Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/13753/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/13753/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024

у справі № 910/13753/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС"

до Приватного підприємства "КРИСТАЛ-ФАЙР КВ"

про стягнення 171 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "КРИСТАЛ-ФАЙР КВ" про стягнення 171 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором, укладеним у спрощений спосіб (рахунок-фактура № СФ-0000088 від 28.07.2020).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, на думку позивача, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, виходячи з того, суд першої інстанції не звернув уваги на: відсутність належного підтвердження повноважень представника відповідача; пропуск відповідачем процесуальних строків; невідповідність наданих відповідачем доказів вимогам процесуального закону.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що він здійснив позивачу поставку товару: 31.07.2020, 07.08.2020, 14.08.2020 та 18.08.2020, що вбачається із роздруківок електронної бази даних.

При цьому, відповідач зазначає, що надати первинні документи не вбачається за можливе, оскільки документи щодо правовідносин з позивачем було знищено 01.09.2023 за закінченням терміну зберігання.

Окрім цього, відповідач вказує на те, що відзив на позов та витребувані документи за ухвалою Господарського суду міста Києва були надані в межах процесуального строку.

Також, за твердженням відповідача, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13753/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" та Приватним підприємством "КРИСТАЛ-ФАЙР КВ" досягнуто домовленості щодо поставки будівельних матеріалів на загальну суму 379 050,00 грн, про що відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000088 від 28.07.2020.

На підставі вказаного рахунку 29.07.2020 позивач здійснив перерахування коштів відповідачу в сумі 379 050,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" за період з 29.07.2020 по 29.07.2020.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджував, що оплачений ним товар відповідач поставив лише частково, а саме на суму 226 175,00 грн, в той час як поставку оплаченого товару на суму 171 000,00 грн відповідач не здійснив, вимогу від 18.08.2023 щодо повернення суми коштів у розмірі 171 000,00 грн залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено вище, між сторонами відсутній письмовий договір поставки, яким були б визначені умови поставок, здійснюваних протягом узгодженого сторонами строку. За таких обставин умови кожної поставки, підтвердженої видатковою накладною, мають бути досліджені судом окремо, зокрема, в контексті настання строку виконання зобов`язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відсутності письмового договору поставки, укладеного між сторонами, а також положень Цивільного кодексу України:

- право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар має бути реалізоване шляхом направлення відповідачу вимоги про оплату поставленого товару;

- строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого ним товару починає спливати з моменту отримання такої вимоги і триває протягом семи наступних днів;

- порушення права позивача на отримання грошових коштів відбувається тільки після спливу семи днів з дня отримання відповідачем відповідної вимоги. До пред`явлення позивачем вимоги про оплату поставленого товару строк виконання відповідного обов`язку відповідача є таким, що не настав.

Як встановлено судом першої інстанці, позивач відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020 перерахував відповідачу кошти в сумі 379 050,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" за період з 29.07.2020 - по 29.07.2020.

Так, відповідачем в матеріали справи подано видаткові накладні: від 31.07.2020 № РН-0000040 на суму 244 100,00 грн, від 07.08.2020 № РН-0000042 на суму 7250,00 грн, від 14.08.2020 № РН-0000045 на суму 94 850,00 грн та від 18.08.2020 № РН-0000047 на суму 32 850,00 грн, в яких міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000088 від 28.07.2020.

Загальна сума коштів за вище вказаними видатковими накладними складає 379 050,00 грн, тобто, відповідає сумі рахунку-фактури № СФ-0000088 від 28.07.2020.

Втім, надані відповідачем видаткові накладні не містять підписів представників сторін. Натомість, відповідач стверджує про неможливість надання первинних документів щодо відносин із позивачем, у зв`язку з їх знищенням 01.09.2023 за закінченням терміну зберігання, а також втратою носіїв інформації, на підтвердження чого надав довідку Приватного підприємства "КРИСТАЛ-ФАЙР КВ" про знищення документів.

Водночас, посилаючись на поставку відповідачем товару лише на суму 226 175,00 грн, позивач не надає жодних доказів такої поставки. Крім того, в матеріалах справи відсутні і докази перерахування позивачем на користь відповідача коштів в сумі 397 175,00 грн, про які позивач вказує у позовній заяві.

Тобто, навіть припускаючи, що відповідачем за рахунком-фактурою № СФ-0000088 від 28.07.2020 було поставлено лише товару на суму 226 175,00 грн, про яку вказує позивач, залишок вартості недопоставленого товару складає 152 875,00 грн, а не 171 000,00 грн. Будь-яких інших рахунків-фактур, виставлених відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Крім того, в матеріали справи позивачем не надано акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 28.07.2023, про направлення якого 28.07.2023 на адресу відповідача вказує позивач, як і не надано доказів такого направлення.

Також матеріалами справи спростовуються доводи позивача про його звернення до Приватного підприємства "КРИСТАЛ-ФАЙР КВ" з вимогою від 18.08.2023, оскільки позивачем надано докази її направлення на адресу фізичної особи - ОСОБА_1 , що не є належними доказами направлення вимоги відповідачу.

Спростовуючи заявлений позов відповідач разом із відзивом надав докази виконання ним своїх зобов`язань із поставки товару на суму та в обсязі, визначених в рахунку-фактурі № СФ-0000088 від 28.07.2020.

Позивач же, у свою чергу, не надав заперечень щодо наданих відповідачем доказів, а також не відповів на поставлені у відзиві на позовну заяву запитання.

Колегія суддів погоджується з тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України виникнення у відповідача обов`язку із повернення позивачу суми коштів у розмірі 171 000,00 грн.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Керуючись стандартом вірогідності доказів, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачем було надано відповідні докази (видаткові накладні), які хоч і не містять підпису представників сторін, однак спростовують доводи позивача про поставку товару на суму 226 175,00 грн та не поставку товару на суму 171 000,00 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні даного позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

Твердження позивача про відсутність належного підтвердження повноважень представника відповідача та пропуск відповідачем процесуальних строків спростовуються матеріалами, оскільки відзив на позов та додані до нього докази подані відповідачем в межах процесуального строку, а повноваження представника відповідача - адвоката Ходак В.В. підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером серії АВ № 1114718 на надання правничої (правової) допомоги в судах першої та апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ СЕРВІС" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13753/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/13753/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко