Рішення

від 06.12.2023 по справі 922/3866/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023м. ХарківСправа № 922/3866/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат", м.Харків , м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком", м.Харків про стягнення коштів 1 915 361,46 грн. за участю представників:

позивача: Денис Міщенко (витяг);

відповідача: Віталій Ус , адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 915 361,46 грн., з яких - 1 345 590,00 грн. основна заборгованість, 477 702,88 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання , 29 086,86 грн. - 3 відсотки річних та 62 981,72 грн - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивачем за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 було проведено часткову оплату вартості обладнання у розмірі 1 345 590,00 грн.,в свою чергу відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку обладнання так і не здійснив.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 04.10.2023 року о 12:00.

22.09.2023 відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву (вх.№25755), в якому вказує, що внаслідок листування з контактною особою позивача між сторонами була досягнута домовленість про поставку товару за адресою м.Біла Церква., Сквирське шосе, 20. За твердженням відповідача,вказана поставка товару (дизельного генератора) позивачу, була здійснена 07.12.2022, що підтверджується листом перевізника ТОВ «Вектор-Глобал», заявою на надання послуг доставки вантажу та складеним відповідачем актом огляду електронних комунікацій від 20.09.2023. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" надати відповіді на запитання, поставлені у відзиві на позовну заяву.

03.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№26775), в якому заперечує проти доводів відповідача щодо виконання ним зобов`язання з поставки товару за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022.

Ухвалою суду від 04.10.2023 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" надати відповіді на запитання, поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремаком" у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 04.10.2023 відкладено підготовче засідання на 18.10.2023 о 09:45.

19.10.2023 відповідачем до суду надані заперечення (вх.28587).

19.10.2023 позивачем на виконання ухвали суду від 04.10.2023 до клопотання (вх.№28588) додано нотаріально засвідчену заяву свідка директора ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" Махотки О.І., з викладеними у ній відповідями на запитання відповідача в порядку ст.90 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 18.10.2023 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №28329 від 17.10.23), підготовче засідання відкладено на 08.11.2023 о 10:10.

У судовому засіданні 08.11.2023 представником відповідача заявлено усне клопотання про повторне зобов`язання ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" надати відповіді на запитання, які були поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування клопотання вказував на те, що відповіді, які містяться у поданій позивачем до суду заяві свідка не є повними та однозначними.

Протокольною ухвалою від 18.11.2023 долучено до матеріалів справи додану до клопотання заяву свідка (вх.28588 від 19.10.2023); відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача про повторне зобов`язання ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" надати відповіді на запитання, поставлені у відзиві на позовну заяву; на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; у судовому засідання оголошено перерву до 15.11.2023 о 13 :40.

Після перерви у судовому засіданні протокольною ухвалою від 15.11.2023 , на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2023 о 12 :30.

В судовому засіданні 06.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

20.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (надалі- Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМАКОМ» (надалі Постачальник, Відповідач) був укладений Договір поставки обладнання №20/10/22 , згідно із п.1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві обладнання згідно з Додатком №1 (специфікація №1), далі іменоване Обладнання, а Покупець зобов`язався прийняти Обладнання і сплатити Постачальнику ціну Договору.

Під поставкою Обладнання за Договором Сторони розуміють:

Доставку Обладнання за рахунок Постачальника на умовах DDP «Інкотермс 2000» на об`єкт Покупця за адресою визначеною в п.4.1 цього Договору (далі Об`єкт Покупця) в повному обсязі у встановлений цим Договором термін.

Найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість Обладнання визначаються в Додатку №1 (специфікація №1), що підписується Сторонами і є невід`ємною частиною Договору. (п.1.2 Договору).

Відповідно до Специфікації №1 до договору, сторони погодили поставку Дизельного генератора SD 715, одна одиниця, загальною вартістю 2242650 грн. в т.ч. ПДВ 373775,00 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна ціна Договору на момент формування ціни (20.10.22), складає 2242620 грн. в т.ч. ПДВ 373775,00 грн., що є еквівалентом 60000,00 доларів США. На дату підписання цього Договору офіційний курс долара на міжбанку на початок торгів складає 36,9343 грн. за 1 долар США, +1,2% на купівлю, таким чином курс становить 37,3775 грн. за 1 долар США.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна обладнання, згідно з п.2.1 цього Договору є договірною. Оплата обладнання за цим Договором здійснюється Покупцем в наступному порядку:

3.1.1. Перший етап платіж (платежі) у розмірі 60% (шістдесят відсотків) суми, вказаної в п.2.1. цього Договору, що еквівалентна 36000,00 доларів США здійснюється протягом 2 банківських днів з моменту підписання цього Договору та Додатків до нього, а також після отримання Покупцем від Постачальника відповідного рахунку-фактури.

3.1.2. Другий етап платіж в розмірі решти 40% (сорока відсотків) суми, визначеної в п.2.1. цього Договору і є еквівалентною 24000,00 доларів США, Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття обладнання Покупцем і підписання видаткової накладної та всіх супровідних документів.

Згідно п.4.1 Договору обумовлено, що Постачальник здійснює поставку обладнання на умовах DDP «Інкотермс 2000» за наступною адресою: Харківська обл., м.Богодухів, вул. Привокзальна слобідка, буд.68, протягом 35 (тридцяти п`яти днів) робочих днів з моменту оплати за першим етапом Договору (п.3.1.1.)

20.10.2022р. позивач згідно платіжної інструкції у національній валюті №19075 перерахував відповідачу вартість обладнання у розмірі 60% суми, вказаної у п.2.1 Договору, а саме у розмірі 1345590,00 грн., що еквівалентно 36000,00 доларів США.

Як зазначає позивач, відповідач за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 товар не передав, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з останнього 1 345 590,00 грн. основної заборгованості, 477 702,88 грн. пені , 29 086,86 грн. 3% річних та 62 981,72 грн інфляційного збільшення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, непередання продавцем товару, який одержав узгоджену сторонами суму попередньої оплати, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини 2 статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у формі позову.

За умовами договору, зокрема пункту 3.1, постачальник повинен був поставити покупцю товар не пізніше 30 календарних днів з дня здійснення попередньої оплати.

Попередню оплату товару в сумі 1 345 590,00 грн. (60% від вартості товару) позивач відповідно до платіжної інструкції у національній валюті №19075 здійснив 20.10.2022.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів п.4.1 договору, кінцевим строком поставки товару є 08.12.2022 року.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що товар за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 за домовленістю між сторонами був поставлений ним 07.12.2022 позивачу за адресою м.Біла Церква., Сквирське шосе, 20.

Судом встановлено, що пунктом 4.2 Договору визначено, що моментом постачання обладнання за цим Договором вважається момент підписання видаткової накладної на об`єкті у Покупця та отримання від Постачальника всіх супровідних документів. При цьому у пункті 4.6 Договору передбачено, що передача обладнання здійснюється на об`єкті Покупця (при розвантаженні), в присутності уповноважених представників Сторін. Для отримання Обладнання та всіх документів на нього, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику належним чином оформлену Довіреність.

Видаткова накладна є первинними обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Вказаний в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Разом із цим, суд констатує, що матеріали справи не містять відповідних первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару (Дизельного генератора SD 715) на об`єкті Позивача за адресою, визначеною в п.4.1 цього Договору, як і не містять інформації про внесення сторонами будь-яких змін до Договору в части визначення іншої адреси для поставки товару. Внесення таких змін до договору заперечується позивачем.

Слід також зазначити, що у заяві свідка позивачем наголошено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівтагромадських формувань філій і представництв ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» у м.Біла Церква немає.

Стосовно доданої відповідачем до відзиву роздруківки електронного листування через мессенджер Vіbеr, суд зазначає, що вказана роздруківка не може бути взята до уваги судом, як належний доказ листування між сторонами, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21 , роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом(копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом,бо не містить електронного підпису,який є обов`язковимреквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Суд критично ставиться до посилань відповідача на лист ТОВ «Вектор-Глобал» за вих.№14/09 від 14.09.2023 та заявку №28/11 на надання послуг доставки вантажу до договору №189 від 28.11.2022, як на доказ поставки товару позивачу за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022, оскільки вказані документи не містять інформації з якої можливо встановити, що поставка відбувалась саме в межах спірного договору, а також з огляду на відсутність конкретики моделі генераторів, які начебто були поставлені експедитором у м.Харків та м. Біла Церква. При цьому підписаної з боку позивача видаткової накладної, як це передбачено п.4.2 Договору надано не було.

Суд також не бере до уваги підписаний представниками відповідача акт огляду електронних комунікацій від 20.09.2023, оскільки зазначений акт складений без участі уповноваженого представника позивача та не є первинним документом, який у відповідності до п.4.2 Договору мав би підтверджувати отримання позивачем товару за цим Договором.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в цьому випадку покладено на постачальника, і останнім не надано суду належних доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у якості попередньої оплати, у розмірі 1345590,00 грн.

Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 477 702,88 грн. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 09.12.2022 по 28.08.2022.

Умовами п.8.3 Договору сторони погодили, щоза прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Обладнання, передбачених п.1.1. цього Договору, та/або строків усунення недоліків, передбачених розділами 4 і 6 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві, за кожний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за весь період прострочення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 17.09.2020р. у справі №922/3548/19, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, суд встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування, оскільки, враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені у даному випадку припиняється 09.06.2023р., а не 28.08.2023р., як вказано позивачем.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 09.12.2022. по 09.06.2023. становитиме 337319,14 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

В стягненні 140383,74 грн. суд відмовляє як безпідставно заявленій.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 29086,86 грн. 3% річних за період з 09.12.2022 по 28.08.2022 та 62981,72 грн. інфляційних втрат за період грудень 2022 -липень 2023 року, нарахованих на суму попередньої оплати, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

У цьому випадку у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 09.12.2022р., у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційних за вказаний період.

За вказаних обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 29086,86 грн. 3% річних та 62981,72 грн. інфляційних втрат.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача у розмірі 26624,68 пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремаком» (код ЄДРПОУ 37366874; адреса: 61118, м.Харків, проспект Тракторобудівників, буд.102, корпус Б, квартира 132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 32566564; адреса: 61176, м.Харків, вул. Краснодарська, буд. 171-Б) 1 345590 грн. 00 коп. основної заборгованості, 337319 грн. 14 коп. пені , 29086 грн. 86 коп. 3 % річних, 62981 грн. 72 коп. інфляційного збільшення та витрати по сплаті судового збору 26624 грн. 68 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" грудня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне