Постанова

від 13.12.2023 по справі 902/1174/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Справа № 902/1174/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - Барішевський О.В.;

відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Позивача - Фермерського господарства «Нік-Вет» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.10.2023, повний текст якої складено 16.10.2023, у справі №902/1174/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Фермерського господарства «Нік-Вет»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротал»,

2. Приватного акціонерного товариства «Браїлівське»

про визнання недійсним договору оренди та

стягнення 184 000,00 грн безпідставно сплаченої орендної плати

В вересні 2023 року Фермерське господарство «Нік-Вет» (надалі в тексті Фермерське господарство) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом, відповідачами в якому зазначивши Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротал» (надалі в тексті ТОВ «Агротал») до Приватного акціонерного товариства «Браїлівське» (надалі в тексті ПрАТ «Браїлівське») про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину договору відповідального зберігання №ЗВ-10/2019 від 25.10.2019, застосування наслідків недійсності договору оренди нежитлового приміщення стягнення 184 000,00 грн в рахунок повернення коштів, безпідставно сплачених в якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2020. (арк.справи 1-6).

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 09.10.2023 залишив без розгляду позов Фермерського господарства з підстав п.7 ч.1 ст.226 ГПК України (надалі в тексті ГПК України). Суд вмотивував ухвалу тим, що договір №01-06-20 від 01.06.2020 містить третейське застережен-ня, а від Відповідача-1 не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді. Щодо вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення 184000,00 грн місцевий суд виснував, що така позовна вимога є похідною від основної вимоги і з огляду на це охоплює правовідносини, що склались у відповідності до договору №01-06-20 від 01.06.2020, щодо яких судом здійснено оцінку.(арк.справи 77-79).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Фермерське господарство подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господ-дарського суду Вінницької області від 09.10.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.(арк.справи 84-88).

На думку скаржника, внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають істотне значення у справі, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що належним способом захисту порушеного права сторони нікчемного правочину буде застосування судом наслідків нікчемності такого правочину за вибором позивача. Крім того, судом першої інстанції неправомірно залишено позов без розгляду з підстав п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, адже ПрАТ «Браїлівське» не є стороною третейського застереження.

На переконання Скаржника, суд першої інстанції не врахував, що даний спір виник з правовідносин укладання Відповідачами нікчемного правочину і не може бути переданий на розгляд третейського суду за суб`єктного складу учасників спору, запропонованого Фермерським господарством, відтак вважає, що третейська угода щодо передачі даного спору на розгляд третейського не може бути виконана.

Апелянт звертає увагу суду, що Позивач у позовній заяві зазначав, що Відповідач-1 не мав повноважень на укладення спірного договору оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020 як в цілому, так і в частині визначення способу захисту, оскільки не будучи власником і особою, якій належать майнові права, Відповідач-1 не може захищати право чи інтерес, які йому не належать.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1174/23 та призначено справу до розгляду на 13.12.2023. (арк.справи 108).

07.12.2023 на адресу суду від представника ТОВ «Агротал» адвоката Барішевського О.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(арк.справи 111-112).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2023 представник Відповідача-1 ТОВ «Агротал» надав свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги, однак під час судового засідання, через технічну несправність у представника зв`язок було перервано. На повторні спроби секретаря судового засідання зв`язатися з представником ТОВ «Агротал» в системі відео-конференцзв`язку адвокат Барішевський О.В. перебував в статусі «офлайн».

З огляду на приписи ч.5 ст.197 ГПК України, якою визначено, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву та враховуючи відсутність інших представників у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду, колегія суддів порадившись на місці, вирішила продовжити розгляд апеляційної скарги ФГ «Нік-Вет» без відеофіксації.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх уповноважених представників у судове засідання апеляційної інстанції призначене на 13.12.2023. Проте така неявка не перешкоджає розгляду скарги, позаяк про місце, дату та час судового розгляду сторони повідомлені належним чином, а присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою.

У відповідності до вимог ч.1, 2, 5 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуаль-ного та матеріального права встановила наступне.

01.06.2020 ТОВ «Агротал»-орендодавець та ФГ «Нік-Вет»-орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення №01-06-20 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме:

1.1.1. Нежитлові будівлі, загальною площею 992,50 м2, які розташовані за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт.Браїлів, Цегельний тупик, буд.24;

1.1.2. Нежитлові будівлі, загальною площею 10786,60 м2, які розташовані за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт.Браїлів, Цегельний тупик, буд.28.

Договір, згідно п.2.1. набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом двох років і 360 днів.

Положеннями пункту 11.2. Договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті за місцезнаходженням: 33028, м.Рівне, вул.Гетьмана Мазепи, буд.19 (надалі в тексті Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду.

На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту Договору, але є наслідком визнання цього Договору недійсним, або таким, що не був укладений.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цвільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законо-давства.

Відповідно до вимог статті 6 вищенаведеного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст.627 ЦК України).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-якій спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Приписами статті 2 вищенаведеного Закону визначено, що третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (ч.1 ст.14 Закону України «Про третейські суди»).

Частиною п`ятою статті 4 ГПК України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнарод-ного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий буд-який спір, який виникає з цивільних чи господарський правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно положень ч.1 ст.22 ГПК України, спір, який відноситься до юрисдикції господарсь-кого суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Отже, в даному випадку вбачається, що сторонами укладено третейську угоду у вигляді наявного у п.11.2 Договору третейського застереження; третейську угоду викладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено відтисками печаток без зауважень, угода містить вказівку про конкретно визначений третейській суд.(арк.справи 11).

Поруч з тим, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження госпо-дарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.08.2018 у справі №906/493/16 дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.

Окрім того, принцип автономності арбітражної угоди (saparabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди, і по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних установ.

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №920/241/19 та постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №824/198/19.

Окрім того, предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №910/8961/17.

Матеріалами справи стверджено, що положеннями пункту 11.2. Договору від 01.06.2020 сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м.Рівне, вул.Гетьмана Мазепи, буд.19 (надалі в тексті Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту Договору, але є наслідком визнання цього Договору недійсним, або таким, що не був укладений.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що Третейська угода передбачена п.11.2. Договору оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020 відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про третейські суди».

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, на момент постановлення оскарженої ухвали не встановлено обставини недійсності передбаченої у п.11.2 Договору Третейської угоди, втрати чинності чи неможливості виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті.

Поруч з тим, п.7 ч.1 ст.226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Даною нормою законодавець надає сторонам фактичну можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи ту обставину, що Відповідачем 02.10.2023 (до початку розгляду справи по суті) були подані заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суд першої інстанції правильно застосував положення п.7 ч.1 ст.226 ГПК України.

Апеляційний суд також бере до уваги, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним зі способів реалізації права на захист своїх прав, наполягання однієї із сторін на розгляді справи саме третейським судом не є обмеженням прав іншої сторони, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/11287/16.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про похідний характер від основної вимог щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину-договору відповідального зберігання №ЗВ-10/2019 від 25.10.2019, застосування наслідків недійс-ності договору оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020 та стягнення з ТОВ «Агротал» на користь ФГ «Нік-Вет» 184 000 грн 00 коп. у рахунок повернення коштів, без-підставно сплачених в якості орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020 позаяк такі випливають з правовідносин, які склались у відповідності до договору №01-06-20 від 01.06.2020.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження Скаржника про неправомірне залишення без розгляду позову місцевим судом через те, що ПрАТ «Браїлівське» не є стороною третейського застереження.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, зазначивши ПрАТ «Браїлівське» Відповідачем-2 у даній справі Позивач не вказав, які саме його права чи інтереси порушені неправомірними діями чи бездіяльністю ПрАТ «Браїлівське», не сформулював і не заявив жодних позовних вимог до Відповідача-2, хоч понесені судові витрати за подання позовної заяви просив стягнути з обох Відповідачів.

Таким чином, на переконання колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність передбачених п.7 ч.1 ст.226 ГПК України правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви Фермерського господарства «Нік-Вет» відповідає приписам чинного процесуального законодавства та встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, тому ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін.

Розглянуто всі вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуванї ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.34,73,74,86,232,233,240,255,271,275,276,282,284 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нік-Вет» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 у справі №902/1174/23 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №902/1174/23 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.