Окрема думка

від 13.12.2023 по справі 385/342/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Окрема думка

13 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 385/342/23

провадження № 22-ц/4809/1144/23

Постановою Кропивницького апеляційного суду від08 листопада 2023 рокуу складі колегіїсуддів судової палати у цивільних справах Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Чельник О.І.за участю секретаря судового засіданняСавченко Н.В., за результатами апеляційного розгляду справи №385/342/23 заапеляційною скаргою Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2023 року у складі головуючого судді Венгрина М.В.,апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» задоволено. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не можу погодитися у повному обсязі з таким судовим рішенням більшості судової колегії і тому відповідно до ч.3 ст.35 ЦПК України висловлюю свою окрему думку.

Рішенням Гайворонськогорайонного судуКіровоградської областівід 26червня 2023року позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землізадоволено. Зобов`язано Фермерське Господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим №3521110100:02:000:0396 площею 3,0101 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 10.11.2022 року до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Олена» 12.12.2012, зареєстрованої 02.12.2022, номер запису про інше речове право: 48612150. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовнівимоги судпершої інстанціївиходив зтого,що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу непідписання останнім додаткової угоди від 10.11.2022 б/н до договору оренди від 12.12.2012. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яка позивачем не укладалась, заявлені ним позовні вимоги про скасування державної реєстрації таких угод опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Скасовуючи рішеннясуду першоїінстанції тавідмовляючи узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 більшість членівколегії суддіввиходила зтого,що судпершої інстанції,пославшись наодночасно нормич.4ст.81та ст.109ЦПК України,а такожте,що навимогу судупро витребуваннядоказу відповідачне надавйому додатковуугоду від10.11.2022до договоруоренди земельноїділянки від12.12.2012,визнав:«підпис,виконаний відімені ОСОБА_1 в Додатковійугоді від10.11.2022про викладенняу новійредакції Договоруоренди земельноїділянки безномера від12.12.2012,зареєстрованої 02.12.2022,виконаний ненею». Проте,з такимвисновком судупогодитися неможна черезпорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа.Суд неврахував,що існування додатковоїугоди від10.11.2022до договоруоренди землівід 12.12.2012,як документута передбаченоїп.1ч.1ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» підставидержавної реєстраціїза ФГ«Олена» праваоренди,сторони посправі підсумнів неставили.До тогож їїіснування начас державноїреєстрації речовогоправа завідповідачем,тобто станомна 02.12.2022,підтверджується наданоюдо судупозивачем інформаційноюдовідкою зДержавного реєструречових прав(а.с.9-10). Тожвитребуваною судомдодатковою угодою,як письмовимдоказом (документ,текст якогомістить відомостіпро умовидоговору таінші йогоелементи,зокрема підписисторін)може підтверджуєтьсяіснування такогоправочину.Однак самепо собіздобуття такогописьмового доказу(документу),існування якогона часреєстрації оспорюваногоправа сторонамипід сумнівне ставиться,не єдостатнім длявстановлення всіхістотних обставинсправи,а самеідентифікації виконавцяпідпису відімені позивачана цьомудокументі,бо дляцього потрібніспеціальні знання.Доказування стверджувальноїпозивачем неналежностійому підписув додатковійугоді додоговору,тобто відсутностійого волевиявленняна змінуумов договоруоренди земельноїділянки,мало бздійснюватися звикористанням іншихзасобів доказування,зокрема,але невиключно,висновком почеркознавчоїекспертизи.Тому лишечерез ненаданнявідповідачем навимогу судудодаткової угодидо договоруоренди напідставі ч.10ст.84ЦПК Українисуд неміг визнавативстановленою туобставину,що підпис,виконаний відімені ОСОБА_1 у додатковійугоді від10.11.2022до договоруоренди земельноїділянки,виконаний непозивачем.Вочевидь цебуло зрозуміломісцевому суду,а томувін додатковопослався усвоєму рішенніна ст.109ЦПК України,яка встановлюєнаслідки ухиленнявід участів експертизі,а самеправо судувизнати факт,для з`ясуванняякого експертизабула призначена,або відмовитиу йоговизнанні,безпідставним.Проте уцій справіпозивач клопотанняпро призначенняпочеркознавчої експертизиз метоюідентифікації виконавцяпідпису узаперечуваній нимдодатковій угодідо договоруоренди земельноїділянки досуду неподав ісуд такуекспертизу непризначав. Отже, позивач не надав суду доказів того, що він не підписував додаткову угоду від 10.11.2022 до договору оренди його земельної ділянки, а суд першої інстанції визнав цю обставину встановленою з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим презумпція належності ФГ «Олена» права оренди земельної ділянки, яка ґрунтується на державній реєстрації цього права, здійсненої відповідно до закону, у цій справі не спростована позивачем, а тому немає підстав вважати, що власник земельної ділянки протиправно обмежений відповідачем у реалізації своїх правомочностей, тож немає й підстав для задоволення його негаторнного позову. Недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково вважав встановленими, потягла неправильність рішення суду в цілому.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у судовій справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Вважаю, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, у зв`язку з чим має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ФГ «Олена» без задоволення.

Не можу погодитися з рішенням більшості судової колегії, яка дійшла висновку про відмову у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме на спростування того, що підпис у додатковій угоді належить не позивачеві, а іншій особі, виходячи з такого.

Судом першої інстанції на підставі зібраних судом належних, допустимих, достовірних доказів встановлено, що спірну додаткову угоду до договору оренди позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, а відповідач протилежного у судовому засіданні не спростував. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, яка є неукладеною.

Судом першої інстанції встановлено, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що спірну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки вона не підписувала, підпис у ній вчинено іншою особою. Враховуючи предмет позову та обставини, що підлягають доказуванню, з метою перевірки відповідності підпису на спірній додатковій угоді позивачці та проведення почеркознавчої експертизи представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції заявив клопотання, в якому просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди від 10.11.2022 б/н до договору оренди від 12.12.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12.12.2032 з автоматичним продовженням дії договору, яка зареєстрована 02.12.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В. С.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2023 було витребувано оригінал вказаної додаткової угоди. Проте ухвала суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору, не виконана, а представником відповідача повідомлено суд про відсутність у відповідача оригіналів додаткової угоди від 10.11.2022, укладеної із позивачем, через втрату, у зв`язку з чим проводилось службове розслідування, складено акт про втрату та подано відповідне оголошення в газету Урядовий кур`єр.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Як убачаєтьсяз висновкуВеликої ПалатиВерховного СудуУкраїни усправі №145/2047/16-цвід 16червня 2020року підписисторін єневід`ємним елементом,реквізитом письмовоїформи договору,а наявністьпідписів маєпідтверджувати намірита волевиявленняучасників правочину,а такожзабезпечувати їхідентифікацію.Коли сторонане виявляласвою волюдо вчиненняправочину,до набуттяобумовлених нимцивільних правта обов`язківправочин єтаким,що невчинений,права таобов`язки затаким правочиномособою ненабуті,а правовідносиниза ним-не виникли.Договір єукладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Разом зтим,пунктом 1.1глави 1розділу ІНауково-методичнихрекомендації зпитань підготовкита призначеннясудових експертизта експертнихдосліджень,затверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни від08жовтня 1998року №53/5,зареєстрованих уМінюсті 03листопада 1998року за №705/3145, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Відсутність у сторін оригіналу додаткової угоди від 10.11.2022 до договору оренди землі, зареєстрованої 02.12.2022, номер запису про інше речове право 48612150, унеможливило призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Отже, твердження більшості членів колегії суддів про те, що існування додаткової угоди від 10.11.2022 до договору оренди землі від 12.12.2012, як документу та передбаченої п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави державної реєстрації за ФГ «Олена» права оренди, сторони по справі під сумнів не ставили, є хибним та таким, що спростовується і підставами позову, і матеріалами справи.

Крім того, на підтвердження своєї позиції про те, що додаткова угода 10.11.2022 не укладалася сторонами, сторона позивача надала лист від 05.12.2022, з яким позивачка звернулась до голови ФГ «Олена» Сироти Ю.В., в якому повідомила останнього, що не бажає поновлювати дію договору оренди земельної ділянки, який укладений між нею та ФГ «Олена» строком на 10 років, термін дії якого закінчується 12.12.2022, та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку загальною площею 3,0101 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0396 (а.с.12), а також докази направлення цього листа відповідачеві (а.с.11).

З огляду на викладене вище доводи апеляційної скарги про те, що саме позивачем не надано доказів неукладення спірного правочину, є не що іншим, як зловживання правом, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду О.І. Чельник

13 грудня 2023 року