Ухвала

від 11.12.2023 по справі 420/33684/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33684/23

УХВАЛА

11 грудня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Миколаївського Зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: із 25.02.2022 по 14.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період із 25.02.2022 по 14.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно п.п. ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Разом з цим, такі положення щодо застосування строків звернення до суду існували в Кодексі законів про працю України до 19.07.2022 року.

З 19.07.2022 року набули чинності зміни внесені Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 до ст. 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, статтею 233 КЗпП для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з цим, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин.

Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, підлягають застосуванню з 01.07.2023 року

Отже, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом закінчився 02.10.2023 року.

Виходячи із того, що позовну заяву подано 04.12.2023 року, тримісячний строк звернення до суду пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суддя зазначає, що адміністративний позов подано без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Разом з цим, у позовній заяві представником позивача вказано, що позивач не обмежений у строках звернення до суду, а отже підстави для звернення до суду з клопотанням про поновлення такого строку - відсутні. Такий висновок представником позивача зроблено, посилаючись на Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Суддя не приймає такі доводи представника позивача з огляду на наступне.

Так, у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Конституційний Суд України виходив з того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов`язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 ґрунтуються на вказаному рішенні Конституційного Суду України.

Між тим, дані висновки судів не підлягають застосуванню, оскільки вони прийнятті до внесення змін Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 до ст. 233 Кодексу законів про працю України (дата набуття чинності - 19.07.2022 року), відповідно до яких частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України не містить вказівки на право звернення до суду без обмеження будь яким строком.

З аналізу матеріалів позовної заяви та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяА.А. Радчук