Постанова

від 27.11.2023 по справі 910/3362/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 910/3362/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 (повний текст ухвали підписано 14.09.2023)

у справі № 910/3362/22 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна енергетична компанія "Фактор"

про стягнення 2 120 166, 71 грн,-

В судовому засіданні 27.11.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 позов задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна енергетична компанія «Фактор» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код: 37333655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 38863790) 1 423 409 (один мільйон чотириста двадцять три тисячі чотириста дев`ять) грн 52 коп. - основного боргу, 588 521 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 75 коп. - штрафу, 57 722 (п`ятдесят сім тисяч сімсот двадцять дві) грн 03 коп. - пені, 36 246 (тридцять шість тисяч двісті сорок шість) грн 99 коп. - інфляційних втрат, 10 045 (десять тисяч сорок п`ять) грн 33 коп. - 3 % річних, а також 31 739 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять дев`ять) грн 18 коп. - судового збору. В задоволенні інших позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд відмовив.

15.06.2023 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення від 14.03.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 без змін.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 по справі №910/3362/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна енергетична компанія "Фактор" про розстрочення виконання судового рішення від 12.06.2023 №б/н - задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 на 6 (шість) місяців 6 (шістьма) рівними платежами по 179553, 11 грн згідно наступного графіку:

179 553,11 гривень до 30 вересня 2023 року;

179 553,11 гривень до 30 жовтня 2023 року;

179 553,11 гривень до 30 листопада 2023 року;

179 553,11 гривень до 30 грудня 2023 року;

179 553,11 гривень до 30 січня 2024 року;

179 553,11 гривень до 29 лютого 2024 року.

Задовольняючи частково заяву, суд виходив того, що відповідач частково, хоч і в примусовому порядку, виконав свої зобов`язання по сплаті наявної заборгованості перед позивачем в межах виконавчого провадження та в силу доведеної збитковості товариства відповідача (заявника), суд першої інстанції погодився з останнім в тій частині, що одноразова сплата усієї суми залишкового боргу у розмірі 1 077 318, 65 грн може лише погіршити фінансовий стан відповідача та навпаки, призвести до зворотного, коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 27.09.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- заявником не додано до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про наявність/відсутність нерухомого майна, на яке можна б було звернути стягнення;

- відсутні повні, об`єктивні та достовірні відомості щодо фінансового стану відповідача, оскільки ним не подано фінансові звіти та звіти про фінансові результати за 2023 рік;

- відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність;

- враховуючи сферу діяльності позивача, товариство належить до підприємств, що мають ознаки об`єктів критичної інфраструктури, відповідно безперервна та ефективна діяльність позивача є надзвичайно важливою для економіки, національної безпеки та оборони України, а порушення функціонування товариства може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам, зокрема, призвести до кризової ситуації як місцевого, так і загальнодержавного значення, та до незворотних наслідків в секторі енергозабезпечення і багатьох інших секторах критичної інфраструктури, які залежать від таких енергоресурсів, як природний газ та електрична енергія.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що відповідачем 11.09.2023 до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 було подано заяву з додатковими поясненнями та додатками, зокрема було надано копію фінансової звітності по ТОВ «Паливна енергетична компанія «Фактор» станом на 30.06.2023 та виписки по особовим рахункам товариства станом на 11.09.2023; посилається на те, що 06.09.2023 було відкрито виконавче провадження №72707243, накладено арешт на банківські рахунки Товариства та приватним виконавцем Шарковим О.О. звернуто примусове стягнення на грошові кошти відповідача в загальній сумі 1 070 366,15 грн., що паралізувало діяльність відповідача, яка з огляду на складні економічні умови господарської діяльності, пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24 лютого 2022р. на всій території України воєнного стану згідно з Указом Президента України №64/2022, і так була зменшена в своїх обсягах; вважає, що необхідно врахувати те, що рішенням суду до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено не тільки суму основного боргу, а й штрафні санкції, що складають майже третину від суми боргу, а також пеню та інфляційні втрати та три відсотки річних, що має в певній мірі компенсувати ТОВ «Йе Енергія» несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання, за таких обставин, надане розстрочення виконання рішення суду щодо залишку заборгованості, більша половина якої вже стягнута на користь стягувача, на переконання відповідача забезпечить баланс інтересів обох сторін; звертає увагу на внесення ним на рахунок ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» два платежі 28.09.2023 та 30.10.2023 на загальну суму 359 106,22 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 ваитребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/3362/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3362/22.

16.10.2023 матеріали справи №910/3362/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі №910/3362/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі №910/3362/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі №910/3362/22 на 27.11.2023.

Явка представників сторін

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2023 представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відповіді на апеляційну скаргу, просив ухвалу залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Заявник в заяві про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023, що надійшла до суду 15.06.2023, просив розстрочити виконання рішення суду на 1 (один) рік 12 (дванадцятьма) рівними частинами по 178 978, 73 грн з виплатою кожної частини боргу до 30 числа кожного із дванадцяти місяців.

Підставою для звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду та в якості обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, відповідач посилається на складний фінансово-економічний стан, військову агресію росії проти України, що впливає на економічні умови ведення господарської діяльності, а також бажання відповідача поступово погашати наявну заборгованість.

Заявник стверджує, що в силу наведених вище обставин, надання розстрочення виконання судового рішення забезпечить відповідачу можливість поступового погашення присуджених сум до стягнення без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу в свою чергу забезпечить реальну можливість отримання присуджених грошових коштів.

Позивач заперечує проти задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення з тих підстав, що відповідач (заявник) не довів суду належними та допустимими доказами збитковий стан товариства та в умовах повномасштабної війни господарська діяльність і позивача є суттєво обмеженою, оскільки, підприємство позивача виконує критично важливу для держави функцію з постачання споживачам природного газу та електричної енергії, що потребує значних фінансових ресурсів.

З наданих суду додаткових пояснень заявника (надійшли до суду у формі заяви 11.09.2023) та долучених доказів (виписок по особовим рахункам відповідача за 07.09.2023) вбачається, що відповідач в процесі примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3362/22 та після подання заяви про розстрочення виконання судового рішення приватним виконавцем було здійснено часткове стягнення наявної у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 1070366,15 грн внаслідок чого залишок заборгованості відповідача перед позивачем на момент розгляду заяви про розстрочення виконання рішення становить 1077318, 65 грн.

Відтак, заявник (відповідач) просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 на 6 (шість) місяців 6 (шістьма) рівними платежами по 179 553, 11 грн з виплатою кожної частини боргу до 30 числа вересня 2023-січня 2024, а щодо останнього платежу, який має бути у лютому 2024 до 29.02.2024.

До додаткових пояснень заявника відповідачем долучено бухгалтерську звітність, з якої вбачається, що збитки Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна енергетична компанія «Фактор» за 1 півріччя 2023 року становлять понад 4 млн. гривень, що є більшим за збиток за аналогічний період попереднього року майже в три рази.

В свою чергу, позивач не надав суду жодних доказів, що підтверджують збитковий стан останнього, а з наданих заявником (відповідачем) суду доказів вбачається, що з останнього в примусовому порядку вже стягнуто майже половину суми боргу, визначеної рішенням суду з урахуванням штрафних санкцій та збитків від інфляції та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, підставою для розстрочення виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення.

При цьому, розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа ІммобільяреСаффі проти Італії, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), колегія суддів вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

Положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів зауважує, що надання розстрочки виконання рішення за ст. 331 ГПК України спрямовано перш за все для забезпечення можливості боржнику планомірно, згідно відповідного графіку, погасити заборгованість за рішенням суду. І така розстрочка не повинна використовуватись боржником як спосіб безпідставного відтермінування виконання рішення суду чи для ухилення від сплати заборгованості.

Судом першої інстанції вірно враховано те, що рішенням суду до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено не тільки суму основного боргу, а й штрафні санкції, що складають майже третину від суми боргу, а також пеню та інфляційні втрати та три відсотки річних, що має в певній мірі компенсувати стягувачу несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання.

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, розстрочення виконання рішення суду щодо залишку заборгованості, половина якої вже стягнута на користь стягувача, на переконання суду забезпечить баланс інтересів обох сторін спору.

Згідно балансу на 30.06.2023 на кінець звітного періоду Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливна енергетична компанія "Фактор" має балансову вартість оборотних та необоротних активів 37712,7 тис.грн, загальний об`єм кредиторської заборгованості 18953,3 тис.грн., непокритий збиток становить 16490 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за І півріччя 2023 року збиток підприємства за звітний період становить 4660,8 тис. грн.

З огляду на таке, твердження апелянта про відсутність відомостей щодо фінансового стану відповідача відхиляються колегією суддів.

Одночасно під час розгляду справи, суд першої інстанції вже встановив, що відповідач частково, хоч і в примусовому порядку, виконав свої зобов`язання по сплаті наявної заборгованості перед позивачем в межах виконавчого провадження.

Окрім того, колегія суддів враховує виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 по справі №910/3362/22 шляхом погашення розстроченої заборгованості згідно платіжних інструкцій №2139 від 28.09.2023 на суму 179553,11 грн., №2517 від 30.10.2023 на суму 179553,11 грн.

Отже, в силу доведеної збитковості товариства відповідача (заявника), апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що одноразова сплата усієї суми залишкового боргу у розмірі 1 077 318, 65 грн може лише погіршити фінансовий стан відповідача та навпаки, призвести до зворотного, коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.

Разом з тим, беручи до уваги матеріальні інтереси позивача, з метою дотриманння балансу інтересів сторін по справі, зважаючи на загальний термін існування прострочення, судом першої інстанції правомірно розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3362/22 на 6 місяців 6 рівними платежами по 179553, 11 грн. згідно графіка.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі № 910/3362/22.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі № 910/3362/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.09.2023 у справі № 910/3362/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія".

4. Матеріали справи №910/3362/22 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко