Постанова

від 06.12.2023 по справі 760/13706/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/13706/22 Головуючий у І інстанції Ішуніна Л.М.

Провадження №22-ц/824/12318/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року про відмову в забезпеченні позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_2 , третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності, витребування земельної ділянки та зобов`язання відновити межі і стан земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_2 про скасування рішення Київської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності, витребування земельної ділянки та зобов`язання відновити межі і стан земельної ділянки.

26 квітня 2023 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_2 вчинив самоправство та самозахват частини земельної ділянки з кодом 72:412:0112 на АДРЕСА_1 площею 435,06 кв. м., що знаходилася в користуванні позивача.

13 червня 2022 року невідомі чоловіки увірвалися зі сторони ОСОБА_2 та зрізали і зламали паркан позивача по всій його довжині, встановивши власний паркан згідно меж земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:72:412:0117, площею 0,0734 га, яка охоплює межі земельної ділянки з кодом 72:412:0112 площею 0,0435 га, тобто заступивши на земельну ділянку позивача та привласнивши опорні тераси, сходи металеві, компостну яму, опори для рослин, вбиральню, які на ній знаходилися. Крім того, після відкриття судового провадження, з боку відповідача ОСОБА_2 щоденно вчиняються протиправні дії на території спірної земельної ділянки, зокрема, відбувається вирубування багаторічних насаджень та підготовка території для залиття частини земельної ділянки бетоном. Зазначені обставини позивач вважає такими, що можуть ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просила накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:72:412:0117, площею 0,0734 га на АДРЕСА_1 та заборони на вчинення будь-яких будівельних робіт, вирубку дерев та встановлення нової огорожі/паркану на земельній ділянці на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 рокускасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки того, що після відкриття провадження у справі, невідомими особами з боку відповідача - сусіда по земельній ділянці щоденно вчиняються протиправні дії на території спірної земельної ділянки, зокрема відбувається вирубування багаторічних насаджень та підготовка території для залиття частини земельної ділянки бетоном.

На спірній земельній ділянці відповідач намагається облаштувати прилеглу територію для самочинно збудованого міні - готелю.

Крім того, позивачу стало відомо, що на даній земельній ділянці відповідачем планується встановлення басейну, у зв`язку із чим і проводяться роботи з подальшим облаштуванням басейну.

При розгляді справи судом не було надано оцінку факту відсутності заперечень щодо заходів позову з боку відповідача титульного власника спірної земельної ділянки.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, згідно вимог частини 3 статті 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Романцової Т.В. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідачі Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток на офіційні електронні адреси.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судової повістки на адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , які повернулися до суду без вручення адресати з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з частиною 8 статті 128 ЦПК України, днемвручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на вказане, колегія суддів, керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, вважала за можливе розглядати справу у відсутності учасників, які не з`явились, однак належним чином повідомлені про судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що заявник не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення, зокрема, які свідчать про те, що невиконання рішення суду, в разі задоволення позову буде ускладненим чи неможливим, що вимагає забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів заявника щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення.

При цьому, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу".

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є скасування рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:72:412:0117, площею 0,0734 га, визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 435,06 кв м з кодом 72:412:0112, витребування земельної ділянки площею 435,06 кв м з кодом 72:412:0112 у відповідача та зобов`язання відновити межі і стан земельної ділянки площею 435,06 кв м з кодом 72:412:0112.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначав, що протягом останніх 83 років земельна ділянка площею 1436,78 кв. м. була огороджена по периметру парканом як цілісна земельна ділянка та нею добросовісно, відкрито і безперервно користувались усі члени сім`ї позивача.

У квітні 2015 року позивачкою після смерті батька було подано заяву про приватизацію спірної земельної ділянки.

20.06.2016 Київською Міською Радою ОСОБА_1 було видано рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 орієнтовною площею 400 кв м.

У 2018 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 .

01.04.2019 ОСОБА_1 . Державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві було відмовлено у внесенні відомостей у державній земельний кадастр земельної ділянки через перетин ділянок з ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:412:0117.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виник спір, щодо спірної земельної ділянки з кодом 72:412:0112 на АДРЕСА_1 площею 435, 06 кв м.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо відведення земельної ділянки та скасування державної реєстрації, позивачем надано суду докази, що майно, на яке заявник просить забезпечити позов, зареєстровано на праві власності за відповідачем, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:72:412:0117, площею 0,0734 га на АДРЕСА_1 та заборони на вчинення будь-яких будівельних робіт, вирубку дерев та встановлення нової огорожі/паркану на земельній ділянці на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначених обставин належним чином не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Прохальна частина заяви про забезпечення позову містить посилання на вжиття судом заходів забезпечення позову на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили. Колегія суддів апеляційного суду таке формулювання вважає необґрунтованим, оскільки термін дії заходів забезпечення позову визначений положеннями статті 158 ЦПК України та залежить від результатів розгляду справи по суті. У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд вважає правильним вказати в резолютивній частині судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:72:412:0117, площею 0,0734 га на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та заборонити ОСОБА_2 вчинення будь-яких будівельних робіт, вирубку дерев та встановлення нової огорожі/паркану на вказаній земельній ділянці.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана