Ухвала

від 12.12.2023 по справі 910/6722/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6722/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г.О., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Картавцевої Ю.В.

від 05.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Шапрана В.В., Буравльова С.І.

від 25.10.2023

у справі за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінто Сателіт";

2) ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 215 757,24 грн та 45 552,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" 20.11.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 (Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Вронська Г.О., Кролевець О.А.).

12.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінто Сателіт" до Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційної скарги в яких назване товариство просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23 з підстав визначених частиною третьою статті 287 ГПК України, пунктів 1 та 5 частини першої статті 293 ГПК України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» цієї норми.

За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684 грн.

У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 910/6722/23 є вимоги про стягнення 215 757,24 грн та 45 552,62 грн., що разом складає 261 309,86 грн., що становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (1 342 000 грн), тому в розумінні Господарського процесуального кодексу України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

У пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що: дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу з огляду на те, що акціонерами Товариства є більше 13000 осіб (на момент виникнення спірних правовідносин), що в контексті предмету та підстав спірних правовідносин створює для Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» значні за обсягами грошові зобов`язання, а тому рішення в цій справі може мати прецедентний характер для вирішення аналогічних спорів в подальшому. При цьому, винятковість значення даної справи для скаржника також полягає в тому, що з рішення Загальних зборів Товариства від 18.05.2021 року, а саме при вирішенні питань щодо розподілу прибутку і збитків Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за 2019 та 2020 роки вбачається наявність непокритих збитків Товариства за попередні роки; станом на день подання даної скарги на розгляді в Господарському суді міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває ряд справ за позовами колишніх акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з аналогічними підставами та предметом позову, зокрема справи: 910/5724/23, 910/6552/23, 910/6486/23, 910/6549/23, 910/6520/23, 910/7141/23, 910/7451/23, 910/7972/23, 910/8479/23, 910/9721/23, 910/10609/23, 910/11136/23, 910/10949/23, 910/13331/23, 910/14499/23, а також ряд справ провадження по яких ще не відкрито, проте подані відповідні позовні заяви до суду першої інстанції. Наведені вище справи є свідченням того, що не зважаючи на очевидну правову неврегульованість та невизначеність питання виплати частини чистого прибутку учасникам акціонерних товариств, останні звертаються до судів про примусове стягнення грошових коштів з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на підставі положень статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Зважаючи на значну кількість акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» кількість справ предметом, яких є стягнення грошових коштів на підставі положень статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» постійно зростає, як і розмір грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»; разом з тим, в умовах військової агресії російської федерації та введеного воєнного стану на території України, саме Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» сьогодні виконує надзвичайно важливу соціальну та державну функцію в сфері забезпечення стабільності енергетичного ринку України. При цьому левова частка організаційного, матеріального та фінансового ресурсу Товариства спрямовується на забезпечення першочергових оборонних завдань та потреб держави. Також скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України та просить відступити від висновку Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 щодо застосування статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник хоча й зазначив підпункт "в" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте не навів належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами "а" - "г" пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень у справі №910/6722/23 фактично зводяться до незгоди відповідача з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.

Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для відповідача, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Щодо посилань скаржника на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 щодо застосування статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" , то колегія суддів відзначає, що це є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець