Постанова

від 13.12.2023 по справі 300/3299/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Чуприна О.В.

13 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3299/23 пров. № А/857/18264/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Калуський торгівельний дім» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 300/3299/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Калуський торгівельний дім» до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради про визнання протиправної відмови у наданні містобудівних умов та обмежень за №04-01/43 від 26.05.2023р. та зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження для проектування нового будівництва на земельній ділянці площею 0,1653 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0057, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Калуський торгівельний дім» ( далі ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» ) звернувся з позовом до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову у наданні містобудівних умов та обмежень №04-01/43 від 26.05.2023р. та оформлена листом №А3111208852897400162 від 25.05.2023р.;

- зобов`язати видати містобудівні умови та обмеження для проектування нового будівництва торгового павільйону на вул. Ринкова в м. Калуші на земельній ділянці площею 0,1653 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0057 за намірами зазначеними у заяві від 15.05.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023р позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень" №04-01/43 від 26.05.2023р., який доведений до відома ТзОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" листом №А3111208852897400162 від 26.05.2023р..

Одночасно, суд зобов`язав Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради повторно розглянути та прийняти рішення за заявою ТзОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 15.05.2023р. (реєстраційний номер 2182409) щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "нове будівництво торгового павільйону на вул. Ринкова в м. Калуш Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,1653 га, посвідчену Договором оренди земельної ділянки від 21.09.2011р.", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині відмовлених позовних вимог, апелянт ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023р. скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" на підставі Договору оренди землі від 21.09.2011р. із змінами від 27.06.2019р., який укладений із Калуською міською радою, використовує земельну ділянку загальною площею 0,1653 га (кадастровий номер 2610400000:08:013:0057) в місті Калуш на вулиці Хіміків-Ринкова.

15.05.2023р. на підставі містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками "Нове будівництво торгового павільйону на вул. Ринкова в м. Калуш Івано-Франківської області" ТзОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" подав до Управління заяву на отримання містобудівних умов та обмежень із відповідними документами.

26.05.2023р. за наслідками розгляду вказаної заяви Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради наказом №04-01/43 відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень в зв`язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Із змісту вказаного наказу видно, що "в Генеральному плані міста Калуш (надалі по тексту також Генеральний плат м. Калуш, Генеральний план, генплан м. Калуша) функціональне призначення території визначено як "Ринок". В намірах забудови вказано будівництво торгового павільйону. Будівництво торгових павільйонів (будівлі торгівлі) розміщуються на територіях житлової та громадської території забудови у відповідності до містобудівної документації та на земельних ділянках 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

26.05.21023р. Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради повідомив позивача про прийняте рішення листом №А3111208852897400162.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

ч.4 ст.20 ЗК України передбачено, що при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

ч.5 ст.20 ЗК України визначено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

ч.10 ст.20 ЗК України чітко встановлено, що включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов`язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони.

В п.23 Перехідних положень ЗК України видно, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо:

Зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель") може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п`ятої статті 20 цього Кодексу, - до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації.

До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2025 року, визначається, серед іншого, відповідно до генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території).

Із змісту ч.1-ч.5 ст.25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VI передбачено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок

ч.4 ст.26 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації

п.1 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що містобудівні умови та обмеження є одними із основних складових вихідних даних.

При цьому, містобудівні умови та обмеження містять, серед іншого, відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. (п. 3 ч.5 ст.29 Закону №3038-VI).

п.3 ч.4 ст.29 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, поряд з іншим, є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Саме така правова підстава у спірному випадку визначена відповідачем в оскаржуваному наказі.

ч.6 ст.29 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

В абз. 1, 2 ст.16 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації

ч.1 ст.19 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

п.3 ч.4 ст.19 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план території визначає, серед іншого, у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що із змісту пояснень Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради від 11.09.2023р. за №04-06/310 видно, що проект детального плану спірної території, на якій розташована земельна ділянка площею 0,1653 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0057, не розроблявся.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що ч.2 ст.24 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта також і на ту обставину, що на момент укладення ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» із міською радою договору оренди (21.08.2011р.), додаткової угоди до договору оренди (27.06.2019р.) і оформлення Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2606650442019 (14.05.2019р.) був чинними та дів Класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р., який набрав чинності з 15.02.2011р. (надалі по тексту також Класифікатор №548).

Одночасно, із змісту договору видно. що в п.14, п.15 Договору оренди землі від 21.09.2011р. визначено, що земельна ділянка передана в оренду "для обслуговування ринкової інфраструктури", а цільове призначення землі визначено за кодом "03.10" (Роздрібної торгівлі та комерційних послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку станом на дату укладення Договору (21.09.2011р.) код "03.10" мав наступне значення (назву) - "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)".

Надалі, 27.06.2019р., в Договір оренди землі від 21.09.2011р. внесено зміни, зокрема викладено у новій редакції п.15, за змістом якого "Цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ - 03.10 "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури" (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)".

Таке значення і назва використання цільового призначення землі відповідало коду "03.10" за чинним Класифікатором №548.

Із змісту Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-2606650442019 від 14.05.2019р. чітко видно, що цільове призначення - "03.10", категорія земель "землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "для обслуговування ринкової інфраструктури".

Однак, на час звернення ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» до Управління з заявою про отримання містобудівних умов та обмежень (15.05.2023р.) коментований Класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, втратив чинність 18.04.2023р. відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №586 від 22.03.2023р.

Отже, станом на 15.05.2023р. (день подання заяви про отримання містобудівних умов та обмежень) і 26.05.2023р. (день прийняття наказу №04-01/43 про відмову у наданні містобудівних умов і обмежень), єдиним правовим документом, який визначав Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, був і є Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 28.07.2021р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", зокрема додатки №58-60 до Постанови №1051.

В п.1 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядок №1051, визначено наступне правове регулювання спірних відносин.

Так, класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (надалі по тексту також Класифікатор), видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, розроблено відповідно до п.4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 17.06.2020р. №711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель".

Класифікатор призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.

Класифікатор призначений для вирішення таких основних завдань:

забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі;

застосування єдиних підходів під час визначення видів цільового призначення земельних ділянок, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів;

отримання інформації, необхідної для нарахування та справляння плати за землю;

встановлення відповідності виду цільового призначення земельних ділянок та виду функціонального призначення території;

забезпечення потреб під час планування просторового розвитку територій, ведення містобудівного кадастру.

Об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.

Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

Терміни "функціональна зона території", "функціональне призначення територій" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Одиницею класифікації є вид цільового призначення земельної ділянки. Земельній ділянці визначається один вид цільового призначення.

Класифікатор побудовано за принципом послідовної системи кодування.

п.2 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядку№1051 визначено, що під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.

Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.

Вид цільового призначення земельної ділянки складається із п`ятизначного коду виду цільового призначення та його назви, зазначених у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Загальна структура коду виду цільового призначення відповідає такій схемі: ХX - розділ; XX.ХХ - підрозділ.

Усі види цільового призначення згруповані у секції відповідних категорій земель.

На рівні класифікаційного угруповання "розділ" Класифікатора даються пояснення, які саме землі чи земельні ділянки включає конкретний розділ.

Види функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок визначені згідно додатку 60 до Порядку №1051.

Вид функціонального призначення території складається із семизначного коду виду функціонального призначення території та його назви і визначається на рівні класифікаційного угруповання "тип" (згідно додатку 60 до Порядку №1051); на рівні класифікаційного угруповання "підклас" (згідно додатку 60 до Порядку №1051), - у разі відсутності його подальшого поділу на типи; на рівні класифікаційного угруповання "клас" (згідно додатку 60 до Порядку №1051), - у разі відсутності його подальшого поділу на підкласи і типи.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються у випадках, установлених законодавством, у межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території. Перелік кодів переважних (основних) та супутніх видів цільового призначення земельної ділянки в межах відповідного виду функціонального призначення території наведено у додатку 60 до Порядку №1051. Сукупна площа земельних ділянок з усіма видами цільового призначення, визначеними як супутні для відповідного виду функціонального призначення території, не може перевищувати 40 відсотків площі території відповідного виду функціонального призначення в межах однієї функціональної зони.

Під час формування земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.

Під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на який не надано відповідного дозволу, у порядку, передбаченому ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється розробником такої документації із землеустрою та містобудівної документації з урахуванням вимог, затверджених у встановленому законом порядку генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. У разі визначення категорії земель та виду цільового призначення земельної ділянки приватної власності віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється розробником такої документації із землеустрою та містобудівної документації згідно з договором на виконання відповідних робіт із землеустрою, укладеним з власником такої земельної ділянки.

Земельні ділянки, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням із додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища та обмежень, що визначаються рішенням про резервування.

При визначенні облікових номерів функціональних зон згідно п.28 Порядку №1051 застосовуються коди згідно з додатком 60 до цього Порядку.

В п.3 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядку№1051 під час зміни цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Зміна виду цільового призначення земельної ділянки відповідно його коду та назви здійснюється згідно з вимогами ст.20 Земельного кодексу України.

Зміна виду цільового призначення земельної ділянки у відомостях Державного земельного кадастру в разі наявності відомостей про функціональні зони здійснюється на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки, яка розташовується в межах відповідної функціональної зони, за формою згідно з додатком 12 до Порядку №1051.

У разі коли відомості про функціональне призначення території внесено до Державного земельного кадастру, зміна виду цільового призначення не потребує:

розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки);

прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).

Оскільки під час внесення до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру, до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональне призначення території, зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

У такому разі для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові подаються:

заява за формою згідно з Додатком 12 до Порядку №1051;

оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін;

електронний документ.

Для приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки із Класифікатором, у разі коли таке цільове призначення визначене відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24.04.1998р. №14-1-7/1205 (надалі по тексту також УКЦВЗ), а також у разі коли таке цільове призначення визначено до набрання чинності УКЦВЗ, Державному кадастровому реєстраторові подаються:

заява за формою згідно з Додатком 12 до Порядку №1051;

електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікатора;

лист структурного підрозділу Держгеокадастру, який здійснює повноваження на відповідній території, щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікатором, який надається на запит власника або користувача земельної ділянки з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки.

У разі коли відомості про цільове призначення земельної ділянки містять інформацію з такими кодами цільового використання УКЦВЗ 1.1, 1.4, 1.5, 1.7, 1.10, 1.10.1, 1.10.2, 1.10.4, 1.10.5, 1.11.2, 1.12.1, 1.12.3, 1.12.4, 1.12.5, 1.12.6, 1.12.8, 1.14.1, 1.14.3, 1.14.4, 1.14.5, 1.14.6, 1.14.7, 1.14.8, 1.20, 1.21.1, 2.1, 2.4, 2.5, 2.7, 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8, 3.4, 6.1, внесення змін до відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за заявою власника або користувача земельної ділянки, за згодою власника (розпорядника).

Відповідність кодів цільового призначення, присвоєних згідно з УКЦВЗ, певним кодам Класифікатора наведено у Додатку 59 до Порядку №1051.

Відповідність кодів цільового призначення земельних ділянок, присвоєних відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, який втратив чинність згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №586 від 22.03.2023р. (надалі по тексту також КВЦПЗ), певним кодам Класифікатора наведено у Додатку 59 до Порядку №1051.

У разі коли код КВЦПЗ відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі зміни до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення не вносяться.

У разі коли код КВЦПЗ не відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі, внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення здійснюється згідно із заявою і документами, зазначеними у абзацах чотирнадцятому - п`ятнадцятому пункту 3 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядку№1051.

Введення в дію Класифікатора припиняє чинність КВЦПЗ та УКЦВЗ.

Додатком 59 Порядок №1051 затверджено "Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок" (надалі по тексту також КВЦПЗ).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що оспорювана відмова визначена в зв`язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: "в Генеральному плані міста Калуш функціональне призначення території визначено як "Ринок". В намірах забудови вказано будівництво торгового павільйону. Будівництво торгових павільйонів (будівлі торгівлі) розміщуються на територіях житлової та громадської території забудови у відповідності до містобудівної документації та на земельних ділянках 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

Так, у заяві від 15.05.2023р. ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» ініціює перед управлінням питання із надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва - "нове будівництво торгового павільйону", однак Товариство надає документи про право користування земельною ділянкою, в яких визначено:

- цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ - 03.10 "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури" (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)" (а.с.16);

- цільове призначення 03.10, вид використання земельної ділянки "для обслуговування ринкової інфраструктури" (а.с.9).

При цьому, слід зважати, що згідно діючого і чинного, станом на 15.05.2023р., Додатку №59 (Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок) Порядку №1051, код КВЦПЗ 03.10 має визначення - "Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку".

При цьому, кодами згідно Українського класифікатора цільового використання землі (надалі по тексту також УКЦВЗ), затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах №14-1-7/1205 від 24.04.1998р. (надалі по тексту також Класифікатор №14-1-7/1205), за кодом КВЦПЗ 03.10 Додатку №59 Порядку №1051 є 1.11; 1.11.1; 1.11.3; 1.11.4; 1.11.5; 1.11.6; 1.12; 1.12.7; 1.12.9; 1.13.2; 1.13.3; 1.13.4; 1.21.

Так, згідно розділу 1 "Землі населених пунктів", п.1.11 "Комерційного використання" Українського класифікатора цільового використання землі п.п.1.11.4. в системі УКЦВЗ відповідає назві - "Ринкової інфраструктури".

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта , що дійсно з 2011 року (рік укладення Договору оренди землі) по день подання заяви із отримання містобудівних умов і обмежень (15.05.2023р.) змінювалося правове регулювання у визначеннях і встановленні : "цільового призначення землі", "цільового використання землі", "функціонального призначення територій", "Класифікаторів видів цільового призначення земельних ділянок", "Класифікаторів видів функціонального призначення територій" і "Класифікатор видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що станом на 15.05.2023р. був чинний Порядок №1051 і його положення для учасників спірних правовідносин є обов`язковими для виконання.

У даній справі є очевидною і встановленою обставина, що визначений в п.15 Договору оренди землі в редакції змін від 27.06.2019р. (зворотній бік а.с.16) і Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2606650442019 від 14.05.2019р. (а.с.9) код КВЦПЗ - 03.10. за назвою і визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку №59 (Класифікатора) Порядку №1051, в редакції чинної з 11.08.2021р., в тому числі станом на 15.05.2023р.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що згідно "Класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок", затвердженого Додатком №60 до Порядку №1051, серед "Назв видів функціонального призначення території" Класифікатора визначено зокрема таке функціональне призначення території як "території громадської забудови" за кодом виду 10200.0, де до переважних (основних) видів цільового використання земельних ділянок відносяться ділянки з видом цільового призначення за кодом КВЦПЗ 03.10, а серед супутніх видів є земельні ділянки з видом цільового призначення за кодом КВЦПЗ 03.07 (в частині об`єктів, які не потребують встановлення санітарних обмежень на прилеглі території).

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що коментований Додаток №60 до Порядку №1051 розрізняє поняття і назви "території житлової забудови" (код 10100.0), "території житлової багатоквартирної забудови" (код 10101.0), "території житлової садибної забудов" (код 10102.0) і окремо "території громадської забудови" (код 10200.0).

В той час, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2606650442019 від 14.05.2019р. категорія земель визначена як "землі громадської та житлової забудови", яка за такою об`єднаною назвою відсутня в Додатком №60 до Порядку №1051, однак присутня в розділі 02 коду видів цільового призначення Додатку №59 до Порядку №1051.

Крім того, "Назви видів функціонального призначення території" Класифікатора, визначені в Додатку №60 Порядку №1051 повинні відповідати таким назвам, затверджених в Додатку №59 Порядку №1051

Отже, колегія суддів зазначає, що код згідно Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок 03.10. за назвою і визначенням в п.15 Договору оренди землі в редакції змін від 27.06.2019р. та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2606650442019 від 14.05.2019р., не відповідає коду 03.10 Додатку №59 (Класифікатору) Порядку №1051, в редакції чинної з 11.08.2021р., в тому числі станом на 15.05.2023р.

Із змісту оспорюваного наказу №04-01/43 від 26.05.2023р., видно, що вказуючи на підстави відмови в наданні дозвільного документа "для нового будівництва торгового павільйону" - в зв`язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, відповідач зазначає, що "будівництво торгових павільйонів (будівлі торгівлі) розміщуються на територіях житлової та громадської території забудови у відповідності до містобудівної документації та на земельних ділянках 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

Так, розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 2, який затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, у групі 123 "Будівлі торгівельні" у підкласі 1230.2 передбачено, що "Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків" відносяться до нежитлових будівель торгівлі.

Тобто, вказаним Державним класифікатором визначення, що до "Будівель", серед іншого, віднесено "торговельні будівлі".

Відповідно до діючого і чинного, станом на 15.05.2023р., додатку №59 (Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок) Порядку №1051, код КВЦПЗ 03.07 має визначення - "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

При цьому, кодами згідно Класифікатора №14-1-7/1205, за кодом КВЦПЗ 03.07 Додатку №59 Порядку №1051 є 1.11 (Комерційного використання), 1.11.2 (Оптової торгівлі та складського господарства), 1.11.3 (Роздрібної торгівлі та комерційних послуг), 1.11.6 Іншої комерційної діяльності; 1.13.4 (Промисловості, комерційного використання і громадського призначення); 1.21 (Іншого призначення).

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що п.1.1 розділу 1 ДБН В.2.2-23:2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2009 за №4 (чинних з 01.07.2009), визначено, що норми останнього поширюються на проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі, окрема, магазинів та ринків.

Розділом 3 ДБН В.2.2-23:2009 визначено, що павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

В той же час, вид цільового призначення земельних ділянок за назвою "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" відповідає коду КВЦПЗ 03.07 Додатку №59 Порядку №1051, а в спірному випадку щодо належної на праві користування позивачу земельної ділянки відповідно до Договору оренди і Витягу із Реєстру таким кодом є 03.10.

Разом з тим, щодо прохальної частини апеляційної скарги та способу захисту порушеного прав у спосіб, а саме зобов`язання Управління архітектури та містобудування міської ради видати ТзОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» містобудівні умови та обмеження для проектування нового будівництва торгового павільйону, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції та звертає увагу апелянта на таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Верховним Судом 13 квітня 2018 року надано науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією.

Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

В абз.2 ч.4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом зобов`язання Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради повторно розглянути та прийняти рішення за заявою ТзОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 15.05.2023р. щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В роз`ясненнях, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Калуський торгівельний дім» - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 300/3299/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13.12.2023р.