Постанова

від 21.11.2024 по справі 140/25138/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25138/23 пров. № А/857/1715/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 140/25138/23 (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьку суддею Димарчук Т. М.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (далі - ТОВ «ДАНКО») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) від 04.01.2022 № 0083580705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки товариства за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки та зазначені обставини є самостійними, окремими, умовами визнання протиправним та скасування рішень, що прийняті за наслідками такої перевірки.

Щодо встановленого відповідачем порушення, а саме: факту зберігання палива без відповідної ліцензії, зазначав, що підставою для зазначеного вище висновку став факт виявлення контролюючим органом наявності резервуару для зберігання палива та наявність ЄРАН ДПС України інформації, яка свідчить про факт постачання на користь товариства пального протягом 2020 - 2021 років. Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) була видана позивачу 03.06.2021 терміном дії з 22.06.2021 по 22.06.2026.

Водночас контролюючим органом не було враховано, що основним видом діяльності товариства є будівництво доріг і автострад. Для здійснення цієї діяльності у товариства у власності та у користуванні перебувають автотранспортні засоби.

Товариство дійсно до дати отримання ліцензії на зберігання пального придбавало у третіх осіб паливо, яке зберігалося у ємностях (баках) вказаних вище транспортних засобів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ТОВ «ДАНКО», вважаючи, що воно є незаконним, необґрунтованим, постановлене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому просило скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що якщо пальне придбавається та зберігається у рухомому (пересувному) майні, зокрема у баках (резервуарах) автомобілів, то отримувати ліцензію на таке зберігання не потрібно.

Згідно з договором оренди машин № 19/12/2019-12 від 19 грудня 2019 року ТОВ «ДАНКО» орендувало у ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» 33 одиниці техніки з яких 26 одиниць техніку використовують у своїй роботі дизельне пальне. Встановлене судом придбання Позивачем пального у розмірі 56343 л в період з 24.07.2020 по 31.12.2020 в перерахунку на 1 день споживання складає: 56 343 (поставленого літрів пального) / 160 (дні з 24.07.2020 по 31.12.2020) = 352,14 л на добу. Використання в середньому 1 одиницею техніки такого об?єму пального становить: 352,14 (використання в середньому літрів пального на добу) / 26 (одиниць техніки, які використовують пальне в роботі Позивача) = 13,54 літрів в середньому на 1 одиницю техніки на добу. Таке використання дизельного пального є вкрай розумним й не потребує якогось спеціального зберігання в резервуарах, що підкріплює наше твердження про те, що постачання пального відбувалось на адресу Позивача безпосередньо в баки транспортних засобів.

ТОВ «ДАНКО» наголошувало в позовній заяві те, що воно виконує підрядні роботи в тому числі у Волинській області з будівництва автодоріг та використовує в своїй роботі автотранспортні засоби та спеціальну будівельну техніку, яка належить Позивачу на праві оренди.

У позовній заяві позивач вказував цей факт й було посилання на відповідні договори, але на жаль ці договори помилково не були долучені до позовної заяви.

Волинський окружний адміністративний суд не витребував ці докази задля об`єктивного та всебічного розгляду справи, хочу в позовній заяві було на них посилання й лише через помилку співробітника Позивача не були долучені до позовної заяви.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вказує на те, що в ході проведення перевірки суб`єкта господарювання контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «ДАНКО» у період з 24.07.2020 по 21.06.2021 здійснювало зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою Ківерцівський район, с. Озеро, вул. Олексюка, 316, без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ст. 15 Закону України № 481/95-ВР.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 29.11.2021 № 3512 Про проведення фактичної перевірки (а. с.80), направлень на проведення перевірки від 29.11.2021 (а. с. 82) працівники ГУ ДПС у Волинській області провели фактичну перевірку ТОВ «ДАНКО» за місцем зберігання пального за адресою: Ківерцівський район, с. Озеро, вул. Олексюка, 316.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 13.12.2021 № 001222 (а. с. 65 - 68) з вкладним аркушем до акта перевірки (а. с. 69 - 79).

В акті перевірки вказано, що у ТОВ «ДАНКО» є ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 03.06.2021 №03050414202100106 з терміном дії з 22.06.2021 до 22.06.2026.

У вкладному аркуші до акта фактичної перевірки від 13.12.2021 № 001222 зафіксовано, що 29.11.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області, яким доручено провести фактичну перевірку, було здійснено виїзд на місце зберігання пального за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 316. За адресою місця зберігання пального встановлено відсутність посадових осіб підприємства.

Копію наказу Про проведення фактичної перевірки від 29.11.2021 № 3512 о 18:11 год. 29.11.2021 вручено інспектору з кадрів ТОВ «ДАНКО» ОСОБА_1 , яка здійснила записи про ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки. Крім того, уповноваженій особі підприємства 29.11.2021 перевіряючими вручено письмовий запит про надання документів, необхідних для проведення фактичної перевірки в частині обігу пально-мастильних матеріалів із зазначенням терміну надання запитуваних документів.

02.12.2021 здійснено виїзд на місце зберігання пального. Встановлено наявність резервуару для зберігання палива об`ємом 11 000 л. Станом на 14:59 год. 02.12.2021 в присутності ОСОБА_1 працівники ГУ ДПС у Волинській області здійснили зняття залишків ДП. Фактичні залишки пального згідно з додатком 1 до акта перевірки на момент перевірки в ємності для зберігання пального становили 13,6 см (272 л), про що надано відповідальною особою письмове пояснення.

На письмовий запит перевіряючих у вказаний термін підприємством не надано документів, які становлять предмет перевірки, про що складено відповідний акт. 07.12.2021 підприємству повторно надіслано на електронні адреси посадових осіб підприємства запит про надання документів - запитувані документи не надано, про що складено відповідний акт.

ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31 б отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 03.06.2021, реєстраційний номер 03050414202100106, термін дії: з 22.06.2021 до 22.06.2026.

Згідно з даними ЄРАН ДПС України ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Озеро у 2020 році зареєстровані акцизні накладні, наведені в таблиці 1.

Як видно з таблиці 1 «Придбання дизпалива ТОВ «ДАНКО» (код ЄДРПОУ 32727466) за адресою місця зберігання пального: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31б, згідно з даними ЄРАН ДПС України за період з 24.07.2020 по 31.12.2020, товариством придбано всього пального (дизпалива) 56343 л.

Згідно з даними ЄРАН ДПС України ТОВ «ДАНКО» на місце зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Озеро у 2021 році зареєстровані акцизні накладні, наведені в таблиці 2 (за період з 01.01.2021 по 22.10.2021), зокрема придбано пального (дизпалива) 415274 л.

Враховуючи викладене, ТОВ «ДАНКО» в періоді з 24.07.2020 до 21.06.2021 здійснювало зберігання ПММ без отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Олексюка, 31/Б, чим порушило ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями).

У ході аналізу бази даних ЄРАН та з СЕА РП та СЕ встановлено, що на ТОВ «ДАНКО» протягом 2020 р. контрагентами-постачальниками зареєстровані акцизні накладні на відвантаження пального (дизельне паливо за кодом УКТЗЕД 2710194300) від постачальників з доставкою через пересувні акцизні склади продавця на загальну кількість 1425 410,75 літрів.

Згідно інформаційного ресурсу ДПС ТОВ «ДАНКО» не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального.

Отже, ТОВ «ДАНКО» після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1 000 000 літрів) у межах календарного року, вважався розпорядником акцизного складу, та відповідно до вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу зобов`язаний здійснити реєстрацію такого складу за місцем зберігання пального за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Озеро, вул. Олексюка, 31/Б.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДАНКО» підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, в частині відсутності реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального.

За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 04.01.2022 № 0083580705 про застосування до ТОВ «ДАНКО» на підставі частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР фінансових санкцій у розмірі 500 000,00 грн (а. с. 6).

Позивач, вважаючи протиправними вказане податкове повідомлення-рішення звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами фактичної перевірки підтверджується факт зберігання у спірний період пального позивачем без придбання відповідної ліцензії, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2022 № 0083580705 винесено правомірно, а позивачем протилежного не доведено та не підтверджено належними доказами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-BP від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-BP) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-BP також встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

У статті 1 Закону № 481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного видно, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Без отримання ліцензії допускається зберігання пального, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95 передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 грн.

Таким чином, наведеними вище нормами встановлено необхідність суб`єкта господарювання отримати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, тоді як отримання ліцензії для здійснення зберігання пального у паливному баку як ємності для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі чинним законодавством не передбачено.

Згідно доводів позивача, дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки воно відразу ним використовувалось шляхом заправки власних транспортних засобів, що не потребує отримання ліцензії на зберігання пального.

Щодо цього суд першої інстанції зазначив, що відповідач факт зберігання ТОВ «ДАНКО» пального у значних обсягах обґрунтовує відомостями реєстру акцизних накладних за період з 24.07.2020 по 31.12.2020, згідно з яким за акцизними накладними (таблиця № 1 (а. с. 70) позивач придбав 56 343 л дизпалива, з у період з 01.01.2021 по 22.10.2021 (таблиця № 2 а. с. 70 - 75) придбав дизпалива всього 415 274 л.

Окрім того, з вкладного аркуша до акта фактичної перевірки від 13.12.2021 № 001222 видно, що 02.12.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було здійснено виїзд на місце зберігання пального. Встановлено наявність резервуару для зберігання палива об`ємом 11 000 л. Станом на 14:59 год. 02.12.2021 в присутності ОСОБА_1 працівники ГУ ДПС у Волинській області здійснили зняття залишків ДП. Фактичні залишки пального згідно з додатком 1 до акта перевірки на час перевірки в ємності для зберігання пального становили 13,6 см (272 л), про що відповідальна особа надала письмове пояснення.

На переконання суду, виявлення контролюючим органом факту наявності резервуару для зберігання палива та наявність в ЄРАН ДПС України інформації, яка свідчить про постачання на адресу товариства пального у доволі значних обсягах свідчить про наявність порушення передбаченого ст. 15 Закону № 481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 02.06.2021.

Окрім того, позивач, посилаючись на ту обставину, що дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, відразу використовувалося шляхом заправки власних транспортних засобів, не надав до суду (як і під час перевірки) жодних доказів щодо наявності у своїй власності таких транспортних засобів (з вказівкою на об`єм баків цих транспортних засобів).

Таким чином у суду відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у власності позивача транспортних засобів, їх використання у підприємницькій діяльності товариства та відсутні дані про те, що паливно мастильні матеріали (які придбавалися позивачем у значних обсягах у період з 01.01.2020 по 02.06.2021) зберігалися у баках (резервуарах) автомобілів.

Відтак, встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність та обґрунтованість висновків ГУ ДПС у Волинській області про порушення передбачене ст. 15 Закону № 481/95-ВР в частині зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 02.06.2021.

Судом також враховано, що на письмовий запит перевіряючих у вказаний термін підприємством не надано документів, які становлять предмет перевірки, про що складено відповідний акт. 07.12.2021 підприємству повторно надіслано на електронні адреси посадових осіб підприємства запит про надання документів - запитувані документи не надано, про що складено відповідний акт. Зокрема, на письмові запити до перевірки не надано: аналіз (Журнал - ордер) по 203 рахунку Паливо, картка рахунку 203 Паливо в розрізі місць зберігання та видів палива поденно, аналіз (Журнал - ордер) по 63 рахунку Розрахунки із вітчизняними постачальниками, по 37 рахунку Розрахунки з різними дебіторами по 68 рахунку Розрахунки за іншими операціями в частині придбання ПММ, письмове пояснення щодо фізичного розвантаження придбаних ПММ, інформації щодо ємностей, в які здійснювався злив та зберігання ПММ. Також не надано письмові пояснення щодо порядку прийняття ПММ у значних обсягах від постачальників.

Водночас в акті перевірки представник позивача ОСОБА_1 вказала, що зауважень до акта перевірки та перевіряючих немає (а.с.68).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами фактичної перевірки підтверджується факт зберігання у спірний період пального позивачем без придбання відповідної ліцензії, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2022 № 0083580705 винесено правомірно.

Щодо доводів позивача про те, що згідно договору оренди машин № 19/12/2019-12 від 19 грудня 2019 року ТОВ «ДАНКО» орендувало у ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» 33 одиниці техніки з яких 26 одиниць техніку використовують у своїй роботі дизельне пальне та те, що цей договір помилково не були долучені до позовної заяви, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Невід`ємною умовою встановлення істини у справі є внутрішнє переконання судді, засноване на дослідженні доказів: безпосередньому - шляхом особистого дослідження доказів; всебічному - через оцінку всіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів у справі; повному - через оцінку потрібного та достатнього кількісного виміру доказів із метою формулювання однозначної позиції про обставини, які підлягають встановленню при розгляді та вирішенні адміністративної справи; об`єктивному - шляхом неупередженої, безсторонньої оцінки доказів у справі.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу.

Тобто, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 90 КАС України, на підставі свого внутрішнього переконання повинен був дослідити наданий апеляційному суду договір про оренду машин № 19/12/2019-12 від 19 грудня 2019 року, проте такий йому не було надано.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що вказаний договір про оренду машин не досліджувався в суді першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин, позаяк долучений відповідачем уже на стадії апеляційного перегляду, а також те, що позивач не надав доказів на підтвердження неможливості його подання до суду першої інстанції, при оцінці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі цей договір не може бути взятий колегією суддів до уваги.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 140/25138/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин