Постанова

від 05.12.2023 по справі 916/3842/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3842/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія: Левіт В.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп: Борисенко О.Ю.

від Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 року, суддя І інстанції Желєзна С.П., повний текст якого складено 29.05.2023 в. м. Одесі

у справі №916/3842/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп;

2. Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-технологія (далі ТОВ „Оптіма-технологія) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еногруп (далі ТОВ „Еногруп) та компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd (далі Компанія) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021, за умовами якого до ТОВ „Еногруп перейшло право вимоги до ТОВ „Оптіма-технологія за контрактом №71901 від 22.01.2019, укладеним між позивачем та Компанією.

Позов обґрунтований тим, що згідно пункту 12.1. контракту №71901 від 22.01.2019, укладеним між ТОВ «Оптіма-технологія» та компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки по контракту без письмової згоди іншої сторони. Такої письмової згоди ТОВ «Оптіма-технологія» на заміну сторони не надавалося. Відтак, на думку позивача, укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 укладений всупереч закону, оскільки компанія Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd не мала прав передання своїх прав без письмової згоди іншої сторони.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 у справі №916/3842/21 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія до Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп та Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd про визнання договору недійсним.

Суд дійшов висновку, що ТОВ Оптіма-технологія не виступає стороною договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021, укладеного між відповідачами, а відносини між позивачем та Компанією врегульовані контрактом №71901 від 22.01.2019, який не містить умови про застосування до правовідносин права України, тому, на підставі вимог статей 32, п.1 ч.1 ст.44, ст. 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» до контракту №71901 від 22.01.2019 має бути застосоване матеріальне право Португальської Республіки як країни продавця за контрактом. Отже, питання про визнання Договору цесії недійсним має вирішуватися із застосуванням матеріального права Португальської Республіки.

16.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Еногруп та Компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп та Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія 2270 грн судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що хоча позивач не є стороною укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги, вчинений правочин зачіпає права позивача, оскільки позбавляє його можливості стягнення заборгованості за поставлений на користь ТОВ «Еногруп» товар.

Також апелянт вказує, що згідно пункту 15 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. Наведеним пунктом 15 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 сторони явно та без сумніву виразили своє бажання щодо вибору права України до усіх правовідносин, що виникають з цього Договору. Зазначене, на думку апелянта, спростовує висновок суду першої інстанції щодо застосування до договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. матеріального права Португальської Республіки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Еногруп» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Зокрема, вказує, що ТОВ «Оптіма-технологія» не є стороною Договору цесії. З огляду на цю обставину, відносини між ТОВ «Оптіма-технологія» та іншими сторонами цього процесу не регулюються умовами Договору цесії. Правовідносини між компанією та ТОВ «ЕНОГРУП» мають регулюватися нормами матеріального права України; між ТОВ «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» та ТОВ «ЕНОГРУП» - нормами матеріального права України; між ТОВ «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» та компанією - нормами матеріального права Португалії. З урахуванням того, що правовідносини між компанією та ТОВ «ЕНОГРУП» дійсно регулюються матеріальним правом України, при укладанні оскаржуваного правочину його сторони виходили з того, що міжнародні договори України є частиною національного законодавства і з пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

До суду апеляційної інстанції також надійшли письмові пояснення ТОВ «ЕНОГРУП», в яких останнє, зокрема, зазначає, що права позивача, як кредитора, не порушені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія на рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 у справі №916/3842/21 та призначено дану справу до розгляду на 26.09.2023 об 11:00.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 26.09.2023 по 29.09.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 22.09.2023 року №194-в у відпустці, судове засідання 26.09.2023 не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 призначено справу №916/3842/21 до розгляду на 31.10.2023 об 11:00.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 31.10.2023 по 07.11.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 24.10.2023 року №217-в у відпустці, судове засідання 31.10.2023 не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 призначено розгляд справи №916/3842/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія на рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 на 22.11.2023 об 11:00 та в подальшому ухвалою від 22.11.2023 відкладено розгляд даної справи на 05.12.2023 о 14:00.

В судовому засіданні 05.12.2023 прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія та Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп, від Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.01.2019р. між Компанією (Продавець) та ТОВ „Оптіма-технологія (Покупець) було укладено контракт №71901, відповідно до п 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та за цінами у відповідності до рахунків та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з п. п. 3.1 -3.2 контракту №71901 від 22.01.2019р. у випадку, якщо сторони не домовились про інше, оплата за даним контрактом здійснюється Покупцем в євро шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця в наступному порядку та строки: 50 % - авансовий платіж, 50% - сплачуються протягом 90 днів від дати рахунку. Інший порядок оплати має бути обумовлений в окремих письмових доповненнях до договору.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.4 контракту №71901 від 22.01.2019р. датою поставки вважається дата реєстрації експортної декларації. Поставка товару супроводжується наступними документами: товарно-транспортною накладною (CMR), рахунком, EX, EUR1, сертифікатом якості. Якщо в рахунку та/або специфікації не зазначено інше, товар за даним контрактом поставляється на умовах: CPT Verona Італія.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 контракту №71901 від 22.01.2019р. (розділ контракту арбітраж) Продавець і Покупець будуть вживати заходи з метою вирішенні всіх протиріч та спорів, які можуть виникнути із даного контракту, шляхом переговорів. Всі спори за даним контрактом вирішуються шляхом дружних переговорів між сторонами.

Згідно з п. 12.1 контракту №71901 від 22.01.2019р. сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за контрактом без письмової згоди іншої сторони.

Умовами п. 12.6 контракту №71901 від 22.01.2019р. передбачено, що контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2021р.

16.01.2019 між ТОВ „Оптіма-технологія (Постачальник) та ТОВ „Еногруп (Покупець) було укладено договір поставки №ОТ01192, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість і асортимент яких зазначені у специфікаціях, що складають невід`ємну частину цього договору.

20.05.2021р. між ТОВ „Еногруп (Новий кредитор) та Компанією (Первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607, умовами п. 1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору за контрактом № 71901 від 22.01.2019р. з придбання товару - коркова пробка в асортименті, на загальну суму 67 905,89 евро, що укладений між Первісним кредитором та ТОВ „Оптіма-технологія (Боржник).

Відповідно до п. п. 3, 4 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. до Нового кредитора переходить право вимоги від Боржника за основним договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Копії документів та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає Первісний кредитор за цим договором, передаються Новому кредитору в строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати укладення цього договору.

Згідно з п. п. 5, 6, 7 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за основним договором, визначеним у п. 1 цього договору, до Нового кредитора є дата укладення цього договору сторонами. Первісний кредитор зобов`язаний протягом 40 (сорока) календарних днів з дати набрання чинності цим договором повідомити Боржника про відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється за номіналом. Порядок розрахунків між Первісним кредитором та Новим кредитором регулюється додатком до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Положеннями п. п. 9, 10 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. врегульовано, що усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, спір передається на розгляд до господарського суду Одеської області, рішення якого обов`язкове для сторін.

Відповідно до п. 11 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Умовами п. 15 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. відповідачами було визначено, що всі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 16 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. відступлення права вимоги за цим договором не тягне за собою зміни умов основного договору.

14.06.2021р. Компанією було складено лист, згідно якого остання повідомляє ТОВ „Оптіма-технологія про укладення з ТОВ „Еногруп договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. на суму 67 905,89 євро.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 939 100,50 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 712 453,22 грн., пені у розмірі 109 238,26 грн., збитків від інфляції у розмірі 25 205,89 грн. та процентів у розмірі 92 203,13 грн (справа №916/1577/21).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 провадження у справі №916/1577/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія до Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп про стягнення заборгованості у розмірі 1 712 453,22 грн закрито; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія збитки від інфляції у розмірі 87 116,81 грн., пеню у розмірі 89 057,00 грн., 3% річних у розмірі 23 763,04 грн., судовий збір у розмірі 2999,05 грн.; в решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп заборгованість у розмірі 501 299,16 грн., судовий збір у розмірі 7519,49 грн.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодився апеляційний суд, що Договір цессії №1607 від 20.05.2021 не може бути визнано нікчемним, оскільки відсутність згоди позивача на укладення між компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd та ТОВ «Еногруп» вказаного договору може бути підставою для визнання його недійсним у судовому порядку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази визнання договору цесії недійсним у встановленому законом порядку шляхом винесення судового рішення.

Вказане і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги за даним позовом тим, що Договір цесії укладено без письмової згоди Позивача на заміну сторони кредитора, тому, на думку Позивача, Договір цесії є таким, що укладений всупереч закону, оскільки Компанія не мала права передання своїх прав (вимоги). Правовою підставою заявлених позовних вимог визначено приписи статей 204, 215, 512, 516 ЦК України.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи №916/3842/21, яка наразі переглядається, є вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021, за умовами якого до ТОВ „Еногруп перейшло право вимоги до ТОВ „Оптіма-технологія за контрактом №71901 від 22.01.2019, укладеним між позивачем та Компанією.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку, що ТОВ Оптіма-технологія не виступає стороною договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021, укладеного між відповідачами, а відносини між позивачем та Компанією врегульовані контрактом №71901 від 22.01.2019, який не містить умови про застосування до правовідносин права України, тому, на підставі вимог статей 32, п.1 ч.1 ст.44, ст. 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» до контракту №71901 від 22.01.2019 має бути застосоване матеріальне право Португальської Республіки як країни продавця за контрактом. Отже, питання про визнання Договору цесії недійсним має вирішуватися із застосуванням матеріального права Португальської Республіки.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується із вищевикладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України).

Разом з тим, Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 року №8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 року №1-рп/2008).

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

При цьому, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 6 ст. 55 Конституції України).

За приписами частин 1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За вимогами ст. 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Так, як зазначалося вище, 22.01.2019р. між Компанією (Продавець) та ТОВ „Оптіма-технологія (Покупець) було укладено контракт №71901, відповідно до п 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та за цінами у відповідності до рахунків та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту.

Колегія суддів зазначає, що Компанія Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd є іноземним суб`єктом господарювання, створеним за законодавством Республіки Португалії.

До приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються приписи Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV Про міжнародне приватне право. Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини першої статті 1 названого Закону).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин.

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (стаття 43 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що при визначенні права, яке підлягає застосуванню до договірних правовідносин з іноземним елементом застосовується наступний порядок: застосуванню підлягає право, обране сторонами; якщо сторони не обрали застосовне право, то воно визначається на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна; якщо сторони не обрали застосовне право і немає міжнародного договору, який би його визначав, належить керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».

Встановлення і застосування змісту іноземного права - це правозастосовний процес, який здійснюється судом на підставі та в межах національного права згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, такими, як: суверенна рівність держав, самовизначення, невтручання у внутрішні справи.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави.

Виходячи з положень статей Закону України Про міжнародне приватне право право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 Закону України Про міжнародне приватне право закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно статті 44 Закону України Про міжнародне приватне право у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Статтею 32 цього Закону передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має з правочином найбільш тісний зв`язок.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Стаття 76 Закону України Про міжнародне приватне право встановлює, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. п. 11.1, 11.2 контракту №71901 від 22.01.2019р. (розділ контракту арбітраж) Продавець і Покупець будуть вживати заходи з метою вирішенні всіх протиріч та спорів, які можуть виникнути із даного контракту, шляхом переговорів.

Всі спори за даним контрактом вирішуються шляхом дружних переговорів між сторонами.

Згідно з п. 12.1 контракту №71901 від 22.01.2019р. сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за контрактом без письмової згоди іншої сторони.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що покупцем за вказаним контрактом є ТОВ „Оптіма-технологія - резидент України, товариство зареєстровано в м. Одесі.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Оптіма-технологія не виступає стороною договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання про визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. недійсним має вирішуватись із застосуванням матеріального права Португальської Республіки, тому що право, що застосовується до контракту №71901 від 22.01.2019р. охоплює відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Натомість, колегія суддів зауважує, що поза увагою господарського суду залишились положення, п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», за умовами якого суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник через порушення зобов`язань стороною п.12.1 контракту Компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd (продавцем за контрактом, нерезидентом України) з підстав відсутності у Компанії права на передачу своїх вимог за контрактом №71901 від 22.01.2019 іншій особі без згоди позивача.

Згідно копії контракту №71901 від 22.01.2019, наявної в матеріалах справи, місцем його укладення є місто Одеса, Україна.

За приписами ст.647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами у справі №916/1577/21 16.01.2019 між ТОВ Оптіма-технологія (Постачальник) та ТОВ Еногруп (Покупець) було укладено договір поставки №ОТ01192, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість і асортимент яких зазначені у специфікаціях, що складають невід`ємну частину цього договору. На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019, ТОВ Оптіма-технологія було поставлено ТОВ Еногруп товар, загальною вартістю 2 447 311,80 грн., що видатковими накладними: №20624 від 24.06.2020 на суму 849 744,00 грн.;№206251 від 25.06.2020 на суму 272 323,20 грн.; №20711 від 01.07.2020 на суму 144 861,46 грн.; №207311 від 31.07.2020 на суму 61 200,00 грн.; №201019 від 19.10.2020 на суму 831 600,00 грн.; №201021 від 21.10.2020 на суму 287 583,14 грн.

ТОВ Еногруп - покупець, який є кінцевим отримувачем товару, є резидентом України, підприємство зареєстровано в м. Одесі.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцем виконання договору є місце реєстрації покупця, тобто ТОВ Еногруп.

Звідси, як дія/подія сталась у місті Одесі (укладення контракту), так і місцем його виконання є місце реєстрації покупця (ТОВ Еногруп) у місті Одесі.

При цьому, як зазначалося вище, 20.05.2021р. між ТОВ „Еногруп (Новий кредитор) та Компанією (Первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607, умовами п. 1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору за контрактом №71901 від 22.01.2019р. з придбання товару - коркова пробка в асортименті, на загальну суму 67 905,89 евро, що укладений між Первісним кредитором та ТОВ „Оптіма-технологія (Боржник).

Положеннями п. 10 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. ТОВ „Еногруп та Компанією було визначено, що усі спори передаються на розгляд до господарського суду Одеської області.

Умовами п. 15 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021р. відповідачами було визначено, що всі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, зі змісту вказаного договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 вбачається, що сторонами погоджено вибір та застосування права України до усіх правовідносин, що виникають з цього договору, як прямо передбачено в пункті 15 даного договору, зокрема, правовідносин за укладеними між Компанією SOCIEDADE та ТОВ „Оптіма-технологія контрактом №71901 від 22.01.2019, оскільки має з правочином найбільш тісний зв`язок.

Крім того, судова колегія вважає, що у спірних правовідносинах за укладеним між Компанією SOCIEDADE та ТОВ „Оптіма-технологія контрактом №71901 від 22.01.2019р, застосуванню підлягає саме процесуальне право України. Судом першої інстанції помилково зазначено про застосування матеріального права Португальської Республіки , оскільки норми матеріального права мають на меті визначення змісту прав та обов`язків суб`єктів права і відповідають на питання, що треба зробити для реалізації цих прав і обов`язків, а норми процесуального права відповідають на питання як, яким чином, у якому порядку права та обов`язки можуть і мають бути реалізовані.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про необхідність застосування матеріального права Португальської Республіки, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки до спірних правовідносин, на переконання судової колегії, належить застосування норм процесуального права України на підставі вимог п.7 ч.1 ст.76, ч.3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Щодо підстав для визнання вказаного договору про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 недійсним, судова колегія вказує наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ст.202 Цивільного кодексу України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Водночас, якщо така умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни.

У постанові від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16 Верховний Суд зробив висновок, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Вказаний правовий висновок також був викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/460/19, від 12.12.2019 у справі № 924/51/19, від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 12.1. контракту №71901 від 22.01.2019 р., укладеним між ТОВ «Оптіма-технологія» та компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd жодна із сторін не має права передавати свої права та обов?язки по контракту без письмової згоди іншої сторони.

Тобто договір передбачав обов`язкову згоду договірної сторони на передачу прав та обов`язків третій стороні.

Такої письмової згоди ТОВ «Оптіма-технологія» на заміну сторони не надавалося, що не заперечується сторонами по справі.

Отже, укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 укладений всупереч закону, оскільки компанія Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd не мала прав передання своїх прав без письмової згоди іншої сторони - ТОВ «Оптіма-технологія».

Слід звернути увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, де вказано, що законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору недійсним та відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України - договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Зазвичай заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, коли така згода вимагається, кредитор повинен її отримати. Це можна здійснити шляхом оформлення тристороннього договору, де крім первісного та нового кредитора стороною обов`язково повинен виступати боржник.

Суд додатково зазначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що закріплено у статті 236 ЦК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №378/596/16-ц від 29.09.2020 року вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16).

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Як вже зазначалося вище, у справі №916/1577/21 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відсутність згоди ТОВ «Оптіма-технологія» на укладення між компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd та ТОВ «Еногруп» договору цессії №1607 від 20.05.2021 може бути підставою для визнання його недійсним у судовому порядку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази визнання договору цесії недійсним у встановленому законом порядку шляхом винесення судового рішення. Вказане і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча ТОВ «Оптіма-технологія» не є стороною оспорюваного правочину, останнє має право звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним, оскільки вчиненим відповідачами правочином створені ТОВ «Оптіма-технологія» перешкоди у стягненні заборгованості за поставлений товар на користь ТОВ «Еногруп», чим спростовується висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки у пункті 12.1. контракту №71901 від 22.01.2019 встановлена заборона жодній із сторін передавати свої права та обов?язки по контракту без письмової згоди іншої сторони, між тим, відповідачі уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021 без згоди ТОВ Оптіма-технологія, тому наявні підстави для визнання договору недійсним з огляду на недотримання сторонами договору про відступлення права вимоги положень первісного договору, за яким здійснено відступлення права вимоги на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що суперечить приписам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку із ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову, судові витрати за його подання покладаються на відповідачів в солідарному порядку. Враховуючи задоволення апеляційної скарги, судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія на рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 у справі №916/3842/21 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 у справі №916/3842/21 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія задовольнити.

Визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Еногруп та Компанією Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd, договір про відступлення права вимоги (цесії) №1607 від 20.05.2021.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Еногруп та Компанії Sociedade exportadora de artigos de cortica Ltd на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-технологія 2270 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.12.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська