Рішення

від 13.12.2023 по справі 138/2833/23

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/2833/23

Провадження №:2/138/853/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Могилів-Подільський

Могилів-ПодільськийміськрайоннийсудВінницької областівскладіголовуючого суддіХолодовоїТ.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2023 представник позивача адвокат Країло С.В. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 0522686800:02:000:0208 загальною площею 2,3287 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Позивачу стало відомо про існування кількох договорів оренди вказаної вище земельної ділянки, укладених між нею та СТОВ «Прогрес». Зокрема, договір оренди від 12.01.2010, додаткова угода до вказаного договору від 21.10.2012 та договір оренди від 26.06.2015. Разом з тим, вказані договори позивач не підписувала, а тому не укладала. Так, позивачу з матеріалів цивільної справи № 138/1556/21 за позовом СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_1 , ФГ «Нусі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія Агро Ленд» про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки стало відомо, що відповідач СТОВ «Прогрес» не може здійснити державну реєстрацію договору оренди укладеного 26.06.2015 між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_1 . При цьому, строк дії договору оренди від 12.01.2010 закінчився 27.05.2021, а договір оренди від 26.06.2015 не набув чинності відповідно до вимог законодавства, про що свідчить позовна заява, яка є предметом розгляду у цивільній справі № 138/1556/21 за позовом СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_1 , ФГ «Нусі», ТОВ «Династія Агро Ленд» про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки. Також, як зазначає представник позивача, додаткова угода від 21.10.2012 про внесення змін до договору оренди землі від 12.01.2010 є неукладеною, оскільки позивачем не підписувалась, що підтверджується висновком експерта від 01.09.2022 за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи проведеної під час розгляду цивільної справи № 138/3726/21. За вказаних обставин, право СТОВ «Прогрес» на користування спірною земельною ділянкою припинилось 27.05.2021 у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди від 12.01.2010, а також недійсністю додаткової угоди від 21.10.2012 та договору оренди від 26.06.2015. Однак, не дивлячись на викладене, відповідач продовжує надалі користуватись земельною ділянкою позивача, що, на думку представника позивача, суперечить вимогам діючого законодавства України. З цих підстав представник позивача просить суд усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0522686800:02:000:0208 загальною площею 2,3287 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом заборони СТОВ «Прогрес» проводити будь-які роботи на вказаній земельній ділянці та зобов`язати СТОВ «Прогрес» звільнити земельну ділянку від свого майна (посівів, врожаю тощо).

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2023 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами. Також вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про витребування доказів.

Позивач та її представник адвокат Країло С.В., належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, інших клопотань до суду не подавали. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Загальними положеннями частини 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні або (та) користуванні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно доч.1,2ст.76ЦПКУкраїнидоказами єбудь-якідані,напідставіяких судвстановлюєнаявністьабо відсутністьобставин(фактів),щообґрунтовуютьвимоги ізапереченняучасниківсправи,таіншихобставин,якімаютьзначення длявирішеннясправи. Ціданівстановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовимиіелектронними доказами; 2)висновкамиекспертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач відповідно до вимог процесуального закону зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували існування перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Так, обґрунтовуючи даний позов представник позивача посилається на те, що право відповідача на користування спірною земельною ділянкою припинилось 27.05.2021 у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 12.01.2010. При цьому додаткова угода від 21.10.2012 про внесення змін до договору оренди землі від 12.01.2010 є неукладеною, оскільки позивачем не підписувалась, а договір оренди землі, укладений між сторонами 26.06.2015 також є і нікчемним, оскільки не було проведено його державну реєстрацію, а відтак він не набув чинності, що підтверджується позовною заявою, яка є предметом розгляду у цивільній справі № 138/1556/21 за позовом СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_1 , ФГ «Нусі», ТОВ «Династія Агро Ленд» про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки.

Cуд встановив, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,3287 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0208, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Підставою виникнення права власності є державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН, який виданий 18.10.1999 Суботівською сільською радною народних депутатів. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 09.01.2023 за № 319762510 (а.с. 22-25).

12 січня 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Прогрес» укладений Договір оренди землі. Відповідно до умов вказаного договору оренди ОСОБА_2 передала орендарю в строкове платне використання належну їй земельну ділянку площею 2,3300 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0208. Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 10 років, а згідно п. 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 13-14).

Державну реєстрацію вказаного вище договору оренди землі здійснено Відділом Держкомзему у Могилів-Подільському районі за № 052260004000178 27 травня 2011 року. Вказане підтверджується відповідною відміткою на самому Договорі оренди.

Відповідно дост. 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Також, згідно ст. 18 вказаного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно зі ст.ст.125,126ЗК України правооренди земельноїділянки виникаютьз моментудержавної реєстраціїцих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частина 3статті 640ЦК України (уредакції чиннійстаном на01.11.2012)визначає, щодоговір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Застосовуючи до договоріворенди землі, підписаних до 01.01.2013,статті 18 і 20 Закону № 161 та ч. 3 ст. 640 ЦК України, ВеликаПалата Верховного Суду у постановівід 15.01.2020 у справі № 322/1178/17зазначила, що для визначення початкуперебігу та закінчення строку дії самедоговору оренди землі має значенняне момент його підписання, а моментвчинення реєстраційних дій. До тогож, оскільки моменти укладання договору та набуття ним чинності збігаються(ч. 2 ст. 631 ЦКУ), то моментом укладання договору оренди земельної ділянкина час дії зазначеної редакції ч. 3 ст.640 ЦКУ є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі інше відповідно до ч.3 ст. 631 ЦКУ. Аналогічні висновки ВПВС викладено і у постанові від 23.06.2020у справі № 696/1693/15-ц.

Відповідно доч.1ст.31Закону України«Про орендуземлі» договіроренди земліприпиняється,зокрема,в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку та погоджується в цій частині з посиланнями представника позивача, що договір оренди землі від 12.01.2010 між позивачем та СТОВ «Прогрес» укладений і зареєстрований відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а відтак набрав чинності 27.05.2011 та його дія припинилась 27.05.2021.

Крім того, на підтвердження своїх вимог представник позивача посилається на підписану 01.10.2012 між ОСОБА_1 та орендарем Сільськогосподарським товариством «Прогрес» Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 12.01.2010, відповідно до якої сторонами було узгоджено викласти Договір оренди землі від 12.01.2010 в новій редакції, викладеній в Додатку № 1 доданої угоди.

Проте суд не надає правову оцінку умовам вказаної Угоди, оскільки, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку про припинення дії Договору оренди землі від 12.01.2010 27.05.2021. При цьому, в матеріалах справи наявна копія висновку експертів від 01.09.2022 № 3975/3976/22-21, відповідно до п. 3 якого підпис в графі «Орендодавець» у вказаній угоді виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про те, що така Угода є неукладеною, а відтак її умови не регулюють спірні відносини.

Разом з тим, судом встановлено, що 26 червня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Прогрес» укладено договір оренди землі. Відповідно до умов вказаного договору оренди землі ОСОБА_1 передала орендарю в строкове платне використання належну їй земельну ділянку площею 2,3287 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0208. Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 25 років, а згідно п. 48 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (реєстрації права оренди) (а.с. 18-21).

Згідно зі ст. 125, 126 ЗК України (у редакції чинній станом на 26.06.2015) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з визначенням у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону державній реєстрації прав підлягає зокрема право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, набрання чинності договором оренди земельної ділянки законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого права в установленому законом порядку.

Таким чином належним та допустимим доказом, яким підтверджується виникнення у орендаря права оренди земельної ділянки є інформація про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 09.01.2023 за № 319762510 вбачається, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0208 05.02.2020 зокрема зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Прогрес» на підставі наказу «Про скасування рішень» серії та номер 370/5 виданого 04.02.2020 Міністерством юстиції України та договору оренди землі від 26.06.2015, номер запису про інше речове право: 35352320, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 50990973 від 05.02.2020 (а.с. 22-25).

Вказане свідчить про зареєстроване право оренди відповідача на спірну земельну ділянку, що належить позивачу та спростовує посилання представника позивача на те, що у відповідача не виникло право оренди земельної ділянки, належної позивачу.

При цьому інші належні та допустимі докази, які б надавали можливість встановити припинення такого права відповідача позивачем чи його представником суду надано не було.

Крім того суд відхиляє посилання представника позивача на неможливість здійснення відповідачем державної реєстрації договору оренди землі від 26.06.2015, оскільки до договорів, укладених після 01.01.2013 така вимога у чинному законодавстві відсутня. Як вже зазначалось вище, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, а не самого договору оренди землі.

При цьому посилання як на доказ факту неможливості реєстрації відповідачем Договору оренди землі від 26.06.2015 на позовну заяву, яка є предметом розгляду у цивільній справі № 138/1556/21 за позовом СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_1 , ФГ «Нусі», ТОВ «Династія Агро Ленд» про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки відхиляються судом, оскільки позовна заява не є доказом у розумінні положень ст. 76 ЦПК України. Більше того, зі змісту позовної заяви вбачається, що СТОВ «Прогрес» звернулось до суду з позовом саме з метою захисту свого права оренди на земельну ділянку позивача та усунення розбіжностей щодо відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається наявність зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку позивача за кількома орендарями.

Таким чином, враховуючи, що відповідач на підставі укладеного договору оренди землі від 26.06.2015, право оренди за яким зареєстровано в передбаченому законом порядку, є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0208, площею 2,3287 га, власником якої є ОСОБА_1 , тобто на визначених законом підставах є користувачем вказаної земельної ділянки, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 18, 20, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,ст.ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 319, 321, 386 ч. 2, 391, 631, 640 ЦК України, ст.ст. 12,76-83, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265,273ЦПКУкраїни суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Країло Степан Васильович, адреса для листування: вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Вінницька область, 23500.

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» адреса для листування: вул. Пирогова, 39, офіс 520, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України03731721.

Представник відповідача: адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, адреса для листування: вул. Хмельницьке шосе, 7, до запитання, м. Вінниця, 21028.

Суддя: Т.Ю. Холодова