Постанова

від 12.12.2023 по справі 911/187/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 911/187/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.12.2023 у справі №911/187/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023, повний текст якого складений 06.06.2023,

у справі № 911/187/23 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Броварський завод залізобетонних конструкцій

до Броварської міської ради Броварського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1»

про визнання недійсним пункту рішення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним пункту 3 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 13.02.2020 № 1804-70-07 Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішень Броварської міської ради Київської області, яким припинено право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 3,5581 га по вул. Грушевського Михайла в м. Бровари, в зв`язку з набуттям іншою особою права власності на жилі будинки, розташовані на земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:022:2093.

Обґрунтовуючи вказаний позов, позивач зазначає, що:

- відповідач прийняв спірне рішення з порушенням положень ст. 92, п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України, оскільки станом на дату прийняття такого рішення не існувало документального підтвердження набуття іншою особою права власності на жилі будинки, об`єкти нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування;

- в свою чергу на спірній земельній ділянці розташовані каналізаційно-насосна станція, трансформаторна підстанція 166, трансформаторна підстанція 720, які збудовано згідно актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єктів житла, мають технічні паспорти та перебувають на бухгалтерському обліку (балансі) позивача (державна реєстрація права власності на ці об`єкти позивачем не проводилася - примітка суду);

- на території спірної земельної ділянки розташований вбудовано-прибудований гастроном загальною площею 605,2 кв.м., що належить позивачу на праві власності;

- позивач має статус платника податку за спірну земельну ділянку.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивач мав право на забудову спірної ділянки та, відповідно, скориставшись таким правом збудував багатоквартирний житловий будинок при цьому оформивши право власності лише на вбудовано-прибудований гастроном загальною площею 605,2 кв.м, тобто лише на частину такого будинку;

- спірне рішення було прийнято на підставі листа мешканців житлового будинку № 17 по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари, що обґрунтовувався бажанням останніх створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та оформленням прибудинкової території в майбутньому (на підтвердження викладеного відповідачем додано копію заяви від 30.01.2020 - примітка суду);

- на спірній земельні ділянці окрім нерухомого майна позивача та багатоквартирного будинку № 17, перебувають також багатоквартирні житлові будинки по вул. Грушевського Михайла № 15 (частково), № 15-А, № 15-Б (частково) та № 17/1, в якому створено ОСББ «Грушевського 17/1»;

- з огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні будинки та приписи ст. 42 ЗК України, у разі приватизації громадянами квартир у таких будинках, земельна ділянка, що входить у житловий комплекс, може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування лише ОСББ, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання;

- доказів перебування каналізаційно-насосної станції, трансформаторної підстанції 166 та трансформаторної підстанції 720 у власності позивача матеріали справи не містять, а наявні бухгалтерські довідки та технічні паспорти не є документами, що підтверджують право власності на вказане нерухоме майно. До того ж, розмір спірної земельної ділянки значно перевищує розміри земельних ділянок, необхідних для обслуговування вказаних об`єктів.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:

- законодавством не передбачено автоматичного припинення права постійного землекористування у зв`язку із закінченням будівництва, тоді як у зв`язку з незаконним припиненням речового права позивача на спірну земельну ділянку, останній втрачає можливість набути статус замовника у будівництві;

- Житлово-експлуатаційну службу ПрАТ Броварський ЗЗК, як відокремлений підрозділ позивача, відповідно до рішень Броварської міської ради № 192-11-24, від 06.03.2003, № 512-29-05 від 29.11.2007 визначено балансоутримувачем будинків №№ 15, 15-А по вул. Грушевського м. Бровари та призначено виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території багатоквартирних будинків №№ 15-Б, 17/1, які розташовані на спірній земельній ділянці. Надалі рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 163 від 25.02.2020 та додатку № 6 до нього Житлово-експлуатаційну службу ПрАТ Броварський ЗЗК призначено управителем багатоквартирних будинків №№ 15, 17/1, які розташовані на спірній земельній ділянці;

- за таких обставин спірна ділянка необхідна позивачу не тільки для обслуговування об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, а й для здійснення функцій управителя багатоквартирними житловими будинками, що не було враховано відповідачем під час прийняття спірного рішення;

- з наданої відповідачем копії листа мешканців житлового будинку № 17 по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари неможливо ідентифікувати підписантів звернення як власників квартир вказаного будинку, оскільки до такого звернення не надано правовстановлюючих документів. Таким зверненням мешканці вказаного будинку фактично повідомили відповідача про намір у майбутньому створити ОСББ та оформити земельну ділянку на цю юридичну особу, а не на власників квартир в будинку, а тому воно не є за своєю суттю клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також не містить відомостей щодо орієнтовного розміру та цільового призначення земельної ділянки, необхідної для відведення в майбутньому, вид права на землю тощо. При цьому, у вказаному зверненні заявники просять відповідача припинити право постійного користування позивача на спірну земельну ділянку по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари, тобто лише за місцезнаходженням будинку, тоді як відповідачем прийнято рішення про припинення такого права на всю спірну земельну ділянку;

- отже, припиненню права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою повинно передувати розроблення проекту відведення щодо передачі такої земельної ділянки ОСББ на відповідному титулі, проте така документація не розроблялась, відповідні рішення про надання дозволу на її виготовлення та затвердження відповідачем не ухвалювались.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 позовні вимоги задоволені, визнано недійсним пункт 3 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 13.02.2020 року № 1804-70-07 Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішень Броварської міської ради Київської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою;

- відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні;

- ЗК України містить альтернативу: співвласники багатоквартирного будинку можуть оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 ЗК України або на праві власності на підставі статті 42 ЗК України;

- зміна суб`єкта права на земельну ділянку, що була виділена для будівництва на цій ділянці багатоквартирного будинку, у разі його завершення з подальшим створенням в цьому будинку ОСББ узгоджується також з тим висновком, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на об`єкт нерухомості іншій особі, передачі багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 ЗК України однак, під час розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких обґрунтованих доводів чи доказів того, що: спірна земельна ділянка є прибудинковою територією саме будинку № 17 по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари чи багатоквартирних будинків №№ 15, 15-А, 15-Б та № 17/1; право власності на об`єкти нерухомості передано іншій особі; багатоквартирний будинок передано на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації; оформлено права власності чи постійного користування на спірну земельну ділянку тощо.

- відповідачем доказово не обґрунтовано можливості припинити право постійного користування на спірну земельну ділянкою загальною площею 3, 558 га з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України, згідно з якою до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, спорудами та яка необхідна для їх обслуговування, а також з огляду на наявність зареєстрованого у позивача права власності на вбудовано-прибудований гастроном площею 605,2 кв.м., що перебуває на спірній земельній ділянці;

- право постійного користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно володіла нерухомим майном, у разі відчуження частини нерухомого майна, що перебуває на відповідній земельній ділянці, тоді як інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже право постійного користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. Оскільки у власності позивача продовжує перебувати частина будівлі, отже твердження відповідача про наявність інших об`єктів нерухомого майна (будинків/будівель/споруд) на означеній земельній ділянці, навіть з урахуванням передачі права власності на ці об`єкти нерухомості іншій особі та пов`язана з цим, на його думку, втрата права постійного користування земельною ділянкою є неправильною оцінкою обставин і помилковим тлумаченням п. «е» ч.1 ст.141 ЗК України;

- в матеріалах справи відсутні докази звернення до Броварської міської ради Броварського району Київської області із заявами щодо оформлення у встановленому порядку права користування на ту частину спірної земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- твердження позивача про те, що обслуговуюча організація позивача на момент звернення до суду продовжує надавати послуги з обслуговування будинків № № 15, 17, 17/1 по вул. Грушевського в м. Бровари не відповідають дійсності та спростовуються тим, що 29.09.2021 було створено ОСББ «Грушевського 17/1», а у листопаді 2021 року мешканці вказаного будинку відмовились від послуг обслуговуючої організації;

- оскільки на спірній земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок № 17/1 по вул. Грушевського в м. Бровари, і мешканці будинку зацікавлені в оформленні права на частку земельної ділянки є підстави для відмови у задоволенні позову.

Крім того, апелянт повідомив про те, що 31.08.2023 він звернувся до відповідача з заявою про поділ земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування із земель комунальної власності, площею 0,7278 га.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023, справу № 911/187/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у Господарського суду Київської області витребувано матеріали справи № 911/187/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/187/23.

26.09.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 та зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.10.2023 о 10:15 год.

12.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Крім того, відповідач зазначив про наявність у апелянта права на оскарження спірного рішення.

17.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про закриття апеляційного провадження у справі, яка обґрунтована відсутністю у апелянта права на оскарження рішення у цій справі.

Позивач зазначає про те, що;

- станом на дату подачі позову та вирішення спору по суті у апелянта було відсутнє рішення загальних зборів співвласників квартир жилого будинку про оформлення земельної ділянки за ОСББ, а апелянт не знаходився в будь-якій процедурі щодо відведення земельної ділянки;

- оскаржуване судове рішення не позбавляє апелянта, за умов дотримання ним законодавчої процедури відведення земельної ділянки, права на здійснення поділу такої земельної ділянки.

30.10.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо заяви про закриття апеляційного провадження у справі до яких додані додаткові докази.

30.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без учасника судового процесу, в якому позивач просить розглянути справу без участи і його представника, апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4394/23 від 30.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/187/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 заяву Приватного акціонерного товариства Броварський завод залізобетонних конструкцій про закриття апеляційного провадження залишено без задоволення, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1», розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.12.2023 об 11:00 год., учасників судового процесу зобов`язано направити третій особі копій заяву по суті спору та доданих до них документів.

08.11.2023 до суду від відповідача, а 17.11.2023 - від позивача надійшли докази направлення третій особі копій заяв по суті спору та доданих до них документів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх доданих учасниками судового процесу в суді апеляційної інстанції доказів.

Станом на 12.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники третьої особи та відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

27.01.1999 Броварська міська рада народних депутатів Броварського району Київської області рішенням № 336 від 17.11.1998 видала державний акт на право постійного користування землею КВ № 002384 ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» (на даний час найменування змінено на ПрАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» - примітка суду), згідно з яким останньому надано право постійного користування 3,558 га землі для обслуговування існуючих споруд за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського.

03.06.2016 здійснено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 3210600000:00:022:2093 з цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується копіями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3217100522019 від 18.11.2019 та додатку до нього.

Пунктом 3 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 13.02.2020 № 1804-70-07 Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішень Броварської міської ради Київської області (далі Рішення), припинено право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 3,5581 га по вул. Грушевського Михайла, в зв`язку з набуттям іншою особою права власності на жилі будинки, розташовані на земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:022:2093.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсним п. 3 Рішення. Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Доводи як позивача, так і відповідача детально наведені вище.

Суд першої інстанції позов задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У відповідності до приписів статей 13, 14, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 3, 4, 7, 10, 12, 22, 23 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, що діяла станом на момент видачі державного акта від 27.01.1999) встановлено, що:

- розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування;

- суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності;

- постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам;

- до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні;

- право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як встановлено вище, у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії І КВ № 002384, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 27.01.1999 за № 123, ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» (на даний час найменування змінено на ПрАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» - примітка суду) надано у постійне користування 3, 558 га землі для обслуговування існуючих споруд за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського.

Колегія суддів зазначає про те, що вказаний Державний акт на право постійного користування землею серії І КВ № 002384 виданий Броварською міською Радою народних депутатів на підставі рішення № 336 від 17.11.1998 та в межах її повноважень.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції Закону від 25.10.2001, що діяв з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас Конституційний Суд України рішенням № 5-рп2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Вказане свідчить про те, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

За таких обставин колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виданий позивачу державний акт серії І-КВ № 002384 від 27.01.1999 посвідчує набуте ним право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 ЦК України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (Захист права власності - примітка суду).

Тобто постійному користувачу земельної ділянки забезпечується захист його права на володіння і користування земельною ділянкою, одержане ним відповідно до положень чинного законодавства, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Статтею 141 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на дату прийняття Рішення), визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких віднесені:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Зі змісту Рішення слідує, що припиняючи право постійного користування позивачем спірної земельної ділянки відповідач фактично виходив з того, що іншою особою набуто права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідач обґрунтовує прийняття спірного рішення обставинами звернення мешканців житлового будинку № 17 по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари, що обґрунтовувалося бажанням останніх створити ОСББ та оформити прибудинкову територію в майбутньому.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції, яка діяла станом на дату прийняття Рішення) визначено, що:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Статтею 42 ЗК України встановлено, що:

- земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ч. 1);

- земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2);

- розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4).

За змістом положень пп. «д» ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

Отже, ЗК України надає співвласникам багатоквартирного будинку можливість оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 ЗК України або на праві власності на підставі статті 42 ЗК України. В свою чергу у випадку здійснення управління багатоквартирним будинком підприємствами, установами і організаціями (тобто не співвласниками багатоквартирного) відповідні земельні ділянки надаються таким особам у постійне користування.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що Житлово-експлуатаційну службу ПрАТ Броварський ЗЗК, як відокремлений підрозділ позивача, відповідно до рішень Броварської міської ради № 192-11-24, від 06.03.2003, № 512-29-05 від 29.11.2007 визначено балансоутримувачем будинків №№ 15, 15-А по вул. Грушевського м. Бровари та призначено виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території багатоквартирних будинків №№ 15-Б, 17/1, які розташовані на спірній земельній ділянці, а рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 163 від 25.02.2020 та додатку № 6 до нього Житлово-експлуатаційну службу ПрАТ Броварський ЗЗК призначено управителем багатоквартирних будинків №№ 15, 17/1, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Отже, перебування у позивача у постійному користування спірної земельної ділянки за умови надання його відокремленим підрозділом послуг з утримання будинків та прибудинкової території багатоквартирних будинків, які розташовані на спірній земельній ділянці, не суперечить положенням чинного законодавства.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів того, що станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення послуги з утримання будинків та прибудинкової території багатоквартирних будинків, які розташовані на спірній земельній ділянці, надавала інша юридична особа.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Колегія суддів зазначає про те, що виходячи з загальних положень законодавства ОСББ, як юридична особа, вважається створеним з дня його державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України), проте, станом на дату прийняття відповідачем оспорюваного рішення (13.02.2020) третю особу ще не було зареєстровано, що виключає факт порушення оскаржуваним Рішенням прав та інтересів третьої особи.

Слід окремо зауважити на тому, що реєстрація третьої особи після прийняття оскаржуваного Рішення та звернення останньої до відповідача у вересні 2023 року з заявою про поділ спірної земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) не свідчить про наявність у відповідача більш ніж за три роки до такого звернення підстав вважати, що іншою особою набуто право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Щодо наданої відповідачем копії листа від 31.01.2020, яким останній обґрунтовує наявність підстав для прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити наступне.

З копії листа від 31.01.2020 слідує, що його написано від імені мешканців багатоквартирного будинку № 17 по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари (колегія суддів окремо зауважує на тому, що це інший будинок, ніж той, у якому створено ОСББ-третю особу (будинок № 17/1) - примітка суду), проте з вказаного листа взагалі неможливо встановити як належність осіб, які його підписали до співвласників через відсутність будь-яких підтверджуючих вказане документів, так і визначити кількість квартир в такому будинку. Слід зазначити і про те, що вказаним зверненням мешканці фактично повідомили відповідача про намір у майбутньому створити ОСББ та оформити земельну ділянку на цю юридичну особу, а не на власників квартир в будинку, а тому воно не є за своєю суттю клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і не містить відомостей щодо орієнтовного розміру та цільового призначення земельної ділянки, необхідної для відведення в майбутньому, вид права на землю тощо. При цьому у вказаному зверненні заявники просять відповідача припинити право постійного користування позивача на спірну земельну ділянку по вул. Грушевського Михайла у м. Бровари, тобто лише за місцезнаходженням будинку, тоді як відповідачем прийнято рішення про припинення такого права на всю спірну земельну ділянку;

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, зміна суб`єкта права на земельну ділянку, що була виділена для будівництва на цій ділянці багатоквартирного будинку, у разі його завершення з подальшим створенням в цьому будинку ОСББ узгоджується також з тим висновком, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на об`єкт нерухомості іншій особі, передачі багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 ЗК України, проте доказів наявності таких обставин станом на дату прийняття Рішення матеріали справи не містять.

Слід зазначити і про наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що на території спірної земельної ділянки перебуває вбудовано-прибудований гастроном загальною площею 605,2 кв.м., що належить позивачу на праві власності, що підтверджується копіями акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом вбудовано-прибудованого гастроному від 27.12.1991, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2012 у справі № 2-4491/11 (провадження 2/1007/690/2012), витягу про державну реєстрацію прав № 34506523 від 15.06.2012, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 34506695 від 15.06.2012, технічного паспорта та бухгалтерську довідку № 6 від 06.01.2023 й інвентарної картки обліку основних засобів, підписані головним бухгалтером ПрАТ Броварський ЗЗК С.О. Балабаєнко, а прийняттям оскаржуваного Рішення фактично порушені права позивача, як власника нерухомого майна, яке перебуває на спірній земельній ділянці.

При цьому відповідачем доказово не обґрунтовано можливості припинити право постійного користування на спірну земельну ділянку загальною площею 3,558 га з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України, згідно з якою до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, спорудами та яка необхідна для їх обслуговування, а також з огляду на наявність зареєстрованого у позивача права власності на вбудовано-прибудований гастроном площею 605,2 кв.м., що перебуває на спірній земельній ділянці;

Право постійного користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно володіла нерухомим майном, у разі відчуження частини нерухомого майна, що перебуває на відповідній земельній ділянці, тоді як інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже право постійного користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. Оскільки у власності позивача продовжує перебувати частина будівлі, отже твердження відповідача про наявність інших об`єктів нерухомого майна (будинків/будівель/споруд) на означеній земельній ділянці, навіть з урахуванням передачі права власності на ці об`єкти нерухомості іншій особі та пов`язана з цим, на його думку, втрата права постійного користування земельною ділянкою є неправильною оцінкою обставин і помилковим тлумаченням п. «е» ч.1 ст.141 ЗК України;

Відповідно до статті 79-1 ЗК України:

- формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1);

- формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ч. 2);

- сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3);

- земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4);

- формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч. 6);

- земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9);

- державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 10).

Колегія суддів зазначає про те, що третя особа, як об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке перебуває на спірній земельній ділянці відповідно до положень чинного законодавства має право оформити речове право на земельну ділянку під таким житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 ЗК України, або на праві власності, на підставі статті 42 ЗК України, наслідком чого буде припинення права постійного користування позивачем частині спірної земельної ділянки, проте припиненню права позивача на постійне користування такою земельною ділянкою повинно передувати розроблення проекту відведення щодо передачі такої земельної ділянки ОСББ на відповідному титулі, проте така документація не розроблялась, відповідні рішення про надання дозволу на її виготовлення та затвердження відповідачем до прийняття оскаржуваного Рішення не ухвалювались.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 13.02.2020 року № 1804-70-07 Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішень Броварської міської ради Київської області.

Колегія суддів зауважує на тому, що оскаржуване у цій справі рішення на час перегляду справи в апеляційній інстанції фактично стосується інтересів третьої особи, як ОСББ, яке розташоване на спірній земельній ділянці, що свідчить про наявність підстав для залучення останньої до участі у розгляді цієї справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та, відповідно, розгляду апеляційної скарги останньої, проте, так як станом на дату винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у матеріалах справи були відсутні докази звернення третьої особи до відповідача з заявою про поділ спірної земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відповідне звернення фактично відбулось після винесення оскаржуваного рішення, відсутні підстави вважати, що суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/187/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 911/187/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2023

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік