Ухвала

від 11.12.2023 по справі 640/21773/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/21773/22

адміністративне провадження № К/990/39566/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №640/211773/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій відповідач, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень та наведених скаржником у касаційній скарзі постанов Верховного Суду з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України й неоднаковість застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, Суд визначає таке.

Так, у справах №826/27811/15 та №420/13197/20 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» і Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства інформаційної безпеки «ЮГО-ЗАПАД», й залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові. Вирішуючи спори між сторонами, суди у вказаних справах врахували те, що: податковий кредит за відповідні звітні періоди 2014 і 2019 років товариствами (позивачами) сформовано за рахунок господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей виключно на території України; зокрема, документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМТ Електронікс» призначена та проведена на підставі постанови старшого слідчого ГСУ МВС України та згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України; у контролюючих органів була наявна податкова інформація, яка свідчить про відсутність у контрагентів-постачальників (або контрагентів останніх) реальної можливості реалізувати товари на користь позивачів; товариства не надали до перевірки певні визначені первинні та інші документи по фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами, в той же час з обсягу наявних у матеріалах судових справ документів суди дійшли висновків про безтоварність господарських операцій як таких. При цьому об`єктом застосування судів при наданні правової оцінки спірним правовідносинам були, зокрема, й приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Що ж до постанови від 25.10.2023 у даній справі №640/21773/22, то Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Зі змісту зазначеної постанови слідує, що підставою для такого висновку судів попередніх інстанцій слугувало наступне: оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість (у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за січень 2022 року, яке, на думку контролюючого органу, було сформоване за відсутності документального підтвердження сплати позивачем названого податку); разом з тим сумнівів щодо реальності господарських операцій як таких у ході проведеної перевірки не виникало; під час здійснення перевірки позивач надав на письмовий запит перевіряючих певні документи, що стосуються предмету перевірки; заявлені позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість були у переважній більшості сплачені ним під час митного оформлення товарів у режимі імпорт, а також при розрахунку із контрагентом-резидентом - постачальником товарів на території України; господарські операції позивача із контрагентами-постачальниками товарів підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними та іншими документами (зокрема, розрахунковими, митними деклараціями тощо), що засвідчують рух активів між сторонами (грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей), сплату митних платежів під час митного оформлення імпортних товарів. В той же час у цій постанові посилання на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України відсутні.

Підсумовуючи викладене, Суд констатує, що вказівка відповідача на подібність правовідносин у цій справі та у справах №420/13197/20, №826/27811/15 наведена не з метою аргументації неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає обґрунтуванню підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №640/211773/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.С. Пасічник