Постанова

від 02.04.2024 по справі 640/21773/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/21773/22

адміністративне провадження № К/990/43925/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (суддя - Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 (суддя-доповідач Кузьмишина О.М., судді: Кобаль М.І., Костюк Л.О.) у справі №640/21773/22.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі - ТОВ «Бренд Проперті») звернулось до Окружного адміністративного суду міста з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) про від 05.08.2022 №0064220705.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 №2825-ІХ, справу передано до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Київській області посилається на те, що оскаржуване рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/6522/20, від 21.10.2021 у справі №802/1464/17-а, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, копії митних декларацій та не перевірили дані докази, не вжили заходів щодо виявлення та витребування доказів (не витребувано довідки про рух коштів по рахунку); судами не в повній мірі надана оцінка документам первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку щодо достовірності вказаних в них даних, наявності обов`язкових реквізитів; не дослідили в повній мірі акт перевірки; не надано належної оцінки щодо ненадання платіжних доручень, що підтверджують факт оплати, первинні документи.

Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі 640/637/19.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, до видів діяльності ТОВ «Бренд Проперті», зокрема, належать: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний код КВЕД 14.19), оптова та роздрібна торгівля текстильними виробами тощо.

У січні 2022 року ТОВ «Бренд Проперті» було імпортовано з країн ЄС вживаний одяг, взуття та текстильні вироби на загальну суму 27 996 555,00 грн., з урахуванням ввізного мита 5,3%. На зазначену вартість товарів митним органом було нараховано ПДВ (20%) в розмірі 5 599 311,00 грн.

Загальна вартість імпортованого товару, з урахуванням нарахованого ввізного мита, в розмірі 27 996 555,00 грн. була включена до податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року в рядок 11.1, колонка А, а розмір сплаченого ПДВ в розмірі 5 599 311,00 грн. - рядок 11.1, колонка Б.

Також, у листопаді-грудні 2021 року позивачем було придбано товарів у ПОГ «Аввелум» (ІПН 435648626576) на загальну суму 7 169 681.04 грн., в т.ч. ПДВ 1 194 946,84 грн.

Загальна сума податку на додану вартість за наслідком постачання товарів у листопаді 2021 - січні 2022 склала 6 794 257,84 грн., з яких в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування 6 718 898,00 грн.

Суму податку на додану вартість, зазначену в рядку 20.2.1 цієї декларації за нормою підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, було заявлено товариством до бюджетного відшкодування за податковий період - січень 2022 року, про що подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) від 21.02.2022.

ГУ ДПС України у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бренд Проперті» щодо дотримання законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування (податкова декларація з ПДВ від 21.02.2022 №9037415250).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.06.2022 №3568/10-36-07-05/43479830, в якому відображено висновок про порушення товариством пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200, в результаті чого відмовлено в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у розмірі 6 718 898 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2022 №0064220705 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у розмірі 6 718 898, 00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Пункт 201.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судами встановлено, 05.10.2021 між ТОВ «Бренд Проперті» (покупець) та MODERNTREND S.R.O. (Прага, Чеська Республіка, надалі також - Контрагент), як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу №MOD2021/21.

Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент початку митного оформлення і проставлення штампа «Під митним контролем» на всіх листах ВМД (п.14.2 Контракту).

На виконання умов даного контракту, контрагентом було передано, а ТОВ «Бренд Проперті» прийнято в січні 2022 року товар (вживаний одяг, взуття, текстильні речі).

Також в спірному періоді було 2 окремі поставки від MODERNTREND S.R.O. - через комісіонера позивача - підприємство об`єднання громадян «Колос», який діяв на підставі Договору комісії №27/09/2021 від 27.09.2021.

Поставка товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, які були надані до перевірки. При цьому, зауважень до форми чи змісту під час перевірки у податкового органу не було.

Також між ТОВ «Бренд Проперті» ( покупець) та підприємством об`єднання громадян «Аввелум» (постачальник) було укладено Договір поставки №19/11-21/1 від 19.11.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах цих договорів.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі.

На виконання вимог статті 198 Податкового кодексу України підприємством об`єднання громадян «Аввелум» сформовано, а органами ДПС України зареєстровано податкові накладні на адресу позивача.

Станом на 31.12.2021 за позивачем обліковувалась заборгованість за Договором поставки №19/11-21/1 від 19.11.2021 у розмірі 7 169 681,04 грн., що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та карткою рахунку №631.

Отриманий від вказаного постачальника товар було оплачено товариством в січні 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням №20 від 28.01.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судами встановлено, що отриманий позивачем від контрагентів товар в подальшому був відсортований та переміщений з цехів сортування та у виробництво, що підтверджується накладними на переміщення, звітами за зміну в яких відображено: перелік, кількість та собівартість використаних матеріалів; перелік, кількість та планову вартість виготовленої продукції; а також обсяги та вартість браку (відходів) від виробництва.

В подальшому, перероблений товар був реалізований позивачем у січні 2022 року фізичним особам-підприємцям, що підтверджується договорами поставки та видатковими накладними.

Реалізація товарів у січні 2022 року, як зазначено позивачем, здійснювалась самовивозом, тобто за рахунок покупців, про що зазначено у вищевказаних договорах.

Частина виготовленої продукції також була експортована товариством в рамках Контракту купівлі-продажу №1/01-2022 від 04.01.2022, укладеного з компанією RIMATEX BVBA, м.Сант-Ніклас, Бельгія,

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Сума податку на додану вартість в розмірі 5 599 311,00 грн., заявлену до бюджетного відшкодування позивачем, було сплачено під час митного оформлення товарів в режимі імпорт, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями та наданими до суду платіжними дорученнями.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1 119 587,00 грн., заявлену до бюджетного відшкодування, було сплачено позивачем 28.01.2022 під час розрахунку з постачальником - ПОГ «Аввелум», що підтверджується платіжним дорученням №20 від 28.01.2022.

За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції та враховуючи факт сплати «Бренд Проперті» митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями та не заперечувався контролюючим органом, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №640/21773/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова