Рішення

від 13.12.2023 по справі 753/22315/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22315/18

провадження № 2-др/753/199/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київської міської державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталії Леонідівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, 3-ті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Обслуговуючий кооператив „Озерний-1" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Київської міської державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталії Леонідівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, 3-ті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Обслуговуючий кооператив «Озерний-1» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Київської міської державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталії Леонідівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, 3-ті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Обслуговуючий кооператив «Озерний-1» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою- відмовлено в повному обсязі.

29 листопада 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11 про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивачів просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, при цьому представником відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни подано пояснення, у яких остання просила суд задовольнити заяву щодо розподілу судових витрат .

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та ухвалити додаткове рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, судприходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі з огляду на наступне.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в задоволені позову покладаються на позивача.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України:

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу сформулювала висновок про необхідність надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких сторона по справі мала заперечення.

В обґрунтування фактично понесених судових витрат, до суду подані належним чином посвідчені документи що підтверджують фактично понесені витрати на отримання правової допомоги в справі №753/22315/18. Представник відповідачів зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат по договорам про надання правової допомоги ОСОБА_9 становить 75 000 грн. та ОСОБА_10 - 50 000 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, врахувавши складність справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з позивача на користь ОСОБА_9 у розмірі 5 000 грн. та на користь ОСОБА_10 у розмірі 2 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами стст. 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивачів ОСОБА_11 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в рівних частках з кожного, в задоволенні стягнення решти суми відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в рівних частках з кожного, в задоволенні стягнення решти суми відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст виготовлено 14.12.2023 року.

Суддя :