Ухвала

від 07.12.2023 по справі 472/319/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 472/319/23

провадження № 61-17210ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Миколаївське» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Миколаївське» (далі - ТОВ «ПРАТ Миколаївське») про розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є онукою та спадкоємицею ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 4821780600:04:000:0536, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, рілля, що розташована в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача, відповідно до договору оренди землі укладеного 20 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПРАТ Миколаївське». 16 лютого 2018 року договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 письмово (рекомендованим листом) повідомила орендаря про смерть колишнього орендодавця ( ОСОБА_2 ), про прийняття нею спадщини та про необхідність внесення орендної плати на її банківський рахунок. Такі повідомлення нею направлялись на адресу відповідача неодноразово, зокрема 09 грудня 2022 року, 12 грудня 2022 року, 16 березня 2023 року та 08 квітня 2023 року, а також направляла вимоги про сплату орендних платежів та письмове повідомлення про прийняття нею спадщини. Однак, в порушення умов договору оренди відповідач протягом 2021-2022 року не сплачував орендну плату, що свідчить про системність, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди землі.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивачки просив розірвати договір оренди землі, укладений 20 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПРАТ Миколаївське», а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 8 500,00 грн.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПрАТ Миколаївське» про розірвання договору оренди землі відмовлено.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язкудо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову є вимоги про розірвання договору оренди землі, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Миколаївське» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак