Постанова

від 07.05.2024 по справі 405/756/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 405/756/20

провадження № 51 - 4890 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

потерпілого ОСОБА_6 ,

цивільних позивачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року та засудженого на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ленінський районний суд м. Кіровограда вироком від 25 січня 2023 року:

- засудив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з лікарською діяльністю, на строк 3 роки, та звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності;

- стягнув з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь: ОСОБА_6 на відшкодування матеріальних збитків 89 834,94 грн та моральної шкоди - 230 000 грн, ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн, ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 230 000 грн.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 29 червня 2023 року змінив вирок суду першої інстанції вчастині вирішення цивільного позову, стягнув з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди на користь: ОСОБА_6 - 2 170 800 грн, ОСОБА_7 - 2 894 400 грн, ОСОБА_8 - 2 170 800 грн. В решті вирок залишив без змін.

За детально викладених у вироку суду обставин ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Кіровоградської дитячої обласної лікарні, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки через недбале і несумлінне до них ставлення, у період з 19 до 26 квітня 2011 року призначив лікування, що призвело до настання тяжких наслідків у вигляді смерті малолітньої ОСОБА_12 .

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі генеральний директор КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги представник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції:

- не дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів;

- обґрунтував своє рішення щодо розміру стягнення моральної шкоди лише висновком судової психологічної експертизи;

- не врахував того, що при проведенні експертизи експертом була використана методика ОСОБА_13 . Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка у 2016 році виключена з Реєстру проведення судових експертиз та носить рекомендаційний характер;

- обґрунтував збільшення грошових виплат потерпілим тривалим розглядом справи, проте не врахував відсутність вини у цьому безпосередньо КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради»;

- надав перевагу одним доказам без оцінки інших доказів та усіх обставин справи;

- залишив поза увагою те, що цивільний позивач ОСОБА_8 на час подання апеляційної скарги досяг віку цивільної дієздатності, однак особисто позов не подавав, довіреності на представлення ОСОБА_6 своїх інтересів не надав, участі в судових засіданнях не брав, і безпідставно стягнув на його користь 2 170 800 грн моральної шкоди;

- не врахував судову практику щодо відшкодування моральної шкоди у справах за схожих обставин;

- не зважив на відсутність спроможності виплати заявленого потерпілим і цивільними позивачами розміру моральної шкоди, оскільки КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» не є прибутковою установою, а в разі примусового стягнення присуджених сум повністю блокується робота дитячого лікувального закладу.

На думку представника лікувального закладу, визначений апеляційним судом розмір відшкодування не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:

- висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, в обвинувальному акті та у судових рішеннях не збігається виклад фактичних обставин;

- суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, чим порушив його право на справедливий судовий розгляд та право на захист;

- в його діях відсутній склад злочину, оскільки клізмування є сестринською маніпуляцією, а не лікарською процедурою, та не вимагає присутності лікаря, ні в обвинувальному акті, ні у вироку не зазначено, який нормативно-правовий акт ним порушено;

- матеріали провадження не містять доказів його винуватості в інкримінованому злочині, стороною обвинувачення не доведено його винуватість поза розумним сумнівом;

- суд першої інстанції безпідставно послався на протокол допиту свідка ОСОБА_14 , складений на стадії досудового розслідування, як на підставу для відмови у призначенні судово-медичної експертизи за клопотанням сторони захисту, та визнав його доказом у справі;

- у висновках експертів наводяться вихідні дані виключно з тексту постанови про призначення експертизи, що свідчить про їхню необ`єктивність;

- не взято до уваги, що матір дитини відмовилась від призначеної ним крапельниці, був порушений протокол лікування набряку головного мозку, однак наслідки цього не досліджувались та потребували додаткової експертизи;

- показання свідків неповно відображені у вироку суду першої інстанції та їх зміст повністю відсутній в ухвалі апеляційного суду;

- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав вичерпних відповідей на них, обмежився використанням загальних формулювань суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не містить аналізу зібраних стороною обвинувачення доказів та жодного з аргументів і доказів сторони захисту, мотивів їх неврахування, що свідчить про здійснення судом апеляційної інстанції вибіркової оцінки окремих доказів.

Крім того, посилається на те, що суди в порушення ст. 285 КПК не роз`яснили право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Від потерпілого ОСОБА_6 , цивільних позивачів ОСОБА_7 та представника неповнолітнього позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких вони просять касаційну скаргу генерального директора КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без зміни.

Від прокурора Кропивницької окружної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник, засуджений і представник цивільного відповідача підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор, потерпілий та цивільні позивачі заперечили проти задоволення обох касаційних скарг, просили залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_9 .

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що викладені в касаційних скаргах доводи генерального директора КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» та засудженого частковозаслуговують на увагу з огляду на таке.

Ленінський районний суд м. Кіровограда вироком від 25 січня 2023 року:

- засудив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з лікарською діяльністю, на строк 3 роки, та звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності;

- стягнув з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь: ОСОБА_6 на відшкодування матеріальних збитків 89 834,94 грн та моральної шкоди - 230 000 грн, ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн, ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 230 000 грн.

Не погоджуючись із цим вироком, учасники кримінального провадження подали апеляційні скарги та із відповідними обґрунтуваннями просили задовольнити їхні вимоги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження - закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Зокрема, ОСОБА_9 зазначав про недоведеність поза розумним сумнівом його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину; стверджував, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілого, свідків, а суд першої інстанції не врахував його показання, надав оцінку окремим доказам і належним чином не перевірив версію захисту.

Окрім іншого, ОСОБА_9 вказував на те, що будь-якого нормативно-правового акта, який би регламентував порядок призначення і проведення клізм (протокол клізмування), на час події не було, а тому ця обставина виключає наявність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Також указував на незаконність визначення судом першої інстанції в якості доказу його винуватості протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 06 липня 2011 року, який було складено під час досудового слідства за правилами КПК 1960 року.

Також обвинувачений заявляв про порушення його права на справедливий судовий розгляд та права на захист у зв`язку з тим, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, про що він не був поінформований і відповідно не захищався.

На підтвердження своєї позиції та з метою перевірки зазначених в апеляційній скарзі обставин обвинувачений ОСОБА_9 заявляв клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні та призначення судово-медичної експертизи, виходячи виключно з обставин, встановлених судом та відображених у вироку.

Прокурор, потерпілий та цивільні позивачі просили вирок місцевого суду змінити в частині відшкодування моральної шкоди.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторони обвинувачення змінив в частині вирішення цивільного позову, стягнув з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди на користь: ОСОБА_6 - 2 170 800 грн, ОСОБА_7 - 2 894 400 грн, ОСОБА_8 - 2 170 800 грн.

За наслідками апеляційного провадження суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, визнав доводи обвинуваченого необґрунтованими та зазначив про те, що обставини, які були підставою для обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 140 КК, досліджені судом першої інстанції.

Статтею 62 Конституції України визначено, зокрема, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК).

Тож, враховуючи одні докази, суд має навести достатні мотиви, з яких він відкидає інші докази.

Зокрема, суд апеляційної інстанції залишив без відповіді доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення та звинуватив його у допущенні проведення гіпертонічних клізм, про що не зазначалось в обвинувальному акті.

Також суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив твердження ОСОБА_9 про недопустимість показань свідка ОСОБА_14 , наданих під час досудового слідства 06 липня 2011 року.

Так, згідно з п. 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Однак указана норма стосується саме критеріїв допустимості доказів за правилами КПК 1960 року, проте обсяг і порядок дослідження цих доказів здійснюється відповідно до норм КПК 2012 року.

За статтею 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо; показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (ст. 95 цього Кодексу).

Проте у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 суди на підтримання своїх висновків про винуватість обвинуваченого врахували показання свідка ОСОБА_14 , надані нею саме під час досудового слідства (протокол допиту від 06 липня 2011 року).

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами ОСОБА_9 про те, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі перевірив доводи його апеляційної скарги, не зробив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення і не навів мотивів неврахування аргументів сторони захисту, а при викладенні своїх висновків обмежився загальними фразами.

Крім того, Суд уважає підставними доводи ОСОБА_9 про порушення приписів ст. 285 КПК.

За змістом частин 2, 3 ст. 285 КПК, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18), обвинуваченому, який може бути звільненим від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено право та підстави такого звільнення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 285 КПКзазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, минули строки давності, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Проте суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції на вищезазначені обставини уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 2 ст. 285 КПК не вжив належних заходів щодо роз`яснення ОСОБА_9 права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Колегія суддів уважає, що нероз`яснення судом апеляційної інстанції ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Що стосується доводів касаційної скарги генерального директора КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» про істотне порушення вимог КПК при визначенні розміру моральної шкоди, то колегія суддів зазначає таке.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо використання експертом методики ОСОБА_15 при проведенні судової психологічної експертизи Суд не розглядає, оскільки з огляду на положення ст. 438 КПК вони не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції. Водночас посилання представника на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц є нерелевантним до обставин цієї справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Проте, приймаючи рішення в частині, що стосується цивільного позову, суд апеляційної інстанції наведених вимог не дотримався.

Так, потерпілий, цивільний позивач та представник неповнолітнього позивача заявили позовні вимоги про відшкодування, зокрема, моральної шкоди ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в розмірі 2 170 800 грн кожному, ОСОБА_7 - 2 894 400 грн, покликаючись на те, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_9 , який на час вчинення кримінального правопорушення перебував у трудових відносинах з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», вони зазнали моральних страждань, пов`язаних із настанням смерті їхньої дитини та сестри, що суттєво вплинуло на їхній психологічний та душевний стан.

У кримінальному провадженні було проведено судову психологічну експертизу, за результатом якої експерт визначив рекомендовані розміри відшкодування завданої моральної шкоди: ОСОБА_6 - у розмірі 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, ОСОБА_7 - 432 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, ОСОБА_8 - 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Суд першої інстанції заявлені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вимоги задовольнив частково, стягнув з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 230 000 грн, цивільних позивачів ОСОБА_7 - 300 000 грн, ОСОБА_8 - 230 000 грн, визнавши ці суми достатньо справедливими.

За результатом апеляційного перегляду суд із таким висновком не погодився, змінив у частині стягнення моральної шкоди вирок, стягнувши з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 - 2 170 800 грн, цивільних позивачів ОСОБА_7 - 2 894 400 грн, ОСОБА_8 - 2 170 800 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції поклався на висновок експерта за результатом проведення судової психологічної експертизи від 30 липня 2021 року (№2134/2135/21-27, № 2239-2242/21-27), яким підтверджено факти спричинення моральної шкоди потерпілому та цивільним позивачам через втрату дитини під час перебування в лікувальному закладі та визначено рекомендовані розміри відшкодування.

Також суд апеляційної інстанції врахував тривалість страждань родини Лавріненків - 12 років від часу смерті дитини до ухвалення вироку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд, а не психолог у висновку. Висновок експерта у таких випадках слугує для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Ухвала суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 не містить переконливого обґрунтування висновку про необхідність збільшення розміру відшкодування моральної шкоди кожному позивачу більше, ніж у 10 разів у порівнянні з рішенням суду першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції жодним чином не висловився щодо виваженості та співмірності визначеного розміру відшкодування, обов`язок зі сплати якого покладено на Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», та не перевірив, чи не буде таке рішення становити непомірний тягар для цивільного відповідача.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За цих обставин касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_9 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційних скаргах доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

Касаційні скарги генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» та засудженого задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3