Постанова

від 23.11.2023 по справі 947/10696/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/461/23

Справа № 947/10696/22

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/10696/22

Номер провадження: 22-з/813/461/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Трофименка О.О.,

учасники справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Портовик-С»,

- відповідачі - 1) Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», 2) ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП,

встановив:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» (далі - ТОВ «Портовик-С») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) стягнути з ПрАТ «СК «Еталон» на користь ТОВ «Портовик-С» страхове відшкодування у розмір - 25 928,21 грн., у якості відшкодування за страховим випадком від 08.06.2021 р.; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Портовик-С» майнову шкоду у розмірі - 59 807,36 грн., завдану внаслідок ДТП від 08.06.2021 р.. Також позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 березня 2023 року задоволено вищевказані позовні вимоги ТОВ «Портовик-С». Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ТОВ «Портовик-С» страхове відшкодування у розмірі - 25 928,21 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Портовик-С» у якості майнової шкоди - 59 807,36 грн..

Постановою Одеського апеляційного суду від 02.11.2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення. Задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» до ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» у якості відшкодування майнової шкоди - 12 741 (дванадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 37 коп.. В решті позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено остаточний розподіл судових витрат зі сплати судового збору відносно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» до ОСОБА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 37 копійок.

03.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі - 13 000 грн..

Заява обґрунтована тим, що в апеляційній скарзі позивачем було заявлено клопотання про стягнення судових витрат за результатами апеляційного розгляду.

16.11.2023 року від адвоката Кузнєцової Л.О. надійшло клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Зазначено, що матеріали справи не містять детального опису робіт, наданих адвокатом Гузь Г.В. за Договором №14 від 21.09.2022 року. Крім того, Договір №14 від 21.09.2022 року припинив свою дію 09.03.2023 року. Відповідачем разом з першою заявою по суті спору не було подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести. У договорі не зазначено умови обчислення гонорару.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав клопотання про ухвалення додаткового рішення, та просив його задовольнити.

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді клопотання, освідомленість учасників справи про розгляд клопотання, створення апеляційним судом під час розгляду клопотання умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для його розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути клопотання за відсутності її інших учасників.

За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ти місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегією суддів встановлено, 21.09.2022 року між адвокатом Гузь Г.В. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №14.

Відповідно до п. 1 Договору адвокат надає юридичну допомогу, захищає та представляє права та інтереси ОСОБА_1 в якості представника при розгляді у Київському районному суді м. Одеси та інших судах позовної заяви ТОВ «Портовик-С» до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «Еталон» про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди.

Відповідно до вказаного договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і припиняє свою дію після винесення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до Доповнення від 20.03.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 21.09.2022 року №14, укладеного між адвокатом Гузь Г.В. та ОСОБА_1 , останні уклали доповнення до договору про припинення його дії після прийняття остаточного рішення по справі.

Відповідно до акту виконаних робіт від 02.11.2023 року за договором про надання правової допомоги від 21.09.2022 року №14, адвокатом Гузь Г.В. було виконано наступну роботу: - збір i підготовка даних для подачі відзиву на позовну заяву, для експертизи - 4 години; - складання та подача відзиву на позовну заяву - 4 години; - складання та подача апеляційної скарги на рішення від 09 березня 2022 року - 8 годин; - прийняття участі у 4-х судових засіданнях в суді першої інстанції - 5 годин; - прийняття участі у судовому засіданні в апеляційної інстанції - 2 години. Всього використано часу на роботу представника - 23 години (згідно договору оплата 800 грн. - година). Сплачено - 13 000 грн.. ОСОБА_1 претензій до виконання роботи адвокатом Гузь Г.В. не має.

Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера №49 від 05.10.2022 року ОСОБА_1 було сплачено на користь адвоката Гузь Г.В. на підставі договору від 21.09.2022 року кошти у сумі - 10 000 грн..

Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера №73 від 10.04.2023 року ОСОБА_1 було сплачено на користь адвоката Гузь Г.В. на підставі договору від 21.09.2022 року кошти у сумі - 3 000 грн..

На підставі вказаного, заявник вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, а також з урахуванням складності справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

Представник ТОВ «Портовик-С» у заяві про відмову в стягненні витрат на адвоката зазначила, що відповідачем не було подано заяву про орієнтовний (попередній) розрахунок витрат, які сторона понесла або понесе у зв`язку з розглядом справи. У договорі про надання правової допомоги не визначено розмір гонорару та порядок його обчислення.

Дослідивши матеріали справи встановлено, що звертаючись до суду з першою заявою по суті спору, а саме - з відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Портовик-С» витрати на правничу допомогу в розмірі - 10 000 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Портовик-С» витрати на правничу допомогу в розмірі - 13 000 грн..

Тому посилання позивача на те, що відповідачем не було заявлено попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи спростовується матеріалами справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Колегія суддів дослідивши клопотання про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, вважає що визначений в акті виконаних робіт від 02.11.2023 року послуги, не в повному обсязі відповідають наданим представником послуг.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до матеріалів справи відзив на позовну заяву було подано ОСОБА_1 , матеріали справи не містять доказів того, що вказаний відзив був підготовлений та поданий адвокатом Гузь Г.В., що збором і підготовкою даних для його подачі було здійснено також адвокатом.

З апеляційною скаргою до суду також звернувся особисто ОСОБА_1 , матеріали справи не містять доказів того, що адвокатом було здійснено підготовку та подачу апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 ..

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що відшкодування наведених витрат на правничу допомогу, які не мають підтвердження про їх надання адвокатом в інтересах ОСОБА_1 не можуть бути пред`явленні до стягнення.

Крім того, визначений адвокатом час прийняття участі у 4-х судових засіданнях в суді першої інстанції в загальному обсязі - 5 годин, не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу судового засідання від 23.09.2022 року, адвокат Гузь Г.В. приймав участь в судовому засіданні, початок судового засідання - 10:36 год., кінець - 10:39 год. (а. с. 89 - 90).

Відповідно до протоколу судового засідання від 31.10.2022 року, адвокат Гузь Г.В. приймав участь в судовому засіданні, початок судового засідання - 10:39 год., кінець - 10:43 год. (а. с. 99 - 100).

Відповідно до протоколу судового засідання від 26.12.2022 року, адвокат Гузь Г.В. не був присутній у судовому засіданні (а. с. 123 - 124).

Відповідно до протоколу судового засідання від 09.02.2022 року, адвокат Гузь Г.В. приймав участь у судовому засіданні, початок судового засідання - 11:41 год., кінець - 11:43 год. (а. с. 127 - 128).

Відповідно до протоколу судового засідання від 03.03.2022 року, адвокат Гузь Г.В. приймав участь у судовому засіданні, початок судового засідання - 11:38 год., кінець - 12:00 год. (а. с. 138 - 139).

Отже, загальний час витрачений адвокатом на участь у судових засіданнях в суді першої інстанції складає - 22 хвилини, а не заявлений час - 4 години.

Крім того, зазначений адвокатом час у прийнятті у судовому засіданні в апеляційній інстанції 2 години, також не відповідає дійсності.

Відповідно до протоколу судового засідання від 02.11.2023 року, адвокат Гузь Г.В. був присутній у судовому засіданні, початок судового засідання - 14:12 год., кінець - 15:24 год. (а. с. 200 - 202).

Отже, загальний час, витрачений адвокатом у прийнятті участі у судовому засіданні в апеляційній інстанції складає - 1 год. 12 хв..

Відповідно до акту виконаних робіт оплата за договором становить з розрахунку - 800 грн. за 1 годину.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають витрати на правничу допомогу, лише в частині дійсного обсягу наданих послуг адвокатом, а саме у прийняті участі в судових засіданнях в суді першої інстанції, загальний обсяг витраченого часу становить - 22 хвилини, в апеляційній інстанції - 1 год. 12 хвилин. Отже, загальний обсяг витраченого часу адвокатом становить - 1 год. 34 хв., з урахуванням визначеного сторонами Договору розрахунку - 800 грн./год., стягненню підлягають - 1 253,33 грн. (1год. 34 хв. х 800 грн.).

Отже, визначений у акті виконаних робіт наданої правничої допомоги та вартість наданих послуг є значно завищеними, а тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 1 253,33 грн..

Додаткове постанова може бути оскаржена у касаційному порядку (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик-С» (ЄДРПОУ 35873145) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі - 1 253 (одна тисяча двісті п`ятдесят три) грн. 33 коп..

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 12 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе