Ухвала

від 07.12.2023 по справі 202/14407/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2379/23 Справа № 202/14407/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників третіх осіб, щодо майна яких

вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 (приймає участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали за апеляційними скаргами представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 -адвоката ОСОБА_7 та представника ТОВ Воронцовський - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023040000000391,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчогосудді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт шляхом заборони його відчуження на нерухоме майно, а саме на: - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1550493612101), яка належить ОСОБА_12 ;

- 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23467326), яка належить ОСОБА_12 ;

-домоволодіння АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 308746), яке належить ОСОБА_12 ;

-квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна 501352880000), яка належить ОСОБА_12 ;

-1/10 частину нежитлового приміщення 73, 73а у будинку АДРЕСА_5 (реєстраційний номер нерухомого майна 377221480000), яка належить ОСОБА_12 ;

Накладено арешт на транспорті засоби, які належать ОСОБА_12 , шляхом заборони їх відчуження, а саме на:

-причеп ОДИСЕЙ 7.11, 2015 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN (номер шасі) НОМЕР_2 ;

-транспортний засіб MERCEDES-BENZ V 250, 2016 року випуску, чорного кольору, VIN (номер кузова) НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Воронцовський» (ЄДРПОУ 44171989), шляхом заборони його відчуження, а саме на:

- майновий комплекс з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2563659612020) за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1052321312101, загальною площею 548.1 кв. м., Опис: Літ.Л-2: І поверх, 1-1, 1-2 приміщення; 2-1 електрощитова, 3-1 торговельна зала; 4-2, 4-3 приміщення; 5-1, 5-2, 5-3 приміщення; 6-1 сход клітина, ІІ поверх, 2,3,4,5,6 приміщення за адресою: АДРЕСА_6 ).

Також заборонено ОСОБА_11 відчуження будь-яким шляхом корпоративних прав (розмір частки складає 50%) у статутному капіталі Приватного підприємства «Восток-2» (ЄДРПОУ 20258290).

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що матеріали, додані до клопотання, не спростовують того, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ,ТОВ «Воронцовський»,є добросовісниминабувачами,рухомого майна,нерухомості такорпоративних прав,але вонивизнані речовимидоказами укримінальному провадженнята існуютьоб`єктивні підставивважати,що вониє предметомзлочину, окрім цьогопрокурором булодоведено те,що потребидосудового розслідуваннявиправдовують застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження якнакладення арештуна нихз метоюзбереження якречового доказу.

Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 -адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтуванняапеляційної скаргипосилається нате,що ухваласлідчого судді є незаконною, такою, що не ґрунтується на нормах закону, оскільки прийнята з метою зупинення виконання рішення суду у цивільній справі, в якій заявник ОСОБА_12 є боржницею перед ОСОБА_11 , на сумму 25 439 059 гри.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні не проводиться, підозру нікому не пред`явлено, не допитані ані свідки, ані очевидці.

Прокурор звернувся із клопотанням про арешт майна тільки після спливу 3-х місячного строку від початку досудового розслідування у кримінальному провадженні. Також зазначає, що прокурор не надав доказів, що зазначене у клопотанні майно с доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи, чи для забезпечення цивільного позову, що суперечить завданню кримінального процесу.

Окрім цього, клопотання про арешт майна ґрунтується виключно на допиті ОСОБА_12 та її заяви про вчинення злочину, на підставі якого розпочато кримінальне провадження. Метою подання ОСОБА_13 недостовірних заяв про вчинення злочинів є намагання спотворити фактичні обставини справи, щоб зупинити виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості, шляхом накладення арешту на майно.

Також посилається на те, що відчуження вказаного майна у ОСОБА_12 відбулось в межах законної процедури виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська від 21.12.2021 року у справі № 203/1330/20.

Разом з цим, слідчим суддею не враховано те, що вказане майно не може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки стосовно цього майна не вчинялися протиправні дії, воно не є знаряддям злочину та не містить на собі його сліди або інші відомості, воно не є об`єктом протиправних дій. Тобто вказане майно не є речовим доказом.

Посилається на те, що ОСОБА_12 протягом розгляду справи №203/1330/20 у судах всіх інстанцій, тобто у період з травня 2020 року по лютий 2022 року, не просто не заперечувала факт справжності свого підпису у борговій розписці від 30.10.2015 року та в договорі з ОСОБА_11 про позику грошей 30.10.2015 року, а прямо підтверджувала факт укладення з ОСОБА_11 та власноручного підписання договору позики та розписки.

В апеляційнійскарзі представникТОВ Воронцовський -адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ Воронцовський.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ТОВ Воронцовський є добросовісним набувачем нерухомого майна, право власності на яке набуто відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.06.2022 року.

Також зазначає, що ТОВ Воронцовський не має статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, та не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Посилається на те, що накладення арешту на майно, яке належить добросовісному набувачу ТОВ Воронцовський призведе до значних негативних наслідків, в тому числі може зупинити здійснення діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_10 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Зазначає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 та ТОВ Воронцовський - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, позицію прокурора та представника потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаним вимогам процесуального закону ухвала слідчого суду не відповідає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із наданими до клопотання слідчого матеріалами СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000391 від 08.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розпочатого за фактом того, що 07.07.2023 року надійшла заява від ОСОБА_12 про те, що невстановлена організована група осіб, шляхом зловживання довірою та з використанням підроблених документів заволоділа її майном.

Постановою прокурора від 26.09.2023 року майно, яке належить ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ТОВ Воронцовський та ТОВ Міропласт, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023040000000391.

Однак, як вбачається з матеріалів наданого судового та кримінального провадження, органом досудового розслідування не доведено, що арешт майна забезпечує виконання завдань відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України та відповідає меті арешту згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, а також необхідності арешту згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України.

Так, відповідно до матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року ( справа №203/1330/20) було стягнуто на користь ОСОБА_11 з ОСОБА_12 заборгованість у сумі 25439059,88 грн.

Під час судового засідання ( справа №203/1330/20) ОСОБА_12 було роз`яснено , що безгрошовість цієї позики згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, яких відповідно до ст. 1051 ЦК України допускається допитувати про вплив на укладення договору обману, насильства чи тяжкої обставини, але відповідач ( ОСОБА_12 ) з перелічених підстав так зустрічний позов і не пред`явила, хоч суд за її клопотанням надавав для цього час у підготовчому засіданні, а так само всупереч ч. 2 ст. 91 ЦПК України представник відповідача у своїх заявах про виклик свідків на жодну з обставин для підтвердження перелічених підстав оспорювання безгрошовості позики не посилалася. Також ОСОБА_14 не заперечувала те, що укладала договір позики з ОСОБА_11 від 30.10.2015 року, та справжності свого підпису у борговій розписці та в договорі про позику грошей, що зберігаються у справах приватного нотаріуса.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.04.2021 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року залишено без змін. 02.02.2022 року постановою Верховного Суду постанову Дніпровського апеляційного суду від 21.04.2021 року змінено лише в частині розрахунку інфляційних витрат, процентів та нарахування пені на суму основного боргу, в іншій частині залишено без змін.

В подальшому 06.05.2021 року було відкрито виконавче провадження №65341127.

Згідно із постановою про арешт майна боржника від 06.05.2021 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_12 ( т.1 а.п. 38-39). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо майна ОСОБА_12 , на яке накладено арешт, встановлено обтяження в інтересах ОСОБА_11 ( т.1 а.п. 63-84).

Крім того, в ході виконання судового рішення ОСОБА_12 оскаржувала дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_15 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року було скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_12 . Постановою Верховного Суду від 20.09.2022 року ( справа №203/4640/21, провадження 61-5592св22) касаційна скарга ОСОБА_12 залишена без задоволення, оскільки нею не були надані докази щодо порушення приватним виконавцем вимог закону при вчиненні дій щодо опису та арешту майна.

Також ОСОБА_12 звернулась з позовом про визнання договору позики недійсним та Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.02.2022 року постановлено ухвалу про забезпечення позову та зупинення стягнення за виконавчим листом Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/1330/20, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2023 року вищезазначену ухвалу було скасовано у зв`язку з тим, що суд першої інстанції фактично зупинив виконання рішення суду, яке набрало законної сили в іншій справі, а вжиті заходи забезпечення не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. (т.1, а.п.171-173)

Окрім цього, ОСОБА_12 оскаржувала її звільнення та позбавлення частки у статутному капіталі ПП Восток 2, однак рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року ( справа №904/7873/21) їй було відмовлено у задоволенні вимог.

Таким чином, між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виникли цивільно-правові відносини, через невиконання яких у цивільному судочинстві було прийнято судове рішення про стягнення боргу з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 , яке є обовязковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обовязковість судового рішення.

На цьому також наголошували суди під час прийняття зазначених судових рішень.

Разом з тим, після накладення арешту на майно в порядку виконавчого провадження, за заявами ОСОБА_12 були розпочаті кримінальні провадження.

09.08.2021 року ОСОБА_12 звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, за фактом того, що 05.08.2021 року невстановлені особи, перебуваючи на території Шевченківського району, примушували до виконання чи невиконання цивільно - правових обов`язків ОСОБА_12 , відомості внесені до ЄРДР за № 12021041640000658 ( т. 1 а.п. 159-160).

Отже, в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 зазначала про наявність цивільно-правових відносин.

Разом з тим, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2022 року (справа №932/6553/21) скасовано накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021041640000658, у зв`язку з тим, що жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні, досудове розслідування фактично не проводиться, слідством не встановлені особи, які погрожували ОСОБА_12 незаконно заволодіти її квартирами або примушували її до виконання цивільно-правових зобов`язань. При цьому, ОСОБА_12 має значну заборгованість перед ОСОБА_11 , що підтверджено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року ( справа №203/1330/20), а тому стягувач ОСОБА_11 має законні очікування та правову підставу вимагати від ОСОБА_12 сплати цього боргу, вживаючи всі законні способи для примусового стягнення заборгованості.

23.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою ОСОБА_12 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 194 , ч. 3 ст. 365-2 КК України, за фактом того, що ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інші, вчиняли неправомірні дії щодо заволодіння корпоративними правами та нерухомим майном ПП Восток -2( кримінальне провадження №1202341710000353).

Наявний в матеріалах висновок експерта №СЕ-19/104-23/20864-ПЧ від 21.06.2023 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_12 у договорі про позику грошей від 30.10.2015 році між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зареєстрованому у реєстрі №2498, - виконаний не ОСОБА_12 , а іншою особою, був отриманий в рамках кримінального провадження №1202341710000353 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України ( т. 2 а.п. 138-147), в якому жодній особі не повідомлено про підозру ні за ознаками ст. 358 КК України, ні за ознаками інших кримінальних правопорушень, та був наданий прокурором у цьому провадженні до матеріалів клопотання без надання постанови про виділення матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Наданий висновок експерта не є обов`язковим, враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що в зазначених вище судових рішеннях, що є обов`язковими до виконання, неодноразово зазначалось про те, що отримання позики було предметом перевірки судами та не знайдено підстав для винесення судових рішень на користь ОСОБА_12 .

Також прокурором було долучене повідомлення про підозру від 23.03.2023 року ОСОБА_20 у кримінальному провадженні №12020045660000147, яке не стосується майна, щодо якого було накладено арешт та стосується інших обставин та події ( т. 2 а.п. 175-202), що не пов`язані з виконанням судового рішення, а тому не приймається до уваги.

Разом з цим, слідчим суддею не перевірені доводи клопотання щодо відповідності вказаного майна, яке належить ОСОБА_12 критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки воно не відноситься до матеріальних об`єктів, зазначених у цій статті, крім того, предметом договору позики були грошові кошти, а не інше майно.

КПК України не передбачає такої підстави для накладення арешту як збереження майна потерпілого, яке належить цій особі і не має ознак, визначених ст. 98 КПК України - матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, як вбачається з матеріалів наданого судового та кримінального провадження, органом досудового розслідування не доведено, що майно, яке належить ОСОБА_11 та ТОВ Воронцовський, та на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає вимогам ст.98 КПК України.

Примусове стягнення заборгованості відбувалось у законний спосіб, що підтверджено рішеннями суддів, а стягувач ОСОБА_11 має право вживати законних заходів для примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_12 .

Так, слідчим суддею встановлено, що ТОВ Воронцовський та ОСОБА_11 є добросовісними набувачами належного їм майна.

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_11 набув 42.5% частини частки у Статутному капіталі ПП Восток - 2 ( т. 1 а.п. 193-194) та 7,5 % ( т. 1 а.п. 196-197), тобто за рішенням власників ПП Восток- 2 розподілено статутний капітал, 50% якого визначено за ОСОБА_11 .

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( т.2. а.п. 103-103) майновий комплекс з господарськими ( допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський (Воронцова), 65, відповідно до договору купівлі продажу №78 від 26.01.2022 року належить ТОВ Воронцовський.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

У звзку із викладеним, прокурор, подавши клопотання про арешт майна, не дотримався вимог ч.2 ст.171, ч.3 ст. 132 КПК України, так як не обґрунтував підставу та мету накладення арешту відповідно до положень ст.170 КПК України.

Таким чином, органом досудового розслідування не доведено також обставину, передбачену вимогами п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, а саме, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя залишив поза увагою встановлення всіх обставин для накладення арешту, у звязку з чим ухвала підлягає скасуванню.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що органом досудового розслідування не доведено підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів у звязку із вищезазначеними обставинами.

З урахуваннямнаведеного,а такожмеж апеляційногорозгляду,визначених ст.404,407КПК України,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційніскарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 -адвоката ОСОБА_7 та представника ТОВ Воронцовський - адвоката ОСОБА_9 задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в повному обсязі, оскільки в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт майна колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді.

Керуючись ст.ст.405,407,419,422КПК України,колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_11 -адвоката ОСОБА_7 та представника ТОВ Воронцовський - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023040000000391 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_21 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023040000000391 від 08.07.2023 року , за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4