Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/13753/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/13753/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 про повернення позовної заяви

у справі №910/13753/23 ( суддя Тромифенко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС»

до Приватного підприємства «КРИСТАЛ-ФАЙР КВ»

про стягнення 171 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» до Приватного підприємства «КРИСТАЛ-ФАЙР КВ» про стягнення 171 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань, які виникли на підставі виставленого останнім позивачу рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020, а саме: не у повному обсязі відвантажено оплачений позивачем відповідно до вказаного рахунку-фактури товар, у зв`язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача заборгованість за не відвантажений товар у розмірі 171 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року позовну заяву повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не було усунуто недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а відтак в даному випадку підлягає застосуванню ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/13753/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.Також апелянт вказує, що ним усунено недоліки позовної заяви, а також було подано суду відповідні пояснення, отже підстави для повернення позову у суду першої інстанції були відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13753/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/13753/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділуГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/13753/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/13753/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. Господарського процесуального кодексу України також передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Так, позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам, передбаченим статтею 162 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частин 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/13753/23 про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» без руху, судом вказано позивачу усунути недоліки протягом семи днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та наданням таких доказів, а саме: рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020 та доказів на підтвердження відвантаження товару на суму 226 175,00 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем були надані відповідні письмові пояснення.

Місцевий господарський суд в ухвалі про повернення позовної заяви вказав, що позивач у поданій заяві про усунення недоліків зазначив про відсутність у нього рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020 та доказів на підтвердження відвантаження товару на суму 226 175,00 грн, у зв`язку з чим, для отримання вказаних доказів звернувся із відповідним адвокатським запитом до відповідача, однак відповіді від останнього на цей запит не надходило. З урахуванням зазначеного, позивач просить відкрити провадження у справі за наявними матеріалами. Разом з тим, позивачем не було заявлено жодних клопотань, як-то про встановлення додаткового строку для подання доказів, про необхідність подання яких зазначено в ухвалі суду від 05.09.2023, або про витребування цих доказів від відповідача.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини не можуть бути підставами для повернення позовної заяви позивачу, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 вказаної статті).

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, обставини, які були визначені судом першої інстанції, як підстави для повернення позовної заяви, повинні з`ясовуватися на стадії підготовчого провадження, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів здійснюються на стадії підготовчого провадження, а тому посилання суду першої інстанції про надання позивачем рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020 та доказів на підтвердження відвантаження товару на суму 226 175,00 грн, не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.

Хоча й за ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, проте у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, суд може їх витребувати.

Отже, у випадку неподання позивачем певних доказів, та за наявності у суду сумнівів в частині добросовісності здійснення ним своїх процесуальних прав або виконання обов`язків, суд може їх витребувати або вирішити спір за наявними матеріалами.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали наведеного не було враховано.

Крім того, в даному випадку колегія суддів відзначає, що постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без руху та визначивши спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог з урахуванням недостатності доказів, судом першої інстанції фактично надано оцінку обставинам, викладеним позивачем та доданим до позовної заяви доказам.

Частинами 2, 3 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 08.07.2020 у справі № 921/744/19.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням заяви про усунення недоліків), позивач виклав в ній обставини, якими обґрунтував свої вимоги, зазначив докази, які, на його думку, підтверджують наведені обставини та обґрунтував підстави звернення до Господарського суду міста Києва.

З огляду на принцип диспозитивності у господарському процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати на стадії розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Як вже було зазначено вище, позивач додав до позову докази, які вважав за потрібне надати суду, та які, на його думку, підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

А тому судом першої інстанції передчасно (на стадії відкриття провадження у справі) надано оцінку доданим до позовної заяви доказам в сукупності та визнано їх недостатніми для вірного визначення предмета спору, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про невідповідність позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України і наявності підстав для залишення позовної заяви без руху та в подальшому повернення позовної заяви на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

За наведених обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки застосування у даному випадку положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, чим порушив норми процесуального права згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України, відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/13753/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/13753/23 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/13753/23 направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко