Постанова

від 09.11.2023 по справі б/н

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 11-395сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В.,Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21, яке Вища рада правосуддя ухвалила за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати рішення Вищої ради правосуддя (далі - Друга ДП ВРП) від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі -КЦС ВС) ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» (далі - спірне Рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками Другої ДП ВРП про те, що під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду не було підтверджено вчинення суддею ОСОБА_2 дій, які містять ознаки дисциплінарних проступків:

- передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), оскільки вона не підтвердила законність джерела походження коштів на придбання цінного майна, на купівлю якого насправді їх не мала;

- передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки вона завідомо не задекларувала період та право користування будинком у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), які мала зазначити на виконання вимог законодавства, і тим самим заплямувала звання судді, вчинила дії, що підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

- передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, з огляду на те, що вона не підтвердила законність джерела походження майна на купівлю автомобіля BMW X5, чим опорочила звання судді, понизила авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

3. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірне Рішення є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки ВРП при ухваленні цього рішення, на думку скаржника, безпідставно не врахувала обставин, які мають вирішальне значення для справи, а саме надання суддею ОСОБА_2 під час проходження співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) у межах конкурсу до Верховного Суду недостовірної інформації про: походження коштів для набуття у власність автомобіля BMW Х5, 2016 року випуску; походження коштів для набуття у власність її свекрухою ОСОБА_3 будинку в селі Стоянка Києво-Святошинського району Київської області (далі - будинок у селі Стоянка), де мешкає суддя; час, із якого суддя та її сім`я почали проживати у цьому будинку, та обставини, за яких вона там перебувала.

4. Як переконує заявник, суддя ОСОБА_2 не підтвердила законності походження коштів на придбання: автомобіля BMW Х5, 2016 року випуску, і будинку в селі Стоянка, де вона проживає, та неналежно декларувала своє право користування та членами її сім`ї цим будинком.

5. У контексті наведеного скаржник звертає увагу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у справі № 760/21012/18, що містить таку інформацію:

- джерелом походження коштів для купівлі-продажу суддею автомобіля BMW Х5, 2016 року випуску, не могли бути кошти від продажу іншого автомобіля, а наявних доходів не вистачало для його придбання;

- суддя ОСОБА_2 почала користуватися будинком у селі Стоянка у 2015 році;

- свекруха судді - ОСОБА_3 придбала будинок у селі Стоянка за 1 800 000 грн, проте ці кошти вона отримала з рахунку чоловіка судді, який, крім того, ще додатково перерахував продавцю майже 750 000 грн.

6. На переконання заявника, ці обставини спростовують пояснення судді ОСОБА_2 про походження коштів для придбання автомобіля; належне декларування суддею її права користування та членами її сім`ї будинком у селі Стоянка у 2015-2016 роках; ствердження того, що кошти на придбання будинку заробила її свекруха. Ці дії судді ОСОБА_3 скаржник уважає такими, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

7. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що за фактами неналежного декларування ОСОБА_2 права користування будинком свекрухи та декларування іншого майна Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснило досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000634 від 20 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та виявило факти на підтвердження висновків Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), які стали підставою для звернення із дисциплінарними скаргами до ВРП.

8. Заявник стверджує, що рішення Другої ДП ВРП та, власне, спірне рішення ВРП, прийняте за результатом перегляду рішення її Другої ДП, не містять жодних посилань на надані НАБУ матеріали кримінального провадження.

9. Скаржник також звертає увагу, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 березня 2020 року у справі № 640/13788/19 за позовом Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), за участю третьої особи ОСОБА_2 , визнав протиправним і скасував рішення НАЗК № 1053 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_2 , суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ)». Це рішення, як стверджує скаржник, місцевий адміністративний суд мотивував неврахуванням під час указаної перевірки фактів, які надало НАБУ. При цьому вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва постановою від 7 вересня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував лише з огляду на відсутністість порушення прав позивача у цих правовідносинах і відсутність підстав для звернення до суду із цим позовом, тобто апеляційний суд, як уважає скаржник, не спростував установлених судом першої інстанції фактів.

Рух скарги

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2021 року справу передано судді Великої Палати ОСОБА_4

11. Велика Палата ухвалою від 2 вересня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на спірне Рішення, а ухвалою від 8 жовтня 2021 року - призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 13 січня 2022 року.

12. 9 лютого 2023 року ВРП ухвалила рішення № 32/0/15-23, яким звільнила ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за власним бажанням.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2023 року справа передана судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б .

14. 5 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою задовольнила заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Прокопенка О. Б. та відвела його від участі в розгляді цієї справи (справа № 11-395сап21 за скаргою ОСОБА_1 ).

15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2023 року справа передана судді Великої Палати ОСОБА_6.

16. Розгляд справи був призначений у судовому засіданні на 18 травня 2023 року. 9 травня 2023 року Велика Палата ухвалою задовольнила заяву ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17. 18 травня 2023 року розгляд справи не відбувся (справа була знята з розгляду), надалі справа була призначена до розгляду в судовому засіданні на 11 год 00 хв 3 серпня 2023 року.

18. 13 липня 2023 року ВРП ухвалила рішення № 710/0/15-23, яким звільнила суддю ОСОБА_6 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку.

19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2023 року справа передана судді Великої Палати Гриціву М. І.

Позиція учасників справи щодо скарги

20. У відзиві на скаргу ВРП наполягає на відсутності підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване.

21. Так, ВРП зазначила, що спірне Рішення вона ухвалила повноважним складом, його підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні. Це рішення містить посилання на підстави та мотиви, на які опиралася ВРП, коли його ухвалювала, а також належну оцінку всіх доводів скарги.

22. Крім того, ВРП вважає, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_2 здійснено з дотриманням процедури, встановленої законодавством, а рішення ухвалене в межах визначених повноважень.

23. 17 травня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення судді ОСОБА_2 з аргументами та мотивами її незгоди з доводами скарги ОСОБА_1 .

24. Зокрема, ОСОБА_2 наголошує, що наведені у скарзі обставини вже були предметом розгляду компетентних органів (ВККС, ВРП, НАЗК, НАБУ), які не виявили в них проявів протиправної поведінки. У цьому контексті ОСОБА_2 просила врахувати її пояснення, адресовані ВККС, ВРП, НАЗК, НАБУ, та пояснення її чоловіка, які він надав НАЗК і НАБУ.

25. На переконання ОСОБА_2 , скаржник насправді намагається домогтисяперегляду результатів конкурсу до Верховного Суду.

26. 5 червня 2023 року ОСОБА_1 подавдо Великої Палати Верховного Судусвої пояснення на пояснення судді ОСОБА_2, у яких зазначив, що заперечення судді ОСОБА_2 не спростовують доводів його скарги, а навпаки, підтверджують їхню слушність і обґрунтованість. Водночас ці пояснення судді, на думку скаржника, підтверджують необґрунтованість спірного Рішення та необхідність його скасування.

Обставини справи

27. Президент України Указом від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначив ОСОБА_2 на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п`ять років, а Верховна Рада України постановою від 18 вересня 2008 року № 528-VI обрала її на посаду судді цього суду безстроково. Верховна Рада України постановою від 19 березня 2011 року № 3399-VI обрала ОСОБА_2 на посаду судді ВССУ.

28. У листопаді 2016 року ВККС оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, у якому виявила бажання взяти участь ОСОБА_2 та звернулася до ВККС із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КЦС ВС.

29. За результатами проведеного конкурсу Указом від 10 листопада 2017 року № 357/2017 Президент України призначив ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС.

Скарга № М-475/8/7-18

30. 8 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав до ВРП дисциплінарну скаргу на дії судді КЦС ВС ОСОБА_2 (вх.№ М-475/8/7-18), у якій просив притягнути її до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII,а саме у зв`язку із непідтвердженням нею законності джерел походження майна.

У цій скарзі ОСОБА_1 зазначив, що ринкова вартість будинку площею 380 кв. м у селі Стоянці та земельної ділянки площею 0,1309 га під ним (власником якого є свекруха судді - ОСОБА_3 , яким користується та в якому проживає сама ОСОБА_2 ) складає від 5 000 000 грн.

Однак, як стверджував заявник, під час співбесіди у ВККС у межах конкурсу до Верховного Суду суддя ОСОБА_2 чітко зазначила, що розмір доходів свекрухи їй невідомий, підтвердження джерел походження такого коштовного майна вона не має. Натомість у досьє судді міститься інформація про повну відсутність доходів у власника будинку та землі починаючи з 2012 року.

У зв`язку із вказаним заявник наполягав, що свекруха судді не мала достатніх доходів для придбання такого коштовного майна, отже, наявні сумніви щодо законності джерел походження вказаного будинку та землі під ним.

Скарга № М-475/26/7-18

31. 15 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до ВРП дисциплінарну скаргу на дії судді КЦС ВС ОСОБА_2 (вх. № М-475/26/7-18), у якій скаржник просив притягнути її до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме у зв`язку із: допущенням суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; зазначенням у декларації завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством.

У цій скарзі заявник зазначив, що у 2015-2017 роках суддя ОСОБА_2 користувалася житлом, яке не зазначила у поданій нею декларації, а саме житловим будинком площею 381,7 кв. м, яким володіє її свекруха.

На переконання заявника, суддя ОСОБА_2 повідомила недостовірну інформацію про перебування у її користуванні та користуванні членів її сім`ї житлового будинку, який належить її свекрусі.

У зв`язку із цим заявник вважав, що суддя порушила антикорупційне законодавство, а тому ця обставина могла б вплинути на рішення ВККС щодо її кандидатури на посаду судді КЦС ВС.

Скарга № М-475/47/7-18

32. 21 листопада 2018 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 на дії судді КЦС ВС ОСОБА_2 (вх. № М-475/47/7-18), у якій скаржник просив притягнути її до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме у зв`язку із допущенням суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

На обґрунтування цієї скарги заявник зазначив, що суддя ОСОБА_2 повідомила недостовірну інформацію стосовно: придбання у власність автомобіля; права користування житловим будинком; джерела походження коштів свекрухи для набуття у власність будинку; службової квартири, яка була виведена із числа службових.

33. Протоколами передачі справ від 27 травня 2019 року вказані скарги об`єднані в одне провадження.

34. Ухвалою Другої ДП ВРП від 13 квітня 2020 року № 977/2дп/15-20 за скаргами ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді КЦС ВС ОСОБА_2 (за дії, вчинені під час перебування на посаді судді ВССУ) за дисциплінарними скаргами ОСОБА_1 .

35. У засіданні Другої ДП ВРП ОСОБА_1 підтримав скарги з викладених у них підстав та додатково зазначив, що матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000634 встановлено таке: за день-два до укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у селі Стоянці кошти на рахунок свекрухи судді були перераховані її сином, тобто чоловіком судді ОСОБА_2 ; чоловік судді ОСОБА_2 додатково перерахував кошти на рахунок сина продавця; шляхом пеленгування телефонних з`єднань встановлено місце постійного проживання судді у 2015-2016 роках у будинку в селі Стоянці; під час допиту покупця автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 150» як свідка з`ясовано, що цей автомобіль був проданий після того, як сім`я судді ОСОБА_2 придбала автомобіль марки «BMW Х5».

Розгляд скарг Другою ДП ВРП

36. За наслідком розгляду наведених скарг Друга ДП ВРП дійшла висновків про відсутність у діях судді ОСОБА_2 під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону України № 1402-VIII, у зв`язку із чим прийняла рішення від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 та припинення дисциплінарного провадження».

37. Так, стосовно доводів скаржника щодо надання суддею ОСОБА_2 недостовірної інформації на підтвердження походження коштів для придбання будинку та земельної ділянки у селі Стоянці під час розгляду дисциплінарної справи Друга ДП ВРП встановила такі обставини.

38. 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ВККС із заявою, у якій просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КЦС ВС за спеціальною процедурою призначення та за результатами конкурсу рекомендувати її для призначення на вакантну посаду.

Рішенням ВККС від 11 січня 2017 року призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка, за групами згідно з додатками 1-4 за списком, у якому, зокрема, зазначена ОСОБА_2

11 травня 2017 року до ВККС надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, у якому, зокрема, зазначено, що суддя не надала пояснень щодо джерел походження коштів для придбання її свекрухою житлового будинку та земельної ділянки під ним у селі Стоянці, вартість яких відповідно до даних сайтів нерухомості становить 5 000 000-6 000 000 грн. При цьому вказано, що досьє судді не містить відомостей на підтвердження спроможності свекрухи судді, яка є літньою жінкою і з 2010 року не здійснює підприємницьку діяльність (до 2010 року здійснювала торговельну діяльність на ринку з лотків), придбати таке коштовне майно.

На спростування наведених тверджень суддя ОСОБА_2 надала ВККС письмові пояснення про те, що у повному обсязі відобразила інформацію про себе та членів її сім`ї, а викладена у висновку ГРД інформація не відповідає дійсності з огляду на таке:

- батьки її чоловіка мають значний трудовий стаж, а тому у них була можливість накопичити статки та придбати житловий будинок і земельну ділянку, вартість яких у 2015 році становила 1 862 157 грн (на підтвердження зазначеного до суддівського досьє додано копії: договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у селі Стоянка від 1 липня 2015 року; трудових книжок свекра та свекрухи; статуту приватного підприємства, засновником якого був свекор);

- на час подання заяви до ВККС про проведення кваліфікаційного оцінювання проживання її родини у будинку, який належить на праві спільної сумісної власності свекрам, було зумовлено необхідністю догляду за свекрухою;

- будь-яких угод на підтвердження права користування цим будинком вона з чоловіком та свекрами не укладали, при цьому підтвердженим є право безоплатного користування ним;

- чоловік працював на високих керівних посадах, отримував хорошу заробітну плату, а тому джерелом походження коштів є сімейні накопичення;

- до введення електронного декларування у 2016 році не було передбачено необхідності декларування готівкових коштів;

- джерелом походження коштів є сімейні накопичення.

Посилаючись на наявність доказів, які спростовують висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, 17 липня 2017 року ВККС прийняла рішення № 196/вс-17, яким визнала її такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС.

28 липня 2017 року рішенням № 564/вс-17 ВККС вирішила внести ВРП рекомендацію щодо призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС.

9 листопада 2017 року рішенням від № 3643/0/15-17 ВРП внесла Президентові України подання про призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС, яке обґрунтувала тим, що порушень визначеного законом порядку надання ВККС рекомендації для призначення не виявила та не має обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

39. Також Друга ДП ВРП під час дослідження досьє судді ОСОБА_2 встановила такі обставини:

- у декларації родинних зав`язків за 2015-2019 роки суддя ОСОБА_2 не зазначила свекрів як осіб, з якими вона має родинні зв`язки, а тому не вважала своїм безумовним обов`язком декларувати наявність у неї будь-якого права на будинок та земельну ділянку у селі Стоянці;

- за договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у селі Стоянці від 1 липня 2015 року вказані об`єкти нерухомості придбані свекрухою судді - ОСОБА_3 за 1 453 858,08 грн та 408 299,09 грн відповідно, що відповідає вартості, зазначеній у звітах про грошову оцінку цих об`єктів;

- за наслідками повної перевірки декларацій ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки НАЗК прийняті рішення від 12 квітня 2019 року № 1052, № 1053, які містять такі висновки: точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел; наявності конфлікту інтересів не встановлено; правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні; не виявлено ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та статтею 366-1 КК України;

- у деклараціях, які містяться в суддівському досьє ОСОБА_2 та подавалися нею до початку введення електронного декларування, відсутній розділ «Декларування готівки, наявної у суб`єкта декларування».

40. Друга ДП ВРП послалася на те, що дії судді ОСОБА_2 під час проходження нею конкурсу на посаду судді Верховного Суду, а саме щодо надання пояснень, долучення документів на підтвердження наявності трудового стажу в неї, її чоловіка та в їхніх батьків і отримання ними доходів, зазначення в деклараціях фактів придбання певного майна, свідчать про те, що суддя вживала розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів родини, докладала зусиль щодо надання повної інформації про наявність у її власності та у власності її родини майна та придбання його на законних підставах.

41. Враховуючи викладене та кваліфікуючи дії судді ОСОБА_2 щодо підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна, Друга ДП ВРП дійшла висновку про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

42. Стосовно доводів скаржника про надання суддею ОСОБА_2 органам, які брали участь у проведенні конкурсу, недостовірної інформації щодо періоду користування будинком у селі Стоянці під час розгляду дисциплінарної справи Друга ДП ВРП встановила такі обставини.

Під час проходження конкурсу суддя ОСОБА_2 надала пояснення, що вона та члени її родини почали проживати в будинку в селі Стоянці з листопада 2016 року.

Водночас скаржник не навів достатніх аргументів та не надав доказів на підтвердження своїх доводів про те, що суддя ОСОБА_2 у 2015-2016 роках постійно користувалася будинком у селі Стоянці.

Отже, не підтвердилися доводи скаржника про те, що суддя ОСОБА_2 повідомила органам, які брали участь у проведенні конкурсу, завідомо недостовірну інформацію щодо періоду постійного користування будинком та земельною ділянкою у селі Стоянці у 2015-2016 роках або мала на меті умисне не зазначення у деклараціях за цей період права користування ними.

Посилаючись на те, що НАЗК за результатами повних перевірок декларацій, не встановлено обставин, які б свідчили про зазначення суддею ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення нею відомостей, визначених законодавством, Друга ДП ВРП дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що нею вчинені дії, які мають ознаки дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачена пунктом 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Стосовно доводів заявника про повідомлення суддею ОСОБА_2 під час проходження співбесіди у ВККС завідомо недостовірної інформації щодо придбання автомобіля BMW Х5, 2016 року випуску, за рахунок коштів від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 150, а також сімейних заощаджень Друга ДП ВРП встановилано такі обставини.

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2016 рік суддя ОСОБА_2, зазначила таке:

- у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» - інформацію щодо двох автомобілів - Toyota Camry, 2014 року випуску, BMW Х5, 2016 року випуску;

- у розділі 14 «Інформація щодо іншого правочину» - інформацію про два правочини стосовно транспортних засобів, за якими вона набула право власності та припинила право власності відповідно, дату набуття права власності на автомобіль BMW Х5, 2016 року випуску, - 4 травня 2016 року, вартість - 1 425 974 грн.

- у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» - інформацію про: відчуження рухомого майна (крім паперів та корпоративних прав), а саме автомобіля Toyota Land Cruiser 150, 2010 року випуску, - 1 012 500 грн; заробітну плату - 298 979 грн; допомогу при народженні дитини - 16 812 грн; заробітну плату чоловіка - 16 414 грн; заробітну плату чоловіка, отриману за основним місцем роботи, - 10 531 грн; страхові виплати - 29 123 грн; проценти - 20 526 грн, 30 018 грн, 1 902 грн; кошти, розміщені на банківських рахунках, - 7 700 євро, 76 435 грн, 561 доллар США, 11 419 євро, 1 508 євро, готівкові кошти - 2 000 євро.

У декларації, за 2015 рік, з урахуванням виправленої декларації, суддя ОСОБА_2 зазначила інформацію про дохід: заробітна плата - 236 619 грн; соціальна допомога - 16 812 грн; заробітна плата чоловіка за основним місцем роботи - 49 828 грн; дивіденди - 169 грн; кошти від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) - 278 250 грн; кошти, розміщені на банківських рахунках, - 7 000 євро; готівкові кошти - 290 000 грн, 9 500 євро.

Друга ДП ВРП, враховуючи наведені доходи, зазначила, що суддя ОСОБА_2 підтвердила можливість придбати автомобіль BMW Х5, а тому дійшла висновку про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

43. Не погодившись із рішенням Другої ДП ВРП від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, яка надійшла до ВРП 10 березня 2021 року.

Висновки ВРП за наслідками дисциплінарного провадження

44. За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Другої ДП ВРП від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді КЦС ВС ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження ВРП прийняла спірне Рішення.

45. Ухвалюючи спірне Рішення, ВРП виходила, зокрема, з такого.

46. Під час дисциплінарного провадження Другою ДП ВРП встановлено, що 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ВККС із заявою, в якій просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КЦС ВС за спеціальною процедурою призначення та за результатами конкурсу рекомендувати її для призначення на таку вакантну посаду.

47. 11 травня 2017 року до ВККС надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, у якому, зокрема, зазначено, що суддя не надала пояснень щодо джерела походження коштів для придбання її свекрухою житлового будинку та земельної ділянки під ним у селі Стоянка, а досьє судді не містить відомостей на підтвердження спроможності свекрухи судді, яка є вже літньою жінкою, придбавати таке майно.

48. 17 травня 2017 року суддя ОСОБА_2 надала до Комісії письмові пояснення з додатковими матеріалами, в яких зазначила, що інформація, викладена ГРД у висновку від 11 травня 2017 року, про доходи її сім`ї та її батьків не відповідає дійсності, оскільки вказані доходи задекларовані у значно більших сумах, ніж це вказано у висновку ГРД.

49. Щодо статків свекра та свекрухи суддя ОСОБА_2 пояснила, що її свекор мав безперервний трудовий стаж понад 52 роки, а після виходу на пенсію продовжував працювати на створеному ним ще у 2000 році приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві, де він був єдиним засновником, власником та, відповідно, керівником. Діяльність підприємства припинена у 2012 році. Також зазначила, що її свекруха має безперервний трудовий стаж 46 років, після виходу на пенсію займалась підприємницькою діяльністю. Наведене, на думку судді, свідчить про те, що батьки її чоловіка працювали усе життя та змогли набути статки для купівлі житлового будинку та земельної ділянки, при цьому вартість цього майна у 2015 році сумарно становила 1 862 157 грн.

50. Крім того, суддя ОСОБА_2 звернула увагу, що вона та її чоловік пройшли перевірки Державної фіскальної служби України, передбачені Законом України «Про очищення влади», щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях, за результатами яких встановлено, що ними у деклараціях вказано достовірні відомості.

51. Також установлено, що 19 травня 2017 на співбесіді у ВККС суддя ОСОБА_2 пояснила, що на час подання заяви до ВККС про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання (24 листопада 2016 року) вона з родиною проживала у будинку в селі Стоянка, що було зумовлено необхідністю опікуватися свекрухою після смерті її чоловіка (свекра) та сина (брата чоловіка судді). Водночас суддя зазначила, що, враховуючи наявність після смерті свекра та чоловікового брата спадкоємців, вона без урегулювання з ними питання користування будинком вважала, що не має права декларувати його як майно, яке належить їй на праві користування, оскільки вважає, що право користування повинне бути документально врегульовано. Крім того, зазначила, що будинок належить свекрам на праві спільної сумісної власності, ніяких угод, якими вона могла б підтвердити своє право користування цим будинком, вони зі свекрами не укладали, при цьому підтвердила безоплатне користування цим будинком.

52 . Суддя пояснила далі, що до введення електронного декларування не передбачалося декларування готівки. Коли було введене електронне декларування, минуло десять місяців з моменту закінчення звітного періоду, тому дані до електронної декларації вона вносила зі слів чоловіка. Поряд з цим суддя зазначила, що джерело походження коштів - це сімейні накопичення, які формувалися, зокрема, із заробітної плати чоловіка, отриманої на високих посадах.

53. Рішенням ВККС від 17 липня 2017 року № 196/вс-17 ОСОБА_2 визнано такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС. Згідно з цим рішенням Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, уповноваженого представника ГРД та кандидата, дослідивши висновок, пояснення та документи, подані кандидатом, більшістю голосів (11 - за, 2 - проти) дійшла висновку, що наявні у Комісії докази спростовують висновок ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики. При цьому Комісія взяла до уваги пояснення ОСОБА_2 та надані нею відповідні документи, що свідчить про дослідження Комісією вказаного питання.

54. Рішенням ВККС від 28 липня 2017 року № 564/вс-17 вирішено внести рекомендацію ВРП щодо призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС, а рішенням ВРП від 9 листопада 2017 року № 3643/0/15-17 вирішено внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС. Ухвалюючи вказане рішення, ВРП дійшла висновку, що порушень визначеного законом порядку надання ВККС рекомендації для призначення ОСОБА_2 не виявлено та не встановлено обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням її на посаду судді КЦС ВС.

55. Також Другою ДП ВРП під час дослідження досьє судді ОСОБА_2 установлено, що суддя ОСОБА_2 не зазначала свекрів як осіб, з якими вона має родинні зв`язки, отже, не вважала своїм безумовним обов`язком декларувати наявність у неї будь-якого права стосовно вказаних будинку та земельної ділянки у селі Стоянка.

56. Відповідно до договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у селі Стоянка від 1 липня 2015 року ці об`єкти нерухомості були придбані ОСОБА_3 (свекрухою судді) за 1 453 858,08 грн та 408 299,09 грн відповідно, що збігається з їх вартістю, визначеною у звітах про грошову оцінку цих об`єктів нерухомості.

57. Суддя ОСОБА_2 з моменту введення електронного декларування щорічно подавала декларації вносила повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, що свідчить про дотримання суддею ОСОБА_2 вимог законодавства щодо реалізації державної антикорупційної політики

58. За результатами повної перевірки декларацій було встановлено, що відносно судді ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки НАЗК ухвалила рішення, згідно з якими не виявила ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 КУпАП та статтею 366-1 КК України. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

59. За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_2 . Дисциплінарна палата, оцінивши та проаналізувавши встановлені обставини, дійшла висновків, з якими погодилася ВРП, що дії судді ОСОБА_2 під час проходження нею конкурсу на посаду судді Верховного Суду, а саме надання пояснень, долучення документів щодо наявності трудового стажу в неї, її чоловіка та в їхніх батьків, а також щодо отримання ними доходів, зазначення в деклараціях фактів придбання певного майна свідчать про те, що суддя вживала розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів родини, докладала зусиль щодо надання повної інформації про наявність у її власності та у власності її сім`ї майна та законності підстав його придбання. Отже, діяла таким чином, щоб її поведінка підтримувала впевненість суспільства щодо чесності її як судді. Враховуючи викладене та кваліфікуючи дії судді ОСОБА_2 щодо підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна, Друга ДП ВРП дійшла висновку про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме непідтвердження суддею законності джерела походження майна.

60. Стосовно доводів скаржника про надання суддею органам, які брали участь у проведенні конкурсу, недостовірної інформації щодо періоду користування будинком у селі Стоянці ВРП виходила з того, що суддя ОСОБА_2 під час співбесіди у ВККС 17 липня 2017 року та в наданих до Комісії письмових поясненнях вказала, що вона та члени її родини почали користуватися будинком у селі Стоянці, який належить на праві власності її свекрусі, з листопада 2016 року, а саме після смерті в жовтні 2016 року її свекра, а потім і чоловікового брата. При цьому встановлено, що співбесіди у ВККС із суддею ОСОБА_2 проводилися у травні та липні 2017 року, письмові пояснення суддею ОСОБА_2 до Комісії також надавалися 17 липня 2017 року. Вказані пояснення та надані на їх підтвердження копії документів були взяті Комісією до уваги, тому ВККС у складі колегії прийняла рішення про винесення цього питання на розгляд Комісії у пленарному складі.

61. Друга ДП ВРП у рішенні наголосила, що не має повноважень здійснювати перевірки декларацій на предмет правильності та повноти їх заповнення, оскільки такими повноваженнями наділено НАЗК. При цьому Друга ДП ВРП дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суддя ОСОБА_2 повідомляла до органів, які брали участь у проведенні конкурсу, завідомо недостовірну інформацію щодо періоду користування будинком та земельною ділянкою в селі Стоянці або мала на меті умисне незазначення відповідних відомостей, під час дисциплінарного провадження не підтвердилися.

62. Оскільки НАЗК за результатами повних перевірок не встановлено обставин, які б свідчили про зазначення суддею ОСОБА_2 у деклараціях завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення нею відомостей, визначених законодавством, то, відповідно, відсутні підстави стверджувати, що нею як суддею вчинені дії, які мають ознаки дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено пунктом 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

63. Стосовно доводів скаржника про повідомлення суддею ОСОБА_2 під час проходження співбесіди у ВККС завідомо недостовірної інформації, завдяки чому вона стала переможцем конкурсу, а саме щодо придбання автомобіля BMW X5, 2016 року випуску, за рахунок коштів від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 150, а також сімейних заощаджень, ДругаДП ВРП встановила, зокрема, що вдекларації, поданій суддею ОСОБА_2 за 2015 рік, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» суб`єкт декларування вказала наявність двох автомобілів - Toyota Land Cruiser 150, 2010 року випуску, та Toyota Camry, 2014 року випуску. У наступній декларації за 2016 рік суддя ОСОБА_2 у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» вказала інформацію щодо двох автомобілів - Toyota Camry, 2014 року випуску, та BMW X5, 2016 року випуску. У розділі 14 «Інформація щодо іншого правочину» суб`єкт декларування вказала два правочини стосовно транспортних засобів, за якими вона набула право власності та припинила право власності відповідно.

64. При цьому під час дисциплінарного провадженнявстановлено, що Комісія погодилася з наданими суддею ОСОБА_2 поясненнями, врахувала долучені нею до пояснень документи і дійшла висновку, що наявні в Комісії докази спростовують висновок ГРД про невідповідність ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, та прийняла рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС.

65. Таким чином, ураховуючи наведене та кваліфікуючи дії судді щодо придбання нею автомобіля BMW X5, Друга ДП ВРП дійшла висновку про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

66. Стосовно доводів скаржника щодо виведення суддею ОСОБА_2 службової квартири із числа службових Другою ДП ВРПвстановлено, що вказані доводи вже були предметом перевірки дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої рішенням Другої ДП ВРП від 18 травня 2020 року відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді КЦС ВС ОСОБА_2 та припинено дисциплінарне провадження. Рішенням ВРП від 14 липня 2020 року вказане рішення Другої ДП ВРП про відмову у притягненні судді ОСОБА_2 до відповідальності та припинення дисциплінарного провадження залишено без змін.

67. Отже, за висновком дисциплінарного органудоводам скарги ОСОБА_1 в цій частині надано належну оцінку в межах розгляду іншої дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_2 .

68. Таким чином, Друга ДП ВРП дійшла висновків про відсутність під час проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду в діях судді ОСОБА_2 дисциплінарних проступків:

- щодо підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна - складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме непідтвердження суддею законності джерела походження майна;

- щодо декларування періоду та права користування будинком - складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисного незазначення відомостей, визначених законодавством;

- щодо придбання нею автомобіля BMW X5 - складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

69. У спірному Рішенні ВРП визнала обґрунтованим висновок Другої ДП ВРП про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_2 виходячи з того, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження є вчинення суддею порушень, перелік яких наведено у статті 106 Закону № 1402-VIII і які мають бути вчинені навмисно або внаслідок грубої недбалості, коли суддя усвідомлював неправомірність своєї поведінки, передбачав її несприятливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання. Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об`єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

70. За результатами розгляду скарги ВРП дійшла висновку, що як матеріали дисциплінарної справи, так і пояснення судді ОСОБА_2 підтверджують висновки Другої ДП ВРП про відсутність у діях судді ОСОБА_2 складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, щодо підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна, щодо декларування періоду та права користування будинком, щодо придбання нею автомобіля BMW X5.

71. ВРП наголосила, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження є вчинення суддею порушень, перелік яких наведено у статті 106 Закону № 1402-VIII і які мають бути вчинені навмисно або внаслідок грубої недбалості, коли суддя усвідомлював неправомірність своєї поведінки, передбачав її несприятливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання. При цьому ВРП погодилася з висновком Другої ДП ВРП про відсутність у судді ОСОБА_2 наміру приховувати інформацію щодо джерела походження коштів на придбання її свекрухою будинку та земельної ділянки в селі Стоянці, періоду та права користування вказаними будинком та земельною ділянкою, наявності коштів на придбання автомобіля, оскільки не встановлено обставин, які б вказували на те, що така інформація зазначалася суддею ОСОБА_2 умисно або внаслідок грубої недбалості і була завідомо недостовірною, що у свою чергу виключає дисциплінарну відповідальність судді.

72. У цьому контексті ВРП зазначила, що, як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, суддя ОСОБА_2 надавала в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, всю інформацію щодо наявних у неї та її сім`ї доходів та придбання майна, надавала пояснення щодо всіх спірних питань, які виникли під час проходження нею кваліфікаційного оцінювання, разом з підтвердними документами, що свідчить, що суддя не мала на меті приховування інформації або надання завідомо недостовірної інформації для введення в оману суспільства.

73. При цьому ВРП погодилася з висновком Другої ДП ВРП щодо відсутності в неї повноважень здійснювати перевірки декларацій на предмет правильності та повноти їх заповнення, оскільки такими повноваженнями наділено НАЗК. Разом із цим ВРП зазначила, що за результатами повної перевірки поданих суддею ОСОБА_2 електронних декларацій за 2015, 2016 роки НАЗК не встановлено порушень, які б могли бути підставою для притягнення її до відповідальності.

74. Ураховуючи викладене ВРП дійшла висновку, що наведені ОСОБА_1 у скарзі підстави про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного ним рішення Другої ДП ВРП від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді КЦС ВС ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження не спростовують висновків Другої ДП ВРП.

75. Крім того, ВРП визнала непереконливими доводи ОСОБА_1 щодо його посилань на матеріали досудового розслідування, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи, які, на переконання скаржника, підтверджують вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, оскільки мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб`єктивних твердженнях. У цьому контексті ВРП зазначила, що наявність матеріалів кримінального провадження не є єдиним і достатнім доказом вчинення правопорушення, доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

76. Водночас ВРП дійшла висновку, що матеріали дисциплінарної справи достатньо повно досліджені Другою ДП ВРП та їм надано в рішенні належну оцінку, чим, у свою чергу, підтверджують відсутність підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з відсутністю суб`єктивної складової цих дисциплінарних проступків. При цьому обставинам, які були предметом розгляду ДП ВРП вже надавалась оцінка ВККС під час проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до Верховного Суду та ВРП під час розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС.

77. Не погодившись із таким рішенням ВРП, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, що роглядається.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

78. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.

Стосовно меж перегляду рішення ВРП

79. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

80. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

81. Згідно з положеннями статті 131 Конституції Українив Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

82. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

83. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

84. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

85. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

86. Згідно з положеннями частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

87. Як постулює пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

88. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

89. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

90. У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

91. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.

92. Водночас Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

93. При цьому розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленимиКАС України.

94. Так, частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

95. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

96. Велика Палата Верховного Суду ураховує, що 15 серпня 2022 року Верховна Рада України обрала ОСОБА_1 на посаду члена ВРП.

97. Разом з тим зі скаргами на дії судді ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернувся у 2018 році. За результатами розгляду цих скарг Друга ДП ВРП 1 березня 2021 року ухвалила рішення, з яким він не погодився та оскаржив його до ВРП. За наслідками розгляду вказаної скарги 20 липня 2021 року ВРП ухвалила рішення, яке ОСОБА_1 у серпні 2021 року оскаржив до Великої Палати Верховного Суду.

98. Отже, ОСОБА_1 оскаржив до суду акт ВРП до обрання його членом ВРП, реалізуючи передбачене статтею 52 Закону № 1798-VIII та частиною сьомою статті 266 КАС України право скаржника в дисциплінарному провадженні на оскарження до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП, з яким він не погоджується.

99. Ураховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не встановила перешкод для розгляду заявленої ОСОБА_1 скарги на рішення ВРП від 20 липня 2021 року та визнала за необхідне розглянути його вимоги вмежах наведених у скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного Рішення положень частини першої статті 52 Закону № 1798- VIII.

Стосовно підстав перегляду рішення ВРП

100. Частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII визначено вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, а саме:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

101. У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність спірного Рішення з підстав, визначених у пунктах 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ.

102. При цьому Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що: ВРП ухвалила спірне Рішення у складі, який не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписав хтось зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не була належним чином повідомлена про засідання ВРП.

103. Оцінюючи спірне Рішення в аспекті наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

104. У справах про оскарження рішення ВРП, яким залишено без змін рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

105. У рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

106. За змістом пунктів 60, 61 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок КРЄС), у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.

107. Як установлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 в дисциплінарних скаргах просив притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на вчинення нею дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

108. Пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

- допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;

- зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством; допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї;

- встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна.

109. Так, наявність у діях судді ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ОСОБА_1 пов`язував із тим, що суддя ОСОБА_2, як він уважає, повідомила недостовірну інформацію стосовно придбання у власність автомобіля BMW X5, права користування нею та членами її родини житловим будинком у селі Стоянці у 2015-2017 роках та джерела походження коштів, витрачених її свекрухою для набуття у власність цього будинку, а також виведення суддею ОСОБА_2 службової квартири із числа службових.

110. Наявність у діях судді ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, на думку ОСОБА_1 , полягає у тому, що у 2015-2017 роках суддя ОСОБА_2 та члени її родини користувалися будинком у селі Стоянці, однак суддя ОСОБА_2 не зазначила про це у декларації, тобто повідомила недостовірну інформацію про право користування цим майном.

111. Склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у діях судді ОСОБА_2 , на переконання ОСОБА_1 , полягає у тому, що вона не підтвердила джерела походження коштів, витрачених її свекрухою для придбання згаданого вище будинку у селі Стоянці.

112. Пунктами 2, 6, 7, 10 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що суддя зобов`язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; підтверджувати законність джерела походження майна у зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

113. Згідно зі статтями 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI чергового з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі - Кодекс суддівської етики), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.

114. У пункті 29 Висновку № 3 (2002) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

115. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

116. Отже, зазначені обов`язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

117. При цьому загальноправовий принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінкисуб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб`єктом власної сумлінностіта чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

118. Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

119. У § 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарні проступки.

120. Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

121. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідоме порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

122. Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

123. Тобто встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

124. Необхідною умовою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу суддівської етики в такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

125. Аналогічні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010сап18.

126. У спірному рішенні ВРП визнала обґрунтованим висновок Другої ДП ВРП про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_2 виходячи з того, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження є вчинення суддею порушень, перелік яких наведено у статті 106 Закону № 1402-VIII і які мають бути вчинені навмисно або внаслідок грубої недбалості, коли суддя усвідомлював неправомірність своєї поведінки, передбачав її несприятливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання.

127. При цьому ВРП погодилася з висновком Другої ДП ВРП про відсутність у судді ОСОБА_2 наміру приховувати інформацію щодо джерела походження коштів на придбання її свекрухою будинку та земельної ділянки у селі Стоянці, періоду та права користування вказаними будинком та земельною ділянкою, наявності коштів на придбання автомобіля, оскільки не встановлено обставин, які б вказували на те, що така інформація не зазначалася суддею ОСОБА_2 умисно або внаслідок грубої недбалості і була завідомо недостовірною, що в свою чергу виключає дисциплінарну відповідальність судді.

128. Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, ВРП встановила, що обставини, які були предметом розгляду її Дисциплінарної палати, отримали оцінку ВККС під час проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до Верховного Суду та ВРП на стадії розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді КЦС ВС.

129. При цьому, реагуючи на доводи скаржника про повідомлення суддею ОСОБА_2 завідомо недостовірної інформації у процедурі проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду, завдяки чому вона стала переможцем конкурсу, а саме щодо придбання автомобіля BMW X5, 2016 року випуску, за рахунок коштів від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 150, а також сімейних заощаджень, Друга ДП ВРП встановила, зокрема, що удекларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій суддею ОСОБА_2 за 2015 рік, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» суб`єкт декларування вказала наявність двох автомобілів - Toyota Land Cruiser 150, 2010 року випуску, та Toyota Camry, 2014 року випуску. Під час дисциплінарного провадження Комісія погодилася з наданими суддею ОСОБА_2 поясненнями, врахувала долучені нею до пояснень документи і дійшла висновку, що наявні у Комісії докази спростовують висновок ГРД про невідповідність ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, та прийняла рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС.

130. Стосовно доводів скаржника про надання суддею ОСОБА_2 Комісії недостовірних відомостей щодо початку періоду проживання у вказаному будинку та користування нимДруга ДП ВРП виходила з того, що вона не має повноважень здійснювати перевірки декларацій на предмет правильності та повноти їх заповнення, оскільки такими повноваженнями наділено НАЗК. При цьому Друга ДП ВРП дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суддя ОСОБА_2 повідомляла до органів, які брали участь у проведенні конкурсу, завідомо недостовірну інформацію щодо періоду користування будинком та земельною ділянкою у селі Стоянці або мала на меті умисне незазначення відповідних відомостей, під час дисциплінарного провадження не підтвердилися.

131. Поряд із цим ВРП урахувала, що суддя ОСОБА_2 надавала у деклараціях всю інформацію щодо наявних у неї та її сім`ї доходів та придбання майна, надавала пояснення щодо всіх спірних питань, які виникли під час проходження нею кваліфікаційного оцінювання, разом із підтвердними документами, що, на думку ВРП, свідчить про те, що суддя не мала на меті приховування інформації або надання завідомо недостовірної інформації для введення в оману суспільства.

132. Також установлено, що за результатами повної перевірки декларацій ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки НАЗК прийняті рішення, згідно з якими не виявлено ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 КУпАП та статтею 366-1 КК України. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правових підстав для встановлення ознак незаконного збагачення немає.

133. З урахуванням викладеного ВРП та Друга ДП ВРП дійшли висновку, що за результатами повної перевірки поданих суддею ОСОБА_2 електронних декларацій за 2015, 2016 роки НАЗК не встановлено порушень, які б могли бути підставою для притягнення її до відповідальності.

134. У цьому контексті слід зазначити, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700- VII у редакції, чинній станом на час розгляду ВРП та її дисциплінарного органу скарг).

135. Так, пунктом 7-1 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII унормовано, що НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірку декларацій.

136. Відповідно до частин першої та другої статті 51-1 Закону № 1700-VII НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

137. Як визначено абзацом першим статті 53-1 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

138. У аналогічний спосіб Закон № 1700-VII визначав порядок контролю та перевірки декларацій на дату прийняття НАЗК згаданих вище рішень від 12 квітня 2019 року № 1052, № 1053.

139. Так, пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII було визначено, що до повноважень НАЗК належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій.

140. Отже, відповідно до Закону № 1700-VII НАЗК здійснює контроль та перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа.

141. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 800/497/17, від 9 квітня 2019 року у справі № 804/8642/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 9901/729/18, від 6 травня 2020 року у справі № 9901/168/19.

142. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП у межах свої повноважень з урахуванням висновків НАЗК, викладених у рішеннях від 12 квітня 2019 року № 1052, № 1053, прийнятих за наслідками повної перевірки декларацій ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки, достатньою мірою обґрунтувала свій висновок щодо відсутності підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

143. Велика Палата Верховного Суду визнає помилковим посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року у справі № 640/13788/19 як на судове рішення, яким встановлені обставини,які мають вирішальне значення для цієї справи, оскільки це рішення, з огляду на його скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року, відповідно до положень частини другої статті 255 КАС України не набрало законної сили, а отже, це рішення не створює підстав для звільнення від доказування у розумінні частини четвертої статті 78 КАС України.

144. Отже, обставин недобросовісності судді ОСОБА_2 при внесенні відомостей до декларації (умисного або внаслідок недбалості зазначення суддею ОСОБА_2 в декларації неправдивих відомостей або незазначення відомостей, зокрема, про користування будинком в селі Стоянка та джерела походження коштів свекрухи для набуття у власність цього будинку, а токож та придбання у власність автомобіля)не встановили ані НАЗК, ані ВРП, ані її дисциплінарний орган.

145. Доводи скаржника щодо виведення суддею ОСОБА_2 службової квартири із числа службових ВРП та її дисциплінарним органом цілком обґрунтовано відхилено як такі, що вже були предметом дисциплінарного провадження щодосудді ОСОБА_2 , і рішенням Другої ДП ВРП від 18 травня 2020 року, залишеним без змін рішенням ВРП від 14 липня 2020 року, відмовлено у її притягненні до дисциплінарної відповідальності.

146. За цих обставин видається небезпідставним висновок ВРП та Другої ДП ВРП про відсутність у діях судді ОСОБА_2 складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10, 12 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, щодо підтвердження наявності коштів на придбання цінного майна, щодо декларування періоду та права користування будинком, щодо придбання нею автомобіля BMW X5.

147. Підстав вважати, що суддя ОСОБА_2 умисно чи внаслідок недбалості порушила норми суддівської етики чи свідомо знехтувала стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зазначила в декларації завідомо неправдиві відомості чи не підтвердила законність джерела походження майна в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено, і Велика Палата Верховного Суду таких не вбачає.

148. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і Друга ДП ВРП дійшли обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення у зв`язку із цим дисциплінарного провадження.

149. Доводи скаржникапро те, що під час розгляду дисциплінарної справи не буловраховано факти, виявлені у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000634 від 20 вересня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду відхиляє з таких міркувань.

150. У спірному Рішенні ВРП визнала непереконливими доводи ОСОБА_1 щодо його посилань на матеріали досудового розслідування, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи, які, на переконання скаржника, підтверджують вчинення суддею ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, як такі, що мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб`єктивних твердженнях. ВРП також зазначила, що наявність матеріалів кримінального провадження не є єдиним і достатнім доказом вчинення правопорушення, доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

151. Отже, доводи заявника про те, що матеріали кримінального провадження не були предметом дослідження та оцінки ВРП у дисциплінарному провадженні, не знайшли підтвердження.

152. Водночас незгода заявника з мотивами такої оцінки не свідчить про їх відсутність у рішенні ВРП.

153. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП у спірному Рішенні навела обґрунтування його прийняття, висновки ВРП щодо відсутності підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності є достатньо мотивованими, а отже, посилання скаржника на невмотивованість спірного Рішення є необґрунтованим.

154. Отже, у цьому касаційному провадженні Велика Палата Верховного Суду визнає такими, що не підтвердилися, доводи скаржника про неповне з`ясування та оцінку ВРП і Другою ДП ВРП під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_2 усіх викладених у дисциплінарних скаргах обставин, оскільки, з огляду на зміст спірного Рішення, ВРП та її дисциплінарний орган, вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, повною мірою перевірили повідомлену у дисциплінарних скаргах інформацію, однак констатували відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, навівши вичерпне обґрунтування таких висновків.

155. Доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених ВРП та її дисциплінарним органом обставин справи. Фактично скаржник просить суд вдатися до аналізу не наявності посилань у рішенні ВРП на мотиви, як того вимагає закон, а до аналізу їх змісту та суті, переконливості доводів сторін та наданих на їх підтвердження доказів, при цьому вдаючись до їх переоцінки.

156. Водночас скаржник не враховує, що скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Великою Палатою Верховного Суду розглядаються за правилами касаційного провадження, а переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки за результатами розгляду скарги

157. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

158. Під час розгляду справи установлено відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування спірного рішення ВРП.

159. Спірне Рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про відсутність правових підстав для притягнення судді КЦС ВС ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та залишення без змін рішення Другої ДП ВРП від 1 березня 2021 року.

160. Нова оцінка доводів дисциплінарних скарг ОСОБА_1 по суті виходить за межі процесуальних повноважень Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ.

161. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 20 липня 2021 року.

Керуючись статтями 266, 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. А. Воробйова О. М. Ситнік І. В. Григор`єва І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич Г. Р. Крет Є. А. Усенко Л. М. Лобойко Н. В. ШевцоваВідповідно до частини третьої статті 355 КАС України текст постанови склала суддя Шевцова Н.В.