Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/16589/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/16589/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Хитрова Л.В.,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023

про відмову у забезпеченні позову

у справі № 910/16589/23 (суддя Демидов В.О.)

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ"

2. ОСОБА_1

про стягнення 1 127 316, 86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" та ОСОБА_1 про стягнення 1 127 316, 86 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" порушило свої зобов`язання за Кредитним договором, припинило здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, заборгованість Боржника перед Заявником за Кредитним договором станом на 23.10.2023 року становить 1 127 316, 86 грн., з яких: 884 894, 13 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 242 422, 73 грн. - заборгованості за процентами.

Одночасно з позовом заявник звернувся з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 на транспортний засіб, а саме: Марка - NISSAN, Модель - QASHQAI, Рік випуску - 2018, Дата державної реєстрації - 27.02.2019 року, Об`єм (потужність) двигуна, см - 1197 та 26.10.2023 зазначена заява передана судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла у нього заборгованість, а тому у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором. В той же час, банк вказав, що йому стало відомо з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, у власності ОСОБА_1 , транспортний засіб Марка - NISSAN, Модель - QASHQAI, Рік випуску - 2018, Дата державної реєстрації - 27.02.2019 року, Об`єм (потужність) двигуна, см - 1197. Відтак, позивач просив накласти арешт на вказане майно, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе чергове відчуження ОСОБА_1 об`єктів нерухомості й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в заяві АТ КБ "Приватбанк" про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які доводи, посилання, обґрунтування на підтвердження того, що на даний час ОСОБА_1 здійснюються будь-які дії, спрямовані на реалізацію майна. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що з долученого витягу не вбачаються ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого. Також судом першої інстанції з огляду на існуючі взаємовідносини сторін, зазначено, що позивачем необґрунтовано в заяві про забезпечення позову майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ", виявленого майна (при цьому в першу чергу коштів, а в разі їх недостатності іншого майна) не надано до заяви про забезпечення позову, з цього приводу жодних доказів щодо підтвердження відсутності коштів та майна саме Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ", натомість, одразу заявлено вимогу стосовно накладення арешту на рухоме майно поручителя за кредитним договором ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №910/16589/23 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відтак, висновки місцевого господарського суду щодо другорядності відповідача 2 у питанні можливості забезпечення позову є необґрунтованими. Також скаржник зазначає, що інформації щодо наявності іншого майна щодо відповідачів у банку немає. Крім цього, скаржник зазначає, що у нього немає документів про набуття відповідачем прав власності на зазначене в заяві про забезпечення позову майно, або оцінки майна, в той час як у відповідача такі документи мають або принаймні можуть бути.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/16589/23, що необхідні для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі № 910/16589/23.

23.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №910/16589/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №910/16589/23 та призначено розгляд справи на 13.12.2023 року.

В судовому засіданні 13.12.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Також за ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 року у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 року у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази позбавляють можливості суд перевірити співмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість автомобіля, про накладення арешту на який просить позивач, у заяві не визначена.

Крім того, арешт може бути накладено на конкретно визначені автомобілі, щодо яких вказано чіткі ідентифікуючі ознаки, зокрема, № державної реєстрації (буквено-цифрова комбінація номерних знаків), марку, модель, рік випуску, а також ідентифікаційні номери їх складових частин (зокрема, VIN-код), тобто ознаки, які обов`язково зазначаються в реєстраційних документах на автомобіль і відповідних облікових базах.

Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак у поданій Банком заяві такі відомості відсутні, а суд не може збирати самостійно докази.

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у справі № 910/16589/23 є стягнення грошових коштів у розмірі 1 127 316, 86 грн.

При цьому в обґрунтування заяви про забезпечення позову Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" зазначає зокрема, що відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла у нього заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що Відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Однак, у своїй заяві позивачем не зазначено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі. Приймаючи до уваги те, що до заяви не надано доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, є всі підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, як не надано і доказів вчинення відповідачем дій або наявності наміру у нього відчужити належне йому майно або вивести грошові кошти з обігу підприємств.

Відтак, всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява банку про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №910/16589/23 є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права та за умов повного з`ясування обставин справи, а відтак не підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову в даному випадку не відповідають вимогам ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України та не сприяють ефективному захисту і відновленню порушених прав та інтересів заявника.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі № 910/16589/23 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі № 910/16589/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №910/16589/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко