Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/14591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/14591/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 2 292 697,59 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» про визнання недійсним договору факторингу

Представники сторін у судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.09.2023 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" (далі позивач) було сформовано позовну заяву до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (далі відповідач) про стягнення 2 292 697,59 грн та була передана 18.09.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) у результаті проведення процедури закупівлі в електронній системі закупівель Прозоро (UA-2020-04-16-002128-c) укладено договір поставки товарів № 291(3)20УК (зареєстровано Покупцем за № 53-121-01-20-09600 від 31.07.2020 (далі-Договір поставки).

04.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав засоби дезактивації у місці призначення - вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.), що підтверджено видатковою накладною від 04.09.2020 № 0000004.

Разом з тим як вказує позивач, відповідачем не сплачено вартість отриманого товару.

31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 36-Ф (далі-Договір факторингу).

02.08.2023 Загальними зборами учасників ТОВ «ФК «Морган Кепітал» прийнято рішення (протокол № 156) про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс».

З огляду на вищевикладене позивач вказує, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 2 292 697,59 грн з яких: 1 520 160,40 грн - основний борг, 122 820,63 грн -3% річних та 649 716,55 грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.10.2023.

06.10.2023 в системі «Електронний суд» Державним підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" будо сформовано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачем не виконано умови п. 4.4 договору, реєстрація податкової накладної була зупинена та у даний час значиться заблокованою, а тому відповідач правомірно скористався правом притримання сплати грошових коштів. Також зазначає, що відповідно до п. 11.6 договору всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмовою згодою сторін, проте він категорично заперечував проти відступлення прав вимоги за договірними відносинами та вважає договір факторингу недійсним. Просив звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

06.10.2023 в системі «Електронний суд» Державним підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" будо сформовано зустрічну позовну заяву відповідно до якої останній просить суд визнати недійсним договір факторингу № 36-Ф від 31.07.2023, укладений між ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» код ЄДРПОУ 32851160 та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» код ЄДРПОУ 40008320 та всі додатки до нього.

Зустрічні позовні вимоги зокрема обґрунтовані тим, що покупець по договору № 291(3)20УК від 31.07.2020 (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС») не надавав згоди на передачу будь-якій третій особі прав грошової вимоги за вказаним договором, сторони не погоджували вказаний правочин, а відтак відповідач за первісним позовом просить суд визнати недійсним договір факторингу № 36-Ф від 31.07.2023 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал».

Ухвалою суду від 10.10.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано відповідачу за первісним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від відповідача за первісним позовом надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

12.10.2023 в системі «Електронний суд» позивачем сформована відповідь на відзив, в якій позивач зазначав, що притримання стосується виключно частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, проте стягнення частини ціни договору в розмірі 304 032,08 грн, що відповідає вартості товару у розмірі суми ПДВ, не увійшло до заявлених вимог позивача та не є предметом доказування по цій справі. Позивачем до позовної заяви додано докази повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги факуторові з вимогою виконання боржником своїх зобов`язань перед фактором з урахуванням інфляційних та 3% річних, що отримана боржником та не виконаним ним. Вказує, що будь-яке зменшення заявлених позивачем компенсацій (інфляційних та 3% річних) є непропорційним та таким, що порушує межі дискреційних повноважень суду.

16.10.2023 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначав, що зобовязання ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС оплатити ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» товар, постановлений по договору №291(3)20УК/53-121-01-20-09600 від 31.07.2020 нерозривно пов`язаний з особою кредитора, який став переможцем процедури публічних закупівель, а тому права кредитора не можуть бути передані іншій особі.

24.10.2023 в системі «Електронний суд» позивач подав відзив на зустрічний позов про недійсність правочину, в якому просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що мав право укладати договір факторингу, а аргументи відповідача про необхідність отримання його згоди на дану факторингову операцію, як умови дійсності договору факторингу, є безпідставними і необґрунтованими. Зобовязання, які виникли за договором поставки, укладеним за наслідками публічних закупівель, не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора, оскільки договір факторингу не спрямований на заміну постачальника (після фактичного виконання поставки), як зобов`язаної сторони за договором поставки продукції, та зміну будь-яких істотних умов такого договору, що могло би суперечити цілям та меті Закону України «Про публічні закупівлі».

24.10.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.11.2023.

Ухвалою суду від 25.10.2023 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" про визнання недійсним договору факторингу, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 2 292 697,59 грн та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/14591/23. Повідомлено сторони, що судове засідання відбудеться 07.11.23 о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 відкладено підготовче засідання на 23.11.23 о 10:30 год.

22.11.2023 в системі «Електронний суд» представником позивача (за первісним позовом) сформовано клопотання про долучення доказів. Відповідно до останнього представник зазначив, що після пред`явлення позову, 01.11.2023 Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» прийнято рішення (протокол № 179), зокрема, про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс», а також зміну місця знаходження Товариства з: Україна, 04176, місто Київ, вул. Набережно-Рибальська, 3, прим. 139, на: Україна, 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, прим. 757 А.

У підтвердження вищевикладеного представником було долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У судове засідання 23.11.2023 представники сторін прибули, надали свої пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2023.

11.12.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідача (за первісним позовом) сформовано клопотання про повернення справи в підготовче провадження та відкладення розгляду справи.

Клопотання про повернення справи в підготовче провадження обґрунтоване тим, що відповідачем (за зустрічним позовом) не подавався відзив на зустрічну позовну заяву, а документ який був сформований представником відповідача (за зустрічним позовом) 23.10.2023 не має відношення до зустрічної позовної заяви.

Стосовно вказаного клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

За приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України одним з завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями "proprio motu", щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі статтею 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Приписами частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 ч. 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема: учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем (за зустрічним позовом) сформовано в системі «Електронний суд» відзив на зустрічну позовну заяву та останній доставлено позивачу за зустрічним позовом 23.10.2023, що підтверджується квитанцією про доставку №273942.

Клопотання представника позивача (за зустрічним позовом) зводиться до того, що останній вважаючи, що сформований в системі «Електронний суд» відзив на зустрічну позовну заяву немає відношення до зустрічної позовної заяви та як наслідок представник не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

Станом на 12.12.2023 судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

При цьому, суд враховує, що позивач (за зустрічним позовом) ініціював розгляд зустрічної позовної заяви. Позивач (за зустрічним позовом) мав проявляти належну зацікавленість щодо розгляду справи, відкритої судом за його ініціативою.

Позивач (за зустрічним позовом) не був обмежений у можливості реалізації процесуальних прав, зокрема, наданих йому статтею 46 ГПК України, на відповідній стадії судового процесу, а саме у підготовчому провадженні.

Суд не вбачає існування жодних обставин, які би перешкоджали представнику позивача (за зустрічним позовом) подати відповідь на зустрічну позовну заяву у строки встановлені в ухвалі суду від 25.10.2023.

Приписами статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії»). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).

Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Такими нормами, у даному разі, є норми чинного Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, врегульовано права та обов`язків учасників справи та порядок реалізації ними таких прав.

Зважаючи на те, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для справедливого та неупередженого вирішення даного спору, а судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про повернення справи в підготовче провадження є таким, що суперечить принципу правової визначеності, а тому не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходить із того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення до підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті. Також суд виходить із основних засад (принципів) господарського судочинства та зауважує, що несвоєчасна реалізація стороною своїх прав на вчинення процесуальних дій у строки визначені судом не є підставою для повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, оскільки це суперечить принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Відповідачем (за первісним позовом) не зазначено наявності поважних причин, у зв`язку з якими він не зміг подати заяви та клопотання в підготовчому провадженні, а тому його доводи є необґрунтованими.

Суд не вважає наведені відповідачем (за первісним позовом) причини поважними, а обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про повернення до стадії підготовчого провадження.

Стосовно клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідач (за первісним позовом) не обмежений у виборі представника для участі в судовому засіданні, а також з огляду на те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась і нез`явлення представника відповідача (за первісним позовом) не перешкоджає вирішенню спору в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У судове засідання 12.12.2023 представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 12.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко- технологічних проблем», (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) у результаті проведення процедури закупівлі в електронній системі закупівель Прозоро (ІІА-2020-04-16-002128-с) укладено договір поставки товарів № 291(3)20УК (зареєстровано Покупцем за № 53-121-01-20-09600 від 31,07.2020 (далі - договір поставки), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити товари, а саме: засіб синтетичний мийний порошкоподібний «Орхідея» у кількості 2055 кг, засіб для дезактивації рук порошкоподібний марки «ЩИТ-Р» у кількості 612 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-К» у кількості 587 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-П» у кількості 1159 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-В» у кількості 2359 кг (далі - Товар або Засоби дезактивації), загальною ціною 1 824 192,48 грн, у тому числі ПДВ 304 032,80 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору та Додаткової угоди № 1 від 20.07.2020 до нього, Сторони погодили, що Товар має бути поставлений у серпні-жовтні 2020 року.

Умовами п. 3.1. Договору визначено, що ціна договору складає 1 520 160,40 грн, крім того ПДВ 20% - 304 032,08 грн, а разом - 1 824 192,48 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 120-ти календарних днів з моменту його поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл. (п. 4.1 договору).

За приписами м. 4.2 поставка товару відбувається у строк, зазначений в пункті 1.3 договору (п. 4.2 договору).

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна - 3 примірника, сертифікат якості, або сертифікат відповідності, або паспорт підприємства-виробника; рахунок-фактура; висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Також постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, на електронну адресу покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За умовами п. 11.6 договору всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки з письмовою згодою сторін.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (п. 12.1 договору).

04.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав без зауважень засоби дезактивації у місці призначення - вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.), що підтверджено видатковою накладною від 04.09.2020 № 0000004. Відмітку прі отримання у видатковій накладній виконала працівник вантажоодержувача Пфафенрод Г.А.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Покупець мав сплатити за поставлений йому товар не пізніше 04.01.2021, проте станом на 11.09.2023 не виконав свої зобов`язання з оплати ціни договору.

Водночас, податкова накладна з ПДВ на суму 304 032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № РН-0000004, не була надана Покупцю, оскільки її реєстрація у Єдиному реєстрі податкових, накладних була зупинена, а у даний час значиться заблокованою.

Листом від 16.02.2022 № 07-105/3976 заступник генерального директора із забезпечення виробництва ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» Володимир Маткін підтвердив факт виконання Договору поставки зі сторони ТОВ «Інститут хіміко- технологічних проблем» з поставки товарів на суму 1 824 192,48 грн згідно з видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020. При цьому зауважив, що відповідно до інформації, отриманої з електронного кабінету платника податків, станом на 11.01.2022 податкова накладна заблокована державною податковою службою відповідно до норм ПКУ. Повідомив, що Покупцем отримано інформацію з електронного кабінету платника податків про блокування державною податковою службою станом на 11.01.2022 податкової накладної з ПДВ на суму 304032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № 0000004. Наголосив, що згідно умов договору ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати їй ЄРПН з дотриманням вимог чинного законодавства, що дозволить мінімізувати вплив положень Постанови КМУ від 11.12.2019 №1 165 на відносини Сторін та унеможливить втрату Покупцем права на податковий кредит по операціям придбання товарів. Просив надати письмово інформацію про проведену роботу щодо розблокування податкової накладної.

Матеріали справи містять претензію ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» від 25.10.2022 р. № 3/291 (3)20УК, направлену на адресу відповідача за первісним позовом та отриману ним 31.10.2022 згідно рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій останній зазначав, що станом на 25.10.2022 заборгованість складає 1 824 192,48 грн, у т. ч. ПДВ, та просив забезпечити оплату поставленої продукції у найкоротші терміни.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 36-Ф (далі - Договір факторингу), згідно з п. 1 якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права грошової вимоги за Договором поставки товару № 291(3)20УК від 14.07.2020 року до боржника ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та Додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 року до нього (процедура закупівлі в електронній системі закупівель № UА-2020-04-16-002128-е). Заборгованість за Основним договором підтверджена видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020 на суму 1 824 192,48 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 304 032,08 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору у момент набрання цим Договором чинності. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до Фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідні права вимоги за основним та акцесорними зобов`язаннями, а також зобов`язаннями у зв`язку з їх невиконанням та неналежним виконанням. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора або Клієнта або підписання будь-яких документів.

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі 550 000,00 грн без ПДВ шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» до 04.09.2023.

Клієнт повідомляє, а фактор повною мірою усвідомлює, що на момент укладення цього договору податкова накладна з податку на додану вартість за поставкою, згідно з Основним договором, значиться заблокованою в особистому кабінеті платника податків (Клієнта) у Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 договору факторингу).

Згідно з актом приймання-передачі Документації до Договору факторингу № 36-Ф від 31.07.2023 ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» прийняв наступну документацію: Договір поставки товару №291(3)20УК від 14.07.2020 року між ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» та ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», з усіма додатками та додатковими угодами та змінами до нього; видаткову накладну № РН-0000004 від 04.09.2020, ділову переписку та документи проведеної претензійно-позовної роботи щодо виконання умов зазначеного договору поставки, у тому числі докази направлення та отримання відповідної кореспонденції.

Актом приймання-передачі права вимоги від 31.07.2023 ТОВ «Інститут хіміко- технологічних проблем» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» прийняв на виконання Договору Факторингу № 36-Ф від 31.07.2023 р. права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором. Цим же актом Сторони підтвердили, що відступлення Прав Вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акту приймання-передачі, як передбачено Договором.

02.08.2023 Загальними зборами учасників ТОВ «ФК «Морган кепітал» прийнято рішення (протокол № 156) про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс», а 04.08.2023 до ЄДРЮОФОП занесено відповідний запис.

Згідно платіжної інструкції №4625 від 24.08.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» перерахував ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» 550 000,00 грн. Призначення платежу: фінансування згідно договору факторингу від 31.07.2023 №36-Ф, без ПДВ.

Листом від 06.09.2023 № 36-ф/1 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було повідомлене про відступлення 31.07.2023 права грошової вимоги до нього за Договором поставки товару № 291(3)20УК від 14.07.2020 та Додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 на користь нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс». Цим же листом до ДП НАЕК «Енергоатом» висунуто вимогу про невідкладне виконання грошового зобов`язання на користь Нового кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

08.09.2023 ДП НАЕК «Енергоатом» отримало повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» від 06.09.2023 № 36- ф/1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.

Матеріали справи містять заперечення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» на повідомлення про відступлення права вимоги №21-5937/28-вих від 02.10.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Оболонь інвест плюс» підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» посилалося на те, що він не надавав згоди на передачу будь-якій третій особі прав грошової вимоги за вказаним договором, сторони не погоджували вказаний правочин, а також на те, що постановлений по договору №291(3)20УК/53-121-01-20-09600 від 31.07.2020 нерозривно пов`язаний з особою кредитора, який став переможцем процедури публічних закупівель, а тому права кредитора не можуть бути передані іншій особі, а тому просив визнати недійсним договір факторингу

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач за зустрічним позовом не є стороною оспорюваного договору факторингу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Суд зауважує також, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено уточнювальний правовий висновок про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач у зустрічному позові зазначає, що відповідно до п. 11.6 договору №291(З)20УК від 14.07.2020 всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмовою згодою сторін. ДП «НАЕК «Енергоатом» не надавав ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» своєї згоди на передачу прав і обов`язків третім особам за договором факторингу №36-Ф від 31.07.2023. Крім того, статтею 350 Господарського кодексу України визначено, що фактором може бути лише банк.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що договір №291(З)20УК від 14.07.2020 укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

Перелік зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, є невичерпним, тобто в кожному разі треба аналізувати зв`язок прав кредитора у зобов`язанні з його особою.

Позивач зазначає, що зобов`язання ДП «НАЕК «Енергоатом» сплатити ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» за товар, поставлений по договору №291(З)20УК від 14.07.2020, нерозривно пов`язаний з особою кредитора, який став переможцем процедури публічних закупівель. Отже, права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов`язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов`язання (його цільовим виконанням, нормативним регулюванням) та особою кредитора. Таким чином, враховуючи вище викладене, заміна сторони у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №291(З)20УК від 14.07.2020, суперечить Закону України «Про публічні закупівлі» в цілому, оскільки договір про закупівлю укладається та виконується лише з переможцем конкурсу.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

У разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями ст. 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 350 Господарського кодексу України передбачено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Таким чином, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 08.07.2020 у справі № 910/13840/18.

Частиною 1 ст. 1086 ЦК України передбачено, що у разі порушення клієнтом своїх обов`язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Суд констатує, що таке правило поширюється лише на договірні відносини і не застосовується, якщо відповідна заборонена (обмеження) передбачена у нормі закону.

Так, у ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як встановлено судом, 04.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав без зауважень засоби дезактивації у місці призначення - вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.), що підтверджено видатковою накладною від 04.09.2020 № 0000004. Відмітку прі отримання у видатковій накладній виконала працівник вантажоодержувача Пфафенрод Г.А.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Отже, правовим наслідком укладання спірного договору факторингу є перехід права вимоги оплати за поставлену продукцію, який не трансформується у правочин щодо внесення змін до договору №291(З)20УК від 14.07.2020, оскільки фактично не спрямований на заміну постачальника, як зобов`язаної сторони за договором поставки продукції.

Спірним договором факторингу не змінено обсягів прав і обов`язків сторін за договором поставки, розмір заборгованості залишився незмінним.

Водночас оспорюваним договором факторингу чітко встановлено обсяг зобов`язань, які переходять до нового кредитора.

Судом установлено, що новим кредитором було повідомлено позивача за зустрічним позовом про укладений оспорюваний договір факторингу та про зміну кредитора.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» з 11.04.2017 має діючу ліцензію на надання послуг з факторингу.

Зобов`язання, які виникли за договором поставки (укладеного за наслідками публічних закупівель) не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора, оскільки, як зазначалося вище, оспорюваний договір факторингу не спрямований на заміну постачальника, як зобов`язаної сторони за договором поставки продукції.

Оспорюваним договором факторингу фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал») прийняв право грошової вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли відповідно до договору поставки за конкретними документами: Договір поставки товару №291(3)20УК від 14.07.2020 року між ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» та ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», з усіма додатками та додатковими угодами та змінами до нього; видаткову накладну № РН-0000004 від 04.09.2020, ділову переписку та документи проведеної претензійно-позовної роботи щодо виконання умов зазначеного договору поставки, у тому числі докази направлення та отримання відповідної кореспонденції.

Позивачем не було доведено суду наявності свого порушеного права, як заінтересованої особи, щодо оспорюваного договору факторингу, як і належно не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав позивача.

З огляду на викладене, доводи позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що оспорюваний договір факторингу суперечить ст. 516 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі № 904/8630/21.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог позивача, з огляду на відсутність порушеного права позивача спірним договором факторингу та відповідністю зазначеної угоди нормам чинного законодавства.

02.08.2023 Загальними зборами учасників ТОВ «ФК «Морган кепітал» прийнято рішення (протокол № 156) про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс», а 04.08.2023 до ЄДРЮОФОП занесено відповідний запис.

01.11.2023 Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» прийнято рішення (протокол № 179), зокрема, про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс».

Таким чином, до позивача за первісним позовом згідно з договором факторингу №36-Ф від 31.07.2023 перейшло право грошової вимоги до відповідача за грошовими зобов`язаннями, які виникли відповідно до договору поставки товару № 291(3)20УК від 14.07.2020 року та додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 року до нього (процедура закупівлі в електронній системі закупівель № UА-2020-04-16-002128-е) за видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020 на суму 1 824 192,48 грн.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу поставлено за договором № 291(3)20УК від 14.07.2020 року та додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 року за видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020 товар на суму 1 824 192,48 грн.

Водночас, податкова накладна з ПДВ на суму 304 032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № РН-0000004, не була надана Покупцю, оскільки її реєстрація у Єдиному реєстрі податкових, накладних була зупинена, а у даний час значиться заблокованою.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №12-52гс19, обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 520 160,40 грн, тобто без урахування суми 304 032,08 грн, що відповідає частині вартості товару у розмірі суми ПДВ.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 1 520 160,40 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 649 716,55 грн. за період з січня 2021 року по липень 2023 року та три проценти річних у розмірі 122 820,63 грн. за період з 05.01.2021 по 14.09.2023, розраховані на суму боргу у розмірі 1 520 160,40 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 122 820,63 грн. 3 % річних та 649 716,55 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України і звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В свою чергу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Отже, як зазначалося вище, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

З огляду на вказане позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у справі № 910/15411/21.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом, тобто на ДП «НАЕК «Енергоатом».

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 2 292 697,59 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 56, прим. 757 А, код ЄДРПОУ 40008320) суму основної заборгованості у розмірі 1 520 160 (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч сто шістдесят) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 122 820 (сто двадцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 649 716 (шістсот сорок дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 27 512 (двадцять сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн 37 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» про визнання недійсним договору факторингу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ