Рішення

від 11.12.2023 по справі 140/25138/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/25138/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (далі ТОВ «ДАНКО», товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0083580705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ДАНКО» (код ЄДРПОУ 32727466) за адресою: Ківерцівський район, с. Озеро, вул. Олексюка, 316, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 13.12.2021 №001222.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в частині зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0083580705, яким до товариства застосовано штраф у розмірі 500000 грн.

Товариство не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його таким, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки у позивача слугував наказ № 3512 від 29.11.2021. Підставою для призначення у ньому зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Тобто, в наказі вказані лише посилання на відповідні норми ПК України, що регулюють призначення перевірки, водночас відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки.

Позивач вказує, зі змісту наказу неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.

З урахуванням зазначеного позивач вважає, що контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки товариства за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки та зазначені обставини є самостійними, окремими, умовами визнання протиправним та скасування рішень, що прийняті за наслідками такої перевірки.

Щодо встановленого відповідачем порушення, а саме: факту зберігання палива без відповідної ліцензії, зазначає, що підставою для зазначеного вище висновку став факт виявлення контролюючим органом наявності резервуару для зберігання палива та наявність ЄРАН ДПС України інформації, яка свідчить про факт постачання на користь товариства пального протягом 2020 -2021 років. Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) була видана позивачу 03.06.2021 терміном дії з 22.06.2021 по 22.06.2026.

Водночас контролюючим органо не було враховано, що основним видом діяльності товариства є будівництво доріг і автострад. Для здійснення цієї діяльності у товариства у власності та у користуванні перебувають автотранспортні засоби.

Товариство дійсно до дати отримання ліцензії на зберігання пального придбавало у третіх осіб паливо, яке зберігалося у ємностях (баках) вказаних вище транспортних засобів.

Згідно чинного законодавства ліцензія на зберігання пального видається виключно за місцем розташування земельної ділянки або іншого об`єкта нерухомості, на яких розміщені відповідна статична (стаціонарна) споруда, обладнання або ємність для зберігання пального.

Водночас якщо пальне придбавається та зберігається у рухомому (пересувному) майні, зокрема у баках (резервуарах) автомобілів, то отримувати ліцензію на таке зберігання не потрібно, оскільки в даному випадку фактично відсутній механізм (відсутній перелік документів), який необхідно подати платнику для отримання ліцензії.

З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 10.12.2023 (а.с.36-48) представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктом 69.2, пункту 69 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів ГУ ДПС у Волинській області видано наказ від 29.11.2021 №3512 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ДАНКО».

Вказує, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 19-1 ПК України та статті 16 Закону №481/95-ВР покладено на відповідача.

Отже, в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій зазначає, що в ході проведення перевірки суб`єкта господарювання контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «ДАНКО» у період з 24.07.2020 по 21.06.2021 здійснювало зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою Ківерцівський район, с. Озеро, вул. Олексюка, 316, без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ст. 15 Закону України №481/95-ВР.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу відповідача від 29.11.2021 №3512 «Про проведення фактичної перевірки» (а.с.80), направлень на проведення перевірки від 29.11.2021 (а.с.82) працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ДАНКО» за місцем зберігання пального за адресою: Ківерцівський район, с. Озеро, вул. Олексюка, 316.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 13.12.2021 №001222 (а.с. 65-68) з вкладним аркушем до акта перевірки (а.с.69-79).

В акті перевірки вказано, що у ТОВ «ДАНКО» наявна ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03050414202100106 від 03.06.2021 з терміном дії з 22.06.2021 до 22.06.2026.

У вкладному аркуші до акта фактичної перевірки від 13.12.2021 №001222 зафіксовано, що 29.11.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області, яким доручено провести фактичну перевірку, було здійснено виїзд на місце зберігання пального за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 316 (юридична адреса підприємства: М.КИЇВ, СОЛОМ`ЯНСЬКИИ Р-Н, ВУЛ.ГЕНЕРАЛА ШАПОВАЛА, БУД. 2, КВ.111). За адресою місця зберігання пального встановлено відсутність посадових осіб підприємства.

Копію наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 29.11.2021 №3512 о 18:11год. 29.11.2021 було вручено інспектору з кадрів ТОВ «ДАНКО» Шкарлатюк К.С., якою було здійснено записи про ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки. Крім того, уповноваженій особі підприємства 29.11.2021 перевіряючими було вручено письмовий запит про надання документів, необхідних для проведення фактичної перевірки в частині обігу паливно-мастильних матеріалів із зазначенням терміну надання запитуваних документів.

02.12.2021 було здійснено виїзд на місце зберігання пального. Встановлено наявність резервуару для зберігання палива об`ємом 11000 л. Станом на 14:59 год. 02.12.2021 в присутності ОСОБА_1 працівниками ГУ ДПС у Волинській області здійснено зняття залишків ДП. Фактичні залишки пального згідно з додатком 1 до акта перевірки на момент перевірки в ємності для зберігання пального становили 13,6 см (272л), про що надано відповідальною особою письмове пояснення.

На письмовий запит перевіряючих у вказаний термін підприємством не надано документів, які становлять предмет перевірки, про що складено відповідний акт. 07.12.2021 підприємству повторно надіслано на електронні адреси посадових осіб підприємства запит про надання документів - запитувані документи не надано, про що складено відповідний акт.

ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31 б отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 03.06.2021, реєстраційний номер 03050414202100106, термін дії: з 22.06.2021 до 22.06.2026.

Згідно з даними ЄРАН ДПС України ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Озеро у 2020 році зареєстровані акцизні накладні, наведені в таблиці 1.

Як вбачається з таблиці 1 «Придбання дизпалива ТОВ «ДАНКО» (код ЄДРПОУ 32727466) за адресою місця зберігання пального: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31б, згідно з даними ЄРАН ДПС України за період з 24.07.2020 по 31.12.2020, товариством придбано всього пального (дизпалива) 56343 л.

Згідно з даними ЄРАН ДПС України ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Озеро у 2021 році зареєстровані акцизні накладні, наведені в таблиці 2 (за період з 01.01.2021 по 22.10.2021), зокрема придбано пального (дизпалива) 415274 л.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДАНКО» в періоді з 24.07.2020 до 21.06.2021 здійснювало зберігання ПММ без отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31/Б, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).

В ході аналізу бази даних ЄРАН та з СЕА РП та СЕ встановлено, що на ТОВ «ДАНКО» протягом 2020 року контрагентами-постачальниками зареєстровані акцизні накладні на відвантаження пального (дизельне паливо за кодом УКТЗЕД 2710194300) від постачальників з доставкою через пересувні акцизні склади продавця на загальну кількість 1425 410,75 літрів.

Згідно інформаційного ресурсу ДПС ТОВ "ДАНКО" не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального.

Отже, ТОВ "ДАНКО" після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1 000 000 літрів) у межах календарного року, вважався розпорядником акцизного складу, та у відповідності до вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу зобов`язаний здійснити реєстрацію такого складу за місцем зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Озеро, вул. Олексюка, 31/Б.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ДАНКО" підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, в частині відсутності реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального.

За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 04.01.2022 №0083580705 про застосування до ТОВ «ДАНКО» на підставі частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР фінансових санкцій у розмірі 500000,00 грн (а.с.6).

Позивач, вважаючи протиправними вказане податкове повідомлення-рішення звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 ПК України).

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідні функції контролю передбачені пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України. Зокрема, контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19-1.14).

Отже, контролюючий орган має право на проведення перевірки господарюючого суб`єкта у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункти 20.1.4, 20.1.6).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 цього пункту).

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами фактичної перевірки, позивач вважає, що ГУ ДПС у Волинській області допущені порушення порядку призначення та проведення перевірки.

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє дійти висновку, що ця норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами. Саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства; 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №140/2889/21, від 12.08.2021у справі №140/14625/20, від 10.04. 2020 у справі №815/1978/18 та ін.

Зазначені у наказі підстави проведення перевірки повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки й утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.

Навіть за наявності у податкового органу права на проведення перевірки у зв`язку із здійсненням функцій контролю не позбавляє його обов`язку конкретизувати у наказі на призначення перевірки одну з передбачених підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстав.

За змістом наказу ГУ ДПС у Волинській області від 21.11.2021 №3512 правовою підставою для призначення перевірки ТОВ «ДАНКО» вказано підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України - з метою контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками, здійснення функцій, визначених у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

При цьому у переліку питань, які належить перевірити, наявне посилання не лише на ПК України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», а й на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд не заперечує, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, реалізація якої має здійснюватися з дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.

З наказу на перевірку вбачається, що ця перевірка позивача фактично призначена (і проведена) з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством, у сфері обігу підакцизних товарів, що відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання. До такого висновку суд дійшов і з огляду на зміст акта перевірки, у якому відсутні відомості щодо перевірки таких питань, як застосування реєстраторів розрахункових операцій чи будь-яких інших питань, окрім як дотримання нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів). Тому наявність недоліків наказу на перевірку не є настільки суттєвими, щоб вважати проведену перевірку незаконною.

Таким чином доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки суд відхиляє як такі, що суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того при наданні правової оцінки доводам позивача в цій частині слід врахувати постанову Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, у якій зроблено висновок, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів.

Щодо порушення позивачем статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно зі статтею 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону №481/95-BP також встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

У статті 1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Без отримання ліцензії допускається зберігання пального, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Приписами частини другої статті 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 грн.

Таким чином, наведеними вище нормами встановлено необхідність суб`єкта господарювання отримати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, тоді як отримання ліцензії для здійснення зберігання пального у паливному баку як ємності для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі чинним законодавством не передбачено.

Доводячи свою позицію, позивач вказав на те, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки воно відразу ним використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, що не потребує отримання ліцензії на зберігання пального.

Відповідач факт зберігання ТОВ «ДАНКО» пального у значних обсягах обґрунтовує відомостями реєстру акцизних накладних за період з 24.07.2020 по 31.12.2020, згідно з яким за акцизними накладними (таблиця №1 (а.с.70) позивач придбав 56343 л дизпалива, з у період з 01.01.2021 по 22.10.2021 (таблиця №2 а.с. 70-75) придбав дизпалива всього 415274 л.

Окрім того, з вкладного аркуша до акта фактичної перевірки від 13.12.2021 №001222 вбачається, що 02.12.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було здійснено виїзд на місце зберігання пального. Встановлено наявність резервуару для зберігання палива об`ємом 11000 л. Станом на 14:59 год. 02.12.2021 в присутності ОСОБА_1 працівниками ГУ ДПС у Волинській області здійснено зняття залишків ДП. Фактичні залишки пального згідно з додатком 1 до акта перевірки на момент перевірки в ємності для зберігання пального становили 13,6 см (272л), про що надано відповідальною особою письмове пояснення.

На переконання суду, виявлення контролюючим органом факту наявності резервуару для зберігання палива та наявність в ЄРАН ДПС України інформації, яка свідчить про постачання на адресу товариства пального у доволі значних обсягах свідчить про наявність порушення передбаченого ст. 15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 02.06.2021.

Окрім того, позивач, посилаючись на ту обставину, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, відразу використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, не надав суду жодних доказів щодо наявності у своїй власності таких транспортних засобів (з вказівкою на об`єм баків цих транспортних засобів).

Таким чином у суду відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у власності позивача транспортних засобів, їх використання у підприємницькій діяльності товариства та відсутні дані про те, що паливно мастильні матеріали (які придбавались позивачем у значних обсягах у період з 01.01.2020 по 02.06.2021) зберігались у баках (резервуарах) автомобілів.

Відтак, встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність та обгрунтованість висновків ГУ ДПС у Волинській області про порушення передбачене ст. 15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 02.06.2021.

Судом також враховано, що на письмовий запит перевіряючих у вказаний термін підприємством не надано документів, які становлять предмет перевірки, про що складено відповідний акт. 07.12.2021 підприємству повторно надіслано на електронні адреси посадових осіб підприємства запит про надання документів - запитувані документи не надано, про що складено відповідний акт. Зокрема, на письмові запити до перевірки не надано: аналіз (Журнал - ордер) по 203 рахунку «Паливо», картка рахунку 203 «Паливо» в розрізі місць зберігання та видів палива поденно, аналіз (Журнал - ордер) по 63 рахунку «Розрахунки із вітчизняними постачальниками», по 37 рахунку «Розрахунки з різними дебіторами» по 68 рахунку «Розрахунки за іншими операціями» в частині придбання ПММ, письмове пояснення щодо фізичного розвантаження придбаних ПММ, інформації щодо ємностей, в які здійснювався злив та зберігання ПММ. Також не надано письмові пояснення щодо порядку прийняття ПММ у значних обсягах від постачальників.

Водночас в акті перевірки представник позивача Шкарлатюк К.С. вказала, що зауважень до акта перевірки та перевіряючих немає (а.с.68).

Таким чином, на думку суду, матеріалами фактичної перевірки підтверджується факт зберігання у спірний період пального позивачем без придбання відповідної ліцензії, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0083580705 винесено правомірно.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0083580705 про застосування фінансових санкцій, а відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0083580705, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 2, оф.111, код ЄДРПОУ 32727466).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Т.М. Димарчук