Рішення

від 27.09.2023 по справі 910/8318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2023Справа № 910/8318/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" (вул. Казимира Малевича 8, м. Київ,03038)

до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (вул.. Святослава Хороброго 11-а, м. Київ, 03151)

про стягнення 5 000 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Фоменко М.С., Русавський Р.С.

від відповідача: Ракоїд М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про стягнення 5 219 657,23 грн., а саме 5 000 000,00 грн. основного боргу, 57 945,21 грн. процентів річних та 161 712,02 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 2ВК-21 на розробку проектної документації на будівництво мостового переходу через р. Дніпро з підходами до автомобільної дороги загального користування державного значення Н-01 Київ-Знам`янка та Гора - Рогозів Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, Київська область від 23.06.2021 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8318/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.07.2023 року.

Судом встановлено, що через канцелярію суду 30.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №682/01С/02 від 27.06.2023 року з доказами направлення іншій стороні, відповідно до якого відповідач проти розміру наявної у нього кредиторської заборгованості у сумі 5 000 000,00 грн. за виконані позивачем проектні роботи не заперечує, проте посилається на відсутність відповідного фінансування видатків з державного бюджету України на здійснення оплати виконаних обсягів робіт, у зв`язку з чим виконання цього зобов`язання є неможливим. При цьому, зазначаючи про розірвання спірного Договору відповідач зазначає, що всі зобов`язання сторін за цим Договором є такими, що припинились, а тому правових підстав для виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті виконаних за Договором робіт немає. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

В свою чергу від представника позивача через канцелярію суду 18.07.2023 року надійшла відповідь на відзив № 14/07-2023/1 від 14.07.2023 року з доказами її направлення відповідачу, згідно з якою позивач зазначає, що грошове зобов`язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт на суму 5 000 000,00 грн. виникло до моменту розірвання Договору, а тому таке зобов`язання не можна вважати припиненим, а заборгованість у наведеному розмірі підлягає оплаті. Також позивач наголошує, що відсутність у відповідача бюджетного фінансування видатків на оплату виконаних підрядних робіт за Договором не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виконання свого грошового зобов`язання у сумі 5 000 000,00 грн. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Окрім того, через канцелярію суду 19.07.2023 року від представника позивача надійшла заява №14/07-2023/2 від 14.07.2023 року про збільшення розміру позовних вимог до суми 5 307 102, 94 грн., з яких: 5 000 000,00 грн. - основна заборгованість, 229 020,75 грн. - інфляційні втрати та 78 082,19 грн. - 3% річних.

Проте, в судовому засіданні 20.07.2023 року представник позивача просив заяву про збільшення позовних вважати відкликаною, у зв`язку із чим протокольною ухвалою від 20.07.2023 року дана заява судом залишена без розгляду.

В судовому засіданні 20.07.2023 року з метою підготовки та направлення позивачем заяви про зменшення позовних вимог та можливого врегулювання спору мирним шляхом і укладення мирової угоди судом оголошено протокольну перерву до 16.08.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 27.07.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н б/д з доказами направлення іншій стороні, за змістом яких відповідач посилається на зняття у кінці 2022 року з обліку в органах Державного казначейства України фінансового зобов`язання з оплати спірної заборгованості, а також на розірвання Договору №2ВК-2 від 23.06.2021 року за згодою сторін, що унеможливлює погашення відповідачем наявної кредиторської заборгованості у сумі 5 000 000,00 грн. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, через канцелярію суду 08.08.2023 року від представника позивача надійшла заява № 01/08-2023/2 від 01.08.2023 року про зменшення розміру позовних вимог з доказами її направлення іншій стороні, у якій позивач зазначає, що за результатами проведених перемовин з питання, що стало предметом судового спору, позивачем прийнято рішення про виключення з предмету позову вимоги про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 307 102, 94 грн., яка складається з 229 020,75 грн. - інфляційних втрат та 78 080,19 грн. - 3% річних., в той час як в частині стягнення основної суми заборгованості 5 000 000,00 грн. - позовні вимоги залишаються без змін.

Так, згідно з приписами пунктів 1, 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог); вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі статтею 163 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру цих вимог, що не є тотожним не підтриманню їх взагалі, оскільки такі дії свідчать про повну відмову від заявлених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши зміст заяви про зменшення позовних вимог, враховуючи той факт, що позивач розпорядився своїм процесуальним правом і фактично відмовився від позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, судом остання розцінена як заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Наразі, роз`яснені судом згідно ст. 191 ГПК України в судовому засіданні 16.08.2023 року наслідки відмови від позовних вимог відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України представнику позивача зрозумілі.

За результатами розгляду в судовому засіданні 16.08.2023 року судом прийнято відмову позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, закрито провадження у справі № 910/8318/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням остаточного предмету позову про стягнення 5 000 000,00 грн. основного боргу.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8318/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.09.2023 року.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 27.09.2023 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання з розгляду справи по суті 27.09.2023 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.09.2023 року підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.09.2023 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та, зокрема, не заперечував щодо обставин та зазначених позивачем фактів.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (попередня назва - Служба автомобільних доріг у Київській області) 22.03.2021 року в електронній системі публічних закупівель Рrozorro за посиланням в мережі Інтернет https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-03-22-011280-с розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-03-22-011280-с, предметом яких є придбання робіт з розробки проектної документації на будівництво мостового переходу через р. Дніпро з підходами до автомобільної дороги загального користування державного значення Н-01 Київ - Знам`янка та Гора - Рогозів Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, Київська область (ДК 021:2015:71322000-1 - послуги з інженерного проектування в галузі цивільного будівництва) очікуваною вартістю предмета закупівлі 97 000 000 UAH, в яких брало участь ТОВ «Міжнародний проектний інститут».

За наслідками проведеної процедури закупівлі ТОВ «Міжнародний проектний інститут» визнано переможцем відкритих торгів, що підтверджується протокольним рішенням (протоколом) № 7-10-21 уповноваженої особи Служби автомобільних доріг у Київській області від 03.06.2021 року та звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-03-22-011280-с від 23.06.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому 03.06.2021 року відповідачем в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з позивачем як переможцем процедури закупівель.

Судом встановлено, що 23.06.2021 року між Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний проектний інститут» (виконавець, підрядник за договором, позивач у справі) укладено Договір № 2ВК-21 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи з розробки проектної документації на будівництво мостового переходу через р. Дніпро з підходами до автомобільної дороги загального користування державного значення Н-01 Київ - Знам`янка та Гора - Рогозів Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, Київська область (ДК 021:2015: 71322000-1 - послуги з інженерного проектування в галузі цивільного будівництва), а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Розділами 1-12 Договору сторони погодили предмет договору, якість робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати, виконання робіт, права та обов`язки сторін, порядок залучення субпідрядників, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно пункту 11.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Окрім цього, Додатковою угодою №3 від 13.05.2022 року та Додатковою угодою №7 від 25.01.2023 року сторони продовжували строк дії вказаного Договору до 31.01.2023 року та до 31.12.2023 року відповідно.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками виконавця і замовника та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (частина 1 статті 888 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (частина 2 вказаної статті).

Відповідно до пункту 1.4 Договору технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що становлять предмет договору, обумовлені у затвердженому завданні на проектування (Додаток №1).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Підрядник виконує роботи у відповідності до завдання на проектування та діючих нормативних документів. В складі проектної документації необхідно передбачити: весь обсяг робіт по розробленню проектної документації; сучасні економічні технології, механізми та матеріали для виконання робіт.

У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до пункту 1.5 Договору термін здачі робіт визначається календарним планом робіт (Додаток №2).

Так, судом встановлено за матеріалами справи, що сторонами також було погоджено та підписано Додатки № 1-4 до зазначеного Договору, а саме: завдання на проектування, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни та зведений кошторисний розрахунок, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно пункту 5.1 Договору сторони визначити термін виконання робіт: початок - з дня підписання договору, закінчення - 30 квітня 2022 року.

Поряд з цим, Додатковою угодою №3 від 13.05.2022 року сторони продовжили термін виконання робіт: початок - з дня підписання договору, закінчення - по 31 січня 2023 року; Додатковою угодою №7 від 25.01.2023 року сторони продовжили термін виконання робіт: початок - з дня підписання договору, закінчення - по 31 грудня 2023 року.

За умовами пункту 5.2 Договору Підрядник складає та погоджує з Замовником поетапний календарний графік виконання робіт та проведення експертизи спеціалізованою експертною організацією, строк якої не перевищує загальний строк виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ч.ч. 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору визначена на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 3) із зведеним кошторисним розрахунком (Додаток № 4) і становить: 83 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ: 13 833 333,33 грн.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія погодженого сторонами Додатку № 3 до Договору - Протокол погодження договірної ціни, відповідно до якого загальна вартість робіт згідно Договору становить 83 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ: 13 833 333,33 грн., а також Зведений кошторис на розробку проектно-кошторисної документації на загальну суму 83 000 000,00 грн. з визначенням вартості кожної стадії проектування і переліку виконуваних робіт .

Пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що підрядник зобов`язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію.

В силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Порядок здавання і приймання робіт визначений пунктом 5.6 Договору.

Так, відповідно до пункту 5.6.1 Договору перелік складу проектної документації та погодження, які підлягають здачі Підрядником Замовнику на окремих етапах і по закінченні виконання роботи за цим Договором, визначається державними та відомчими нормами.

За умовами пункту 5.6.2 Договору завершена проектна документація передається Замовнику - по накладній в чотирьох примірниках(комплектах), оформлених відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 (зі змінами), ДБН В.2.3-4:2015, МВ 37641918-751:2016, затверджених Державним агентством автомобільних доріг України 31.03.2016 року на паперових носіях та в електронному вигляді (в програмних файлах).

Як визначено пунктом 5.6.3 Договору сторони погодили виконати креслення в спеціалізованому програмному комплексі останньої версії на момент складання проектної документації, кошторисної документації - в програмних комплексах, дозволених до використання Мінрегіону.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Замовник протягом 7 днів від дня одержання акту здачі-приймання робіт підписує його та перевіряє виконання і повертає Підряднику або надає мотивовану відповідь від прийняття робіт з переліком недоліків в письмовому вигляді. Якщо Замовник письмово не висунув мотивованих зауважень до проектної документації - вона вважається такою, що прийнята Замовником без зауважень і підлягає оплаті. Якщо при здаванні-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини Підрядника, Замовник не підписує акт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За приписами статті 891 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

За матеріалами справи судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості проектні роботи на загальну суму 8 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 350 000,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та виконавця актами здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт, а саме:

- акт здачі-приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт за договором №2ВК-21 на загальну суму 750 000,00грн., у тому числі ПДВ - 125 000,00 грн.;

- акт здачі-приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт за договором №2ВК-21 на загальну суму 2 350 000,00грн., у тому числі ПДВ - 391 666,67 грн.;

- акт від 27.12.2022 року здачі-приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт за договором №2ВК-21 на загальну суму 5 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 833 333,33грн. (короткий опис виконаних робіт: інженерно- геологічні вишукування - 441 843,20 грн.; економічні вишукування - 840 586,80 грн.; автомобільна дорога - 1 744 896,00 грн.; проект землеустрою - 1 972 674,00 грн.).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій актів здачі-приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання актів приймання останніх, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору у вказаній частині та на зазначену суму у розмірі 8 100 000,00 грн. з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню проектних робіт, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в актах здачі-приймання виконаних проектних, науково - проектних, та вишукувальних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.

Фактичне виконання позивачем робіт, їх прийняття відповідачем без жодних зауважень та сума, що підлягатиме обов`язковій оплаті за виконані етапи у розмірі 8 100 000,00 грн. додатково підтверджується розміщеним відповідачем в електронній системі публічних закупівель Prozorro звітом про виконання Договору про закупівлю UA-2021-03-22-011280-с від 14.03.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені договором підрядні роботи та здати їх відповідачу за актами здачі-приймання, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що розрахунки за роботи (етапи робіт) здійснюються в межах договірної ціни та виділених коштів на оплату робіт згідно з планом фінансування (по мірі надходження коштів з держбюджету та інших джерел фінансування на рахунок Замовника).

Підставою для здійснення розрахунків є підписані Сторонами Акти здачі- приймання виконаних Підрядником робіт (етапу робіт) та виконавчі кошториси із звітами виконаних робіт, які складаються Підрядником і подаються для підписання Замовнику. Замовник перевіряє реальність акту і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт або надає мотивовану відмову від підписання актів (пункт 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору Замовник здійснює платежі (по мірі надходження коштів з держбюджету та інших джерел фінансування на рахунок Замовника), після підписання Сторонами акту здачі- приймання виконаних робіт протягом 7 робочих днів.

Остаточний розрахунок в сумі 20% вартості Договору, за розроблену проектну документацію здійснюється після отримання позитивного висновку комплексної експертизи (пункт 4.4 Договору).

Пунктом 6.1.1 Договору також встановлено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (по актам здачі- приймання виконаних робіт, відповідно договірних цін (по мірі надходження коштів з держбюджету, коштів державної підтримки, кредитних коштів на рахунок Замовника) та в межах доведених асигнувань.

Поряд із цим, відповідно до Додаткової угоди № 4 від 16.08.2022 року сторони домовились:

- доповнити абз. 2 пункту 6.1.1 пункту 6.1 Розділу VI Договору наступним: «Бюджетні зобов`язання за Договором у 2022 році, на період дії воєнного стану в Україні, виникають з урахуванням вимог 39 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (зі змінами від 31.05.2022 року № 2290-ІХ)».

- доповнити абз. 2 пункту 4.1 Розділу IV Договору наступним: «Оплата виконаних робіт здійснюється з урахуванням вимог 39 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (зі змінами від 31.05.2022 року № 2290-ІХ)».

- доповнити абз. 3 пункту 4.1 Розділу IV Договору наступним: «При відтермінуванні оплат на умовах, визначених абз. 2 пункту 4.9 в обсязі фінансування, що визначено календарним планом виконання робіт (Додаток №2 до Договору), 3% річних та інфляційних витрат не нараховуються».

- доповнити Розділ IV Договору новим пунктом 4.2-1 такого змісту: «Акти здачі-приймання виконаних Підрядником робіт (етапу робіт) та виконавчі кошториси із звітами виконаних робіт підписані сторонами Договору відповідно до вимог 39 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (зі змінами від 31.05.2022 року № 2290-ІХ)» оплачуються Замовником відповідно до фактичних надходжень одержаних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно акту здачі-приймання виконаних робіт та звільняють Замовника від будь-якої відповідальності за відтермінування фактичної оплати за такими актами».

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати виконаних за Договором робіт матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акти здачі-приймання виконаних підрядником робіт (етапу робіт), які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.

Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що укладення між сторонами Договору № 2ВК-21 від 23.06.2021 року було спрямоване на виконання позивачем проектних робіт щодо Розробки проектної документації на будівництво мостового переходу через р. Дніпро з підходами до автомобільної дороги загального користування державного значення Н-01 Київ - Знам`янка та Гора - Рогозів Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, Київська область, відтак, виконаному позивачем обов`язку з виконання підрядних робіт за замовленням відповідача кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів здачі-приймання виконаних робіт в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт, результати яких було прийнято.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.3 Договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних позивачем проектних робіт протягом 7 робочих днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, тобто у строк до 05.01.2023 року (включно).

Так, судом встановлено за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, що на виконання умов Договору відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти у загальному розмірі 3 100 000,00 грн., а саме: платіжним дорученням №3111041 від 24.12.2021 року на суму 750 000,00 грн. (за розробку проектної документації актом №1 від 22.12.2021 року) та платіжним дорученням №111 від 30.12.2021 року на суму 2 350 000,00 грн. (за розробку проектної документації актом №2 від 29.12.2021 року).

Таким чином, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору, сплативши за виконані позивачем проектні роботи суму в розмірі 3 100 000,00 грн., при цьому залишок неоплачених замовником робіт, згідно змісту акту №3 від 27.12.2022 року здачі-приймання виконаних робіт, становить 5 000 000,00 грн.

Поряд з цим судом встановлено за матеріалами справи, що Державною аудиторською службою України (Держаудитслужба) у відповідності до ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі наказу від 13.08.2021 року №274 в період з 13.08.2021 року по 03.09.2021 року здійснено моніторинг процедури публічної закупівлі із розробки проектної документації на будівництво мостового переходу через р. Дніпро з підходами до автомобільної дороги загального користування державного значення Н-01 Київ - Знам`янка та Гора - Рогозів Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, Київська область (закупівля за номером ID: UA-2021-03-22- 011280-с), проведеною Службою автомобільних доріг у Київській області.

За результатами зазначеного моніторингу закупівлі UA-2021-03-22-011280-с Держаудитслужба склала висновок про результати моніторингу закупівлі від 03.09.2021 року № 883, де зафіксовано виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Зокрема, як вбачається зі змісту зазначеного висновку, за результатами аналізу питання відповідності вимог тендерної документації, розгляду тендерної пропозиції ТОВ «Міжнародний проектний інститут», своєчасності надання інформації та документів, вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено порушення частини 8 статті 12, абзаців 2 та 3 пункту 1 частини 1 статті 31 та частини 5 статті 8 вказаного Закону відповідно.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, відповідно до вимог статей 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідача було зобов`язано здійснити заходи щодо усунення порушень шляхом розірвання договору №2ВК-21 від 23.06.2021 року з дотриманням положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку.

Вважаючи, що зазначений вище висновок Держаудитслужби від 03.09.2021 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-03-22-011280-с є протиправним, Служба автомобільних доріг у Київській області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" про визнання протиправним та скасування висновку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 року у справі №640/26603/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано висновок Держаудитслужби від 03.09.2021 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-03-22-011280-с.

Проте, поставною Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №640/26603/21 (адміністративне провадження № К/990/24281/22) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №640/26603/21 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог висновку Держаудитслужби від 03.09.2021 року відповідачем 06.03.2023 року з метою усунення виявлених порушень засобами електронного зв`язку на адресу позивача було направлено повідомлення №206/09/211/13/07 про розірвання Договору з огляду на винесення Верховним Судом постанови від 02.03.2023 року у справі №640/26603/21.

В подальшому, на виконання постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №640/26603/21, між Службою автомобільних доріг у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний проектний інститут» 10.03.2023 року було укладено Додаткову угоду №8 до Договору №2ВК-21 від 23.06.2021 року про розірвання Договору.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Додаткової угоди №8 сторони дійшли згоди, що зобов`язання сторін за Договором припиняються з моменту підписання сторонами цієї Додаткової угоди. Сторони також погоджуються, що не мають претензій одна до іншої щодо виконаних та невиконаних зобов`язань.

Вказана Додаткова угода №8 від 10.03.2023 року підписана уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплена печатками сторін.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач після підписання відповідного акту здачі - приймання виконаних робіт від 27.12.2022 року та до моменту укладання Додаткової угоди №8 про розірвання Договору погашення наявної у нього заборгованості за Договором у сумі 5 000 000,00 грн. за виконані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень проектні роботи не здійснив, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 5 000 000,00 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору та у зв`язку з наявною у відповідача заборгованістю за Договором за виконані позивачем проекті роботи на суму 5 000 000,00 грн., які були прийняті відповідачем за актом здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2022 року, ТОВ «Міжнародний проектний інститут» звернувся до відповідача листом №0406/2 від 06.04.2023 року з вимогою про сплату заборгованості у сумі 5 000 000,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом №550/09 211 13/08 від 14.04.2023 року відмовив позивачу у її задоволенні з посиланням на фактичне розірвання Договору та водночас на неможливість виконання вказаного зобов`язання у зв`язку з відсутністю фінансування видатків на здійснення оплати виконаних обсягів робіт.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів згідно акту здачі-приймання виконаних проектних робіт від 27.12.2022 року за фактично виконані позивачем проектні роботи у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за наведеним Договором у розмірі 5 000 000,00 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним Договору № 2ВК-21 від 23.06.2021 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за виконані роботи за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт розірвання договору підряду за згодою сторін, припиняє правовідносини сторін на майбутнє, проте не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього договору, що виникли між сторонами до моменту його розірвання і не звільняє сторону (у даному випадку замовника) від відповідальності за невиконання нею свого договірного обов`язку, що виник до моменту розірвання договору (обов`язок замовника здійснити оплату за виконану частину роботи).

Судом встановлено, що на час направлення замовником повідомлення про розірвання договору та на момент підписання сторонами Додаткової угоди №8 від 10.03.2023 року про розірвання Договору частина робіт за Договором була виконана виконавцем, прийнята замовником, проте не оплачена останнім у повному обсязі. При цьому жодних претензій щодо їх обсягу або якості таких робіт замовником не заявлено.

Відтак, не зважаючи на розірвання сторонами спірного договору підряду, невиконані відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати підряднику за виконану частину роботи до розірвання цього договору, залишаються чинними, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний виконати взяті на себе фінансові зобов`язання в частині оплати вартості виконаних позивачем проектних робіт у сумі 5 000 000,00 грн.

Крім того, як встановлено судом за матеріалами справи, 31.12.2022 року між замовником та виконавцем було складено, підписано та скріплено печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 31.12.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до якого сторони підтвердили, що станом на 31.12.2022 року за відповідачем рахується заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний проектний інститут» за вказаним Договором у загальній сумі 5 000 000,00 грн.

Господарський суд відзначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу, позаяк акт звірки фактично є дією у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання замовником послуги боргу.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 року у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17.

Таким чином суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків за умови відсутності заперечень щодо повноважень осіб, якими він підписаний, зокрема, з боку відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи розцінюється як додаткова обставина, що підтверджує розмір заборгованості Служби автомобільних доріг у Київській області (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області) за Договором у загальній сумі 5 000 000,00 грн.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (Уповноважений орган управління). Джерелами фінансового забезпечення діяльності відповідача є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

В свою чергу, фінансування видатків на здійснення оплати виконаних обсягів робіт відповідачем здійснюється за затвердженим головним розпорядником коштів (Уповноваженим органом управління) планом фінансування.

Як стверджує відповідач, Акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за Договором від № 2ВК-21 в обсязі та на суму 5 000 000,00 грн. позивачем і відповідачем підписано 27.12.2022 року в межах лімітів фінансування, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання дорожнього господарства» від 15.07.2022 року № 803, за наявності відкритих бюджетних асигнувань. Зазначене фінансове зобов`язання зареєстровано в Державній казначейській службі України, як кредиторська заборгованість.

Проте, зазначене фінансове зобов`язання у кінці 2022 року знято з обліку в органах Держказначейства, що унеможливлює виконання зобов`язання, у т.ч. за наявності кредиторської заборгованості з оплати обсягів виконаних відповідачем проектних робіт у сумі 5 000 000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.

Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1.1 «Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі - Порядок № 309), цей Порядок розроблено на виконання статей 43,46,48, 51,112,116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.

Орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про міжнародні договори України», законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку

У відповідності до пункту 2.1 цього Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктами 2.2., 2.3 Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання (пункт 2.2). Органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру (пункт 2.3 Порядку №309).

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою «зареєстровано та взято на облік» (пункт 2.7 Порядку №309).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе згідно Договору зобов`язань та у відповідності до статті 48 Бюджетного кодексу України відповідачем на підставі пункту 4.1 Договору прийняті бюджетні зобов`язання щодо оплати обсягів виконаних робіт в межах сум 5 000 000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2022 року № 803 та відповідно до Довідок про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2022 рік, про що також зазначено у Додатковій угоді №5 від 16.08.2022 року до Договору.

Тобто, взяття відповідачем бюджетних фінансових зобов`язань на суму 5 000 000,00 грн., з урахуванням приписів частини 2 статті 48 Бюджетного кодексу України безперечно свідчить про наявність надходження коштів (фактичних надходжень) у спеціальному фонді бюджету для погашення кредиторської заборгованості за Договором перед позивачем, та про об`єктивну можливість виконання відповідачем своїх Договірних зобов`язань за Договором в частині оплати коштів у розмірі 5 000 000,00 грн.

Наведене свідчить про те, що відповідач, маючи можливість здійснити погашення боргу з моменту підписання акту здачі-приймання 27.12.2021 року та до кінця 2022 року за наявності відповідного бюджетного фінансування та відкритих бюджетних асигнувань, безпідставно та необґрунтовано ухилився від виконання умов Договору в частині оплати 5 000 000,00 грн. за виконані та отримані роботи до дати розірвання Договору.

Згідно з пунктами 2.14, 2.15 Порядку №309 не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов`язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов`язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів.

У міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов`язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів.

Таким чином, у відповідності до положень пунктів 2.14, 2.15 Порядку №309 бюджетне фінансове зобов`язання в сумі 5 000 000,00 грн., яке залишилося не оплаченим на кінець 2022 року, не підлягало зняттю з обліку в органах Державного казначейства, а повинне відображатися в обліку у поточному бюджетному періоді за 2023 рік на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів.

Разом з цим суд звертає увагу, що частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання та відповідальності за його порушення.

Тобто, з наведеного випливає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином, навіть враховуючи наявність передбачення сторонами в договорі відповідної умови.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 року по справі №904/6252/17, від 28.01.2019 року у справі №917/611/18.

Суд зауважує, що спірні відносини, які склались між сторонами на підставі договору на розробку проектної документації є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов`язання сторін за договором.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області відповідно до Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-118 від 31.03.2023 року, є юридичною особою, яка має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, є одержувачем бюджетних коштів та коштів місцевих бюджетів тощо, які надходять на рахунки служби для фінансування мети, предмету діяльності та функції служби.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Відтак, не оплата відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність фінансування видатків на здійснення оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем обсягів проектних робіт, оскільки дані обставини не звільняють останнього від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Також судом не враховуються пункт додаткової угоди № 8 від 10.03.2023 року про розірвання Договору в частині відсутності невиконаних зобов`язань та претензій, як такий що не відповідає дійсним обставинам та враховуючи той факт, що наявна заборгованість в сумі 5 000 000,00 грн. виникла на час дії Договору та до моменту укладення сторонами вказаної додаткової угоди про його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 000 000,00 грн. основного боргу за виконані за вказаним Договором роботи підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Враховуючи те, що відповідачем була подана заява від 01.08.2023 року про зменшення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 307 102,94 грн., яка розцінена судом як заява про відмову від частини позовних вимог, і така відмова була прийнята судом, відповідно до частини 1 статті 129 та частини 3 статті 130 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо яких відповідачем не було подано заяву про відмову від позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (вул. Святослава Хороброго 11-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 26345736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний проектний інститут" (вул. Казимира Малевича 8, м. Київ,03038, код ЄДРПОУ 47203169) 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп. основного боргу та 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 грудня 2023 року

Суддя А.М. Селівон