Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/13725/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/13725/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників:

від позивача: Шипілов О.В. - адвокат, посвідчення № 3366;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Сам-Далірі А.С. - посвідчення № 75;

від відповідача 3: не з`явились;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (повний текст -13.12.2023)

у справі № 910/13725/23 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм"

до відповідачів:

1. Ради з державної підтримки кінематографії

2. Державного агентства України з питань кіно

3. Державної казначейської служби України

про стягнення 42 651 000,00 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Ради з державної підтримки кінематографії (надалі - відповідач 1), Державного агентства України з питань кіно (надалі - відповідач 2), Державної казначейської служби України (надалі - відповідач 3) про відшкодування шкоди у розмірі 42 651 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" до Ради з державної підтримки кінематографії, Державного агентства України з питань кіно, Державної казначейської служби України про стягнення 42 651 000,00 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" 30.03.2024 (через електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 01.04.2024), в якій просило поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2023 року у справі № 910/13725/23. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2023 року у справі № 910/13725/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов позивача повністю. Стягнути судові витрати з відповідачів на користь позивача.

04.04.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

15.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з суду першої інстанції.

16.04.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/13725/23 було залишено без руху.

18.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи з суду першої інстанції.

30.04.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/13725/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 910/13725/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Розгляд справи було призначено на 04.06.2024.

07.05.2024 (через канцелярію суду) від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до спільного провадження на підставі ст. 263 ГПК України.

Розгляд справи відкладався, зокрема 04.06.2024 - на 26.06.2024.

У судове засідання 26.06.2024 з`явились представники позивача та відповідача-2. Представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю. Представник відповідача 2 щодо доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача 1 та відповідача 3 в судове засідання 26.06.2024 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про отримання 24.06.2024 відповідачем 1 ухвали суду від 04.06.2024, а також довідка про доставку 07.06.2024 в особистий кабінет відповідача 3 в Електронному суді ухвали суду від 04.06.2024.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалено при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

За доводами скаржника, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в результаті протиправної поведінки відповідачів 1-2, яка виявилася у прийняття відповідачем-1 протиправних рішень №247 та №248 від 10.10.2019 року та відмовою відповідача-2 укладати договір з позивачем (як переможцем конкурсу) позбавила позивача права отримати державну підтримку ТОВ «ДІЯ ФІЛЬМ» у формі державної субсидії на виробництво фільму «Северин» в обсязі 42 651 000 грн., що становить 71,5% загальної кошторисної вартості виробництва фільму, як передбачено ст.9 ЗУ «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та, відповідно, завдало майнової шкоди в сумі 42 651 000 грн. За наслідками чого, як вважає скаржник, йому завдано шкоди у вказаному розмірі.

Окремо скаржник зазначив про неправомірний висновку суду першої інстанції про відсутність встановлено вини відповідача 1 в частині прийняття протиправних рішень №247 та №248 від 10.10.2019 та відмова від укладення договору з позивачем.

Таким чином, апелянт виокремлює наступні підстави для скасування (в розумінні ч.1 ст.277 ГПК України):1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

А тому позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заперечуючи проти позовних вимог, Державне агентство України з питань кіно зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач указує, що постановою у справі №640/23993/19 від 16.03.2023 не зобов`язано Держкіно укласти з позивачем відповідний договір. Окрім того, відповідач зазначає, що рішення Ради №200 від 04.09.2019 є автоматично анульованим на підставі п. 29 Порядку прийняття рішення Радою з державної підтримки кінематографії.

Окрім цього відповідач 2 зазначає, що відповідач 1 не є суб`єктом владних повноважень, органом державної влади, а тому вказане є окремою підставою для відмови в позові.

А тому відповідач 2 просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами оцінювання кінопроектів І етапу Одинадцятого конкурсного відбору за напрямом "Ігрові повнометражні тематичні фільми "Про героїв, які брали участь у захисті України" (для широкої глядацької аудиторії), проект ТОВ "Дія Фільм" "Северин" отримав середній бал 5 і за рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №81 від 10.07.2019 був допущений до участі у ІІ етапі Одинадцятого конкурсного відбору.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №169 від 08.08.2019 проект "Северин" був включений до переліку кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019 надано державну підтримку ТОВ "Дія Фільм" у формі державної субсидії на виробництво фільму "Северин" в обсязі 42 651 000 грн, що становить 71,5% загальної кошторисної вартості виробництва фільму.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №247 від 10.10.2019 вирішено відкоригувати затверджений рішенням №169 від 08.08.2019 перелік кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору, виклавши його у новій редакції.

Рішенням Ради з державної підтримки кінематографії №248 від 10.10.2019 скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії №185, 187-201, 203.

Позивач звернувся до Державного агентства України з питань кіно із листом-зверненням за вих. №1-16/10/19, у якому просило надати роз`яснення, за яким принципом члени експертної Ради керувалися при визначенні нового переліку переможців Одинадцятого конкурсного відбору, та просило надати інформацію щодо розміру обсягів фінансування на 2019 рік за бюджетною програмою: "Державна підтримка кінематографії" та надати інформацію щодо розмірів прогнозованих фінансових показників на 2020 рік за аналогічною державною програмою.

У відповідь на лист-звернення Державне агентство України з питань кіно надало лист за вих. №1493/4-1/11-14 від 23.10.2019.

Листом від 21.04.2023 позивач звернувся до Державного агентства України з питань кіно із вимогою щодо необхідності виконання судового рішення у справі № 640/23993/19 та подальшого укладення договору.

Листом від 22.05.2023 Державне агентство України з питань кіно відмовило позивачу в укладенні договору.

Як стверджує позивач, протиправними діями відповідачів 1, 2 є прийняття протиправних рішень №247 та №248 від 10.10.2019 та відмова від укладення договору з позивачем.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач-2 протиправно відмовив позивачу в укладенні договору, чим позбавив позивача права укладення договору на суму 42 651 000,00 грн та наніс позивачу такими діями майнову шкоду в розмірі 42 651 000,00 грн всупереч постанові Верховного Суду у справі № 640/23993/19.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні суду першої інстанції цьому доводу не було надано обґрунтування, про необхідність на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України врахування, що ТОВ "ДІЯ ФІЛЬМ", ТОВ "ФРЕШ ПРОДАКШН Ю ЕЙ", ТОВ "ТОРНАДО ФІЛЬМ" звернулись до адміністративного суду із позовом до Ради з державної підтримки кінематографії, в якому просили суд: визнати протиправним та скасувати рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "СЕВЕРИН" ТОВ "ДІЯ ФІЛЬМ" Одинадцятого конкурсного відбору; визнати протиправним та скасувати рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця " 13 січня" ТОВ "ФРЕШ ПРОДАКШН Ю ЕЙ" Одинадцятого конкурсного відбору; визнання протиправним та скасувати рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 року №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "Дике літо в Криму" ТОВ "ТОРНАДО ФІЛЬМ" Одинадцятого конкурсного відбору; визнання протиправним та скасувати рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 року №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020, в задоволенні позову відмовлено було повністю. Разом з цим, постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №640/23993/19 визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "Северин" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" Одинадцятого конкурсного відбору; визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм".

В мотивувальній частині вказаної постанови суд касаційної інстанції зазначив, що виключаючи з переліку кінопроектів - переможців Одинадцятого конкурсного відбору фільм "Северин" виробництва ТОВ "Дія Фільм", Рада не навела жодної підстави, передбаченої Порядком в обґрунтування правомірності виключення з переліку переможців кінопроекту ТОВ "Дія Фільм", а лише послалась на бюджетні обмеження та відповідні припущення відповідача, які зводяться до того, що перевагою у відборі користувались ті об`єкти, в яких була можливість розпочати або продовжити виробництво в 2019 році, дебют режисера/продюсера та відсутність попередніх незавершених кінопроектів, які фінансувались за рахунок державного бюджету.

Таким чином, було визнано протиправність та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "СЕВЕРИН" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІЛЬМ" Одинадцятого конкурсного відбору; а також визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІЛЬМ".

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника з посиланням на адміністративну справу. Проте, це не є підставою для задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині також враховує доводи відповідача 2, що в межах вказаної адміністративної справи №640/23993/19, зокрема, Раду з державної підтримки кінематографії не було зобов`язано укладати договір з позивачем. Така вимога не була заявлена ані до відповідача 1, ані до відповідача 2 ні в межах вказаної адміністративної справи, ні в межах даної справи.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно з положеннями ст. 7 ЗУ "Про держану підтримку кінематографії в Україні" державна підтримка кінематографії здійснюється, зокрема, у формі надання державної субсидії на виробництво (створення) фільму (ігрового, анімаційного тощо), обсяг якої не може перевищувати 80 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов`язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в обсязі не менше 20 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва (створення) відповідного фільму. Державна підтримка, форми якої визначені цією статтею, надається на безповоротній основі, якщо інше не передбачено цим Законом.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в даній справі позивач просив стягнути збитки. А суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в позові, пославшись на норми права, що регулюють порядок та підстави стягнення збитків, не дослідивши першочергово факту порушення прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України. При цьому, факт понесення збитків має передувати зверненню з позовом за захистом порушеного права.

При цьому, висновуючи про відсутність порушеного права позивача (виходячи із підстав позову у даній справі: а саме, через завдання збитків позивачу), суд апеляційної інстанції зазначає також наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Щодо вирішення питання у спорах стосовно стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21), де, зокрема вказано таке: для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Так, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Разом з цим, з урахуванням тієї обставини, що в адміністративній справі 640/23993/19, зокрема, Раду з державної підтримки кінематографії не було зобов`язано укладати договір з позивачем, а також здійснити фінансування, а лише було визнано протиправність та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №247 в частині, що стосується виключення кінопроекту-переможця "СЕВЕРИН" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІЛЬМ" Одинадцятого конкурсного відбору; а також визнано протиправним та скасовано рішення Ради з державної підтримки кінематографії від 10.10.2019 №248 в частині скасування рішення Ради з державної підтримки кінематографії №200 від 04.09.2019, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЯ ФІЛЬМ" - сума, яку просить стягнути позивач не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. А тому (виходячи із підстав заявленого позову) - відсутнє порушене право позивача у даній справі, за захистом якого сторона звернулась у такий спосіб.

Оскільки заявлена до стягнення сума не є ані втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі; ані витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальними збитками); ані доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущеною вигодою). З урахуванням вказаного - суд апеляційної інстанції не встановив порушення прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України.

Заявлена до стягнення сума - є очікувана сума фінансування (державна підтримка ТОВ "Дія Фільм" у формі державної субсидії на виробництво фільму "Северин" в обсязі 42 651 000 грн, що становить 71,5% загальної кошторисної вартості виробництва фільму).

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшовши у цілому правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосував приписи статей 22, 1166, 1167, 1173 ЦК України, 225 ГК України, зазначивши про відсутність усіх необхідних елементів для застосування такої міри відповідальності як збитки, тоді як в даному випадку відсутнє порушене право позивача (виходячи із предмету та підстав позову) в розумінні ст. 4 ГПК України.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. (Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20). Тому інші доводи як апеляційної скарги, так і відзиву - не досліджуються судом апеляційної інстанції.

За наведених обставин, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції з урахуванням викладеного вище - слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Таким чином, рішення (мотивувальна частина) суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України з урахуванням викладеного у даній постанові. Водночас, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог (резолютивна частина рішення) - підлягають залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України) та порушення норм процесуального права (п. 4 ч.1 ст. 277 ГПК України).

А тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, 281-283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фільм" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/13725/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/13725/23 - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В решті рішення суду першої інстанції (резолютивну частину) - залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/13725/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич