Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/13725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/13725/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм"

до відповідачів:

1. Ради з державної підтримки кінематографії

2. Державного агентства України з питань кіно

3. Державної казначейської служби України

про стягнення 42 651 000,00 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Божко А.І.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Ради з державної підтримки кінематографії, Державного агентства України з питань кіно, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 42 651 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.10.2023.

25.09.2023 через систему "Електронний Суд" від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву.

27.09.2023 через відділ діловодства суду від Державного агентства України з питань кіно надійшов відзив на позовну заяву.

03.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.10.2023 через відділ діловодства суду від Державного агентства України з питань кіно надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 15.11.2023.

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2023.

У судовому засіданні 29.11.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 29.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами оцінювання кінопроектів І етапу Одинадцятого конкурсного відбору за напрямом "Ігрові повнометражні тематичні фільми "Про героїв, які брали участь у захисті України" (для широкої глядацької аудиторії), проект ТОВ "Дія Фільм" "Северин" отримав середній бал 5 і за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №81 від 10.07.2019 був допущений до участі у ІІ етапі Одинадцятого конкурсного відбору.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №169 від 08.08.2019 проект "Северин" був включений до переліку кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019 надано державну підтримку ТОВ "Дія Фільм" у формі державної субсидії на виробництво фільму "Северин" в обсязі 42 651 000 грн, що становить 71,5% загальної кошторисної вартості виробництва фільму.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №247 від 10.10.2019 вирішено відкоригувати затверджений рішенням №169 від 08.08.2019 перелік кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору, виклавши його у новій редакції.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №248 від 10.10.2019 скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії №185, 187-201, 203.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №640/23993/19 визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "Северин" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" Одинадцятого конкурсного відбору; визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм".

Листом від 21.04.2023 позивач звернувся до Державного агентства України з питань кіно із вимогою щодо необхідності виконання вказаного судового рішення та подальшого укладення договору.

Листом від 22.05.2023 Державне агентство України з питань кіно відмовило позивачу в укладенні договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач-2 протиправно відмовив позивачу в укладенні договору, чим позбавив позивача права укладення договору на суму 42 651 000,00 грн та наніс позивачу такими діями шкоду в розмірі 42 651 000,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог Державне агентство України з питань кіно зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач указує, що постановою у справі №640/23993/19 від 16.03.2023 не зобов`язано Держкіно укласти з позивачем відповідний договір. Окрім того, відповідач зазначає, що рішення Ради №200 від 04.09.2019 є автоматично анульованим на підставі п. 29 Порядку прийняття рішення Радою з державної підтримки кінематографії.

В обґрунтування заперечень Державної казначейської служби України, остання зазначає, що залучення Казначейства до участі у справі як співвідповідача є безпідставним, оскільки Казначейство не порушувало жодних прав та інтересів позивача, не вступало із позивачем у правовідносини. Окрім того, відповідач-3 вказує на помилково обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та безпідставність заявлених позивачем вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України наведено загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення статті 1166 Цивільного кодексу України вимагають встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди); у свою чергу, спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Разом з тим, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, за результатами оцінювання кінопроектів І етапу Одинадцятого конкурсного відбору за напрямом "Ігрові повнометражні тематичні фільми "Про героїв, які брали участь у захисті України" (для широкої глядацької аудиторії), проект ТОВ "Дія Фільм" "Северин" отримав середній бал 5 і за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №81 від 10.07.2019 був допущений до участі у ІІ етапі Одинадцятого конкурсного відбору.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №169 від 08.08.2019 було затверджено перелік кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору, до якого зокрема був включений проект "Северин", виробництва ТОВ "Дія Фільм".

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019 надано державну підтримку ТОВ "Дія Фільм" у формі державної субсидії на виробництво фільму "Северин" в обсязі 42 651 000 грн, що становить 71,5% загальної кошторисної вартості виробництва фільму.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №247 від 10.10.2019 вирішено відкоригувати затверджений рішенням №169 від 08.08.2019 перелік кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору, виклавши його у новій редакції, до якої кінопроект "Северин" виробництва ТОВ "Дія Фільм" не було включено.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №248 від 10.10.2019 скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії №185, 187-201, 203.

Позивач звернувся до Державного агентства України з питань кіно із листом-зверненням за вих. №1-16/10/19 у якому просило надати роз`яснення за яким принципом члени експертної Рали керувалися при визначенні нового переліку переможців Одинадцятого конкурсного відбору, та просило надати інформацію щодо розміру обсягів фінансування на 2019 рік за бюджетною програмою "Державна підтримка кінематографії" та надати інформацію щодо розмірів прогнозованих фінансових показників на 2020 рік за аналогічною державною програмою.

У відповідь на лист-звернення Державне агентство України з питань кіно надало лист за вих. №1493/4-1/11-14 від 23.10.2019.

У подальшому, постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №640/23993/19 визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "Северин" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" Одинадцятого конкурсного відбору; визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм".

Приймаючи означену постанову, колегія суддів відзначила, що виключаючи з переліку кінопроектів - переможців Одинадцятого конкурсного відбору фільм "Северин" виробництва ТОВ "Дія Фільм", Рада не навела жодної підстави, передбаченої Порядком в обґрунтування правомірності виключення з переліку переможців кінопроекту ТОВ "Дія Фільм", а лише послалась на бюджетні обмеження та відповідні припущення відповідача, які зводяться до того, що перевагою у відборі користувались ті об`єкти, в яких була можливість розпочати або продовжити виробництво в 2019 році, дебют режисера/продюсера та відсутність попередніх незавершених кінопроектів, які фінансувались за рахунок державного бюджету.

Листом від 21.04.2023 позивач звернувся до Державного агентства України з питань кіно із вимогою щодо необхідності виконання вказаного судового рішення та подальшого укладення договору.

Листом від 22.05.2023 Державне агентство України з питань кіно відмовило позивачу в укладенні договору.

Як стверджує позивач, протиправними діями відповідачів 1, 2 є прийняття протиправних рішень №247 та №248 від 10.10.2019 та відмова від укладення договору з позивачем.

Як відзначалося судом, постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №640/23993/19 визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "Северин" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" Одинадцятого конкурсного відбору; визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм". Таким чином, протиправність рішень відповідача-1 підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Разом з тим, суд погоджується із твердженнями відповідача-2 щодо відсутності прямої вказівки у рішенні на необхідність укладення відповідного договору із позивачем.

У відповідності до положень статті 7 Закону України "Про держану підтримку кінематографії в Україні" державна підтримка кінематографії здійснюється, зокрема, у формі надання державної субсидії на виробництво (створення) фільму (ігрового, анімаційного тощо), обсяг якої не може перевищувати 80 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов`язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в обсязі не менше 20 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва (створення) відповідного фільму. Державна підтримка, форми якої визначені цією статтею, надається на безповоротній основі, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону, з метою отримання державної підтримки суб`єкти кінематографії, визначені частиною першою цієї статті, звертаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, з відповідною заявою та подають документи, визначені цим Законом та іншими нормативними актами, прийнятими на підставі цього Закону. Форми заяв, перелік документів, що додаються до них, а також форма їх подання (паперова чи електронна) визначаються в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, з урахуванням вимог цього Закону.

Частиною 5 ст. 8 Закону передбачено, що надання державної підтримки оформлюється договором, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, і суб`єктом, визначеним цією статтею. Істотні умови договорів про надання державної підтримки (залежно від форми державної підтримки) затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" державна підтримка кінематографії надається суб`єктам кінематографії України на підставі рішення Ради, що приймається в порядку, визначеному статтею 9 цього Закону, при цьому: рішення Ради про надання державної підтримки у формах, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 7 цього Закону, приймається за результатами конкурсного відбору (пітчингу) після вивчення та оцінювання доданих до заяви: сценарію; кошторису фільму; режисерської експлікації; продюсерського бачення; маркетингової стратегії; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на сценарій фільму; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на діалоги фільму, якщо вони створені окремо від сценарію фільму; угоди про спільне кіновиробництво (для фільмів спільного виробництва з іншими країнами); копій установчих документів суб`єктів кінематографії (якщо заявником є юридична особа); відомостей про орієнтовний склад знімальної групи; листа-гарантії від заявника про відсутність обмежень, передбачених статтею 12 цього Закону; листа-гарантії від заявника про забезпечення наявності у нього грошових коштів, необхідних для вчасного фінансування виробництва фільму (якщо це вимагається відповідно до частини третьої статті 8 цього Закону) до дати укладення договору про надання державної підтримки; документа, що підтверджує сплату платежу за розгляд заяви, у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 8 цього Закону, а також інших документів, які заявник вважатиме за необхідне подати Раді для розгляду його заяви.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі якщо обсяг коштів державної підтримки кінематографії, що фактично надійшли з джерел, передбачених цим Законом, є недостатнім для здійснення державної підтримки, яка надається у поточному бюджетному періоді, фінансування відновлюється в наступному бюджетному періоді. Якщо щодо суб`єкта кінематографії прийнято рішення про надання йому державної підтримки відповідно до цього Закону, проте через відсутність чи недостатню кількість грошових коштів, виділених для цілей державної підтримки кінематографії, державна підтримка таким суб`єктом кінематографії не була одержана або була одержана частково, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, видає суб`єкту кінематографії довідку про наявну заборгованість перед таким суб`єктом. При цьому збитки, понесені суб`єктом кінематографії у зв`язку з неотриманням чи неповним отриманням державної підтримки, не відшкодовуються.

Укладення договору з суб`єктом кінематографії щодо надання державної підтримки, якщо обов`язковість такого договору передбачена цим Законом, здійснюється за наявності у нього документів, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону. Неподання таких документів Раді впродовж 90 днів з дня прийняття рішення про надання державної підтримки є підставою для відмови в укладенні договору та відмови у наданні державної підтримки (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Таким чином, із означених норм вбачається, що визнання кінопроекту переможцем конкурсу та прийняття рішення про надання державної підтримки не є єдиними необхідними підставами для отримання державної підтримки; надання підтримки оформлюється договором, який укладається у відповідності до положень Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Як було відзначено судом, Одинадцятий конкурсний відбір проводився у 2019 році.

На час виникнення спірних правовідносин, процедура проведення творчого конкурсного відбору кінопроектів (пітчингу) для подальшого розгляду його результатів та прийняття Радою з державної підтримки кінематографії рішення про надання державної підтримки кінематографії у формах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" визначена Порядком та критеріями проведення творчого конкурсу (пітчингу), затвердженого наказом Міністерства культури України від 27.12.2018 №1143 (Порядок).

Відповідно до п. 21 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кінопроекти, включені до переліку кінопроектів - переможців конкурсного відбору, можуть бути виключені з нього у зв`язку із: закінченням їх виробництва та виконанням договірних зобов`язань між Держкіно та виробниками фільмів; письмовою відмовою виробника від подальшої реалізації кінопроекту (за умови відсутності у виробника перед державою фінансових і договірних зобов`язань щодо цього кінопроекту); та неукладенням протягом трьох років договору на виробництво фільму між Держкіно та виробником.

Таким чином, означеними нормами передбачено право виключити із переліку переможців кінопроекти, якщо протягом трьох років договору на виробництво фільму між Держкіно та виробником не укладено.

Як вбачається зі листа Державного агентства України з питань кіно за вих. №867/9-1/1-23 від 22.05.2023, із посиланням на п. 21 Порядку у редакції на час виникнення спірних правовідносин та п. 29 Порядку у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 16.03.2021 №198, відповідач-2 зазначає про неможливість виконання судового рішення у справі №640/23993/19.

Позивачем не обґрунтовано протиправність відмови відповідача-2 в укладенні договору, не доведено належними та допустимими доказами протиправність такої відмови, а з наявних у матеріалах справи документів суд не може встановити протиправність відмови Державного агентства України з питань кіно в укладенні договору.

Разом з тим, як було відзначено судом, норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Обґрунтовуючи понесену шкоду позивач зазначає, що неправомірні дії відповідачів позбавили позивача права отримати державну підтримку у формі державної субсидії на виробництво фільму у розмірі 42 651 000,00 грн.

За змістом вимог ст. 16, 22 ЦК України відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав та інтересів є різновидом відшкодування майнової шкоди, завданої особі у результаті порушення її цивільного права.

За загальним правилом збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Верховним Судом у постанові від 17.01.2022 по справі №910/1904/20 вказано, що неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Судом встановлено, що позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про завдання позивачу шкоди, понесення позивачем збитків або наявності у відповідача втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку із прийняттям неправомірних рішень та відмовою в укладенні договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про не доведення позивачем наявності необхідного складового елемента цивільно-правової відповідальності у вигляді шкоди, а відтак підстави для покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування шкоди відсутні.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" до Ради з державної підтримки кінематографії, Державного агентства України з питань кіно, Державної казначейської служби України про стягнення 42 651 000,00 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.12.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна