Постанова

від 12.12.2023 по справі 348/248/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/248/18

Провадження № 22-ц/4808/1347/23

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Возняк В.Д.

з участю ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 адвоката Куцого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Госедла Олексія Дмитровича на ухвалу Надвірнянського районного суду від 28 вересня 2023 року, постановлену в складі судді Грещук Р.П. в м. Надвірна, повний текст складено 03 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивованийтим,що вінє власникомдомоволодіння АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсяСвідоцтвом проправо наспадщину зазаконом на частинидомоволодіння АДРЕСА_1 від25серпня 2011року та Свідоцтвомпро правона спадщинуза закономна частини домоволодіння АДРЕСА_1 від17грудня 2014року.Власник суміжноїземельної ділянки ОСОБА_3 протиправно обмеживдоступ дойого земельноїділянки,хоча такадорога передбачена будівельнимпаспортом нажитловий будинокта угенеральному планіс.Пнів. 3викопіювання новогогенерального плану2000року вбачається,що дорогата площадкадля розворотуавтомобілів закінчуєтьсяпоза будинком ОСОБА_3 на відстані4м.до гаража.3будівельного паспортана забудовуземельної ділянкивиданого ОСОБА_3 міститься планзабудови земельноїділянки та вбачається,що дорогаповинна бутишириною 10,0м.В цьому планівидно чіткірозміри земельноїділянки 23.0м х45.0м.х 20.0м.? 45.0м.Будівельний паспортна його домоволодіння виготовлений напідставі рішеннявиконкому Пнівськоїсільської радивід 16червня 1972року Ne12. Просивусунути перешкоди укористуванні дорогоюмісцевого значення,по АДРЕСА_1 ,шляхом зобов`язання ОСОБА_3 ,жителя АДРЕСА_1 ,демонтувати металічнуогорожу,фундамент огорожі,стовпчики таворота встановленіним надорозі визначенійдетальним планомтериторії,біля свогодомоволодіння,що розташованев АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 не вчиняти йому у майбутньому будь-яких перешкод в користуванні дорогою місцевого значення визначеною детальним планом території по АДРЕСА_1 , біля свого домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 21 січня 2021 року замінено третю особу на стороні позивача: Пнівську сільську раду на її правонаступника - Пасічнянську сільську ОТГ Надвірнянського району Івано-Франківської області по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пнівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08 квітня 2022 року клопотання представникавідповідача: ОСОБА_3 , адвоката Куцого Олександра Степановича про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України закрито. Роз`ясн ено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 адвокат Госедло Олексій Дмитрович подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що предмет і підстави позову ОСОБА_1 , який поданий в 2011 році, справа №911/69/2012, є іншими від позову поданого ОСОБА_1 в 2018 році, справа №348/248/18, а тому справи не є тотожними та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.255 ЦПК є передчасним. В цій справі позивач просив усунути перешкоди у користуванні дорогою місцевого значення, по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , демонтувати металічну огорожу, фундамент огорожі, стовпчики та ворота встановлені ним на дорозі визначеній детальним планом території, біля свого домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , не вчиняти у майбутньому будь-яких перешкод в користуванні дорогою місцевого значення визначеною детальним планом території по АДРЕСА_1 , біля свого домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, в справі №911/69/2012 позовні вимоги стосуються зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом звільнення земельної ділянки площею, 0,0157 га, позначеної в додатку до Акту від 09.06.2011 року: «План схема земельної ділянки в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 », демонтажу металевої огорожі з бетонною основою довжиною 40,4 м, демонтажу цегланого гаражу, який знаходиться на вказаній земельній ділянці та відновити межу власного будинковолодіння та встановити огорожу відповідно до будівельного паспорту від 30.06.1972 року. Таким чином, підставою подання позову у 2018 року є розроблений та затверджений детальний план території з визначенням дороги до будинковолодіння та земельної ділянки ОСОБА_1 10 листопада 2023 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу суду законною та обгрунтованою. Вказує, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду в лютому 2018 року з позовом до мене про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії вже існувало рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили 19.04.2012року, з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Госедло О. Д. вимоги апеляційної скарги підтримали, просять суд їх задовольнити.

Представник ОСОБА_3 адвокат Куций О.С. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає окаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно дост. 367 ЦПК Українинаведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позов на момент звернення позивача до суду в лютому 2018 року до відповідача про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії вже існувало рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили 19.04.2012 року, з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Отже, за встановлених в ході розгляду справи та не спростованих стороною позивача обставин, суд прийшов до переконання про необхідність закриття провадження у даній справі, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвалене судом рішення не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії.

Предмет позову стосується усунення перешкоди у користуванні дорогою місцевого значення, по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , демонтувати металічну огорожу, фундамент огорожі, стовпчики та ворота встановлені ним на дорозі визначеній детальним планом території, біля свого домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , не вчиняти у майбутньому будь-яких перешкод в користуванні дорогою місцевого значення визначеною детальним планом території по АДРЕСА_1 , біля свого домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, вказав, що у цій справі та у справі №911/69/2012 тотожними є обґрунтування заявлених позовних вимог (підстави позову), а також сторони та предмет позову.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що предмет позову є усунення перешкоди у користуванні дорогою місцевого значення, по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , демонтувати металічну огорожу, фундамент огорожі, стовпчики та ворота встановлені ним на дорозі визначеній детальним планом території, біля свого домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , не вчиняти у майбутньому будь-яких перешкод в користуванні дорогою місцевого значення визначеною детальним планом території по АДРЕСА_1 , біля свого домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

У справі № 2-911/69/2012 позивач зазначав про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та відновлення межі земельної ділянки.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району, Івано-Франківської області у зв`язку з встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ,на підставі рішення N626-19/17 від 12.10.2017 року XIX сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано- Франківської області 7 демократичного скликання, рішення N26-19/17 від 12.10.2017 року XIX сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про пердання у власність земельної ділянки площею 0.2498 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , а у справі №911/69/2012 підстава рішення виконавчого комітету Пнівської сільської ради №12 від 18 травня 1973 року про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку площею 0,08 га та План забудови земельної ділянки, від 30 березня 1975 року,

Враховуючи наведене, підстави та предмет позову в справі № 2-911/69/2012 та у справі № 348/248/18 є різними, а тому відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

За змістом п.п.1,3,4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.255 ЦПК України. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Госедла Олексія Дмитровича задовольнити. Ухвалу Надвірнянського районного суду від 28 вересня 2023 року скасувати, а справу направити до Надвірнянського районного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 14 грудня 2023 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.О.Максюта

Л.В.Василишин