Рішення

від 22.11.2023 по справі 916/2664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2664/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" (код ЄДРПОУ 34689035, 65047, м.Одеса, 21-ий кілометр Старокиївської дороги, 39-А)

до відповідача-2: Юридичного департаменту Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302537, 65026, м.Одеса, Думська площа, 1)

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Олена Кукало, адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 27.06.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою від 10.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви 05.07.2023 позивач звернувся до суду з заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради.

18.07.2023 позивач звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі співвідповідача, відповідно до якої просить залучити до участі у справі Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради в якості співвідповідача.

Ухвалою від 10.08.2023 заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради залишено без розгляду; у задоволенні заяви про залучення до участі у справі співвідповідача відмовлено та відкладено підготовче засідання на 25.08.2023.

22.08.2023 від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі співвідповідача - Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 25.08.2023 клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Юридичний департамент Одеської міської ради; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 09.10.2023; відкладено підготовче засідання на 21.09.2023.

28.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

29.08.2023 до суду від відповідача-2 надійшли пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

18.09.2023 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 21.09.2023, не відбулося.

Ухвалою суду від 29.09.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі №916/2664/23 впродовж розумного строку та призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2023.

Ухвалою від 19.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2664/23 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 08.11.2023.

В судовому засіданні 08.11.2023 оголошено перерву до 22.11.2023.

13.11.2023 позивачем на виконання вимог суду подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідача-1.

В судове засідання з`явилась представник позивача, яка підтримала позов у повному обсязі.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 проти позовних вимог в частині зобов`язання внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заперечив та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвали суду, направлені відповідачу-1 на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача-1 про розгляд даної справи.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача-1 не надходили.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.11.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 2009 року обіймає посаду виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор Комплекс", що підтверджується протоколом №6 зборів учасників ТОВ "Стивидор Комплекс" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В свою чергу, засновниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор Комплекс" є - ОСОБА_1 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 40), ОСОБА_2 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30), ОСОБА_3 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30), що підтверджено Статутом ТОВ "Стивидор Комплекс" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.05.2023 позивач скерував на юридичну адресу ТОВ "Стивидор Комплекс" заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 02.06.2023.

Означена заява отримана відповідачем-1, про що свідчить відповідна вімітка про отримання (вх.№19/06/2023 від 19.06.2023).

Цьго ж дня, 19.05.2023, ОСОБА_1 направив учасникам товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на їх адреси повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 19.06.2023, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади виконавчого директора, про обрання нового виконавчого директора товариства та уповноваження осіб на вчинення дій, необхідних для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

19.06.2023 у зв`язку з неявкою учасників товариства, які володіють 60% статутного капіталу ТОВ "Стивидор Комплекс", збори не відбулися, що зафіксовано у протоколі №6/2023 загальних зборів учасників товариства.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на порушення його трудових прав, зокрема, бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

В свою чергу, звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (виконавчим директором) (п.8.2 Статуту товариства).

Відповідно до 10.1.3 Статуту ТОВ "Стивидор Комплекс", до компетенції виконавчого директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та наглядової ради товариства.

Згідно п.10.3.1 Статуту, виконавчий директор обирається рішенням Загальних зборів засновників (учасників) товариства. Трудовий контракт з виконавчим директором, де визначаються права, обов`язки, строк повноважень виконавчого директора, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та умови розірвання контракту, підписує уповноважена Загальними зборами товариства особа.

Виконавчий директор вступає в свої повноваження з моменту, вказаного у відповідному рішенні Загальних зборів (п.10.4).

У випадку дострокового розірвання контракту за власним бажанням виконавчого директора (на підставі відповідної заяви) або за ініціативою Загальних зборів у випадках, передбачених контрактом та чинним законодавством, Загальні збори обирають нового виконавчого директора (п.10.5).

За умовами п. 9.3 Статуту товариства, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Аналогічна позиція викладена в п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до п.9.6 Статуту, Загальні збори учасників скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергово збори скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).

У постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призначений на посаду виконавчого директора товариства рішенням засновників товариства №6 від 05.06.2009.

Доказів укладання з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII, матеріали справи не містять і учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Оскільки товариство не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), отже між ним та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину.

Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі №127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №2275-VIII, рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

У зв`язку із цим, виконанню підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону №2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2023 ОСОБА_1 направив на юридичну адресу ТОВ "Стивидор Комплекс" заяву про звільнення за власним бажанням з 02.06.2023. Вказана заява отримана товариством, про що свідчить відповідна відмітка про отримання.

Цьго ж дня, 19.05.2023, ОСОБА_1 направив учасникам товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на їх адреси повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 19.06.2023, до порядку денного яких включені питання про його звільнення з посади виконавчого директора, про обрання нового виконавчого директора товариства та уповноваження осіб на вчинення дій, необхідних для проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

Таким чином, позивач вжив необхідних заходів для повідомлення учасників товариства про волевиявлення звільнитись з посади виконавчого директора за власним бажанням.

19.06.2023 у зв`язку з неявкою учасників товариства, які володіють 60% статутного капіталу ТОВ "Стивидор Комплекс", збори не відбулися, що зафіксовано у протоколі №6/2023 загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, учасники товариства, які володіють 60% статутного капіталу ТОВ "Стивидор Комплекс", ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Зазначені принципи також повинні враховуватись судом, а подання позову та його розгляд в межах заявленого предмету позову повинні в максимально ефективний спосіб вирішувати спір, а не породжувати в майбутньому новий.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ "Стивидор Комплекс", суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Стивидор Комплекс" у зв`язку зі звільненням його з посади виконавчого директора за власним бажанням.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивидор Комплекс", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення запису про ОСОБА_1 як керівника ТОВ "Стивидор Комплекс" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

З положень пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" слідує, що державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

З положень ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема, слідує, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення другої позовної вимоги позивача, шляхом зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в розділ "Відомості про керівника" в полі "Наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" запису про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Стивидор Комплекс" з 19 червня 2023 року на підставі рішення Господарського суду Одеської області по даній справі та виключити його з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ "Стивидор Комплекс" без довіреності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору, в порядку ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивидор Комплекс", оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Припинити повноваження виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" (код ЄДРПОУ 34689035, 65047, м.Одеса, 21-ий кілометр Старокиївської дороги, 39-А) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) у зв`язку із звільненням з посади виконавчого директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 19 червня 2023 року.

3. Зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302537, 65026, м.Одеса, Думська площа, 1) вчинити реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в розділ "Відомості про керівника" в полі "Наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" запису про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) з посади виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" (код ЄДРПОУ 34689035, 65047, м.Одеса, 21-ий кілометр Старокиївської дороги, 39-А) з 19 червня 2023 року на підставі рішення Господарського суду Одеської області по даній справі №916/2664/23 та виключити його із числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" (код ЄДРПОУ 34689035, 65047, м.Одеса, 21-ий кілометр Старокиївської дороги, 39-А) без довіреності.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИВИДОР КОМПЛЕКС" (код ЄДРПОУ 34689035, 65047, м.Одеса, 21-ий кілометр Старокиївської дороги, 39-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

У зв`язку з призупиненням роботи АС "Діловодство спеціалізованого суду" з 30.11.2023 по 07.12.2023 (включно), що зумовлено несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, рішення суду підписано 11 грудня 2023 р.