Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/16589/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/16589/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1, квартира 102) та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 1127316,86 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Хитрова Л.В.;

від відповідача 2 - Гаращук С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.10.2023 в системі «Електронний суд» Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" та до ОСОБА_1 про стягнення 1127316,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" (далі Позичальник) було укладено кредитний договір № 38734168-КД-1 (далі за текстом - Кредитний договір) відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 1411752,52 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.02.2026 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

25.02.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № № 38734168-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ", які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" порушило свої зобов`язання за Кредитним договором, припинило здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, заборгованість Боржника перед Заявником за Кредитним договором станом на 23.10.2023 становить 1127316,86 грн., з яких: 884894,13 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 242422,73 грн. - заборгованості за процентами.

З огляду на вищевикладене Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНАГРОТЕХ" та ОСОБА_1 заборгованість яка виникла за кредитним договором № 38734168-КД-1 від 25.02.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 884894,13 грн., заборгованість за процентами у розмірі 242422,73 грн.

Разом з позовом Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" сформовано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на транспортний засіб, а саме: Марка - NISSAN, Модель - QASHQAI, Рік випуску - 2018, Дата державної реєстрації - 27.02.2019, Об`єм (потужність) двигуна, см - 31197 та 26.10.2023 зазначена заява передана судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.10.2023 залишено позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 30.10.2023, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

10.11.2023 представник ТОВ "ГРІНАГРОТЕХ" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив зазначав, що визнає позов в частині наявності перед позивачем заборгованості за кредитним договором, але не визнає в частині негайного стягнення вказаної у позовній заяві сумі, посилаючись на те, що відповідач-1 до березня 2022 року займався господарською діяльністю, пов`язаною з вирощуванням зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Місцезнаходженням усіх активів (рухомого та нерухомого майна) відповідача-1, які застосовувались у господарській діяльності, була територія Щастинської ОТГ Луганської області, яка наразі є окупованою рф. Керуючись ч. 1 ст. 239 ГПК України просить суд у випадку задоволення позову відстрочити виконання рішення до виключення території Луганської області з переліку окупованих (або тих, де ведуться бойові дії), та спливу одного року після цієї події.

21.11.2023 представником Наришкової Софії Олександрівни сформовано в «Електронному суді» відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник зокрема просить слухати справу з викликом сторін та передати справу стосовно відповідача 2 на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва. Також, посилаючись на те, що звернення до відповідача-2 є передчасним, до 24.02.2022 заборгованість за кредитним договором була відсутня, а позивачем здійснено порушення нарахування заборгованості, просила відмовити у задоволенні позову. Також зазначала про форс-мажорні обставини для позичальника через здійснення господарської діяльності у Луганській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін задоволено. В задоволенні клопотання представника Наришкової Софії Олександрівни про передачу справи стосовно відповідача 2 на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва відмовлено. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.12.23 о 12:40 год.

04.12.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначав, що враховуючи умови додаткової угоди та розмір процентної ставки, встановлений п. 2.1, можна дійти висновку, що банком здійснено розрахунок відсотків саме за користування кредитом, що не є мірою відповідальності в силу ст. 625 ЦК України. Відповідач-2 не надала суду жодних контррозрахунків, які б свідчили про ймовірне підвищення обсягів відповідальності поручителя. Також, через обставини непереборної сили можливе тільки звільнення від відповідальності за невиконання зобовязання, а не від виконання основного зобовязання вцілому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 розгляд справи відкладено на 21.12.2023.

У судове засідання 21.12.2023 з`явилися представники позивача та відповідача 2, надали пояснення по справі.

Представник від відповідача 1 у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 21.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

25.02.2021 між акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач, банк) та ТОВ «ГРІНАГРОТЕХ» (далі - відповідач-1) було укладено кредитний договір №38734168-КД-1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 411 752,52 грн. (п. А.2. кредитного договору) із терміном повернення - 01.02.2026 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. кредитного договору).

Пунктом 6.1. кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

01.03.2021 на поточний рахунок відповідача-1 20633016208187 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 382 780,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_2 та платіжним дорученням №090141461 від 01.03.2021.

25.02.2021 між банком та відповідачем-1 також була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору (далі- додаткова угода), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1 додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.48 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадну прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_3 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

25.02.2021 між банком та ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) було укладено договір поруки № 38734168-ДП-1/1 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем -2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Згідно з п. А.5 договору поруки зобовязання позичальника забезпечуються договором застави сільськогосподарської техніки № 38734168-ДЗ-1/1 від 25.02.2021 та договором поруки № 38734168-ДП-1/1 від 25.02.2021.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

Сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 5.1 договору поруки).

13.10.2021 між сторонами підписано договір про внесення змін №1 до кредитного договору №38734168-КД-1 від 25.02.2021 та договорів про внесення змін №1 до додаткової угоди №1 від 25.02.2021, якими викладено додаток №1 до кредитного договору в новій редакції.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 23.10.2023 утворилась заборгованість у розмірі 1 127 316,86 грн, з яких: 884 894,13 грн - заборгованість за тілом кредиту та 242 422,73 грн - заборгованість за процентами, банк просив позов задовольнити.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення ч. 1 ст. 180 ГК України кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про електронні довірчі послуги», використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до схем електронної ідентифікації.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 18 даного Закону, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.ст. 6, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021, № 910/17048/17 від 18.01.2022, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

У статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що кредитний договір та договір поруки підписані сторонами, які досягли згоди з усіх їх істотних умов; кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, а також про права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2021 на поточний рахунок відповідача-1 20633016208187 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 382 780,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_2 та платіжним дорученням №090141461 від 01.03.2021.

Разом з тим, відповідачі належним чином свої зобовязання не виконували, внаслідок чого станом на 23.10.2023 утворилась заборгованість у розмірі 1 127 316,86 грн, з яких: 884 894,13 грн - заборгованість за тілом кредиту та 242 422,73 грн - заборгованість за процентами.

Суд зазначає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц.

Невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач 1 вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем 1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем 1, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення всієї суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Крім того, враховуючи підписання договору поруки, відповідно до умов якого відповідач 2 взяв на себе зобов`язання за виконання відповідачем 1 умов кредитного договору, у тому числі по поверненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, суд дійшов висновку, що у відповідача 2 виник солідарний обов`язок сплатити заявлену позивачем до стягнення заборгованість.

Відповідачі здійсненого позивачем станом на 23.10.2023 розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростували, доказів на підтвердження належних до сплати сум суду не надали.

При цьому, відповідачем- 1 у відзиві на позовну заяву визнається наявна заборгованість у повному обсязі.

Доводи поручителя щодо здійснення позивачем порушення нарахування заборгованості належним чином не доведені, контррозрахунків, які б свідчили про ймовірне підвищення обсягів відповідальності поручителя, матеріали справи не містять.

Також безпідставними є й посилання відповідача-2 на форс-мажорні обставини для позичальника через здійснення господарської діяльності у Луганській області, на підтвердження яких нею надано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 14-1 даного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний лист підписано президентом Торгово-промислової палати України.

Посилання на вказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання саме за кредитним договором та/чи договором поруки.

Суд зазначає, що у даній справі позивачем не заявлено позовної вимоги щодо стягнення неустойки (штрафів, пені). Нарахування відсотків за користування кредитом є процентами за користування кредитом (платою за кредит). Відтак, відповідачем-2 не доведено підстав та не обґрунтовано звільнення її чи відповідача-1 від обов`язку з виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користування. Заперечення відповідача-2 не ґрунтуються на нормах законодавства України.

З огляду на вказане відхиляються й доводи відповідача-1 про відстрочення виконання рішення до виключення території Луганської області з переліку окупованих (або тих, де ведуться бойові дії), та спливу одного року після цієї події, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Позивач і відповідач-1 є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

На час вирішення даного спору сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами-1,-2 умов договору та погашення заборгованості по кредитному договору № 38734168-КД-1 від 25.02.2021.

Отже, оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов`язань, вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 127 316,86 грн, з яких: 884 894,13 грн - заборгованість за тілом кредиту та 242 422,73 грн - заборгованість за процентами, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову в сумі 13 527,80 грн покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНАГРОТЕХ» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1, квартира 102, код ЄДРПОУ 38734168) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 38734168-КД-1 від 25.02.2021 у розмірі 1 127 316 (один мільйон сто двадцять сім тисяч триста шістнадцять) грн 86 коп., з яких: 884 894 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 13 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 242 422 (двісті сорок дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 73 коп. - заборгованість за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНАГРОТЕХ» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1, квартира 102, код ЄДРПОУ 38734168) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 6 763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн 90 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 6 763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн 90 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ