Рішення
від 28.11.2023 по справі 913/213/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м.Харків Справа № 913/213/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи № 913/213/23 за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації (просп. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405)

до Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (просп. Перемоги, буд. 60, смт Троїцьке, Сватівського району Луганської області, 92100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (місцезнаходження: вул. Руставелі Шота, будинок 9а, м. Київ, 01601),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (місцезнаходження: вул. Сахарова Академіка, будинок 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» (місцезнаходження: вул. Магістральна, будинок 2, смт. Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200)

про витребування земельної ділянки

Секретар судового засідання Богуславська Є. В.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: Клейн Л.В. - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, що діє на підставі службового посвідчення № 072868 від 01.03.2023 року;

від позивача в режимі відеоконференції: Краснякова А. В. - завідувач сектору правового забезпечення Департаменту комунальної власності, земельних, майнових відносин, екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, довіреність № 19 від 21.02.2023;

від відповідача в режимі відеоконференції: Сутковий А. М. - адвокат, ордер серії АН № 1210857 від 17.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4971 від 31.01.20218;

від третіх осіб: представники не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації до Троїцької селищної ради, повноваження якої виконує тимчасовий орган - Троїцька селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Троїцької селищної ради земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696065644254), яка розташована в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 Державному підприємству «Білокуракинське лісомисливське господарство» передано для залісення земельну ділянку площею 163,3 га, розташовану в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка.

Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», згідно якого спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га, включено до кварталу №38 виділ № 3 Троїцького лісництва Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство».

Згідно з інформацією Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект», наданою у листі № 760 від 14.12.2021, Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство», згідно положень чинного станом на 2010 рік законодавства, погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області та затверджено Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та введено в дію з 2010 року.

На виконання наказу Держгеокадастру України № 45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, на території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 833-р від 05.08.2015». Спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 21,9 га, присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094. Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

14.11.2018 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (реєстраційний номер 1696065644254, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44088344 від 16.11.2018).

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1737-сг від 22.12.2018 передано із державної у комунальну власність за актом приймання-передачі Троїцькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Троїцької селищної ради 147 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 2059,4355 га згідно з додатком.

Відповідно до п. 27 Додатку до вказаного акта приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 21,9 га сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094, яка була раніше перебувала у постійному користуванні у відповідних підприємства, установ, організацій, передано у комунальну власність Троїцької селищної ради, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023 вищевказана земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Троїцької селищної ради.

Як зазначає прокурор, передача зазначеної земельної ділянки в комунальну власність Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади відбулася з порушенням норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки - Держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації на її передачу, оскільки на момент проведення інвентаризації частина земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094, а саме 21,8383 га, перебувала в постійному користуванні Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство». Хоча Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме: «Проектом організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» та в силу приписів п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації земель та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення) є документом, що підтверджує право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

При цьому, за інформацією Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання № 162 від 26.04.2023 та доданою схемою перетину, земельна ділянка з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 має частковий перетин із землями державного лісового фонду Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» Троїцького лісництва, квартал 38 виділ 3, орієнтовна площа перетину становить 21,8383 га.

У той же час, Луганська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, як власник земельної ділянки, не повідомлялась та не погоджувала передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 у комунальну власність Троїцької селищної ради, яка відноситься до земель лісового фонду (землі лісогосподарського призначення).

Таким чином, прокурор вважає, що рішенням неуповноважених органів фактично сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 загальною площею 21,9 га, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення, тим самим Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське угіддя та в подальшому зареєстровано право власності на неї.

Прокурор зауважує, що перебування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 у чужому незаконному володінні Троїцької селищної ради створює умови для подальшого незаконного розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Оскільки власником земель лісогосподарського призначення - Луганською обласною державною адміністрацією - обласною військовою адміністрацією не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, остання вибула з володіння власника поза його волею, що є підставою для звернення заступника керівника Луганської обласної прокуратури з позовом про витребування земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.06.2023 підтверджено підстави представництва заступником керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації за заявленими позовними вимогами. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.07.2023 о 14 год. 30 хв.

19.07.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А. М. надійшло клопотання без номеру від 18.07.2023 про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов та проведення підготовчого засідання, призначеного на 19.07.2023 о 14 год 30 хв, без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.07.2023 замінено сторону (відповідача) у справі №913/233/22 - Троїцьку селищну раду, її правонаступником - Троїцькою селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області. Клопотання заступника керівника Луганської обласної прокуратури № 15/1-176вих-23 від 30.06.2023 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України". Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство". Повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 15.08.2023 о 14 год. 20 хв.

01.08.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від заступника керівника Луганської обласної прокуратури за супровідним листом №15/1-211вих-23 від 01.08.2023, підписаним кваліфікованим електронним підписом, надійшли докази направлення третій особі - Державному підприємству "Білокуракинське лісомисливське господарство" копії позовної заяви з доданими до неї документами на електронну пошту - belokleslmg@ukr.net.

15.08.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації надійшла заява без номеру від 14.08.2023 про розгляд справи без участі представника позивача, яка підписана кваліфікованим електронним підписом.

У судовому засіданні 15.08.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 20.09.2023 о 10 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

19.09.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника відповідача - адвоката Суткового А. М. надійшов відзив на позов без номеру від 18.09.2023, підписаний кваліфікованим електронним підписом, в якому проти заявлених вимог заперечено, оскільки станом на 12.07.2006, за встановленою Лісовим кодексом України та Земельним кодексом України процедурою, передання земельних ділянок в постійне користування повинно було відбуватися виключно за проектом відведення земельної ділянки, про надання згоди на розроблення якого спочатку приймалося перше рішення місцевої районної адміністрації, потім відбувалося розроблення та погодження проекту відведення перш за все з органом по земельних ресурсах та іншими державними органами, проходження процедури державної експертизи землевпорядної документації і, лише після цих дій, районною державною адміністрацією приймалося друге рішення про передачу земельної ділянки.

Розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 є лише першим рішенням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки та не є рішенням про передачу в постійне користування Державному підприємству "Білокуракинське лісомисливське господарство" земельної ділянки.

Отже, 12.07.2006 не відбулося ані отримання Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство" документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, ані державної реєстрації права на цю земельну ділянку.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення по спрощеній процедурі на підставі п. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України є необґрунтованим, оскільки розпорядження № 477 прийнято 12.07.2006, земельна ділянка, в свою чергу була сформована - 14.11.2018.

Наведений у п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України порядок підтвердження права постійного користування земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування розповсюджуються виключно на землі, що були надані до цього моменту часу - 29.03.2006. Якщо ж не буде доведено факту, що відповідні землі було передано до 29.03.2006, діє загальний порядок підтвердження права постійного користування - за допомогою державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками.

Також представником відповідача зазначено, що відповідно до «Проекту організації та розвитку лісного господарства Старобільського держлісгоспу Луганського державного лісогосподарського об`єднання «Луганськліс» Міністерства лісового господарства України Харків-1994р.», а саме карти-схеми поділу території Старобільського держлісгоспу по лісництвах, вбачається, що найближча до села Ільїнка лісова земельна ділянка, станом на 1994 рік, знаходилася на південному заході від цього населеного пункту.

У відповідності ж до даних ресурсу https://kadastr.live/, земельна ділянка кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 розташована на північному заході від села Ільїнка.

У зв`язку з чим представник відповідача приходить до висновку, що територія, на якій згодом була сформована земельна ділянка кадастровий номер 4425483000:04:001:0094, станом на 1994 рік не перебувала в користуванні у Старобільського держлісгоспу (зі складу якого пізніше було виділено ДП «Білокуракинське ЛМГ»), тобто, не є раніше наданою землею та право користування нею не може посвідчуватися планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування-2010 року.

Відповідно до Проекту 1994 року в користуванні Старобільського держлісгоспу на території Троїцького району, станом на 1994 рік, перебувало 5278 га.

При цьому, у відповідності до Плану лісонасаджень Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» Луганської області (лісовпорядкування 2007 року), загальна площа лісонасаджень складає 7232 га, що в 1,5 рази більше ніж у 1994 році.

Крім того, з Плану лісонасаджень Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» Луганської області (лісовпорядкування 2007 року) вбачається, що вже не лише територія на південний схід від села Іллінка позначена як лісова ділянка, а й та, що знаходиться на північному сході від цього населеного пункту.

Що стосується планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, то вони повинні бути обов`язково погоджені та затверджені. Однак, як зазначає представник відповідача, жоден наданий прокурором на підтвердження своїх доводів у справі документ, крім Розпорядження Голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006, включаючи копії Протоколу засідання лісовпорядної комісії Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з розгляду проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» від 2010 року, Плану лісонасаджень Троїцького лісництва Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» Луганської області Лісовпорядкування 2007 року, Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» Луганського управління лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства, Схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером та будь-які інші надані прокурором суду документи, не містять у собі відомостей щодо їх складання до 29.03.2006, що робить ці документи неналежними та недопустимими доказами для підтвердження факту наявності права постійного користування на земельну ділянку в умовах відсутності державного акту на підтвердження цього факту.

Таким чином, передача земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 площею 21,9000 га з державної у комунальну власність відбулася у повній відповідності до чинного законодавства України.

Дані обставини підтверджуються відповідними відомостями Державного земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав, та спростовують твердження заявника.

Тому твердження заявника про те, що земельна ділянка або її частина перебувала в постійному користуванні Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», є безпідставними, у зв`язку з чим, представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи складає фіксований гонорар 30000 грн 00 коп, а також компенсація відряджень до суду для участі у судових засіданнях.

Також, у відзиві представником відповідача у відповідності до ст. 90 ГПК України поставлені запитання учасникам справи та заявлені клопотання про витребування доказів.

19.09.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника позивача - Краснякової А. В. надійшли пояснення без номеру від 18.09.2023 підписані кваліфікованим електронним підписом.

Представник позивача зазначає, що з матеріалів, наданих до позовної заяви вбачається, що ДП «Білокуракинське ЛМГ» надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, без здійснення всього комплексу дій передбачених земельним законодавством за відсутності погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення, прийнятого за результатами розгляду наданих матеріалів, лісогосподарське підприємство не може набути право постійного користування земельною ділянкою.

Рішення уповноваженого органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про надання чи відмову в наданні земельної ділянки у постійне користування не прийняте, індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її розмір, призначення та місце розташування відсутні, оскільки не розроблена документація із землеустрою, а отже здійснення заходів зі створення лісових культур, як зазначено у позові, неможливе.

Відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», у розділі 1.2 «Організація територій. Обсяги і характер виконаних лісовпорядних робіт», зазначено, що з 1997 по 2007 роки Білокуракинським лісомисливським господарством прийнято земельні ділянки на підставі рішень сільських, районних та обласних Рад та в 2006 році лісомисливським господарством розпочата робота по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки. На час проведення лісовпорядних робіт така документація погоджена по Олексіївській, Олександропільській, Лизинській та Нищеретівській сільським радам Білокуракинського району.

Тобто, зазначеним проектом також підтверджено, що документація із землеустрою, щодо земельних ділянок розташованих на території Новоолександрівської сільської ради не виготовлена, а отже і рішення щодо надання їх у постійне користування лісогосподарському підприємству не могло бути прийняте.

Також представник позивача зазначає, що відповідно до додатку 4 можна встановити детальні відомості про землі прийняті лісогосподарським підприємством, проте вказаний додаток відсутній у матеріалах доданих до позову та зазначено, що до складу лісгоспу приймались землі, не придатні для ведення сільського господарства, та землі, що передавались в наступні роки будуть включені до земельного балансу після виготовлення та затвердження документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки, що також підтверджує неможливість включення земельної ділянки, що є предметом спору, до складу земель лісогосподарського підприємства, отримання її на праві постійного користування та відповідно здійснення заходів щодо її залісення.

Крім того, встановити, що спірну земельну ділянку площею 21,9 га включено до кварталу 38 виділ 3 Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» з зазначеного проекту, як про це вказано у позові, неможливо.

Також представник позивача зазначає, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006, ані після його прийняття, до земель лісового фонду не належала.

Крім того, обраний прокурором спосіб захисту права є неефективним, а відновлення порушених прав шляхом задоволення віндикаційного позову у даному випадку є неможливим, оскільки не враховує наявний статус спірної земельної ділянки - її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Спірна земельна ділянка площею 21,9 га у її теперішньому вигляді до моменту стверджуваного прокурором порушення не існувала, її створення з теперішніми характеристиками є безпосереднім результатом дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Крім того, задоволення позовних вимог у позовній заяві прокурора не відновить права та інтереси Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», оскільки сам факт передачі земельної ділянки від відповідача не змінить її цільового призначення та не дасть змоги прийняти рішення про передачу її на праві постійного користування, так як Порядком ведення земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом, а внесення змін до державного земельного кадастру, в тому числі і щодо цільового призначення земельної ділянки, відбувається не інакше як шляхом розроблення технічної документації із землеустрою.

Також зазначено, що Луганська обласна державна адміністрація не наділена повноваженнями розпоряджатись земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

20.09.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача - адвоката Суткового А. М. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.09.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.10.2023 об 10 год. 00 хв.

26.09.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив без номеру від 25.09.2023.

На запит обласної прокуратури до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 15/1-90вих-23 від 13.04.2023 про надання інформації щодо накладення на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні державних лісомисливських підприємств, земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094, від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» надійшов лист № 162 від 26.04.2023 з додатком № 1 «Схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Білокуракинське ЛМГ» (кв. 38 Троїцького лісництва) згідно з матеріалами лісовпорядкування 2007 року на території Троїцької селищної територіальної громади, Сватівського району Луганської області».

Для ідентифікації земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 до запиту № 15/1-90вих-23 від 13.04.2023 долучено «Поземельну книгу».

ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» здійснено накладення (прив`язку, співставлення) меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ» (квартал 38 Троїцького лісництва) згідно матеріалів планшету № 15 лісовпорядкування 2007 року, на координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (зазначені у «Поземельній книзі»).

Результати накладення відображено на «Схемі розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Білокуракинське ЛМГ» (кв. 38 Троїцького лісництва) згідно з матеріалами лісовпорядкування 2007 року на території Троїцької селищної територіальної громади, Сватівського району Луганської області» від 26.04.2023 (додаток № 1 до листа № 162 від 26.04.2023).

За інформацією Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання № 162 від 26.04.2023 та доданою схемою перетину, земельна ділянка площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 має частковий перетин із землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Троїцького лісництва, квартал 38 виділ 3, орієнтовна площа перетину становить 21,8383 га (99,72% - тобто майже повне співпадіння, різниця пояснюється тим, що площа земельної ділянки до одержання ДП «Білокуракинське ЛМГ» державного акту є орієнтовною).

Викладене свідчить про приналежність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду, наданих у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Аргументи представника відповідача щодо інформації стосовно даної справи, зазначеної на аркуші 135 Протоколу другої технічної наради від 30.11.2007 про відсутність земель, наданих у тимчасове довгострокове користування, є необґрунтованим з огляду на законодавство (норми ч. 5 ст. 6, ч. 5 ст. 9 та ч. 3 ст. 18 Лісового кодексу України у відповідній редакції).

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Також прокурор зазначає, що відповідно до розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під залісіння, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі», внаслідок реалізації повноважень уповноваженого державою органу виконавчої влади (місцевої державної адміністрації) на надання земельної ділянки для ведення лісового господарства виникли правовідносини, пов`язані з набуттям державним лісогосподарським підприємством права на постійне користування землею, та охоронюваними законом інтересами держави з питань розпорядження землями державної власності, вказане розпорядження є реалізованим.

Таким чином, на думку прокурора, спірна земельна ділянка площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 була фактично сформована рішеннями неуповноважених органів, визначено її площу та цільове призначення, попри те, що остання накладається на землі лісогосподарського призначення (орієнтовна площа перетину - 21,8383 га).

09.10.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшли пояснення № 15/1-277вих-23 від 09.10.2023 щодо заперечення позивача проти заявлених прокурором позовних вимог, які підписані кваліфікованим електронним підписом.

Прокурором зазначено, що помилковим є твердження відповідача, що спірна земельна ділянка не надана у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації №477 від 12.07.2006 з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації земель та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Зокрема, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія планшету № 15 лісовпорядкування 2007 року Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», надана на запит обласної прокуратури ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект».

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної на арк. 6 Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ» детальні відомості про прийняття до складу лісгоспу земель, не придатних для ведення сільського господарства, приведені у додатку 4.

Згідно з додатком 4 до Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ» «Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період» по Троїцькому лісництву у 2006 році прийнято 883,8 га земель у постійне користування на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації №477 від 12.07.2006 .

Розпорядження № 477 від 12.07.2006 є законним, не було оскаржено і було реалізовано шляхом проведення актуалізації планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Наявність розпорядження свідчить про волевиявлення уповноваженого державою органу виконавчої влади на надання земельної ділянки для ведення лісового господарства.

У матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства, який включає «Таксаційний опис лісових насаджень» та «План лісових насаджень Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», планшет № 15, з яких беззаперечно встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 477 від 12.07.2006 .

Щодо способу захисту прокурор зазначає, що вимога про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У даній справі власником спірної земельної ділянки є держава в особі органу, уповноваженого розпоряджатись вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, відсутність державної реєстрації земельної ділянки за державою в особі органу, уповноваженого здійснювати розпорядження нею, жодним чином не впливає на титул власника.

У даній справі має місце факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення за іншим суб`єктом, аніж законний володілець (право власності на вказану земельну ділянку 14.11.2018 зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, 14.01.2019 - за Троїцькою селищною радою), що відповідає принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомими речами.

Враховуючи вищевикладене, подальше незаконне перебування спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення у статусі сільськогосподарських земель комунальної власності, прямо суперечить принципам пріоритету використання лісогосподарських земель за цільовим призначенням, основним засадам охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів, а також створює обґрунтовану загрозу їх подальшої незаконної передачі у приватну власність громадян для використання як сільськогосподарських угідь.

10.10.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника відповідача - адвоката Суткового А. М. надійшли додаткові пояснення без номеру від 10.10.2023, які підписані кваліфікованим електронним підписом, на подані заступником керівника Луганської обласної прокуратури пояснення №15/1-277вих-23 від 09.10.2023.

В обґрунтування поданих письмових пояснень, представником відповідача зазначено, що в поданих поясненнях Луганською обласною державною адміністрацією - Луганською обласною військовою адміністрацією 18.09.2023 фактично заявлено про відмову від позову, поданого прокурором в інтересах держави; представником позивача викладено встановлену законодавством процедуру відведення та формування земельних ділянок, момент виникнення права постійного користування, компетенцію відповідних посадових осіб та органів у даній галузі, роз`яснено темпоральну дію п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу.

Також, представником відповідача зазначено, що заявник фактично бере на себе функції суду та надає некоректну оцінку розпорядженню голови Троїцької районної державної адміністрації №477 від 12.07.2006, оскільки реалізація зазначеного розпорядження через «актуалізацію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування» не відповідає нормам чинного законодавства.

Представник відповідача звертає увагу, що земельна ділянка кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 була сформована по результатам інвентаризації у 2018 році, а «Проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», за твердженнями прокурора, було розроблено у 2010, що в свою чергу унеможливлює включення вказаної земельної ділянки до складу земель, наданих ДП «Білокуракинське ЛМГ» для ведення лісового господарства.

У судовому засіданні 10.10.2023 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2023 о 10 год 30 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

02.11.2023 на електронну пошту Господарського суду Луганської області від представника відповідача - адвоката Суткового А. М. надійшли додаткові пояснення без номеру від 02.11.2023, які підписані кваліфікованим електронним підписом (аналогічні за змістом пояснення надійшли через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області 27.11.2023).

В обґрунтування поданих пояснень, представником відповідача зазначено, що Законом України №3404-IV від 08.02.2006 «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п.5 розділу «Прикінцеві положення» до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Прокурором до матеріалів справи надані проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», складений Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році та фрагменти плану лісонасаджень Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» Луганської області, складеного у 2007 році, тобто, вже після набуття чинності Законом України №3404-IV від 08.02.2006 «Про внесення змін до Лісового кодексу України».

В свою чергу, під «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п. 5 «Перехідних положень» ЛК України, тобто до 28.03.2006 включно. І щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.

Ураховуючи викладене, представником відповідача зазначено, що умовою застосування положень п. 5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельною ділянки у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ саме до 28.03.2006 включно.

З огляду на недоведеність прокурором факту передачі спірної земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006, чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, положення п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, а тому надані заявником матеріали лісовпорядкування не можуть бути прийняті до уваги як належні докази.

Відтак, з огляду на недоведеність прокурором набуття ДП «Білокуракинським ЛМГ» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006, відсутні підстави вважати, що державна реєстрація земельної ділянки не відповідала приписам земельного та/або лісового законодавства або порушували їх.

03.11.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача - адвоката Суткового А. М. надійшли аналогічного змісту додаткові пояснення без номеру від 02.11.2023.

Представником відповідача зокрема зазначено, що до відзиву було додано витяг з «Проекту організації та розвитку лісного господарства Старобільського держлісгоспу Луганського державного лісогосподарського об`єднання «Луганськліс» Міністерства лісового господарства України. Харків-1994 р.», а саме: графічні матеріали лісоустрою станом на 1994 рік та витяг з тестових матеріалів.

Згідно наданої схеми вбачається, що найближча до села Ільїнка лісова земельна ділянка, станом на 1994 рік, знаходилася на південному заході від цього населеного пункту.

У зв`язку з чим представник відповідача приходить до висновку, що територія, на якій згодом була сформована земельна ділянка кадастровий номер 4425483000:04:001:0094, станом на 1994 рік не перебувала в користуванні у Старобільського держлісгоспу (зі складу котрого пізніше було виділено ДП «Білокуракінське ЛМГ»), тобто, не є раніше наданою землею та право користування нею не може посвідчуватися планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування-2010 року.

Також, жодних доказів погодження матеріалів лісовпорядкування ні заявником, ні позивачем надано не було.

У судовому засіданні 03.11.2023 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 28.11.2023 о 14 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

14.11.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшло клопотання без номеру від 14.11.2023 про залучення спеціаліста, в якому прокурор з метою забезпечення можливості поставити запитання під час дослідження доказів щодо виконаної Державним підприємством "Харківська державна лісовпорядна експедиція" схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 відносно земель лісогосподарського призначення Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" (кв. 38 Троїцького лісництва) згідно матеріалів лісовпорядкування 2007 року на території Троїцької селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, просить залучити до участі у справі спеціаліста Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Павлова Романа Сергійовича, який володіє спеціальними знаннями та навичками, а саме, має професійну освіту в галузі топографічно-геодезичних і картографічних робіт та зможе надати відповідні консультації і роз`яснення.

В судовому засіданні 28.11.2023 господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду клопотання без номеру від 14.11.2023 заступника керівника Луганської обласної прокуратури про залучення спеціаліста з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарським судом встановлено, що клопотання заступника керівника Луганської обласної прокуратури без номеру від 14.11.2023 про залучення спеціаліста надійшло до Господарського суду Луганської області за допомогою підсистеми «Електронний суд» 14.11.2023, тобто вже після початку розгляду справи по суті, при цьому обґрунтувань поважності причин, у зв`язку з якими зазначене клопотання не було заявлене в підготовчому засіданні прокурором наведено не було.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання заступника керівника Луганської обласної прокуратури без номеру від 14.11.2023 про залучення спеціаліста.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі» надано згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га, зокрема, по Новоолександрівській сільській раді 163,3 га пасовищ (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га), які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель запасу на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Арапівській, Багачанській, Воєводській. Демино-Олександрівській, Новочервонянській, Новолександрівській, Тимонівській, Тарасівській сільських радах та Троїцькій селищній раді.

На підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», згідно з яким, як зазначає прокурор, спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га включено до кварталу №38 виділ № 3 Троїцького лісництва Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство».

Наказом Держгеокадастру України №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» вирішено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 833-р від 05.08.2015 (Тополівська сільська рада, Новоолександрівська сільська рада Троїцького району). Спірну земельну ділянку площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок, земельній ділянці площею 21,9 га присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

14.11.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 28957851).

22.12.2018 наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №1737-сг вирішено передати Троїцькій селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Троїцької селищної ради, в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької селищної ради, Арапівської сільської ради, Багачанської сільської ради, Воєводської сільської ради, Демино-Олександрівської сільської ради, Новоолександрівської сільської ради, Новознам?янської сільської ради, Лантратівської сільської ради, Розпасіївської сільської ради, Розсипненської сільської ради, Тополівської сільської ради, Яменської сільської ради Троїцького району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.

22.12.2018 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Троїцькою селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області №1737-сг від 22.12.2018 передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Троїцька селищна об`єднана територіальна громада, в особі Троїцької селищної ради, прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 147 земельних ділянок загальною площею 2059,4355 га згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку, площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (п. 27 додатку до акту приймання-передачі).

14.01.2019 право комунальної власності на земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 зареєстровано за Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 29873175).

Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» листом № 162 від 26.04.2023 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що земельна ділянка кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Троїцького лісництва кв. 38, орієнтовна площа перетину становить 21,8383 га з загальної площі ділянки 21,9 га.

Луганська обласна державна адміністрація листом №4/01.01-13-2142 від 30.05.2023 повідомила Луганську обласну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 у постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ» в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі вказаної земельної ділянки в комунальну власність Троїцької селищної ради ГУ Держгеокадастру Луганської області з облдержадміністрацією не погоджувало.

ДП «Білокуракинське ЛМГ» або інші органи, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України про ймовірну наявність порушень вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 площею 21,9 га до облдержадміністрації з 2018 року не звертались.

Також Луганською обласною державною адміністрацією в листі №4/01.01-13-2142 від 30.05.2023 зазначено, що оскільки земельна ділянка має лише частковий перетин із землями лісогосподарського призначення, з метою запобігання необґрунтованого виведення із обігу сільськогосподарських земель та захисту права власності Троїцької селищної ради на частину земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення, у разі пред`явлення позовної заяви при визначенні змісту позовних вимог можливим є витребування тільки тієї частини земельної ділянки, які є землями лісогосподарського призначення.

Указані обставини стали підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції на момент прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) (у редакції на момент прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006) ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною 1 ст. 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Пунктами 4.2, 4.3 розділу 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003 передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. У книзі реєстрації реєструються: державні акти на право власності на земельну ділянку; державні акти на право постійного користування земельною ділянкою; договори оренди землі.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 116 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, підставою набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14).

Законом України №3404-IV від 08.02.2006 «Про внесення змін до Лісового кодексу України, який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п. 5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16).

Згідно зі ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовується основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою (пряма дія норми у часі). Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Під «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п. 5 перехідних положень ЛК України, тобто до 28.03.2006 включно, у зв`язку з чим, необхідним для застосування вказаного пункту та підтвердження права користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування є встановлення факту, що спірні земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.

Господарським судом встановлено, що Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі» надано згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га, зокрема, по Новоолександрівській сільській раді 163,3 га пасовищ (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га), які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель запасу на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Арапівській, Багачанській, Воєводській. Демино-Олександрівській, Новочервонянській, Новолександрівській, Тимонівській, Тарасівській сільських радах та Троїцькій селищній раді.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 833-р від 05.08.2015 (Тополівська сільська рада, Новоолександрівська сільська рада Троїцького району). Спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

22.12.2018 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Троїцькою селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області №1737-сг від 22.12.2018 передало із державної власності землі сільськогосподарського призначення, а Троїцька селищна об`єднана територіальна громада, в особі Троїцької селищної ради, прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 147 земельних ділянок загальною площею 2059,4355 га згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку, площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (п. 27 додатку до акту приймання-передачі).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурором зокрема зазначено, що право постійного користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», в силу приписів п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації земель та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення) підтверджується зокрема планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме: «Проектом організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», який включає «Таксаційний опис лісових насаджень» та «План лісових насаджень Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», планшет №15, з яких, на думку прокурора беззаперечно встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації № 477 від 12.07.2006.

Однак, господарським судом встановлено, що у п. 1 розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області розпорядження № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі» зазначено: дати згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га, зокрема, по Новоолександрівській сільській раді 163,3 га пасовищ (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га), які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель запасу на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Арапівській, Багачанській, Воєводській, Демино-Олександрівській, Новочервонянській, Новолександрівській, Тимонівській, Тарасівській сільських радах та Троїцькій селищній раді.

Суд зазначає, що зі змісту вказаного розпорядження неможливо достеменно встановити чи увійшла спірна земельна ділянка до складу земель загальною площею 163,32 га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

У свою чергу прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження № 477 від 12.07.2006 .

Разом з цим, надана прокурором до матеріалів справи копія планшету № 15 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження № 477 від 12.07.2006. Крім того, у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

Разом з цим, в копії додатку № 4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ» «Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період» у графі «лісництво» зазначено «Троїцьке», у графі «рік» - « 2006», у графі «прийнято» - « 883,8», у графі «підстави для приймання» - «Розпорядження голови Троїцької райдержадміністрації від 12.07.2006 № 477», у той же час графа «від кого прийнято» не заповнена.

Також судом встановлено, що набрання чинності пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК відбулось 29.03.2006, в свою чергу датою прийняття розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області розпорядження №477 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі» є 12.07.2006, а тому господарський суд дійшов висновку про безпідставність посилання прокурора на вказані планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з додатками до них, як на правовстановлюючі документи, оскільки останні за своїм змістом не є матеріалами лісовпорядкування згідно зі статті 48 Лісового кодексу України та не затверджені в установленому порядку. Належні докази, які б підтверджували право постійного користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» на спірну земельну ділянку в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, господарським судом зазначено, що станом на момент розгляду справи заявником доказів отримання ДП «Білокуракинське ЛМГ» державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою та його державної реєстрації не надано.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність прокурором факту передачі спірної земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням Троїцької районної державної адміністрації Луганської області розпорядження № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі», чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, положення п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

Посилання прокурора на постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 27.01.2015 у справі №21-570а14 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц судом відхиляються, оскільки вказані постанови не є релевантними до правовідносин сторін у даній справі, оскільки склад учасників та обставини у зазначених справах та у справі №913/213/23 є відмінним, при цьому, у справі №913/213/23 прокурором не доведено факту набуття ДП «Білокуракинське ЛМГ» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження №477від 12.07.2006, з огляду на що відсутні підстави для застосування п.5 розділу «Прикінцеві положення»?ЛК України.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права шляхом витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельної ділянки загальною площею 21,9 га, судом зазначено наступне.

У статі 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, у сфері земельних відносин також статтею 152 Земельного кодексу України та спеціальними нормами земельного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін(предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Господарським судом зазначено, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий пред`явленням віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначила, що погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективним.

Також зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №916/1691/19, під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі №910/13536/19 визначено, що для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.п.68-72 постанови), виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

Господарським судом встановлено, що відповідно до ст. 18 ЗК України у редакцій, чинній на момент прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі» до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Разом з цим, згідно розпорядження № 477 від 12.07.2006 землі Новоолександрівської сільської ради площею 163,3 га, згоду на надання яких у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» надавалось вказаним розпорядженням, за своїм цільовим призначенням обліковувались як землі сільськогосподарського призначення, до складу яких входили зокрема пасовища площею 163,3 га (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га).

З огляду на недоведеність прокурором факту набуття ДП «Білокуракинське ЛМГ» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісіння, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі», господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006, ані після його прийняття до земель лісового фонду не належала.

Наказом Держгеокадастру України № 45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» вирішено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 791 ЗК України у редакції, чинній на момент прийняття вказаного розпорядження № 45 від 15.03.2018 передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами 9, 10 вказаної статті встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 вирішено затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №833-р від 05.08.2015 (Тополівська сільська рада, Новоолександрівська сільська рада Троїцького району).

Цим же наказом вирішено Відділу у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та юридичному управлінню здійснити реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 22 земельні ділянки загальною площею 347,1642 га, які розташовані на території Тополівської сільської ради, Новоолександрівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки земельній ділянці площею 21,9 га присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

Також здійснено від імені ГУ Держгеокадастру у Луганській області реєстрацію права державної власності на земельну ділянку площею 21,9 га, кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

Відтак, 14.11.2018 у відповідності до приписів ст. 791 ЗК України земельна ділянка кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 була вперше сформована як об`єкт цивільних прав.

У подальшому, відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області № 1737-сг від 22.12.2018 передало із державної власності земельні ділянки, зокрема і земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094, сільськогосподарського призначення, а Троїцька селищна об`єднана територіальна громада, в особі Троїцької селищної ради, прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 147 земельних ділянок загальною площею 2059,4355 га. Також до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні зміни щодо власника вказаної земельної ділянки.

Листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 162 від 26.04.2023 встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2007 року земельна ділянка з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Троїцького лісництва кв. 38, орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 з кв. 38 Троїцького лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», становить 21,8383, з загальної площі земельної ділянки 21,9 га.

Інших доказів на підтвердження обставин щодо площі земельної ділянки, яку на думку прокурора було надано ДП «Білокуракинське ЛМГ» згідно розпорядження № 477 від 12.07.2006, та щодо площі перетину такої земельної ділянки із земельною ділянкою з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав набуття ДП «Білокуракинське ЛМГ» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області розпорядження № 477 від 12.07.2006, господарський суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права не є належним та ефективним, оскільки спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав була сформована тільки 14.11.2018.

Обраний спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 0,0617 га, ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень ЛК України, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у лісгоспу (21,8383 га).

Задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина спірної земельної ділянки площею 0,0617 (21,9 - 21,8383), відносно якої відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення. Тобто фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Наведе суперечить змісту віндікаційного позову, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.

Разом з цим, судом зазначено, що частинами 1-2, 8-11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

За таких обставин, належним способом захисту прав держави на землі, надані у постійне користування державних лісогосподарських підприємств до набрання чинності п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, які в подальшому були протиправно включені (частково) до складу земель сільськогосподарського призначення, є звернення з позовом про скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним скасуванням всіх прав на них.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога заступника керівника Луганської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Троїцької селищної ради земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696065644254), яка розташована в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн 00 коп підлягають покладенню на Луганську обласну прокуратуру відповідно до ст. 129 ГПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи складає фіксований гонорар 30 000 грн 00 коп, а також компенсація відряджень до суду для участі у судових засіданнях.

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу на дату ухвалення цього рішення відповідачем суду не надано. У судовому засіданні 28.11.2023 у судових дебатах представник відповідача відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України заявив, що докази понесення витрат на правову допомогу адвоката будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Ураховуючи викладене питання про розподіл інших судових витрат Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області буде вирішено судом після надання таких доказів.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації до Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство" про витребування земельної ділянки - відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн 00 коп покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Луганська обласна державна адміністрація - Луганська обласна військова адміністрація (місцезнаходження: просп. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405, ідентифікаційний код 00022450).

Відповідач: Троїцька селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області (місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 60, смт Троїцьке, Сватівського району Луганської області, 92100, ідентифікаційний код).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (місцезнаходження: вул. Руставелі Шота, будинок 9а, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (місцезнаходження: вул. Сахарова Академіка, будинок 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, ідентифікаційний код 39771244).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство" (місцезнаходження: вул. Магістральна, будинок 2, смт. Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200, ідентифікаційний код 25359239).

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Луганська обласна прокуратура (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921).

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ


Суд	Господарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення	28.11.2023
Оприлюднено	18.12.2023
Номер документу	115651541
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Мартюхіна Наталя Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.11.2023 по справі 913/213/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —913/213/23

Рішення
від 28.11.2023 по справі 913/213/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ