Ухвала

від 07.12.2023 по справі 405/756/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/654/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора Новікової

потерпілих - цивільних позивачів, стягувачів:

ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника цивільного відповідача КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу генерального директора КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14.09.2023, якою відмовлено в задоволенні заяви про відстрочку виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И Л А:

04.09.2023 генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з заявою про відстрочку виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на положення ст. 435 ЦПК України та зазначає наступне.

27.07.2023 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження від 27.07.2023 № 72363897, 723364143, 72363728 щодо примусового виконання виконавчого листа від 24.07.2023 № 405/756/20 та накладено арешт на грошові кошти та майно КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР».

Заявник вказує, що орієнтовні місячні видатки по Підприємству складають 9,5 мільйонів гривень, а місячна сума надходжень від НСЗУ складає 8,6 мільйонів гривень.

КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР» є неприбутковим підприємством, майно якого перебуває в оперативному управлінні (виключно користування майном без права володіння та розпорядження) відповідно до статуту, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 12.03.2020 № 68-гр. КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР» фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету (оплата комунальних послуг) та за кошти, що надходять за проліковані випадки від Національної служби здоров`я України (державний бюджет), які спрямовуються виключно на виплату заробітної плати, придбання лікарських засобів та продуктів харчування.

На сьогоднішній день держава опинилася в складній фінансовій ситуації, яка вже другий рік вимушена протистояти російським загарбникам, що призвело до масштабного переселення з зон активних бойових дій цивільного населення, зокрема дітей, в зв`язку з чим значно зріс обсяг медичної допомоги за рахунок дітей з інших областей, стаціонарного лікування маленьких пацієнтів, які вимушено покинули місце проживання через бойові дії та звертаються до КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» за медичною допомогою, проходять високовартісне обстеження з КТ та МРТ, складні лабораторні обстеження.

На даний час КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР» звернулось до засновника Кіровоградської обласної ради та керівників Кіровоградської обласної військової адміністрації з проханням виділити додаткове фінансування щодо сплати судового збору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, але рішення прийняті.

Згідно статуту КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР» належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та є неприбутковою організацією. А тому, особливістю дитячої обласної лікарні є те, що метою її діяльності є не отримання прибутку, а надання висококваліфікованої спеціалізованої стаціонарної та амбулаторно-консультативної медичної допомоги дітям від 0 до 18 років, тобто досягнення передбачених фінансовим планом та кошторисом показників, виконання поставлених в статуті завдань і функцій.

З ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині відшкодування розміру моральної шкоди не згодні, у зв`язку з чим була подана касаційна скарга до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 29.08.2023 по справі № 405/756/20, провадження № 51-4890ск 23 відкрито касаційне провадження щодо вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 про стягнення з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» моральної шкоди.

Заявник зазначає, що примусове виконання судового рішення призведе до закриття дитячого лікувального закладу. Тому, вважає, що існує об`єктивна необхідність для відстрочення виконання судових рішень в частині відшкодування розміру моральної та матеріальної шкоди до завершення перегляду справи в касаційному порядку.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14.09.2023 відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Судове рішення мотивовано тим, що частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому, рішення про відстрочку виконання судового рішення має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Вимога заявника про відстрочку виконання вироку в частині відшкодування розміру моральної та матеріальної шкоди до завершення перегляду справи в касаційному порядку фактично є вимогою про зупинення виконання судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Цивільний відповідач КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» не погодився з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині відшкодування розміру моральної шкоди та подав касаційна скарга до Верховного Суду.

При цьому, в задоволенні такої вимоги заявнику було відмовлено ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.08.2023.

В апеляційній скарзі директор КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення про відстрочення виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що орієнтовні місячні видатки по Підприємству складають 9,5 мільйонів гривень, які витрачаються на виплату заробітної плати працівникам та сплату обов`язкових платежів.

НП «Обласна клінічна дитяча лікарня КОР» є неприбутковим підприємством, тобто кошти Дитячого закладу спрямовуються виключно на забезпечення допомоги дитячому населенню.

Також, КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» при формуванні проекту державного бюджету на 2024 рік подало пропозицію та бюджетний запит про виділення коштів в розмірі 8 млн. грн.. для погашення заборгованості зі сплати розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди, проте рішення та бюджет не прийняті..

В той же час, у своїй заяві вони просили відстрочити виконання до прийняття рішення судом касаційної інстанції, а не перенесення виконання на інший час та зупинення його виконання.

При цьому, цивільний відповідач КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» разом з засудженим ОСОБА_11 не погоджуються з ухвалою апеляційного суду та вважають її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з істотними порушеннями вимог КПК України.

Також суд першої інстанції надав перевагу інтересам стягувача і не взяв до уваги об`єктивні обставини, вказані Дитячим закладам.

Заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку цивільних стягувачів, потерпілих прокурора, які заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з лікарською діяльністю, строком на три роки. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради»:

- на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 89834 гривень 94 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 230000 гривень;

- на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 300000 гривень;

- на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням 230000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 змінено в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 про стягнення з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 до КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради»:

- на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 170 800,00 гривень;

- на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 894 400,00 гривень;

- на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 170 800,00 гривень.

В решті вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 залишено без змін.

Отже ,вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 набрав законної сили 29.06.2023 та підлягає обов`язковому виконанню з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023.

Відповідно до ст. 430 КПК Українисуддя-доповідач після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження вирішує, зокрема, заявлені клопотання, а такожпитання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Як вбачається з копії ухвали Верховного Суду від 29 серпня 2023 року разом із касаційною скаргою ОСОБА_9 звернувся до Суду із клопотанням про зупинення виконання ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 червня

2023 року в частині відшкодування моральної шкоди.

Вказаною ухвалою відмовлено генеральному директору КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 у задоволенні клопотання про зупинення виконання стосовно ОСОБА_11 ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року та про відстрочку сплати судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що Суд касаційної інстанції не знаходить обґрунтованих підстав необхідності зупинення виконання судового рішення, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Тобто, судом касаційної інстанції відмовлено генеральному директору КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 у задоволенні клопотання про зупинення виконання стосовно ОСОБА_11 ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року, вказане рішення є остаточним та набрало сили.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Так, у справі «Делкорт проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Беллет проти Франції» ЄПСЛ вказав, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» та від 12 листопада 2002 року у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

В оцінці спірних правовідносин суд виходить з того, що частиною 1 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Частиною 2 ст. 539 КПК України встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 р. №3, правилами ст. 373 ЦПК України регулюються питання відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу виконання судових рішень у цивільних справах, і на подання державного виконавця про зміну, наприклад, способу виконання вироку суду про конфіскацію майна вони не поширюються. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до розділу VIII Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Аналогічною є і правова позиція суду касаційної інстанції, зокрема в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2017 р., в якій, зокрема зазначено: «Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Отже, виходячи із зазначених правових норм, подання державного виконавця щодо встановлення способу і порядку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову повинно розглядатися судом за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням до вказаних правовідносин норм цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства)).

За таких обставин, суд розглядає заяву про відстрочку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням положень ЦПК України, а саме ст. 435 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочення і розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та звертає увагу, що цивільний позов розглядався судом у межах кримінального провадження на підставі ст.128 КПК України.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Суд зазначив, що право на судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок /справа ОСОБА_9 проти України.

У відповідності зі ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення аб розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У частині 1 статті 33 Закону України " Про виконавче провадження " передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).

Як роз`яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Також, слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки, розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки, відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Предметом судового розгляду в даній справі є заява генерального директора Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 про відстрочку виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Як на підставу для задоволення заяви, заявник покликається на те, що у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» відсутні грошові кошти для погашення заборгованості зі сплати розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з чим вони подали відповідний бюджетний запит..

При цьому вказана підстава на думку колегії суддів не є підставою, яка носить виключний характер.

В той же час, генеральним директором КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 порушується питання про відстрочку виконання судових рішень, до моменту розгляду касаційної скарги тобто фактично порушуть права стягувача, оскільки відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано лише на конкретно визначений строк, який не може виходити за межі одного року з дня ухвалення такого рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що вимога заявника про відстрочку виконання вироку в частині відшкодування розміру моральної та матеріальної шкоди до завершення перегляду справи в касаційному порядку фактично є вимогою про зупинення виконання судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

При цьому, в задоволенні такої вимоги заявнику було відмовлено ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.08.2023.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів оцінивши подані заявником докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судових рішень, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами факт існування конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, з якими чинне законодавство пов`язує можливість такої відстрочки.

З огляду на викладене, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання вироку в частині відшкодування розміру моральної та матеріальної шкоди до завершення перегляду справи в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу генерального директора КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14.09.2023, якою відмовлено в задоволенні заяви про відстрочку виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2023 та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29.06.2023 в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, - залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3