Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/21780/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/21780/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023

у справі № 910/21780/21

за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"

до 1. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_1

про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.12.2023

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Джарти В. В. перебуває справа за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" (далі - позивач, Організація) до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - відповідач 1, Інститут), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), ОСОБА_1 (далі - відповідач 3) про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у задоволенні позову Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід відмовлено повністю.

Ключовим мотивом рішення є:

- суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання патенту недійсним в порядку статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», оскільки Організацією не доведено належними та допустимими доказами права на звернення до суду із даним позов з підстав, викладених у ньому.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ключовими аргументами скарги є:

- суд прийшов до неправильних висновків щодо відсутності у позивача порушеного права внаслідок неправильної оцінки статуту позивача та висновків Конституційного Суду України;

- суд не аналізував винахід та відповідність його вимогам законодавства (патентноздатності), що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Від відповідачів по справі надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначалося, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем не доведено права на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до витягу з повторного протоколу передачі судової справи, справа № 910/21780/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Гончаров С.А., Остапенко О.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/21780/21, розгляд справи призначено на 11.09.2023.

У зв`язку з виходом у відпустку головуючого судді Полякова Б.М. з 11.09.2023, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, справу ухвалою від 04.09.2023 було перепризначено на 25.09.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 25.09.2023 перебуванням суддів Остапенка О.М. та Гончарова С.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/21780/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Сотніков С.В., Отрюх Б.В.Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 30.10.2023 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 20.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 20.11.2023 у зв`язку з перебуванням суддів Отрюха Б.В. та Сотнікова С.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/21780/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Копитова О.С. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 20.11.2023 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 11.12.2023.

Щодо поданого разом з апеляційною скаргою клопотання Позивача призначити у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності колегія суддів зазначає таке.

Предметом доказування в даній справі є питання відповідності винаходу за патентом України № 104134 умовам надання правової охорони за формулою винаходу у новій редакції, тобто після зменшення обсягу правової охорони.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу.

Частиною 2 статті 98 ГПК України визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У даній справі містяться два висновки експертів, відповідно до яких встановлено, що винахід за патентом України № 104134 з дати припинення дії патенту частково, а саме - 07.09.2022, тобто формула винаходу за патентом України № 104134 у новій редакції, відповідає умовам патентоздатності «новизна» та «винахідницький рівень», що є предметом доказування в даній справі, а саме це:

-Висновок №133-01 від 20.01.2023, складений судовим експертом Петренком С.А.;

- Висновок № 36/1-7/23 від 16.02.2023, складений судовими експертами Чабанець Т.М. і Фоя О.А.

Крім того, судом першої інстанції в судовому засіданні 13.03.2023 розглянуте та відхилене клопотання позивача про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності через відсутність підстав призначення експертизи, обумовлених приписами статті 99, 100 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про призначення експертизи, через відсутність підстав для призначення експертизи, передбачених статтею 99 ГПК України.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» здійснює свою діяльність в сфері реалізації міжнародних проектів головним чином в галузі фармакології, медицини і впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, а також забезпечення отримувачів благодійної допомоги якісними і доступними лікарськими засобами і терапевтичними послугами. Позивач посилається на те, що реалізує міжнародний проект «Використання гнучких положень ТРІПС для розширення доступу до лікування ВІЛ та інфекції ВІЛ/СНІД в країнах з середнім рівнем доходу» та «Подолання патентних бар`єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19 з метою розширення доступу до лікування туберкульозу та COVID-19» за фінансової підтримки Міжнародної коаліції з готовності до лікування (International Treatment Preparedness Coalition (ІТРС). На думку Позивача, однією із пріоритетних задач діяльності Позивача є подолання патентних бар`єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19. Позивач також стверджує, що у процесі дослідження лікарських засобів, які застосовуються для лікування COVID- 19 та артриту та які стосуються специфіки лікування від COVID-19 та артриту осіб, які одночасно хворіють на ВІЛ/СНІД, а також з метою з`ясування наявності патентної охорони таких препаратів та/або способів їх виготовлення чи застосування Позивачем встановлено, що одним із таких лікарських засобів є лікарський засіб з міжнародною непатентованою назвою «ТОЦИЛІЗУМАБ» (також відомий, як атилізумаб). Позивач зазначив, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД знаходяться в групі ризику щодо COVID-19 та ревматоїдного артриту.

Як стверджував позивач, йому стало відомо про те, що речовина «тоцилізумаб», яка є активною діючою речовиною лікарського засобу «Актемра», захищена патентом України № 104134 на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації», державна реєстрація якого здійснена відповідачем 1 у 2014 році. Дата публікації відомостей про видачу зазначеного патенту 10.01.2014.

Позивач вважав, що патент України № 104134 підлягає визнанню недійсним через невідповідність винаходу, захищеного даним патентом, умовам патентоздатності, зокрема умові «винахідницький рівень». Крім того, Позивач стверджував, що такий винахід не є новим, реєстрація зазначеного патенту, який не відповідає, на думку Організації, умовам надання правової охорони, порушують права та законні інтереси позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом встановлено, що УКРНОІВІ здійснено державну реєстрацію винаходу «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації» за патентом України № 104134, про що здійснено публікацію 10.01.2014.

Володільцями патенту України № 104134 на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації» є ЧУГАІ СЕЙЯКУ КАБУСІКІ КАЙСЯ (CHUGAI SEIYAKU KABUSHIKI KAISHA) та Ф. ХОФФМАНН-ЛЯ РОШ АГ (F. HOFFMANN-LA ROCHE AG) (Відповідачі 2 та 3). Вказане підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України 104134.

На момент пред`явлення позову формула винаходу «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації» за патентом України № 104134 виглядала наступним чином:

« 1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін.

2. Композиція за п. 1, яка додатково містить гістидиновий буферний агент.

3. Композиція за п. 2, яка додатково містить поверхнево-активну речовину.

4. Композиція за п. 3, яка містить антитіло в концентрації щонайменше 120 мг/мл.

5. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, де антитіло являє собою антитіло до рецептора IL-6.

6. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, що має рН в діапазоні від 4 до 8.

7. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло або антитіло людини.

8. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, концентрація поверхнево-активної речовини складає від 0,0001 до 10 % (м/о), концентрація розчину гістидинового буфера складає від 1 до 500 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.

9. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, концентрація аргініну складає від 50 до 700 мМ, концентрація метіоніну складає від 10 до 100 мМ, концентрація полісорбату 80 як поверхнево-активної речовини складає від 0,005 до 3 % (м/о), концентрація гістидинового буфера складає від 5 до 100 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.

10. Композиція за п. 8 або 9, яка додатково містить триптофан.

11. Композиція за п. 8 або 9, яка має в`язкість від 2 до 15 мПа·с.

12. Композиція за п. 8 або 9, яка стабільна при 22-28 °С протягом щонайменше 6 місяців.

13. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.

14. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.

15. Композиція за п. 8 або 9, яка призначена для підшкірного введення. 16. Композиція за п. 8 або 9, яка не зазнавала ліофілізації під час приготування цієї композиції.

17. Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції.

18. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 1 до 500 мМ гістидинового буферного агента, від 0,0001 до 10 % (м/о) поверхнево-активної речовини і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 40 до 1000 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 200 мМ.

19. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 5 до 100 мМ гістидинового буферного агента, від 0,005 до 3 % (м/о) полісорбату 80 і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 50 до 700 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 100 мМ.».

Вказане підтверджується описом до патенту України № 104134 на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації».

Відповідачами 2 та 3 було реалізоване право на часткову відмову від прав, що випливають з державної реєстрації винаходу за патентом України № 104134, передбачене частиною 1 статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 14.10.2020, шляхом подання заяви № 10735/1 від 09.08.2022.

Часткова відмова від прав здійснена шляхом (1) внесення змін до незалежних пунктів 1, 17 формули, а саме шляхом внесення до незалежних пунктів 1,17 формули ознак, наявних у підпорядкованих ним залежних пунктах 5, 7, 8 та 18, 19 формули, відповідно, (2) виключення залежних пунктів 2-8, 10-12, 15, 16, 18 формули, та (3) уточнення кількісних ознак в незалежних пунктах 1, 17 та залежних пунктах 9, 19 формули до конкретних значень в межах вказаного діапазону. Вказане підтверджується службовою запискою №Вн-3680-С/2022 від 26.08.2022 та випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України № 104134.

На момент розгляду справи по суті чинною є наступна редакція формули винаходу за патентом України № 104134:

1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить 180 мг/мл антитіла, 100 мМ аргініну і 30 мМ метіоніну, причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.

2. Композиція за п. 1, яка додатково містить 0,5 мг/мл полісорбату 80, 20 мМ розчину гістидинового буфера і має рН 6,0.

3. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.

4. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.

5. Спосіб інгібування димеризації молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло, який включає додавання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції, причому композиція містить 180 мг/мл антитіла, і де аргінін доданий в композицію у кількості 100 мМ, і метіонін у кількості 30 мМ, і причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.

6. Спосіб за п. 5, в якому композиція додатково містить полісорбат 80 у кількості 0,5 мг/мл, розчин гістидинового буфера з концентрацією 20 мМ, та має рН 6,0.

Вказане підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України № 104134 на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації».

Отже, що на момент розгляду справи по суті аналізу на відповідність винаходу умовам патентоздатності підлягає саме формула винаходу за патентом України № 104134 у новій редакції.

Як було зазначено вище, причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог, зокрема для визнання недійсним патенту як такого, що не відповідає умовам патентоздатності, зокрема, через відсутність винахідницького рівня.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 6 Закону про винаходи визначено, що об`єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Обсяг правової охорони, що надається визначається формулою винаходу. Формула винаходу - це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що визначає сукупність його суттєвих ознак. Формула винаходу є єдиним критерієм для визначення обсягу правової охорони винаходу і саме вона дозволяє встановити факт використання або невикористання винаходу шляхом порівняння ознак ретельного конкретного об`єкта з сукупністю ознак, наведених у формулі. Таким чином, на основі формули встановлюють факт порушення прав за патентом.

Згідно з положеннями статті 459 ЦК України та статті 7 Закону про винаходи винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. При цьому рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до установи, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси. Коло таких осіб (крім сторін договору) з`ясовується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому слід враховувати тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", наведене в пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 85 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Як було правильно встановлено місцевим судом, позивач - це самоврядна, на добровільних засадах, благодійна організація.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності. Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (частина 1 статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.

Пунктом 2.2 Статуту встановлено, що цілями Організації є здійснення благодійної діяльності та надання благодійної допомоги.

Згідно з п. 2.3 Статуту сферами благодійної діяльності є:

- охорона здоров`я, у тому числі у сфері профілактики та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, інших інфекційних та неінфекційних захворювань;

- опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;

- соціальний зачне і, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;

- освіта;

- наука і наукові дослідження;

- екологія та охорона довкілля;

- права людини і громадянина пі основоположні свободи;

- розвиток територіальних громад;

- розвиток міжнародної співпраці України;

- сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні.

Пунктом 2.5 передбачено, що Організація сприяє у встановленому чинним законодавством України порядку здійснення загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, сприяє у доступі до якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, інших інфекційних та не інфекційних захворювань, доступу до послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ та інших уразливих до ВІЛ груп населення шляхом здійснення благодійної діяльності. Організація має право бути виконавцем вказаних загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою та зазначає, які саме дії необхідні для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє чи обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права чи інтересу, суд має відмовити у позові.

Також місцевим судом правильно встановлено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо права громадських та благодійних організацій на звернення до суду, яка викладена зокрема у Постанові Верховного Суду від 21.03.2021 справі № 640/21611/19, вбачається, що вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (Постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17).

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.

Предметом даного спору є визнання недійсним патенту України № 104134 на винахід, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, зокрема умові патентоздатності «винахідницький рівень».

Колегія суддів зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас позивачем не обґрунтовано свій особистий, безпосередній інтерес у вирішенні питання, що є предметом позову; не обґрунтувано зв`язок між метою своєї діяльності та предметом позову, конкретно не зазначив інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту не довів права на звернення до суду за захистом власних прав та інтересів.

Беручи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання патенту недійсним в порядку статті 33 Закону про винаходи, оскільки Організацією не доведено належними та допустимими доказами права на звернення до суду із даним позов з підстав, викладених у ньому.

Встановивши відсутність порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові, місцевий суд також правильно оцінивши аргументи позивача щодо невідповідності винаходу за патентом України № 104134 умовам надання правової охорони, прийшов до висновку, що позовні вимоги Організації задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання патенту України № 104134 на винахід недійсним в порядку статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3687-ХІІ), оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами права на звернення до суду із даним позовом з підстав, викладених у ньому, а саме:

- Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній інтерес у вирішенні питання, що є предметом позову;

- не обґрунтував зв`язок між метою своєї діяльності та предметом позову, конкретно не зазначив інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту не довів права на звернення до суду за захистом власних прав та інтересів.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а)= має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є* визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.

Предметом даного спору є визнання недійсним патенту України № 104134 на винахід, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, зокрема умові патентоздатності «винахідницький рівень».

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу повинно реально відновлювати наявне суб`єктивне право чи законний інтерес, що порушені, оспорюються або не визнаються.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Позивач не надав жодного документального підтвердження порушення його охоронюваного законом інтересу зі сторони відповідачів, з огляду на наступне.

По-перше, предметом даного господарського спору є визнання недійсним патенту України № 104134 на винахід, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони. Вказані правовідносини є приватноправовими, та не мають будь-якого впливу на благодійну діяльність Позивача, визначену його Статутом.

Крім того, Позивач не обґрунтовує яким чином реєстрація і дія оскаржуваного патенту здійснює перешкоди у здійсненні благодійної діяльності Позивача.

По-друге, Позивач по суті зводить свій власний охоронюваний законом інтерес до дороговизни препаратів Відповідачів 2 і 3 на фармацевтичному ринку. Проте, Позивач жодними доказами не доводить, що визнання недійсними прав на винахід за патентом № 104134 призведе до зниження вартості інших лікарських засобів або розширить обсяги реалізації лікарських засобів з «тоцилізумабом» на фармацевтичному ринку України.

А відтак, зазначені твердження Позивача є необґрунтованими та не містять жодних доказів як визнання недійсними прав на винахід за патентом № 104134 може впливати на права чи охоронюваний законом інтерес позивача як благодійної організації відповідно до його Статуту.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/21780/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі №910/21780/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/21780/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 13.12.2023.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді О.С. Копитова

М.Л. Доманська