Рішення

від 05.12.2023 по справі 927/1140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2023 року справа № 927/1140/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут", вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848, e-mail: tg@gaszbut.com.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство", вул. Вокзальна, 18, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15108, ідентифікаційний код 32517983, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 648448,99 грн.

за участю представників:

від позивача: Кулик Н.Д., адвокат

від відповідача: Шевченко О.А., адвокат

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" звернулося з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне підприємство" 269794,91 грн. заборгованості, 38436,54 грн. пені, 329741,46 грн. штрафу, 2306,19 грн. 3% річних та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №41АР200-102217-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2022.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2023; встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 28.08.2023 отримана позивачем 31.08.2023, відповідачем - 01.09.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.40,41).

18.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.09.2023, у якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 8169,89 грн. інфляційних витрат та 329741,46 грн. штрафу. Відповідач зазначає, що поданий позивачем розрахунок інфляційних є некоректним. Крім того, через щоденне аварійне знеструмлення об?єкту електроспоживання відповідача, останній був позбавлений можливості повноцінно та безперебійно експлуатувати власне обладнання та передбачати параметри можливого корегування обсягу споживання газу, що свідчить про відсутність підстав для стягнення штрафу. У випадку прийняття судом рішення про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.2.3 Договору, заявлену позивачем до стягнення суму необхідно зменшити, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірно великий, порівняно зі збитками позивача, розмір яких позивачем не визначено.

26.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив №23-09-Ск/1140/23 від 23.09.2023 у якій позивач вважає аргументи відповідача безпідставними. Позивач зазначає про правомірність розрахунку інфляційних нарахувань та правильне застосування індексу інфляції. Посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від сплати штрафу, який передбачений Договором, не може бути належною підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Підстави для зменшення суми штрафних санкцій відсутні.

У судове засідання 27.09.2023 прибули повноважні представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2023 заявив усне клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні для отримання відповіді на відзив та реалізації свого права для надання заперечень на відповідь на відзив.

Суд у судовому засіданні 27.09.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11.10.2023.

04.10.2023 від відповідача надійшли заперечення від 04.10.2023 на відповідь на відзив позивача, у яких відповідач наголошує на невизнанні вимог про стягнення штрафу. Висновок позивача про наявність певного алгоритму дій для відповідача у разі наміру останнього посилатися на настання обставин непереборної сили є хибним тлумаченням змісту відносин, що склалися між сторонами. За доводами відповідача, вина у підсумковому споживанні природного газу у грудні 2022 року у обсязі меншому, ніж це передбачено умовами Договору, відсутня. Позивачем не надано доказів понесення збитків, що свідчить про їх відсутність та безумовне перевищення заявленого до стягнення розміру штрафу, у зв?язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу.

Підготовче засідання 11.10.2023 не відбулося у зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м.Чернігові, про що складно Акт №100-23 щодо оголошення повітряної тривоги від 11.10.2023.

Ухвалою суду від 11.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №927/1140/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

Ухвала суду від 11.10.2023 направлена учасникам справи на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві, що підтверджується електронним листами про направлення ухвали суду.

У судове засідання 05.12.2023 прибули повноважні представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача визнав заявлені до стягнення 269794,91 грн. заборгованості, 38436,54 грн. пені, 2306,19 грн. 3% річних та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань. Щодо нарахування та стягнення 329741,46 грн. штрафу заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" (споживач) укладено Договір №41АР200-102217-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів з додатками (далі - договір) (а.с.16-22).

Відповідно до п. 1.1.-1.4. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 20 000 куб.м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід?ємною частиною цього договору.

Передача за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.5.1.-2.5.4. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання- передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.4. договору сторони погодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (п.6.1. договору).

Згідно із пунктом 6.2.3. договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до п. 10.1. договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним як постачальником у грудні 2022 року здійснено поставку природного газу відповідачу (споживачу) в обсязі 5806,55 м3 на загальну суму 269794,91 грн., що підтверджується актом №ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, який підписаний зі сторони позивача (постачальника) (а.с.24).

З матеріалів справи вбачається, що Акт №ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 269794,91 грн. направлений споживачу (відповідачу) на його електронну адресу 11.01.2023 та повторно 24.04.2023 з проханням роздрукувати у 2-х примірниках, підписати, скріпити печаткою та направити за адресою: 14005, м. Чернігів, проспект Миру, буд.53, оф.304.

За доводами позивача, викладеними у позові, Акт №ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 269794,91 грн. споживачем не підписано, обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту не надано, а тому з урахуванням умов п. 2.5.4. договору вказаний акт вважається підписаним споживачем.

Обсяги розподіленого споживачу природного газу за грудень 2022 року підтверджуються витягом з інформаційної платформи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу газотранспортної системи та містить дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання, інформацію про фактичне добове споживання (а.с.31).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив повну оплату за поставлений у грудні 2022 природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 269794,91 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2306,19 грн. 3% річних та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань, відповідно до п. 6.2.1. договору 38436,54 грн. пені та відповідно до п. 6.2.3. договору 329741,46 грн. штрафу згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками (а.с.4,5).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору №41АР200-102217-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2022 з додатками.

Судом встановлено факт поставки позивачем та отримання відповідачем природного газу у грудні 2022 року в обсязі 5806,55 м3 на загальну суму 269794,91 грн., згідно з актом №ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022.

У визначений договором строк відповідач оплату за поставлений у грудні 2022 року природний газ не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 269794,91 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідач щодо обсягу спожитого у грудні 2022 року природного газу та заборгованості у розмірі 269794,91 грн. за його поставку не заперечує.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у грудні 2022 року природний газ у розмірі 269794,91 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 2306,19 грн. 3% річних за період з 11.01.2023 по 24.04.2023 та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2023 по 31.03.2023, на підставі наведених у позовній заяві розрахунків (а.с.5).

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Суд також зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем обґрунтовано нараховано 2306,19 грн. 3% річних за період з 11.01.2023 по 24.04.2023 та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2023 по 31.03.2023, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, що розрахунок інфляційних нарахувань позивача є не коректним. Власного контррозрахунку інфляційних нарахувань відповідачем не надано.

Позивачем на підставі п.6.2.1. договору заявлено до стягнення з відповідача 38436,54 грн. пені за період з 11.01.2023 по 24.04.2023 та на підставі п. 6.2.3. договору 329741,46 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості поставленого природного газу в грудні 2022 року, а тому вимога позивача про стягнення 38436,54 грн. пені за період з 11.01.2023 по 24.04.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування штрафу суд зазначає таке.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору «Планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях, куб.м.» плановий обсяг постачання газу у грудні 2022 року - 20 000 куб.м.

Відповідно до Акту №ТГЗ82141888 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 у грудні 2022 року здійснено поставку природного газу відповідачу (споживачу) в обсязі 5806,55 куб.м.

Таким чином, при підтвердженому плановому обсягу постачання природного газу у грудні 2022 року - 20000 куб.м., фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу - 5806,55 куб.м., тобто недовикористаний відповідачем обсяг природного газу у грудні 2022 року становить 14193,45 куб.м.

Пунктом 3.2. договору визначено, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 46,46389120 грн.

Відповідач щодо нарахування штрафу заперечує, посилаючись на відсутність об?єктивної можливості передбачати аварійні відключення електричної енергії, у тому числі їх тривалість, отже, відсутність умислу чи необережної вини у підсумковому споживанні природного газу у грудні 2022 року в обсязі меншому, ніж це передбачалось умовами спірного договору, спричиняє, на думку відповідача, неможливість стягнення з нього передбаченого договором штрафу. За доводами відповідача зміст п. 6.2.3. договору створено позивачем самостійно шляхом майже повного запозичення тексту абзацу 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків, що свідчить про їх відсутність та безумовну неадекватність розміру заявленого до стягнення розміру штрафу.

Вивчивши обставини справи та умови укладеного сторонами у справі договору, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до пункту 6.2.3. укладеного сторонами у справі договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Як свідчать умови вказаного пункту договору, штраф за недовикористання обсягу газу повинен обраховуватися залежно від розміру облікової ставки НБУ, що діяла «в період, за який сплачується штраф». Облікова ставка НБУ має змінну природу, не є сталою величиною та у будь-який період залежить від нормативних актів Національного банку України. Таким чином, сторонами у справі у пункті 6.2.3 договору штраф визначено у не передбачений законом спосіб, не конкретизовано принцип або формулу його розрахунку.

Виходячи з приписів ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пункт 6.2.3. договору не конкретизований, чітка формула нарахування штрафу взагалі не визначена, у зв?язку з чим її неможливо трактувати однозначно і можна дійти висновку про синтез формули нарахування штрафу із класичною формулою нарахування пені.

Вказана неузгодженість положень пункту 6.2.3 договору із нормами закону позбавляють суд можливості погодитися із доводами позивача у справі про правомірність нарахування штрафу у нефіксованій сумі, навіть якщо облікова ставка НБУ у спірний період була незмінною.

Крім наведеного вище, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на таких обставинах.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, неустойка є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання); захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання; стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; обов`язковий характер для учасників правовідносин.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч приписам ст. 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведено належними доказами, що розмір штрафу є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Наданий відповідачем до матеріалів справи лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України та введення військового стану, а також підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними і невідворотними, не є належною підставою для відмови у стягненні штрафу, оскільки не є конкретизованою щодо обставин справи та предмету спору.

Абзацом 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу передбачено право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Довідка Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» №08/520/01-13 від 22.03.2023 про знеструмлення об?єкту протягом майже усього грудня 2022 року приймається судом до уваги, оскільки наявність обставини щодо знеструмлення виключає факт наявності вини відповідача у невикористанні усього обумовленого договором обсягу природного газу, оскільки різниця між планованим та фактичним обсягом споживання природного газу утворилася виключно внаслідок об?єктивної неможливості експлуатації відповідачем власного газоспоживального обладнання, тобто без вини відповідача. Збитки невідбором природного газу в обсязі, що дорівнює різниці між фактично поставленим та планованим (підтвердженим) обсягами постачання за договором, позивачеві не спричинені.

У межах даної справи позивачем не заявлено вимог про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також взагалі не надведено доводів щодо понесення будь-якого виду збитків. Доказів складання позивачем актів-претензій за результатами виявлених порушень із зазначенням підстав та розміру нарахованих збитків та доказів направлення їх відповідачу не надано.

За фактично наявних обставин відсутня наявність умисного або необережного порушення зі сторони відповідача права позивача на отримання доходів від постачання неспожитого відповідачем обсягу природного газу, оскільки як зазначалося вище, різниця між планованим та фактичним обсягом споживання природного газу утворилася виключно внаслідок непередбачуваних перерв у енергозабезпеченні відповідача, спричинених знеструмленням об?єкту відповідача протягом грудня 2022 року та об?єктивної неможливості повноційнної та безперебійної експлуатації відповідачем власного газоспоживального обладнання, тобто без вини останнього, який не міг передбачати параметри можливого коригування планового обсягу споживання газу як у відповідному розрахунковому періоді загалом, так і за щодобовим розподілом споживання.

Вказане, у свою чергу, виключає можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій (у даному випадку штрафу за невідбір природного газу), у зв?язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу 329741,46 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення 269794,91 грн. заборгованості, 38436,54 грн. пені, 2306,19 грн. 3% річних та 8169,89 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову про стягнення 329741,46 грн. штрафу слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 4780,61 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городнянське Хлібоприймальне Підприємство" (вул. Вокзальна, 18, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15108, ідентифікаційний код 32517983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій газзбут" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848, р/р НОМЕР_1 , Банк Акціонерне товариство «Банк Альянс», МФО 300119) 269794,91 грн. заборгованості, 38436,54 грн. пені, 2306,19 грн. 3% річних, 8169,89 грн. інфляційних нарахувань та 4780,61 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволені позовних вимог про стягнення 329741,46 грн. штрафу відмовити за необґрунтованістю.

У судовому засіданні 05.12.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13. 12.2023.

Суддя М.О. Демидова