелік випадків, коли договір про закупівлю є нікчемним.

Випадок, коли учасник (учасники) процедури закупівлі порушив вимоги законів України "Про публічні закупівлі" чи "Про захист економічної конкуренції" у цьому переліку відсутній, тому для визнання недійсним договору, укладеного за наслідками проведення процедури закупівлі, підлягають застосуванню загальні положення Цивільного кодексу України, які передбачають доведення наявності визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок викладений, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Такий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Частиною 1 цієї статті передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частини 3, 5 статті 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, правочин у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний судом недійсним. Тобто такий правочин, як і будь-який оспорюваний правочин, Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Судом встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМКУ від 06.05.2020 № 58/7-рш встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та Приватним підприємством "Владікос" п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, у тому числі, закупівлі UA-2016-10-12-000764-b, за вказане порушення на означених осіб накладено штраф у розмірі по 490 000,00 грн на кожного.

Відтак інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель відновлено шляхом накладення штрафу на учасників закупівель, які порушили законодавство про захист економічної конкуренції, та заборони таким учасникам брати участь у процедурах закупівель упродовж наступних трьох років (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі").

При цьому такі протиправні дії під час проведення торгів не завдали шкоди матеріальним інтересам ані безпосередньо держави, ані відповідного органу державної влади - позивача-1, адже у процедурі закупівлі взяли участь лише ці дві особи (не обмежено конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання), а тендерна пропозиція переможця є нижчою за очікувану вартість закупівлі.

Зважаючи також на те, що тендер фінансувався не за кошти державного бюджету, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором порушення прав чи законних інтересів органу управління замовника закупівлі - позивача-1.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21 зазначено, що з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення установлених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", за наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" вказано, що він установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, закупівлі державних підприємств мають відповідати тим же принципам, які визначені й Законом України "Про публічні закупівлі":

- прозорість;

- запобігання проявам корупції;

- конкурентні засади.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти, водночас у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, вчинений на шкоду інтересам держави як власника майна і підлягає визнанню недійсним.

Так, для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У цьому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

Суд зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Крім принципів цивільного права - справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції в окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Враховуючи вищевказані приписи ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у випадку визнання Договору недійсним, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Бердянського морського порту) буде змушене компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" вартість робіт, які були виконані останнім на виконання умов Договору, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, аніж на дату проведення процедури закупівлі.

Пред`явлення такої вимоги, на переконання суду, не спрямоване на захист державних інтересів, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.

Відтак прокурором не доведено, що в результаті визнання Договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача-1 про те, що прокурор не довів завищення вартості послуг за Договором, можливості отримання таких послуг за нижчою ціною та не визначив протиправних наслідків укладення та виконання Договору.

Крім того, судом встановлено, що умови Договору виконані відповідачами в повному обсязі, що унеможливлює застосування двосторонньої реституції та повернення сторін до стану, який існував до відповідного порушення.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 29.07.2009 у справі Sutyazhnik v. Russia (заява № 8269/02), від 31.05.2012 у справі Esertas v. Lithuania (заява № 50208/06) зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що прокурор належними і допустимими доказами не довів порушення прав чи законних інтересів держави, на захист яких подано позов, окрім вчинення учасниками закупівлі правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, відповідальність за що була покладена на винних осіб вказаним рішенням АМКУ у вигляді сплати штрафу.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що в разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, серед іншого, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (ч. 2 цієї ж статті).

Статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Відтак прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання спірного Договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (як органу, який здійснює функції з управління ДП "Адміністрація морських портів України") та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (як органу, уповноваженого на здійснення заходів державного фінансового контролю, зокрема, у сфері здійснення публічних закупівель).

Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.12.2023.

Суддя Т.М. Ващенко