Рішення

від 12.12.2023 по справі 903/521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2023 року Справа № 903/521/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/521/23 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "АРТ-ЕКСПРЕС Україна" до Kreativny RAJ, S.R.O. про стягнення 53365,38 євро, що еквівалентно 2110446,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ЕКСПРЕС Україна» надіслало на адресу суду позов до Kreatіvny RAJ, S.R.O. про стягнення 53365,38 євро, що еквівалентно 2110446,02 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно контракту №091118 від 09.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2023 о 10:00 год. У разі, якщо документи не буде вручено своєчасно, суд признає резервну дату засідання на 12.12.2023 о 10:00 год. Провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів. Зобов`язано позивача в строк до 06.06.2023 надати суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на словацьку мову: позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали про відкриття провадження у справі №903/521/23 від 26.05.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню. Направити через Господарський суд Волинської області нотаріально завірені копії перекладу на словацьку мову ухвали суду від 26.05.2023 та позовної заяви з додатками, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню, на адресу Ministerstvo spravodlivosti Slovenskej republiky (Міністерство юстиції Словацької Республіки) Odbor medzinarodneho prava sukromneho a procesneho (Відділ міжнародного приватного права) Racianska, 71, 813 11, BRATISLAVA, Slovakia) для вручення документів відповідачу: Kreativny RAJ, S.R.O., Vansovej 13/6533, 08001 Presov (Креативний рай ТзОВ: Вансовей 13/6533, 08001 Прешов).

Позивач ухвалу суду отримав 05.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4540817076180.

05.06.2023 позивач надіслав на адресу суду надіслав заяву про неможливість виконати вимоги ухвали суду від 26.05.2023 в строк до 06.06.2023, оскільки за даними бюро перекладів такий обсяг документів можливо перекласти та засвідчити нотаріально до 14.06.2023 включно. Просить суд надати позивачу строк до 16.06.2023 для надання суду витребуваних документів.

Ухвалою суду від 08.08.2023 провадження у справі №903/521/23 поновлено з 08.06.2023 для розгляду заяви представника позивача про неможливість виконати вимоги ухвали суду. Продовжено строк для надання суду документів визначених ухвалою суду від 26.05.2023 до 16.06.2023. Провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.

15.06.2023 позивач подав до суду заяву, якою долучив нотаріально засвідчені копії перекладу на словацьку мову позовну заяву з доданими до неї документами, ухвалу про відкриття провадження у справі №903/521/23 від 26.05.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню.

16.06.2023 судом надіслано судове доручення з нотаріально завіреними копіями перекладу на словацьку мову ухвали суду від 26.05.2023 та позовної заяви з додатками на адресу Ministerstvo spravodlivosti Slovenskej republiky (Міністерство юстиції Словацької Республіки) Odbor medzinarodneho prava sukromneho a procesneho (Відділ міжнародного приватного права) Racianska, 71, 813 11, BRATISLAVA, Slovakia).

Також, перекладену ухвалу суду від 26.05.2023 надіслано на електронну адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві (ІНФОРМАЦІЯ_1).

02.10.2023 на адресу суду повернулось підтвердження про вручення відповідачу відповідних процесуальних документів, які надсилались судом до компетентного органу (т.2, а.с.21).

Ухвалою суду від 22.11.2023 провадження у справі поновлено.

Представник позивача 28.11.2023 подав клопотання, в якому просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника.

Ухвалою суду від 28.11.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.03.2024 на 10:15 год. У разі, якщо документи не буде вручено своєчасно, суд призначив резервну дату засідання на 19.03.2024 о 10:00 год.

08.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар згідно контракту №091118 від 09.11.2018 в сумі 53365,38 євро. Відповідач визнає заборгованість в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.12.2023 провадження у справі №903/521/23 поновлено. Виправлено описку в п.1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 28.11.2023 по справі №903/521/23 в частині зазначення дати призначення судового засідання та викладено п.1 резолютивної частини ухвали в такій редакції: «Закрити підготовче провадження, розгляд справи по суті призначити на "12" грудня 2023 о 12:00 год».

Позивач та представник позивача 12.12.2023 надіслали на електронну адресу суду на в систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача, повні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА» (Україна) (надалі -Позивач, Продавець) та підприємством Kreativny RAJ, s.r.o., що зареєстроване і діє відповідно до законодавства Словацької Республіки, (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Контракт №091118 від 09.11.2018 (а.с.16-22).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов`язався поставити, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах даного Контракту матеріали для художників, іменовані надалі «Товар».

Відповідно до п. 2.4. Контракту, оплата за поставлений Продавцем Товар, здійснюється Покупцем відповідно до проформи - інвойса Продавця на умовах 30% передоплати перед відправкою товару і 70 % - відтермінування 45 днів від дати інвойсу.

Згідно п. 2.5. Контракту, всі платежі за цим Договором здійснюються в євро через уповноважені банки шляхом перерахування грошових коштів Покупця на відповідний рахунок Продавця. У разі домовленості Сторін про оплату за Товар будь якою іншою валютою - підписується додаткова угода до даного Контракту.

Відповідно до п. 9.5. Контракту, спори, пов`язані зі зміною, розірванням та виконанням цього Контракту, розглядаються шляхом переговорів. Будь-які спірні питання та/або неузгодженості, викликані або пов`язані з виконанням цього Контракту, підлягають дружньому врегулюванню між Сторонами.

У відповідності до п. 9.5.1. Контракту, цей Контракт повинен регулюватися і тлумачитися відповідно до положень матеріального і процесуального права України.

Відповідно до п. 9.5.2. Контракту, у разі недосягнення Сторонами згоди щодо врегулювання спірних питань і розбіжностей, які виникають в результаті виконання цього Контракту шляхом мирової угоди, спір підлягає розгляду в Господарському суді Волинської області, Україна в м. Луцьк відповідно до матеріального і процесуального права України. Мова судочинства - українська.

Рішення Господарського суду Волинської області, Україна в м. Луцьк вважається остаточним і обов`язковим для виконання обома Сторонами. Судовий розгляд і всі документи по ньому повинні бути оформлені українською мовою (п. 9.5.3. Контракту).

Позивач впродовж 2022 та 2023 поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 80471,59 Євро, а саме:

08.02.2022 - 12067,22 Євро, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 000222 та МД-2 № UA205100/2022/000941 від 08.02.2022 року (т.1, а.с.47-58).

31.03.2022 - 14884,66 Євро, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 447439 та МД-2 № UA205100/2022/001817 від 31.03.2022 року (т.1, а.с.68-76).

10.06.2022 - 20127,99 Євро, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № б/н від 10.06.2022 року та МД-2 № UA205100/2022/004818 від 10.06.2022 року (т.1, а.с.81-91).

31.10.2022 - 29461,91 Євро, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № б/н від 31.10.2022 року та МД-2 № UA205100/2022/009306 від 31.10.2022 року (т.1, а.с.100-115).

20.01.2023 - 3 929,81 Євро, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № б/н від 20.01.2023 року та МД-2 № 23UA205100000343U2 від 20.01.2023 року (т.1, а.с.140-151).

Протягом 2022 та 2023 років Відповідач в користь Позивача перерахував оплату за поставлений і отриманий Товар на загальну суму 85436,64 Євро, що підтверджується кредитовими повідомленнями від 31.01.2022 року - 6 000,00 Євро; від 04.03.2022 року - 5 000, Євро; від 15.03.2022 року - 5 360,75 Євро; від 30.03.2022 року - 3 000,00 Євро; від 17.05.2022 року - 3 000,00 Євро; від 01.06.2022 року - 3 347,02 Євро; від 04.07.2022 року - 3 500,00 Євро; від 20.07.2022 року - 3 000,00 Євро; від 19.08.2022 року - 5 000,00 Євро; від 14.09.2022 року - 7 000,00 Євро; від 31.10.2022 року - 2 500,00 Євро; від 08.11.2022 року - 2 500,00 Євро; від 29.11.2022 року - 4 422,66 Євро; від 13.12.2022 року - 4 000,00 Євро; від 26.12.2022 року - 6 627,99 Євро; від 03.01.2023 року - 4 467,00 Євро; від 03.01.2023 року - 4 444,00 Євро; від 10.02.2023 року - 5 067,22 Євро; від 01.03.2023 року - 3 500,00 Євро; від 19.04.2023 року - 3 700,00 Євро (т.1, а.с.27-46).

Відповідач Листом № 1 (без дати, т.1, а.с.183) повідомив позивача про те, що підприємство Kreativny raj, s.r.o. повністю визнає заборгованість перед ТОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА», яка станом на 10.05.2023 року становить 53 365,38 Євро і виникла відповідно до укладеного зовнішньоекономічного Контракту № 091118 від 09.11.2018 за отримані товари від ТОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА», невчасну оплату пояснює тимчасовими фінансовими труднощами та зобов`язується при першій можливості заборгованість погасити. Також сума боргу підтверджується підписаним Позивачем та Відповідачем Актом звірки взаємних розрахунків станом на 09.05.2023 року (а.с.184).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Kreatнvny raj, s.r.o. являється нерезидентом, юридичною особою створеною відповідно до законодавства Словацької Республіки, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію та присвоєння ідентифікаційного податкового номера від 23.10.2013 року (а.с.25-26).

Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 58330,43 Євро.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 663-664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця.

У відповідності до положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ст.366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана, а отже підлягає до задоволення в сумі 53365,38 євро.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 31656,69 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Kreativny RAJ, S.R.O. (Словацька Республіка (VANSOVEJ 6533/13 080 01 PRESOV, ICO: 47456094) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "АРТ-ЕКСПРЕС Україна" (вул. Провулок Киянівський, 3-7, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 40819336) 53365,38 євро, а також 31656,69 грн (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят шість гривень 69 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.12.2023.

Суддя І. О. Гарбар