Рішення

від 12.12.2023 по справі 686/26602/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/26602/22

Провадження № 2/686/1608/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дзюбі В.В. за участю представника позивача Петришина П.М., представника відповідача ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс» Савченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна плюс» про визнання правочину з передачі майна до статутного фонду недійсним та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач 13 грудня 2022 року звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 , з метою ухилення від виконання ухвали суду від 07.11.2016 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,89 га., у справі про стягнення з неї та ОСОБА_3 суми заборгованості на користь банку АТ «Райфайзен банк Аваль» за кредитним договором від 12.02.2007 року відчужила зазначену ділянку шляхом укладення акту прийому-передачі від 26 січня 2017 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс», з передачею до статутного капіталу ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс».

Тому, позивач просить суд визнати недійсним правочин, оформлений Актом прийому-передачі та грошової оцінки майна від 26 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс», з передачі до статутного капіталу ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» земельної ділянки площею 2,89 га для ведення селянського господарства, кадастровий номер 6825087300:03:002:0108, що знаходиться за адресою Хмельницька область, Хмельницький р-н, Ружичанська с/рада та скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» на зазначену земельну ділянку.

У відзиві на позов представник відповідача ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс» заперечує проти позовних вимог та просить в задоволені позову відмовити.

В судове засідання представник позивача з`явився, підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні через необгрунтованість.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 15.12.2022 року справу призначено у підготовче засідання у загальному проваджені на 07 лютого 2023 року.

23.03.2023 року ухвалою суду закінчено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 04.07.2023 року.

18.10.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача ТзОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс».

12.12.2023 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з таких мотивів.

Встановлено, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року відкрито провадження у справі №686/21762/16-ц за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.02.2007 року №014/8711/74/13857.

В межах вказаної судової справи в якості заходів забезпечення позову ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року у справі №686/21762/16-ц за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.02.2007 року №014/8711/74/13857 накладено арешт на належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку площею 2,89 га, кадастровий номер 6825087300:03:002:0075, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Ружичанська сільська рада, Хмельницький район, Хмельницька область, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 292532668250.

Вказана вище земельна ділянка належала відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року у справі № 686/13911/13-ц про визнання права власності, про що 13 лютого 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про державну реєстрацію права власності за останньою, відповідно до рішення державного реєстратора №10892270 від 13 лютого 2014 року (запис про право власності №4666866, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292532668250). Станом на дату подання цього позову вказаний запис в Державному реєстрі речових прав є актуальним та не погашеним (не є припиненим).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 лютого 2017 року у справі №686/21762/16-ц позов банку задоволено та стягнено із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 137 097,36 доларів США (еквівалент 3 689 632,56 грн.) боргу за кредитним договором від 12.02.2007 року № 014/8711/74/13857.

13 лютого 2017 року на виконання вищевказаної ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року про забезпечення позову запис про обтяження (арешт) вказаної земельної ділянки державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис № 18976513).

Не зважаючи на наявність зареєстрованого арешту, 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Побережною І.М. здійснено державну реєстрацію права власності вищевказаної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна плюс», як внесок до статутного фонду на підставі акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 26 січня 2017 року, котрий складений між ОСОБА_2 та ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс» в особі Хлопонінох (Дженджери) Т.О.

04 травня 2017 року державним виконавцем Рибчуком О.І. Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53872488 на виконання виконавчого листа № 686/21762/16, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_5 заборгованості в сумі 3689632,56 грн.

11 квітня 2018 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» таТОВ «ФК «Форінт»був укладений договір(портфельного відступлення прав вимоги) №б/н, згідно якого ТОВ «ФК «Форінт» сплатив банку загальну вартість прав вимоги, а Банк відступив ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором №014/8711/74/13857 від 12.02.2007 року, в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення права вимоги.

Того ж дня, між тими ж сторонами укладено договір відступлення прав за договорами поруки, згідно якого Банк відступив ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за договорами поруки № 011/8711/82/13858 від 12 лютого 2007 року, в обсязі та на умовах, що існувалина дату відступлення прав вимоги.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2018 року у справі №686/21762/16-ц заміненостягувача за виконавчим листом №686/21762/16-ц від 10 квітня 2017 року, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області на виконання рішення від 09 лютого 2017 року по справі №686/21762/16-ц у виконавчому провадженні №53872488 (боржник ОСОБА_5 ) з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступникомТовариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Постановою державного виконавця від 07.09.2018 року у виконавчому провадженні №53872488 замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступникомТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Станом на дату подання цього позову вищевказане рішення суду про стягнення заборгованості не виконане. Виконавче провадження триває.

19 жовтня 2022 року під час отримання відомостей щодо арештованої земельної ділянки на сайті «Відкриті дані земельного кадастру України» стягувачу стало відомо, що земельна ділянка, яка під час розгляду справи про стягнення заборгованості належала відповідачці ОСОБА_2 наразі належить відповідачу-2 ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс» із зміненим кадастровим номером.

19 жовтня 2022 року стягувач отримав Інформаційну довідку № 312795912 від 19 жовтня 2022 року, яку додаємо до позову, яка містить інформацію щодо підстав вибуття земельної ділянки із власності ОСОБА_2 .

Як зазначалось вище, 14 березня 2017 року відбулась державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» за Актом прийому-передачі та грошової оцінки майна від 26 січня 2017 року як внесок до статутного фонду від імні ОСОБА_2 . Так, відповідно до Акту прийому-передачі сторона-1 ( ОСОБА_1 ) передає, а сторона-2 (Товариство) в особі директора ОСОБА_1 прийняло до статутного капіталу товариства нерухоме майно: земельна ділянка площею 2,89 га для ведення селянського господарства, із новим кадастровим номером 6825087300:03:002:0108, що знаходиться за адресою Хмельницька область, Хмельницький р-н, Ружичанська с/рада.

На даний час власником вищевказаного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс», код за ЄДРПОУ 41104066 дата реєстрації 27 січня 2017 року, юридична адреса: АДРЕСА_1 . Директором та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» є ОСОБА_1 , місце реєстрації якої також АДРЕСА_1 .

Державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» на земельну ділянку здійснено 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Побережною І.М. як державним реєстратором відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) № 34251141 від 14.03.2017 року (14:38:34) на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.03.2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1195184268250), номер запису про право власності 19426242.

Підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р2№813002, виданий 28.12.2002 року на ім`я ОСОБА_5 , видавник Ружичанська сільська рада народних депутатів Хмельницького району, Хмельницької області, та акт приймання-передачі серія та номер б/н, виданий 26.01.2017 року, видавник: ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс».

Реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна № 1195184268250 містить наступні документи у відсканованому вигляді, що були подані ОСОБА_1 для реєстрації права власності за ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс»: акт прийому передачі та грошової оцінки майна від 26 січня 2017 року із посвідчувальним написом нотаріуса від 10 березня 2017 року, котрий укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс»; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.02.2017 року із кадастровим планом земельної ділянки, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 813002, виданий 28.12.2002 року на ім`я ОСОБА_5 ; свідоцтво про шлюб від 16.04.2014 року.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб, виданого 16 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Разом із тим, як зазначалось вище, відомості Державного реєстру містять ще одне зареєстроване право власності на ту саму земельну ділянку за відповідачем-1 (як за ОСОБА_5 ) на підставі Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року у справі №686/13911/13-ц про визнання права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 292532668250). Дана Реєстраційна справа № 292532668250 містить у відсканованому вигляді, зокрема, копію Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року у справі №686/13911/13-ц про визнання права власності, в описовій частині якого зазначається, що земельна ділянка 2,89 га, що розташована на території Ружичанської сільської ради Хмельницького району належить відповідачу-1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 813002, а підставою для подання позову слугувала необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки із «товарного сільскогосподарського призначення» на інше: «для ведення особистого селянського господарства».

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на пропуск строків позовної давності та є на думку суду, надуманими та безпідставними та спростовуються дослідженими доказами у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» звертається до суду в межах трирічного терміну з дня, коли довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про державну реєстрацію та укладення оспорюваного правочину ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» дізналась 19 жовтня 2022 року коли була отримана Інформаційна довідка №№ 312795912 від 19 жовтня 2022 року, відповідно до якої був встановлено перехід права власності на земельну ділянку ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс».

Таким чином, суд вважає, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» звернулась до суду в межах строку позовної давності (до 19 жовтня 2025 року).

5. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірний правочин у формі акту прийому-передачі майна від 26 січня 2017 року щодо відчуження земельної ділянки укладений боржницею ОСОБА_2 на користь ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс» з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань для унеможливлення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Оспорюваний правочин, оформлений актом прийому-передачі майна від 26 січня 2017 року було здійснено безпосередньо у період слухання Хмельницьким міськрайонним судом справи про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , а державна реєстрація права власності відбулась під час дії арешту, що встановлювався ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року та поширювався на відчужену земельну ділянку.

Так, датою укладення оспорюваного правочину є 26 січня 2017 року. При цьому посвідчувальний напис нотаріуса про засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 здійснено 10 березня 2017 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Побережною І.М. (зареєстровано в реєстрі № 147).

Зважаючи на викладене суд вважає, що фактичною датою укладення спірного правочину є 10 березня 2017 року, оскільки відповідно до посвідчувального напису нотаріуса, підпис на акті сторонами вчинено 10 березня 2017 року в її присутності, а з 03 лютого 2017 року набрала законної сили ухвала Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/21762/16-ц про накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_2 , що передбачає відсутність права у останньої на розпорядження/відчуження земельної ділянки.

14 березня 2017 року приватний нотаріус здійснила державну реєстрацію права власності за ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» під час дії арешту, встановленого ухвалою Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/21762/16-ц від 03 лютого 2017 року, запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2017 року.

Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд рахує, що позивач правомірно послався на Постанову Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 918/370/18, відповідно до якої позовна вимога у даній справі була сформована не як «визнання недійсним акту», а «визнання недійсним правочину, оформленого актом».

Правочином є дія, а акт приймання-передачі є доказом того, що зазначений правочин (дія - передача) відбувся.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Саме неправомірна дія відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна плюс», є правочином, яка оскаржується ТОВ «ФК «Форінт» до суду. У вищевказаних Постановах Верховного Суду зазначалось, що оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків.

Тобто зазначена передача і є тим правочином, який оформлюється актом приймання передачі, оскільки для проведення державної реєстрації подається акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Отже, саме передача майна до статутного фонду є правочином, який підтверджується актом приймання передачі, про те, що така передача відбулась.

Суд вважає, що зазначений правочин з передачі арештованого майна до статутного капіталу (фонду) юридичної особи підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений виключно із метою вибуття із власності боржниці ОСОБА_2 нерухомого майна з метою недопущення його арешту та примусової реалізації в межах виконавчого провадження.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Враховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, при цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 05 червня 2018 року № 14-149цс18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказаний правочин із передачі майна до статутного фонду (капіталу), оформлений актом прийому передачі, може бути оспорений в суді та визнаний недійсним, оскільки вчинений під час розгляду справи в суді, як фраудаторний правочин, державна реєстрація якого відбулась при наявності дії заходів забезпечення позову (обтяження - арешт).

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції згідно положень ЦК України наділені не лише сторона (сторони) такого правочину, але й інші, треті особи, які не є сторонами такого правочину, однак мають статус «заінтересованих осіб», тобто які на час розгляду справи судом не були стороною правочину, не мають права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендують на те, щоб майно в натурі було передано їм у володіння.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605 цс 16, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/6137/17 (провадження № 61-22478св19).

Порушений інтерес ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт», яке є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», та не є стороною оспорюваного правочину на думку суду, полягає у тому, щоб майно, яке відчужене за цим правочином, залишалось увідповідача-2 ОСОБА_1 для примусової реалізації в рамках виконавчого провадження.

Ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року у справі №686/21762/16-ц, що мала на меті забезпечити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок арештованого майна, зберігала свою чинність на момент проведення державної реєстрації правочину, запис про державну реєстрацію обтяження був внесений до відповідного державного реєстру.

Крім цього, суд вважає, що приватний нотаріус Побережна І.М. не звернула уваги на те, що станом на 14 березня 2017 року, як день реєстрації права власності із відкриттям розділу за Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Нерухомості «Тетяна Плюс», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на відчужувану земельну ділянку за ОСОБА_2 вже було зареєстровано відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року у справі №686/13911/13-ц про визнання права власності та обліковувався запис про арешт земельної ділянки.

Зазначене підтверджується Інформаційної довідкою № 312795645 від 19.10.2022 року, яка досліджена та знаходиться в матеріалах справи.

Фактично, для передачі земельної ділянки до статутного фонду створеного нею товариства ОСОБА_1 на думку суду, ввела в оману приватного нотаріуса, оскільки подала в якості актуального правоустановчого документу не рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року у справі №686/13911/13-ц про визнання права власності на земельну ділянку (із зміною цільового призначення використання землі), а державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 813002, який посвідчував право власності на ту саму земельну ділянку, але із зазначенням іншого цільового призначення земельної ділянки, який фактично вичерпав свою дію, оскільки на його підставі судом було постановлено рішення від 16 серпня 2013 року у справі №686/13911/13-ц про визнання права власності із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Так, поданий нотаріусу Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.02.2017 року із кадастровим планом земельної ділянки, виданий на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням нового кадастрового номеру земельної ділянки 6825087300:03:002:0108 містить посилання на те, що правоустановчим документом на земельну ділянку є державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 813002. Саме цей державний акт був правоустановчим документом відносно цієї ж самої земельної ділянки з попереднім привласненим кадастровим номером 6825087300:03:002:0075.

За вище перелічених обставин суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» було створене ОСОБА_2 напередодні відчуження земельної ділянки саме для цієї мети, без укладення відплатного договору відчуження та для формального збереження права власності на цей майно в спосіб внесення його до статутного фонду юридичної особи.

Відповідачем та представником не представлено суду доказів, що спростовують наявність порушеного права у позивача та причетність до цього відповідача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та є підставою на думку суду для задоволення позову.

Зважаючи на вище викладене суд вважає, що представником позивача доведено у судовому засіданні та представлено докази порушення прав товариства,та встановлено порушення таких прав у судовому засіданні тому позов є обґрунтований та підлягає до задоволення.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

За приписами 15Цивільного кодексу Україникожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Устатті 3 Конституції Українизакріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними передзаконом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першійстатті 24 Конституції України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій,другійстатті 55 Конституції України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьоюстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі№369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України.

Правова позиція у подібних правовідносинах сформована у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі N 646/3972/16-ц (провадження N 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четвертастатті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження№ 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03липня 2019року у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним".

У Постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зазначено, що "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із вимогами ч. ч. 2 та 3ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду в від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18. Також у вказаній постанові Верховного суду зроблено висновок, про те, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У Постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

У наведеній справі судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що «відповідач, укладаючи договір про відступлення права вимоги № 01-25/09 від 25 вересня 2020 року, був обізнаний про невиконання ним грошового зобов`язання за кредитними договорами №№ 012/02-40/600 та 012/02-40/601 від 21 вересня 2007 року та достеменно знав про наявність судових рішень про стягнення з нього заборгованості за ними».

Також, відповідні правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, зокрема: 10.26.Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

10.27. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

10.28. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

10.29.Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10.30.Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

10.31. Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

10.32. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

10.35. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

10.36. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

10.37. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

10.38. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

10.39. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Державна реєстрація права власності на майно у зв`язку із передачею до статутного фонду передбачена пунктом 48 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції, яка діяла на дату проведення державної реєстрації 14.03.2017 року), у якому вказано, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно доЗакону УкраїниПро нотаріат.

Отже, за приписами Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції, яка діяла на дату проведення державної реєстрації 14.03.2017 року) встановлено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи до статутного фонду подається, зокрема, акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Інших норм, що регулюють питання державної реєстрації право власності на майно у зв`язку із передачею його до статутного фонду, чинне законодавство не містить. Зазначена Постанова КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 передбачає, що державна реєстрація права власності відбувається саме у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 95 ЦПК Українивстановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

7. Судові витрати

Судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду в сумі 4962 грн. Так, як позов задоволено, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 4962 грн. рівними частинами.

На підставі викладеного та керуючись т.. т.. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, т.. т.. 263 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна плюс» про визнання правочину з передачі майна до статутного фонду недійсним та скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсним правочин, оформлений Актом прийому-передачі та грошової оцінки майна від 26 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс», з передачі до статутного капіталу ТОВ «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» земельної ділянки площею 2,89 га для ведення селянського господарства, кадастровий номер 6825087300:03:002:0108, що знаходиться за адресою Хмельницька область, Хмельницький р-н, Ружичанська с/рада.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості «Тетяна Плюс» на земельну ділянку площею 2,89 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825087300:03:002:0108, що знаходиться за адресою Хмельницька область, Хмельницький р-н, Ружичанська с/рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1195184268250, запис про право власності № 19426242.

Стягнути з ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Центр нерухомості«Тетяна плюс» рівнимичастинами накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Форінт» судовийзбір урозмірі 4962грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2023 року.

Суддя Сергій Стефанишин