Постанова

від 12.12.2023 по справі 120/2465/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2465/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

12 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.12.2022 року №0100250706.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задоволенити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невірне з`ясуванні обставини у справі, що стали підставою для прийняття незаконного рішенням. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Наказом від 28.10.2022 № 3321к на підставі п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України наказано провести позапланову виїзну документальну перевірку позивача по контракту №1/1 від 25.01.2019, за період з 25.01.2019 по 31.10.2022, з метою здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та дотриманням валютного законодавства України.

Відповідно до Акту від 11.11.2022 № 9809/02-32-07-06/05768237 перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту № 1/1 від 25.01.2019, укладеного з нерезидентом СТОВ «ЭкоМілк», Республіка Білорусь, по операції від 23.07.2021 на суму 15085,10 євро, за період з 23.07.2022 по 31.10.2022.

01.12.2022 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0100250706, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства 170348,14 грн., на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, п. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки від 11.11.2022 та вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.12.2022 №0100250706 незаконними, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 21.12.2022 № 151 про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням від 21.02.2023 року ДПС України залишила без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлення-рішення від 01.12.2022 №0100250706 без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованівсть доводів позивача щодо відсутності вини у його діях та як наслідок відсутність законних підстав для нарахування пені за порушення граничного строку надходження валютної виручки за експортною операцією від 23.07.2021.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, приписами п.75.1 статті 75 ПК України закріплено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з п.78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.10.2022 № 3321к на підставі п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України наказано провести позапланову виїзну документальну перевірку ТДВ «Брацлав» по контракту №1/1 від 25.01.2019, за період з 25.01.2019 по 31.10.2022, з метою здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та дотриманням валютного законодавства України.

Підставою проведення вказаної перевірки слугував факт отримання контролюючим органом інформації від ДПС України, наданої Національним банком України, про виявлені факти ненадходження по ТДВ "БРАЦЛАВ" в установлені Національним банком граничні строки грошових коштів чи товарів, яка станом на 01.08.2022 надана уповноваженим банком до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7, на виконання статей 12 і 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІ "Про валюту і валютні операції".

Щодо доводів апелянта про не врахування відповідачем приписів п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та призначеннч перевірки на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яка не передбачена у переліку підстав з яких проводяться податкові перевірки під час дії воєнного, надзвичайного стану, то судова колегія відзначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України викладено в такій редакції: "69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті".

Відповідно до п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції чинній на момент винесення наказу від 28.10.2022 №3321к) податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

в) фактичних перевірок.

З аналізу приписів Перехідних положень ПК України вбачається, що виключний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок наведено у підпункті «б» пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, однією з таких підстав є отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Як вбачається з пункту 2 наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.10.2022 №3321к перевірка ТОВ «Брацлав» проводилась саме з метою здійснення контролю за встановленими Законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та дотримання валютного законодавства України по контракту №1/1 від 25.01.2019.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відповідність мети проведення перевірки переліку підстав для її призначення, які визначені в підпункті «б» п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Стосовно посилань апелянта на відсутність у наказі про проведення перевірки належних та достатніх обгрунтувань причин, які зумовили необхідність проведення такої перевірки, а також відомостей про наявність (отримання) якої саме податкової інформації стало приводом для її проведення, колегія судів відзначає наступне.

Так, приймаючи наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстави, визначеної п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операція) контролюючий орган має дотримуватись загального порядку призначення перевірки, який визначений п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відтак, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- виявлення фактів, що свідчать про порушення платником вимог законодавства, за результатом отримання податкової інформації;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому порушень цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому, отримана податкова інформація у разі призначення документальної позапланової перевірки зазначається контролюючим органом у письмовому запиті, який надсилається платнику податків, адже саме при проведенні такого виду перевірки передбачена певна процедура, коли податковий орган надає можливість особі спростувати отриману податкову інформацію.

Тобто, відповідно до норми п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України податковий орган надсилає на адресу платника обов`язковий письмовий запит з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження лише у разі виявлення фактів, які свідчать про порушення таким платником податкового, валютного та іншого не врегульованого ПК України законодавства, за наслідками отримання податкової інформації.

Як встановлено з матеріалів справи, в зв`язку з отриманням податкової інформації від Державної податкової служби України, наданої Національним банком України, про виявлені факти ненадходження по ТДВ «Брацлав» в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи імпортного товару станом на 01.08.2022, яка надана уповноваженим банком до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 на виконання ст. 12 і 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» по контракту №1/1 від 25.01.2019 за операцією, здійсненою 23.07.2021, на податкову адресу позивача направлено обов`язковий письмовий запит № 18580/6/02-32-07-06-13 від 06.09.2022 щодо надання пояснення та документального підтвердження стану розрахунків за контрактом №1/1 від 25.01.2019, .

Відповідачем, в розрізі приписів п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, п. 73.3 ст. 73 ПК України та термінів надання відповіді, зазначених в п.п. 18.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було запропоновано позивачу надати інформацію про наявність чи відсутність порушення вимог валютного законодавства України при здійсненні розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом та долучити завірені у встановленому порядку копії відповідних документів:

- контракт №1/1 від 25.01.2019, додаткові угоди, специфікації до контракту за наявності,

- митні декларації та товарно-супровідні документи, на підставі яких здійснено оформлення МД по вказаному контракту за період з дати укладення контракту по дату надання відповіді на вказаний запит,

- платіжні доручення, повідомлення міжнародної банківської системи SWIFT, виписки банку по валютних рахунках, через які проведено розрахунки по вищезазначеному контракту за весь період дії контракту,

- дані бухгалтерського обліку, де відображені розрахунки по вказаному контракту (у валюті розрахунків та в національній валюті) за період з дати укладення контракту по дату надання відповіді та стан заборгованості по контракту у валюті розрахунків та в національній валюті станом на день надання відповіді.

Відтак, вказаний запит ГУ ДПС у Вінницькій області від 06.09.2022, містив посилання на суб`єкта від якого отримана інформація (ДПС України, НБ України), можливі, однак конкретні порушення допущені ТОВ «Брацлав» (ненадходження у встановлені НБУ граничні строки розрахунків грошових коштів або імпортного товару станом на 01.08.2022 по контракту №1/1 від 25.01.2019 за операцією, здійсненою 23.07.2021) та перелік документів, які необхідно надати податковому органу.

У відповідь на запит відповідача, ТДВ «Брацлав» листом від 26.09.2022 № 88 повідомило, що, 25.01.2019 між ТДВ «Брацлав» (Продавець) та СТОВ «ЕкоМілк» (Покупець) укладено контракт №1/1. На початок 2022 року у СТОВ «ЕкоМілк», що знаходиться на території Республіки Білорусь перед ТДВ «Брацлав» утворилась заборгованість у сумі 22999,20 євро. Окрім того, позивачем повідомлено, що з 24.02.2022 ТДВ «Брацлав» повністю припинило будь-які відносини, спілкування з СТОВ «ЕкоМілк» та підготувало позовну заяву з відповідними додатками для звернення до Господарського суду Вінницької області з позовом до СТОВ «ЕкоМілк» про стягнення заборгованості у розмірі 22999,22 євро. До листа від 26.09.2022 №88 позивачем також долучено ряд документів.

Враховуючи, що у листі позивача була відсутня інформації про подальше вирішення питання в позасудовому або судовому порядку після 24.02.2022, тому податковим органом надано дозвіл та проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТДВ "БРАЦЛАВ" з метою здійснення контролю за встановленими законом граничними строками проведення розрахунків та дотриманням валютного законодавства України при виконанні контракту № 1/1 від 25.01.2019, за період з 25.01.2019 до 31.10.2022.

Судова колегія зауважує, що у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 813/3339/17, від 22.02.2023 у справі № 620/309/20.

Таким чином, оскільки позивачем не було усунуто сумніви відповідача щодо наявності порушень з приводу дотримання валютного законодавства, у контролюючого органу виникло право на призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно відсутності законних підстав для призначення перевірки та винесення наказу від 28.10.2022 № 3321 к.

Стосовно змісту виявлених контролюючим органом порушень, то судом першої інстанції втсановлено, а позивачем не заперечується, що ТДВ «БРАЦЛАВ» в особі Генерального директора Блідченко К.Г. (Продавець) укладено контракт №1/1 від 25.01.2019 (далі - Контракт) з нерезидентом СТОВ «ЕкоМілк», Республіка Білорусь, в особі директора ОСОБА_1 (Покупець).

Предметом Контракту є здійснення операцій купівлі-продажу товару - продукції в асортименті (частини доїльного обладнання, призначені для управління доїльним процесом, вироби з пластмаси для використання для доїльного обладнання, конвеєрна установка для використання на фермах), умови поставки, кількість та ціна відповідно до специфікацій, що прикладаються до кожної поставки товару, які є невід`ємною частиною контракту (п. 1.1 Контракту).

Згідно з п. 4.1 Контракту вартість Контракту з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.09.2019 складає 1000000 євро.

Оплата проводиться в євро шляхом банківського перерахування на розрахунковий рахунок продавця по вказаним в контракті реквізитам, відповідно до умов, вказаних в Специфікаціях на кожну партію товару (п. 5.1 Контракту).

Строками та умовами поставки продукції передбачено поставка продукції протягом 90 календарних днів з моменти оплати товару Покупцем. Покупець за порушення строків оплати за кожен день прострочки сплачує пеню в розмірі 0,03% від загальної суми несвоєчасно оплаченої продукції (п. 6.3, п. 10.3 Контракту).

Відповідно до п. 11.5 Контракту усі спори, які виникають по даному контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду відповідно до законодавства України.

В межах перевірки, призначеної наказом від 28.10.2022 №3321к, відповідачем здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ТДВ «Брацлав» за період з 25.01.2019 по 31.10.2022.

За вищезазначений період позивачем тричі здійснювалось поставка СТОВ «ЕкоМілк» товару, а саме 21.05.2020, 10.06.2021 та 23.07.2021.

Враховуючи те, що операції здійснені 21.05.2020 та 10.06.2021 по контракту №1/1 від 25.01.2019 підпадають під визначення незначний розмір операції з експорту товару, такі операції не підпадають обов`язковому фінансовому моніторингу.

Щодо операції здійсненої 23.07.2021, під час проведення документальної перевірки податковим органом встановлено, що на виконання умов контракту, ТДВ «БРАЦЛАВ» відвантажило на користь нерезидента товар (вироби з пластмаси, використовуються для монтажу доїльного обладнання, код 3926909790), згідно МД № UА 401020/2021/037362 від 23.07.2021 на суму 15085,10 євро (483240,62 грн.) Граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією - 22.07.2022.

Відповідно до Специфікації № 1 від 06.05.2021 на відвантаження продукції відповідно контракту № 1/1 від 25.01.2019, умовами оплати передбачено оплату товару протягом 90 календарних днів після відвантаження товару.

Нерезидентом оплата за відвантажений товар не була здійснена ні в строки, зазначені в договорі, ні в законодавчо встановлений строк.

Станом на 23.07.2022 за розрахунками по контракту (за операцією, здійсненою 23.07.2021) утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 15085,10 євро, граничний строк погашення якої минув - 22.07.2022.

Відповідно до розділу IV «Висновок» Акту від 11.11.2022 №9809/02-32-07-06/05768237 перевіркою встановлено порушення ТДВ «Брацлав» вимог п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту №1/1 від 25.01.2019, укладеного з нерезидентом СТОВ «ЕкоМілк», Республіка Білорусь, по операції від 23.07.2021 на суму 15085,10 євро за період з 23.07.2022 по 31.10.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами 5, 6 цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з ч. 9 ст. 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом ч. 10 ст. 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судом першої інстанції та було підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, позивачем, апелянтом у справі, не заперечується факт не дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту №1/1 від 25.01.2019, укладеного з нерезидентом СТОВ «ЕкоМілк», по операції від 23.07.2021.

В свою чергу, апелянт відзначає про відсутність вини ТДВ «Брацлав» у порушенні строків розрахунків по експортному контракту в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин.

Так, приписами Закону України "Про валюту і валютні операції", а саме ч. 6 ст. 13, визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Разом з тим, право засвідчення форс-мажорних обставин має Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, які видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 12.1 Контракту №1/1 від 25.01.2019, у випадку виникнення будь-яких обставин, які перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін її зобов`язань по даному контракту, а саме: пожежа, стихійне лихо, війна або воєнні дії будь-якого характеру, блокади, заборони на експорт або імпорт або інші обставин, які не залежать від сторін, час, визначений на виконання зобов`язань, збільшується на період часу, який дорівнює часу протягом якого наявні такі обставини. Якщо форс-мажорні обставини продовжують залишатись в силі більше 3 місяців, то кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань по даному контракту і в такому випадку жодна зі сторін не буде відшкодовувати іншій стороні пов`язані з цим збитки. Сторона, для якої стає неможливим виконання зобов`язань по контракту, негайно повідомляє іншу сторону про початок та закінчення обставин, які перешкоджають виконанню зобов`язань. Сертифікат, виданий торговою палатою країни постачальника або покупця, є достатнім доказом дії та тривалості таких обставин.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на лист Торгово-промислової палати України, який був розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 та з якого вбачається, що Торгово-промислова палата України, на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В даному випадку, апелянт відзначає, що в межах спірних правовідносин, обставини непереборної сили, які мають місце, є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказані доводи апелянта не є обгрунтованими, оскільки підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), що також передбачено умовами контракту.

Відповідно до розпорядження ТПП України від 25.02.2022 № 3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Наразі, позивач, як одна із сторін договору (контракту), повинен довести, що наявні обставини (введення воєнного стану, початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов`язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримання резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк. При цьому, з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово-промислової палити України.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Таким чином, судова колегія відзначає, що в межах спірних правовідносин, надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

До того ж, як вірно відзначено судом першої інстанції, при видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняють від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що міститься в постанові від 13.07.2023 року у справі №560/9742/22, з огляду на вимоги Закону України «Про валюту та валютні операції» та Регламенту ТПП, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, засвідчує факт відсутності у позивача документу, який відповідно до вимог чинного законодавства та умов контракту №1/1 від 25.01.2019 засвідчує наявність форс-мажорних обставин.

Відтак, в контексті вищенаведеного, судова колегія доходить до переконання про необґрунтованість доводів апелянта щодо відсутності вини у його діях та як наслідок відсутність законних підстав для нарахування пені за порушення граничного строку надходження валютної виручки за експортною операцією від 23.07.2021, адже суд першої інстанції доцільно зауважив, що позивач, діючи на власний ризик в межах умов контракту, не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною.

Позивач, апелянт у справі, мав право та можливість звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи щодо неналежного виконання контрагентом зобов`язання за експортним контрактом, проте цього не вчинив, а тому контролюючим органом правомірно нарахована пеня за час прострочення оплати товару, розмір якої не виходить за межі гранично встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.2022 №0100250706 та нарахуння ТДВ «Брацлав» пені на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за період з 23.07.2022 по 31.10.2022.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, проаналізовані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.