Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/7940/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/7940/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.12.2023 у справі №910/7940/23(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, повний текст якого складений 19.09.2023,

у справі № 910/7940/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ»

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- на виконання міжнародних зобов`язань в силу приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року, 23.07.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст. 51 Кодексу торгівельного мореплавства України щодо вимог до кваліфікації членів екіпажу», який слугував підставою для прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден», відповідно до якої, окрім інших питань, затверджено Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння;

- 22.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» опублікований відеоматеріал під назвою: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?»;

- вказаний відеоматеріал супроводжувався голосовим коментарем та містив ряд тверджень, що прямо та/або опосередковано стосуються позивача, а також функцій, завдань та повноважень, покладених на нього.

Позивач вважає, що опублікований відеоматеріал містить недостовірну інформацію та просить визнати недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» щодо:

«...іспит у моряків прийматимуть держслужбовці котрі жодного разу не виходили в море і можуть навіть не мати профільної освіти.»;

«...призведе до того, що відповідність знань та навичок моряків перевіряють посадовці Адміністрації судноплавства, вони не мають досвіду роботи на суднах та не мають відповідних робочих документів, це суперечить вимогам Міжнародної конвенції ПДНВ, а вона вимагає щоб кваліфікація екзаменаторів була не нижчою від кваліфікації моряків і ця невідповідність вона може призвести до включення України у black list, і як стверджує ексчиновник, цей пункт корупцію, під час прийняття рішення щодо ми вони можуть керуватися так як вони самі не знають цих знань і залишається тільки одне, керуватися через свою симпатію до моряків або через хабар...»;

«насправді і зараз моряки скаржиться на сплеск вимагань в українських морських відомствах, де цінники з війною, лише виросли»;

«на жаль упродовж останніх тижнів профсоюз отримує численні скарги моряків про наявності штучно утворених перешкод у наданні допуску до складання іспиту у Державних кваліфікаційних комісіях, безпідставних затримок або відмову за формальними ознаками»;

«...запитання чого можна чекати на іспитах таких фахівців, один із наших співрозмовників навів чудове порівняння це якби у лікарів іспити приймали продавці з магазинів...»;

«наступним пунктом нових правил є зміна вимог до отримання капітанських звань, якщо раніше аби стати капітаном судна потрібно було довго вчитися, багато працювати і піднятися всіма кар`єрними сходами, зараз можна буде відразу йти на іспит з мінімальними вимогами»;

«... дуже дивно що людина котра тільки три календарних цих роки, ок, стаж, провела як вахтовий помічник чи вахтовий механік і не виконуючи обов`язки старшого помічника чи другого механіком йому буде надана можливість отримати диплом, то тільки призведе до того, що в нас виникнуть велика кількість цих капітанів і в мене такі є випадки, коли людина приходить до мене каже в мене диплом капітана, на моє запитання скільки ти провів часу на посаді старшого помічника, так і відповів, може і не повинно бути старшим помічником, 3 роки ти був умовно ремонтником, а потім одразу стаєш першою людиною на величезному судні, неможливо стати капітаном коли ти не виконував обов`язки старшого помічника і казати що можна якось проскочити цю позицію, ні, неможливо»;

« ....якщо раніше стаж роботи на суднах наші моряки мали підтверджувати купою документів то зараз стане достатньо одного підпису в послужний книжці моряка, це ж добре, скажете ви, відходимо від бюрократії, проте є і інша сторона медалі, підробити ці підписи буде надзвичайно легко, а ось перевірити достовірність неможливо, і це закінчиться тим, що в нас буде неконтрольованою це... такі фахівці з величезним стажем роботи котрим якісь дяді, знайомі, друзі, дядьки, понаставляли цих підписів, так, і він такий собі, гарнесенько вже має цей великий досвід, як ми казали про ці 36 місяців, в останньому рейси так само було запитання до людини покажи розкажи про свій досвід робота, людина відповіла ну є назва судна, є підпис капітана все, а я дійсно почав шукати назву судна, я не знайшов, так само, виникло питання чому ж там і де ж він там працював»;

«ми розповіли вам про головні нюанси цієї постанови про те їх там ще достатньо, наприклад, відміна магістратури, повторне навчання, замість курсів та маловідомі комп`ютерні програми для складання тестів, як стверджують моряки, якщо в цю постанову не внести правки і залишити її в теперішній редакції, вже за кілька років на міжнародному ринку, ми втратимо свій статус професійності та легко потрапив у Black лист через підробку документів та низький рівень підготовки»;

«для того щоб українські документи визнавалися іншими державами, Україна приєдналася до міжнародної Конвенції ПДНВ, і кожні п ять років ІМО проводить аудит на відповідність нашого законодавства вимогам Конвенції, а якщо під час цього аудиту виявляється не відповідність нашого законодавства, вимогам Конвенції, то ІМО, прийме рішення не визнавати українські документи моряків і, як наслідок, українські моряки не зможуть працювати на суднах під іноземним прапором».

Також позивач просить зобов`язати відповідача, протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини даного рішення суду за позовом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, шляхом розміщення на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» відповідного сюжету про спростування недостовірної інформації, а також тексту судового рішення та протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду вилучити відеоматеріал від 22.03.2023 розміщений на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com».

Узагальнені доводи відповідача проти позову наступні:

- позивач не надав доказів на підтвердження поширення « 5 канал TB» спірної інформації мережею Інтернет;

- позивач не довів, що відповідач є володільцем облікового запису (https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo), що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті; управляє електронною (цифровою) інформацією в межах цієї веб-сторінки та розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки;

- журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій;

- позовна заява містить правове обгрунтування, що втратило чинність як станом на визначену позивачем дату поширення оспорюваного аудіовізуального твору, так і станом на дату подання позову;

- позивач не надав належних та допустимих доказів наявності/відсутності у відповідача ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 позовні вимоги задоволені частково. Ухвалено:

- визнати недостовірною частину інформації, поширеної Товариством з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com», 22.03.2023 за посиланням https://youtu.be/vtqA3NsDWAo?si=rH-FHINPW_jkbBRA, назва сюжету такого змісту: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?».

«...іспит у моряків прийматимуть держслужбовців, котрі жодного разу не виходили в море і можуть навіть не мати профільної освіти.»;

«...призведе до того, що відповідність знань та навичок моряків перевіряють посадовці Адміністрації судноплавства, вони не мають досвіду роботи на суднах та не мають відповідних робочих документів, це суперечить вимогам Міжнародної конвенції ПДНВ, а вона вимагає щоб кваліфікація екзаменаторів була не нижчою від кваліфікації моряків і ця невідповідність вона може призвести до включення України у black list, і як стверджує ексчиновник цей пункт занурить галузь у чималу корупцію, коли рішення приймають люди це завжди є корупційний ризик чим будуть керуватись некомпетентні посадовці під час при прийняття рішення, щодо кваліфікації моряків знаннями вони не зможуть керуватися так як вони самі не знають цих знань і залишається тільки одне, керуватися через свою симпатію до моряків або через хабар...»;

«насправді і зараз моряки скаржаться на сплеск вимагань в українських морських відомствах, де цінники з війною лише виросли»;

«на жаль, упродовж останніх тижнів профсоюз отримує численні скарги моряків про наявності штучно утворених перешкод у наданні допуску до складання іспиту у Державних кваліфікаційних комісіях, безпідставних затримок або відмов за формальними ознаками»;

«наступним пунктом нових правил є зміна вимог до отримання капітанських звань, якщо раніше аби стати капітаном судна потрібно було довго вчитися, багато працювати і піднятися всіма кар`єрними сходами, зараз можна буде відразу йти на іспит з мінімальними вимогами»;

« ... якщо раніше стаж роботи на суднах наші моряки мали підтверджувати купою документів, то зараз стане достатньо одного підпису в послужний книжці моряка, це ж добре, скажете ви, відходимо від бюрократії, проте є і інша сторона медалі, підробити ці підписи буде надзвичайно легко, а ось перевірити достовірність неможливо, і це закінчиться тим, що в нас буде неконтрольованою це... такі фахівці з величезним стажем роботи котрим якісь дяді, знайомі, друзі, дядьки, понаставляли цих підписів, так, і він такий собі, гарнесенько вже має цей великий досвід, як ми казали про ці 36 місяців, в останньому рейси так само було запитання до людини покажи розкажи про свій стаж роботи, людина відповіла ну є назва судна, є підпис капітана, а я дійсно почав шукати назву судна в інтернеті, я не знайшов, так само, виникло питання чому ж там і де ж він там працював».

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ», протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини даного рішення суду за позовом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, шляхом розміщення на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» відповідного сюжету про спростування недостовірної інформації, а також тексту судового рішення.

- у решті позову - відмовити.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:

- у разі поширення оспорюваної інформації на YouTube каналі належним відповідачем є автор поширеної інформації та власник відповідного YouTube каналу;

- наданими позивачем документами підтверджується належність саме відповідачу Youtube каналу, який міститься в мережі Інтернет за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo, на якому був розміщений відеоматеріал під назвою: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?»;

- оскільки спірна інформація була розміщена відповідачем у мережі Інтернет на медіа ресурсі, що позиціонується власником як портал новин, тоді як доступ до такої інформації є відкритим для усіх користувачів мережі Інтернет, така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб;

- зі змісту публікації вбачається, що поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача;

- частина інформації, яка визнана судом недостовірною, носить характер фактичних тверджень, якими автор у категоричній формі характеризує конкретно визначені дані про факти та події, які відбулися, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво. Застосовані у спірному матеріалі вказані фактичні твердження не є оціночними судженнями або вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача;

- частина інформації, яка визнана судом недостовірною, є недостовірною, спростовується Положенням про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499, а тому підлягає спростуванню. При цьому, відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження того, що викладена ним інформація є достовірною, а перелічені відповідачем обставини і факти такими, що відбулися або мали місце в реальності.

- вимоги в частині зобов`язання відповідача протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду вилучити відеоматеріал від 22.03.2023 розміщений на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» задоволенню не підлягають, оскільки за приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, і жодних норм, якими би передбачався обов`язок відповідача спростувати недостовірну інформацію у спосіб, про який зазначено в прохальній частині позовної заяви, позивач суду не навів;

- інша інформація щодо якої у задоволенні позову відмовлено має характер оціночних суджень, а також не містить відомостей, які б негативно впливали б на ділову репутацію позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- поданий позивачем позов є технічним, а метою його подання є намагання позивача отримати таке рішення, яке б було доказом в адміністративній справі № 320/17353/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта, зобов`язання вчинити певні дії, предметом розгляду у якій є вимоги про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» та зобов`язання Кабінету Міністрів України усунути наслідки прийняття постанови №1499 шляхом прийняття нової постанови;

- судом першої інстанції не було з`ясовано: авторів оспорюваної інформації; чи відповідає Положення, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» положенням Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року; чи мали місце обставини, на які вказували автори інформації і які суд першої інстанції визнав недостовірними;

- судом першої інстанції не було враховано можливість відповідача дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торгівельної марки. Наприклад відповідач передав ТОВ «Продакш Студія 5 ПЛЮС» невиключну ліцензію на знак для товарів і послуг (торгову марку) «5» про що Державна служба інтелектуальної власності України винесла рішення від 18.11.2013. Крім того непоодинокі випадки використання торгівельної марки « 5» без отримання від відповідача необхідних прав (укладення ліцензійного договору);

- питання яке висвітлено в оспорюваній публікації викликає величезний суспільний інтерес, в той час як п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази, а саме копії Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки станом на 12.07.2023, рішення Державної служби інтелектуальної власності від 18.11.2023 та скрін-шот з телеграм-каналу « 5 канал/П`яний канал».

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023, справу № 910/7940/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю...

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/7940/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/7940/23.

27.10.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 о 10:00 год.

21.11.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо наданих відповідачем додаткових доказів колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що відповідач додав документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Оспорюване рішення у цій справі ухвалено 12.09.2023, а відтак всі надані до суду апеляційної інстанції докази, з огляду на дату їх виникнення, відповідач мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Колегія суддів зауважує апелянтові на наступному.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 зазначено, що […тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні].

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги копії Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки станом на 12.07.2023, рішення Державної служби інтелектуальної власності від 18.11.2023 та скрін-шот з телеграм-каналу « 5 канал/П`яний канал» як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 12.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засіданні не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №212 «Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства», серед іншого, затверджено «Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України».

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.

Абз. 25 пп. 12 п. 4 Положення №212 Адміністрація судноплавства відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує і контролює проведення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та дипломування членів екіпажів морських суден, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України, утворює постійно діючі державні кваліфікаційні комісії для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечує їх роботу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що

- на виконання міжнародних зобов`язань в силу приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року, 23.07.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст. 51 Кодексу торгівельного мореплавства України щодо вимог до кваліфікації членів екіпажу», який слугував підставою для прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден», відповідно до якої, окрім інших питань затверджено Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння;

- 22.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» опублікований відеоматеріал під назвою: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?»;

- вказаний відеоматеріал супроводжувався голосовим коментарем та містив ряд тверджень, що прямо та/або опосередковано стосуються позивача, а також функцій, завдань та повноважень, покладених на нього.

Позивач вважає, що опублікований відеоматеріал містить недостовірну інформацію та просить визнати недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» щодо:

«...іспит у моряків прийматимуть держслужбовців котрі жодного разу не виходили в море і можуть навіть не мати профільної освіти.»;

«...призведе до того, що відповідність знань та навичок моряків перевіряють посадовці Адміністрації судноплавства, вони не мають досвіду роботи на суднах та не мають відповідних робочих документів, це суперечить вимогам Міжнародної конвенції ПДНВ, а вона вимагає щоб кваліфікація екзаменаторів була не нижчою від кваліфікації моряків і ця невідповідність вона може призвести до включення України у black list, і як стверджує ексчиновник, цей пункт корупцію, під час прийняття рішення щодо ми вони можуть керуватися так як вони самі не знають цих знань і залишається тільки одне, керуватися через свою симпатію до моряків або через хабар...»;

«насправді і зараз моряки скаржиться на сплеск вимагань в українських морських відомствах, де цінники з війною, лише виросли»;

«на жаль упродовж останніх тижнів профсоюз отримує численні скарги моряків про наявності штучно утворених перешкод у наданні допуску до складання іспиту у Державних кваліфікаційних комісіях, безпідставних затримок або відмову за формальними ознаками»;

«...запитання чого можна чекати на іспитах таких фахівців, один із наших співрозмовників навів чудове порівняння це якби у лікарів іспити приймали продавці з магазинів...»;

«наступним пунктом нових правил є зміна вимог до отримання капітанських звань, якщо раніше аби стати капітаном судна потрібно було довго вчитися, багато працювати і піднятися всіма кар`єрними сходами, зараз можна буде відразу йти на іспит з мінімальними вимогами»;

«... дуже дивно що людина котра тільки три календарних цих роки, ок, стаж, провела як вахтовий помічник чи вахтовий механік і не виконуючи обов`язки старшого помічника чи другого механіком йому буде надана можливість отримати диплом, то тільки призведе до того, що в нас виникнуть велика кількість цих капітанів і в мене такі є випадки, коли людина приходить до мене каже в мене диплом капітана, на моє запитання скільки ти провів часу на посаді старшого помічника, так і відповів, може і не повинно бути старшим помічником, 3 роки ти був умовно ремонтником, а потім одразу стаєш першою людиною на величезному судні, неможливо стати капітаном коли ти не виконував обов`язки старшого помічника і казати що можна якось проскочити цю позицію, ні, неможливо»;

« ....якщо раніше стаж роботи на суднах наші моряки мали підтверджувати купою документів то зараз стане достатньо одного підпису в послужний книжці моряка, це ж добре, скажете ви, відходимо від бюрократії, проте є і інша сторона медалі, підробити ці підписи буде надзвичайно легко, а ось перевірити достовірність неможливо, і це закінчиться тим, що в нас буде неконтрольованою це... такі фахівці з величезним стажем роботи котрим якісь дяді, знайоми, друзі, дядьки, понаставляли цих підписів, так, і він такий собі, гарнесенько вже має цей великий досвід, як ми казали про ці 36 місяців, в останньому рейси так само було запитання до людини покажи розкажи про свій досвід робота, людина відповіла ну є назва судна, є підпис капітана все, а я дійсно почав шукати назву судна, я не знайшов, так само, виникло питання чому ж там і де ж він там працював»;

«ми розповіли вам про головні нюанси цієї постанови про те їх там ще достатньо, наприклад, відміна магістратури, повторне навчання, замість курсів та маловідомі комп`ютерні програми для складання тестів, як стверджують моряки, якщо в цю постанову не внести правки і залишити її в теперішній редакції, вже за кілька років на міжнародному ринку, ми втратимо свій статус професійності та легко потрапив у Black лист через підробку документів та низький рівень підготовки»;

«для того щоб українські документи визнавалися іншими державами, Україна приєдналася до міжнародної Конвенції ПДНВ, і кожні п ять років ІМО проводить аудит на відповідність нашого законодавства вимогам Конвенції, а якщо під час цього аудиту виявляється не відповідність нашого законодавства, вимогам Конвенції, то ІМО, прийме рішення не визнавати українські документи моряків і, як наслідок, українські моряки не зможуть працювати на суднах під іноземним прапором».

Також позивач просить зобов`язати відповідача, протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення резолютивної частини даного рішення суду за позовом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, шляхом розміщення на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com» відповідного сюжету про спростування недостовірної інформації, а також тексту судового рішення та протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду вилучити відеоматеріал від 22.03.2023 розміщений на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com».

Позивач зазначає, що:

- поширена відповідачем інформація, доведена до необмеженою кількості осіб, набула широкого розголосу, подана суспільству як перелік конкретних фактів незаконних, протиправних діяльності та дій позивача, які негативно характеризують центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, тим самим які дискредитують його, як в очах українського суспільства, так і на міжнародній арені, впливаючи на громадську думку та міжнародну репутацію;

- вказані твердження є недостовірними, мають своїм наслідком не лише в формі негативного впливу на ділову репутацію Уряду, центральних органів державної влади, а й на імідж держави в цілому, а також є, таким чином, засобом введення в оману спільноти моряків, зокрема та суспільства в цілому, в частині встановленого державою порядку здійснення повноважень;

- спірна інформація є відомостями про фактичні дані про факти та події, які відбулися, носять категоричний, стверджуючий характер про здійснення позивачем протиправних діянь, прийняття протиправних рішень, порушення законодавства та основоположних принципів діяльності органів державної влади, що вказує на ще, що поширена інформація не є оцінкою дій та діяльності позивача (дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями), що виключає віднесення поширюваної відповідачем інформації до оціночних суджень.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно з частиною 2 вказаної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦК України, суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Верховний Суд що неодноразово і послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

Так, згідно з правовою позицією, яка викладена у пункті 6.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема, в якому вказано, що: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 зазначено, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Статтею 22 Закону України «Про інформацію» встановлено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

За змістом ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про інформацію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

За доводами позивача, відеосюжет, який містить недостовірну інформацію, був розміщений на Youtube каналі ТОВ « 5 канал ТВ», власником якого є відповідач.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- сервіс Youtube є платформою на якій власники каналів можуть завантажувати контент;

- відповідно до умов користування платформою Youtube, які розміщені в мережі Інтернет, «власники каналів YouTube можуть завантажувати Контент у Сервіс. Ви можете використовувати власний Контент для просування своєї компанії чи творчого підприємства. Увесь Контент, який ви вирішили завантажити в Сервіс, має відповідати цій Угоді та законодавству. Наприклад, надісланий Контент не має містити об`єктів права інтелектуальної власності третіх осіб (як-от матеріалів, захищених авторським правом), якщо це не дозволено відповідною особою чи в інший законний спосіб. Ви несете юридичну відповідальність за надісланий у Сервіс Контент. Ми можемо використовувати автоматизовані системи для аналізу вашого Контенту, щоб виявляти порушення та зловживання, як-от спам, шкідливе програмне забезпечення та незаконний контент»;

- отже, відповідальність за надісланий у сервіс контент має нести саме власник відповідного каналу YouTube, оскільки лише власник каналу має до нього доступ, відповідає за надісланий контент та може завантажувати контент на його каналі, зокрема, про спростування недостовірної інформації;

- також, цими умовами користування встановлені обмеження відповідальності Youtube: «У межах, установлених чинним законодавством, YouTube і Партнери не несуть відповідальність, зокрема за контент, надісланий будь-яким користувачем, а також наклепницьку, образливу чи протизаконну поведінку будь-якого користувача»;

- таким чином, у разі поширення оспорюваної інформації на YouTube каналі належним відповідачем є автор поширеної інформації та власник відповідного YouTube каналу.

Позивачем, на підтвердження належності саме відповідачу Youtube каналу, який міститься в мережі Інтернет за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo, надано копію листа державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» з інформацією про логотип та торгові марки ТОВ « 5 канал ТВ», які відповідають логотипу, розміщеному на відеоматеріалі під назвою: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?».

Крім того, як зазначає офіційний довідковий центр, YouTube не підтверджує канали, «які намагаються видавати себе за іншого автора або бренд». Також, як зазначається в інформації довідкового центру, якщо «власник каналу навмисно використовує чуже ім`я або назву каналу, то YouTube вживає відповідних заходів» (посилання: https://support.google.com/youtube/answer/3046484?hl=uk).

Тобто, в ситуації, коли автор каналу (інтерв`юер, ведучий сюжетів) заперечує свою власність на YouTube-канал, обґрунтуванням протилежного, в сукупності з іншими доказами, може слугувати також значок підтвердження каналу.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку по те, що позивачем доведено належність саме відповідачу Youtube каналу, який міститься в мережі Інтернет за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo, на якому був розміщений відеоматеріал під назвою: «Нащо ДИПЛОМУВАННЯ МОРЯКІВ СПРОСТИЛИ, піддавши його серйозним КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКАМ. Хто за цим стоїть?».

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано можливість відповідача дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торгівельної марки (наприклад відповідач передав ТОВ «Продакш Студія 5 ПЛЮС» невиключну ліцензію на знак для товарів і послуг (торгову марку) « 5» про що Державна служба інтелектуальної власності України винесла рішення від 18.11.2013; крім того непоодинокі випадки використання торгівельної марки « 5» без отримання від відповідача необхідних прав (укладення ліцензійного договору)) та зауважує йому на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що Youtube канал, який міститься в мережі Інтернет за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo не належить саме відповідачу, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи не надав. При цьому наявність у відповідача можливості дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торгівельної марки таким доказом бути не може.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки спірна інформація була розміщена відповідачем у мережі Інтернет на медіа ресурсі, що позиціонується власником як портал новин, тоді як доступ до такої інформації є відкритим для усіх користувачів мережі Інтернет, така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт поширення відповідачем інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом розміщення на Youtube каналі, який міститься в мережі Інтернет за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vtqA3NsDWAo.

Крім того, зі змісту публікації вбачається, що поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача.

При вирішенні питання щодо наявності підстав вважати поширену відповідачем інформацію про позивача недостовірною, слід виходити з наступного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який, дослідивши інформаційні матеріали у яких, як зазначає позивач, міститься недостовірна інформація про нього, дійшов висновку, що фрагменти:

«...іспит у моряків прийматимуть держслужбовців котрі жодного разу не виходили в море і можуть навіть не мати профільної освіти.»;

«...призведе до того, що відповідність знань та навичок моряків перевіряють посадовці Адміністрації судноплавства, вони не мають досвіду роботи на суднах та не мають відповідних робочих документів, це суперечить вимогам Міжнародної конвенції ПДНВ, а вона вимагає щоб кваліфікація екзаменаторів була не нижчою від кваліфікації моряків і ця невідповідність вона може призвести до включення України у black list, і як стверджує ексчиновник, цей пункт корупцію, під час прийняття рішення щодо ми вони можуть керуватися так як вони самі не знають цих знань і залишається тільки одне, керуватися через свою симпатію до моряків або через хабар...»;

«насправді і зараз моряки скаржиться на сплеск вимагань в українських морських відомствах, де цінники з війною, лише виросли»;

«на жаль упродовж останніх тижнів профсоюз отримує численні скарги моряків про наявності штучно утворених перешкод у наданні допуску до складання іспиту у Державних кваліфікаційних комісіях, безпідставних затримок або відмову за формальними ознаками»;

«наступним пунктом нових правил є зміна вимог до отримання капітанських звань, якщо раніше аби стати капітаном судна потрібно було довго вчитися, багато працювати і піднятися всіма кар`єрними сходами, зараз можна буде відразу йти на іспит з мінімальними вимогами»;

« ....якщо раніше стаж роботи на суднах наші моряки мали підтверджувати купою документів то зараз стане достатньо одного підпису в послужний книжці моряка, це ж добре, скажете ви, відходимо від бюрократії, проте є і інша сторона медалі, підробити ці підписи буде надзвичайно легко, а ось перевірити достовірність неможливо, і це закінчиться тим, що в нас буде неконтрольованою це... такі фахівці з величезним стажем роботи котрим якісь дяді, знайоми, друзі, дядьки, понаставляли цих підписів, так, і він такий собі, гарнесенько вже має цей великий досвід, як ми казали про ці 36 місяців, в останньому рейси так само було запитання до людини покажи розкажи про свій досвід робота, людина відповіла ну є назва судна, є підпис капітана все, а я дійсно почав шукати назву судна, я не знайшов, так само, виникло питання чому ж там і де ж він там працював»

- носять характер фактичного твердження, якими автор у категоричній формі характеризує конкретно визначені дані про факти та події, які відбулися, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво;

- застосовані у спірному матеріалі вказані фактичні твердження не є оціночними судженнями або вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача.

- характер оспорюваної інформації, яка міститься у вищенаведених матеріалах, не дає правових підстав вважати таку інформацію оціночними судженнями або вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, оскільки подача матеріалу викладена у формі переліку численних фактичних тверджень, якими автор у категоричній манері характеризує конкретно визначених суб`єктів із зазначенням низки відповідних дій цих суб`єктів, а також не містить ознак критики та може бути перевірена на предмет їх відповідності дійсності.

У поданих до суду письмових поясненнях позивач повністю заперечував факти, про які йдеться у опублікованих відповідачем матеріалах, а також вказав на те, що опублікована інформація не відповідає дійсності.

Як вбачається з п. 32 Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499, для присвоєння звання капітана (суден валовою місткістю до 3000 або суден без обмеження валової місткості) кандидат повинен: 1) бути не молодше двадцяти років; 2) мати чинне медичне свідоцтво моряка; 3) мати диплом спеціаліста, бакалавра чи дипломи бакалавра та магістра про морську вищу освіту за спеціалізацією відповідно до додатка 4; 4) мати професійний диплом вахтового помічника капітана та стаж роботи на судні не менше 36 місяців на посаді вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 500 або більше чи професійний диплом старшого помічника капітана та стаж роботи на судні не менше 24 місяців, з яких не менше 12 місяців - на посаді старшого помічника капітана суден валовою місткістю 500 або більше; 5) мати професійний загальний диплом радіооператора; 6) мати свідоцтво про успішне проходження курсу підвищення кваліфікації у закладі морської вищої освіти за освітньо-професійною програмою підвищення професійної кваліфікації, яка забезпечує поглиблення, розширення та оновлення професійних знань, розуміння та професійних навичок, передбачених розділом А-II/2 Кодексу дипломування для підготовки капітанів та старших помічників капітанів суден валовою місткістю 500 або більше (проходження курсу підвищення кваліфікації не потрібно кандидату, який має диплом магістра про морську вищу освіту за спеціалізацією відповідно до додатка 4 або професійний диплом старшого помічника капітана); 7) успішно пройти перевірку професійної компетентності капітана суден валовою місткістю до 3000 або суден без обмеження валової місткості шляхом складення комп`ютерного іспиту.

Згідно з п. 33 Положення для присвоєння звання капітана прибережного плавання кандидат повинен: 1) бути не молодше двадцяти років; 2) мати чинне медичне свідоцтво моряка; 3) мати диплом фахового молодшого бакалавра про морську фахову передвищу освіту або диплом молодшого спеціаліста, спеціаліста, бакалавра чи дипломи бакалавра та магістра про морську вищу освіту за спеціалізацією відповідно до додатка 4; 4) мати професійний диплом вахтового помічника капітана прибережного плавання або вахтового помічника капітана, або старшого помічника капітана; 5) мати професійний обмежений диплом радіооператора або професійний загальний диплом радіооператора (чи сертифікат про успішне складення комп`ютерного іспиту для радіооператорів з професійним загальним дипломом); 6) мати стаж роботи на судні не менше 12 місяців на посаді вахтового помічника капітана прибережного плавання або вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 500 або більше; 7) мати свідоцтво про успішне проходження курсу підвищення кваліфікації у закладі морської вищої освіти за освітньо-професійною програмою підвищення професійної кваліфікації, яка забезпечує поглиблення, розширення та оновлення професійних знань, розуміння та професійних навичок, передбачених розділом А-II/3 Кодексу дипломування для підготовки капітанів суден валовою місткістю до 500, що здійснюють прибережне плавання (проходження курсу підвищення кваліфікації не потрібно кандидату, який має диплом бакалавра чи магістра про морську вищу освіту за спеціалізацією відповідно до додатка 4 або професійний диплом старшого помічника капітана); 8) успішно пройти перевірку професійної компетентності капітана суден прибережного плавання шляхом складення комп`ютерного іспиту.

Згідно з пп.35 п. 4 Положення послужна книжка моряка - документ, до якого вносяться відомості про стаж роботи моряка на судні.

Відповідно до пп.47 п.4 цього Положення стаж роботи на судні - робота або проходження практичної підготовки на судні, який потребується для видачі чи підтвердження професійного диплома або іншого кваліфікаційного документа, що підтверджуються записами у послужній книжці моряка, у книзі реєстрації підготовки або в інших документах.

Наразі чинним залишається зразок послужної книжки моряка, затверджений відповідно до додатка 13 до наказу Мінінфраструктури від 18.10.2013 №811, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2013 за №1902/24434.

Згідно з вищезазначеним зразком послужної книжки моряка, послужна книжка моряка використовується для підтвердження стажу роботи її власника на судні згідно з вимогами Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, та національними вимогами.

Перевірка професійної компетентності капітанів та осіб командного складу проводиться шляхом проходження комп`ютерного іспиту (п. 132 вказаного Положення).

Комп`ютерний іспит - перевірка державною кваліфікаційною комісією Адміністрації судноплавства відповідності знань моряка стандартам компетентності шляхом складення комп`ютерного тесту відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо проведення іспиту у формі комп`ютерного тестування для підтвердження кваліфікації моряків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 № 734 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 58, ст. 3592) (пп. 20 п. 4 Положення).

Для здійснення Адміністрацією судноплавства повноважень і виконання функцій відповідно до цього Положення Адміністрацією судноплавства з числа її посадових осіб утворюється державна кваліфікаційна комісія моряків. Посадові особи Адміністрації судноплавства, які входять до складу державної кваліфікаційної комісії моряків повинні мати відповідну професійну компетентність, підтверджену дипломом спеціаліста, бакалавра або магістра про морську вищу освіту за спеціалізацією відповідно до додатка 4. До спеціальних та індивідуальних програм передбаченого Законом України «Про державну службу» підвищення кваліфікації посадових осіб Адміністрації судноплавства, які входять до складу державної кваліфікаційної комісії моряків, обов`язково включаються норми Конвенції 1978 року, Кодексу дипломування, Конвенції 1995 року, Регламенту радіозв`язку та цього Положення (п. 19, 21 Положення).

Таким чином, інформація, яка була оприлюднена відповідачем у вказаній вище частині, є недостовірною, спростовується Положенням про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499, а тому підлягає спростуванню.

При цьому, відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження того, що викладена ним інформація є достовірною, а перелічені відповідачем обставини і факти такими, що відбулися або мали місце в реальності.

Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про:

- задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача спростувати інформацію, яка визнана судом недостовірною;

- відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача протягом десяти днів після набрання законної сили цим рішенням суду вилучити відеоматеріал від 22.03.2023 розміщений на сторінці Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 канал ТВ» веб-сайту «www.youtube.com», оскільки за приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, а жодних норм, якими би передбачався обов`язок відповідача спростувати недостовірну інформацію у спосіб, про який зазначено в прохальній частині позовної заяви, позивач суду не навів.

Щодо решти позовних вимог, зокрема щодо визнання недостовірною інформацію:

«...запитання чого можна чекати на іспитах таких фахівців, один із наших співрозмовників навів чудове порівняння це якби у лікарів іспити приймали продавці з магазинів...»;

«... дуже дивно що людина котра тільки три календарних цих роки, ок, стаж, провела як вахтовий помічник чи вахтовий механік і не виконуючи обов`язки старшого помічника чи другого механіком йому буде надана можливість отримати диплом, то тільки призведе до того, що в нас виникнуть велика кількість цих капітанів і в мене такі є випадки, коли людина приходить до мене каже в мене диплом капітана, на моє запитання скільки ти провів часу на посаді старшого помічника, так і відповів, може і не повинно бути старшим помічником, 3 роки ти був умовно ремонтником, а потім одразу стаєш першою людиною на величезному судні, неможливо стати капітаном коли ти не виконував обов`язки старшого помічника і казати що можна якось проскочити цю позицію, ні, неможливо»;

«ми розповіли вам про головні нюанси цієї постанови про те їх там ще достатньо, наприклад, відміна магістратури, повторне навчання, замість курсів та маловідомі комп`ютерні програми для складання тестів, як стверджують моряки, якщо в цю постанову не внести правки і залишити її в теперішній редакції, вже за кілька років на міжнародному ринку, ми втратимо свій статус професійності та легко потрапив у Black лист через підробку документів та низький рівень підготовки»;

«для того щоб українські документи визнавалися іншими державами, Україна приєдналася до міжнародної Конвенції ПДНВ, і кожні п ять років ІМО проводить аудит на відповідність нашого законодавства вимогам Конвенції, а якщо під час цього аудиту виявляється не відповідність нашого законодавства, вимогам Конвенції, то ІМО, прийме рішення не визнавати українські документи моряків і, як наслідок, українські моряки не зможуть працювати на суднах під іноземним прапором»,

судом першої інстанції цілком вірно відмовлено у їх задоволенні, оскільки така інформація має характер оціночних суджень, а також не містить відомостей, які б негативно впливали б на ділову репутацію позивача.

Зокрема, з аналізу мовних висловлювань у сукупності із сюжетом в цій частині вбачається, що означена вище інформація виражає ставлення того, хто говорить з урахуванням відеосюжету.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що поданий позивачем позов є технічним, а метою його подання є намагання позивача отримати таке рішення, яке б було доказом в адміністративній справі № 320/17353/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта, зобов`язання вчинити певні дії, предметом розгляду у якій є вимоги про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» та зобов`язання Кабінету Міністрів України усунути наслідки прийняття постанови №1499 шляхом прийняття нової постанови, та зауважує апелянтові на тому, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій справі.

Також слід зауважити на тому, що з`ясування того чи відповідає Положення, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» положенням Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року не відноситься до предмета доказування у цій справі.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 5 КАНАЛ ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі № 910/7940/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7940/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала