Постанова

від 06.03.2024 по справі 922/3866/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3866/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Міщенко Д.О., наказ №19/10-1 від 19.10.2021, Положення про юридичний відділ, наказ №196-к від 23.05.2023 про прийняття на роботу,

відповідача - Ус В.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1177991 від 08.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2012 від 23.01.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" (вх.№104Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч., повний текст рішення складено 14.12.2023, у справі №922/3866/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком", м. Харків,

про стягнення коштів 1 915 361, 46грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 915 361, 46грн, з яких 1 345 590, 00грн основної заборгованості, 477 702, 88грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 29 086, 86грн 3 відсотків річних та 62 981, 72грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 було здійснено часткову оплату вартості обладнання у розмірі 1 345 590, 00грн, у свою чергу, відповідач свої зобов`язання не виконав і поставку обладнання не здійснив.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" 1 345 590, 00грн основної заборгованості, 337 319, 14грн пені, 29 086, 86грн 3% річних, 62 981, 72грн інфляційних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 624, 68грн; в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять відповідних первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару (Дизельного генератора SD 715) на об`єкті позивача за адресою, визначеною в пункті 4.1 договору, як і не містять інформації про внесення сторонами будь-яких змін до договору в частині визначення іншої адреси для поставки товару.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в цьому випадку покладено на постачальника, і останнім не надано суду належних доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у якості попередньої оплати, у розмірі 1 345 590, 00грн.

Перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, місцевий господарський суд встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування, оскільки, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені у даному випадку припиняється 09.06.2023, а не 28.08.2023, як вказано позивачем.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 09.12.2022 по 09.06.2023 становитиме 337 319, 14грн, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача; у стягненні 140 383, 74грн суд відмовив як безпідставно заявленій сумі.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 09.12.2022, у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційних за вказаний період.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 29 086, 86грн 3% річних та 62 981, 72грн інфляційних.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано факт, що перевізником за завданням відповідача було здійснено поставку дизельного генератора 07.12.2022 до м. Біла Церква; судом також не було враховано акт огляду електронних комунікацій, відповідно до якого було оглянуто телефон заступника директора ТОВ "Ремаком" ОСОБА_1 , а також скріншотам з переписки у вайбері.

Апелянт вважає, що факт поставки генератора також підтверджується листом перевізника ТОВ "Вектор Глобал", в якому зазначено, що генератор було доставлено 07.12.2022 за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирська, 20 до ТОВ "Київський м`ясокомбінат", контактна особа ОСОБА_3, номер телефону НОМЕР_1 , що співпадає з номером телефону ОСОБА_2 , який був контактною особою від позивача, який здійснював комунікацію з представником відповідача - заступником директора ОСОБА_4

На думку апелянта, приховування позивачем факту поставки підтверджується складеним актом про повернення двигуна відповідачу 12.01.2023, за яким було повернуто двигун SD27G755TLL, але, разом з тим, в даному акті зазначено неправильний номер договору та його дата; після повідомлення відповідача про неможливість вчасно поставити генератор позивач надіслав відповідачу листа з проханням якомога швидше повернути попередню оплату за генератор за цим же договором, що і було здійснено 02.12.2022.

Відтак, як вважає апелянт, між сторонами не виконувалось іншого договору, окрім 20/10/22, а реквізити договору в акті були спотворені позивачем.

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що на сайті ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" зазначено, що до його структури входить також Київський м`ясокомбінат.

Також апелянт зазначає, що позивачем не було заявлено вимоги про розірвання договору або визнання його недійсним, за таких обставин, як вважає апелянт, договором не передбачено правових наслідків у вигляді повернення передплати за договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі №922/3866/23; встановлено позивачу строк до 02.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.02.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "08" лютого 2024 р. о 14:30год.

29.01.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що можливість зміни місця постачання товару повинно відбуватись на підставі підписаної між сторонами додаткової угоди, а не переписки із невстановленою особою без перевірки її повноважень.

Відтак, як вказує позивач, постачання товару, який передбачений умовами договору поставки обладнання, не відбулось, а надані відповідачем докази не відповідають принципам належності, допустимості та достовірності.

Позивач також зазначає, що відповідно до наданої відповідачем заявки №28/11 на надання послуг доставки вантажу в графі "адреса розвантаження" зазначено дві адреси: м. Біла Церква та м. Харків без зазначення вулиць та будинків, а в графі "найменування вантажу" зазначено про 2 найменування товару (генераторів різних модифікацій), відтак, позивач припускає, що можливо другий генератор повинен був прибути до позивача.

Позивач вважає, що наданий відповідачем лист ТОВ "Вектор Глобал" від 07.12.2022 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту поставки.

Крім того, позивач посилається на те, що надані відповідачем копії електронного документа (переписка у Вайбері) не містять електронного підпису відправника та отримувача, відтак, ця переписка не може вважатися доказом, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника, при цьому, повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлень; відповідачем не доведено, хто саме вів переписку, які повноваження мала ця особа, з якого номера надходили повідомлення тощо.

Також позивач зазначає, що має право звернутись з вимогою про повернення авнсового платежу як шляхом звернення до боржника з листом, так і шляхом звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 - без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.02.2024 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Заслухавши представників сторін, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15:00год. 06.03.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "06" березня 2024 о 15:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" - адвокатом Ус В.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.03.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник апелянта просить скаргу задовольнити.

Представник позивача просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 20.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремаком" (надалі - Постачальник) був укладений договір поставки обладнання №20/10/22 (надалі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого, Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцеві обладнання згідно з Додатком №1 (специфікація №1), далі іменоване Обладнання, а Покупець зобов`язався прийняти Обладнання і сплатити Постачальнику ціну Договору.

Під поставкою Обладнання за Договором Сторони розуміють:

Доставку Обладнання за рахунок Постачальника на умовах DDP "Інкотермс 2000" на об`єкт Покупця за адресою, визначеною в пункті 4.1 цього Договору (далі - Об`єкт Покупця) в повному обсязі у встановлений цим Договором термін.

Найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість Обладнання визначаються в Додатку №1 (специфікація №1), що підписується Сторонами і є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до Специфікації №1 до Договору, сторони погодили поставку Дизельного генератора SD 715, одна одиниця, загальною вартістю 2 242 650грн в т.ч. ПДВ 373 775, 00грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, загальна ціна Договору на момент формування ціни (20.10.22), складає 2 242 620грн, в т.ч. ПДВ 373 775, 00грн, що є еквівалентом 60 000, 00 доларів США. На дату підписання цього Договору офіційний курс долара на міжбанку на початок торгів складає 36, 9343грн за 1 долар США, +1, 2% на купівлю, таким чином, курс становить 37, 3775грн за 1 долар США.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна обладнання, згідно з пунктом 2.1 цього Договору є договірною. Оплата обладнання за цим Договором здійснюється Покупцем в наступному порядку:

3.1.1. Перший етап платіж (платежі) у розмірі 60% (шістдесят відсотків) суми, вказаної в пункті 2.1. цього Договору, що еквівалентна 36 000, 00 доларів США здійснюється протягом 2 банківських днів з моменту підписання цього Договору та Додатків до нього, а також після отримання Покупцем від Постачальника відповідного рахунку-фактури.

3.1.2. Другий етап платіж в розмірі решти 40% (сорока відсотків) суми, визначеної в пункті 2.1. цього Договору і є еквівалентною 24 000, 00 доларів США, Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття обладнання Покупцем і підписання видаткової накладної та всіх супровідних документів.

Пунктом 4.1 Договору обумовлено, що Постачальник здійснює поставку обладнання на умовах DDP "Інкотермс 2000" за наступною адресою: Харківська обл., м. Богодухів, вул. Привокзальна слобідка, буд. 68, протягом 35 (тридцяти п`яти днів) робочих днів з моменту оплати за першим етапом Договору (пункт 3.1.1. Договору).

20.10.2022 позивач згідно платіжної інструкції у національній валюті №19075 перерахував відповідачу вартість обладнання у розмірі 60% суми, вказаної у пункті 2.1 Договору, а саме, у розмірі 1 345 590, 00грн, що еквівалентно 36 000, 00 доларів США.

З урахуванням приписів пункт 4.1 Договору, кінцевим строком поставки товару є 08.12.2022.

Як зазначає позивач, відповідач за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 товар не передав, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з останнього 1 345 590, 00грн основної заборгованості, 477 702, 88грн пені, 29 086, 86грн 3% річних та 62 981, 72грн інфляційних.

Відповідач посилається на те, що товар за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022 за домовленістю між сторонами був поставлений ним 07.12.2022 позивачу за адресою: м. Біла Церква., Сквирське шосе, 20.

Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 4.2 Договору визначено, що моментом постачання обладнання за цим Договором вважається момент підписання видаткової накладної на об`єкті у Покупця та отримання від Постачальника всіх супровідних документів.

При цьому, у пункті 4.6 Договору передбачено, що передача обладнання здійснюється на об`єкті Покупця (при розвантаженні), в присутності уповноважених представників Сторін. Для отримання Обладнання та всіх документів на нього, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність.

Місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять відповідних первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару (Дизельного генератора SD 715) на об`єкті Позивача за адресою, визначеною в пункті 4.1 цього Договору, як і не містять інформації про внесення сторонами будь-яких змін до Договору в частині визначення іншої адреси для поставки товару.

Суд першої інстанції відхилив додану відповідачем до відзиву роздруківку електронного листування через мессенджер Vibеr як належний доказ листування між сторонами, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, висновків, викладених у постанові від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто, не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Суд критично поставився до посилань відповідача на лист ТОВ "Вектор-Глобал" за вих.№14/09 від 14.09.2023 та заявку №28/11 на надання послуг доставки вантажу до договору №189 від 28.11.2022, як на доказ поставки товару позивачу за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022, оскільки вказані документи не містять інформації, з якої можливо встановити, що поставка відбувалась саме в межах спірного договору, а також з огляду на відсутність конкретики моделі генераторів, які начебто були поставлені експедитором у м. Харків та м. Біла Церква.

Місцевий господарський суд також не взяв до уваги підписаний представниками відповідача акт огляду електронних комунікацій від 20.09.2023, оскільки зазначений акт складений без участі уповноваженого представника позивача та не є первинним документом, який у відповідності до пункту 4.2 Договору мав би підтверджувати отримання позивачем товару за цим Договором.

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, умовами пункту 8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Обладнання, передбачених пунктом 1.1. цього Договору, та/або строків усунення недоліків, передбачених розділами 4 і 6 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві, за кожний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, місцевий господарський суд встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування, оскільки, враховуючи приписи частин 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені у даному випадку припиняється 09.06.2023, а не 28.08.2023, як вказано позивачем.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 09.12.2022 по 09.06.2023 становитиме 337 319, 14грн, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача; в решті вимог судом відмовлено.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 29 086, 86грн 3% річних за період з 09.12.2022 по 28.08.2023 та 62 981, 72грн. інфляційних за період грудень 2022 року - липень 2023 року, нарахованих на суму попередньої оплати, суд першої інстанції встановив, що вони є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 4.2 Договору визначено, що моментом постачання обладнання за цим Договором вважається момент підписання видаткової накладної на об`єкті у Покупця та отримання від Постачальника всіх супровідних документів за наявності довіреності покупця.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Однак, відповідачем не надано суду видаткову накладну, підписання якої відповідно до пункту 4.2. Договору, вважається моментом постачання Обладнання за Договором, а також інших супровідних документів.

Відповідачем не надано і належним чином оформленої довіреності, виданої Покупцем уповноваженій особі для приймання Обладнання від Постачальника, що передбачено пунктом 4.6 Договору.

Тобто, матеріали справи взагалі не містять відповідних первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару (Дизельного генератора SD 715) на об`єкті Позивача за адресою, визначеною в пункті 4.1 цього Договору.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано факт, що перевізником за завданням відповідача було здійснено поставку дизельного генератора 07.12.2022 до м. Біла Церква.

Судова колегія зазначає, що пунктом 4.1. Договору чітко визначено адресу поставки Обладнання: Харківська обл., м. Богодухів, вул. Привокзальна слобідка, буд. 68.

Згідно з пунктом 11.1. Договору, цей Договір може бути змінений або доповнений. Всі зміни і доповнення є невід`ємною частиною цього Договору і повинні бути узгоджені між сторонами в письмовому вигляді.

Проте, матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами іншої адреси поставки відповідачем Обладнання відповідно до умов Договору, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додана відповідачем до відзиву роздруківка електронного листування щодо зміни адреси поставки Обладання через мессенджер Vіbеr не є належним доказом листування між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Суд звертає увагу, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Отже, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 19.01.2022 у справі №202/2965/19).

При цьому, з наданої відповідачем переписки неможливо достеменно встановити, що вона відбувалась саме між сторонами Договору чи їх уповноваженими представниками.

А умови Договору не містять відомостей щодо контактних номерів телефонів уповноважених осіб сторін для ведення перемовин щодо виконання Договору.

Суд першої інстанції надав вірну правову оцінку наданому відповідачем підписаному представниками відповідача акту огляду електронних комунікацій від 20.09.2023, що зазначений акт складений без участі уповноваженого представника позивача та не є первинним документом, який у відповідності до пункту 4.2 Договору мав би підтверджувати отримання позивачем товару за цим Договором.

Відтак, належні та допустимі докази на підтвердження узгодження сторонами в письмовому вигляді зміни місцезнаходження Обладнання відповідачем суду не надано. Також не надано підписаної позивачем видаткової накладної та довіреності на отримання обладнання.

Апелянт вважає, що факт поставки генератора також підтверджується листом перевізника ТОВ "Вектор Глобал", в якому зазначено, що генератор було доставлено 07.12.2022 за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирська, 20 до ТОВ "Київський м`яокомбінат", контактна особа ОСОБА_3, номер телефону НОМЕР_1 , що співпадає з номером телефону ОСОБА_2 , який був контактною особою від позивача, який здійснював комунікацію з представником відповідача - заступником директора ОСОБА_4

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що по-перше, лист (тим паче не сторони по Договору) не є первинним бухгалтерським документом, що складається на підтвердження поставки товару; складання такого листа не передбачено і умовами Договору; по-друге, у вказаному листі зазначено, що доставку генератора (відсутні посилання на ідентифікуючі ознаки Обладнання) здійснено ТОВ "Київський МК"; посилання на договір, що є предметом спору, відсутні.

Відтак, даний лист як доказ взагалі не свідчить, що має відношення до спірних правовідносин.

І зазначення у листі імені і номеру телефону особи, який, як вказує апелянт, співпадає з номером телефону ОСОБА_2 зазначеного очевидно не змінює; матеріалами справи не підтверджується, що вказана особа уповноважена позивачем на узгодження прийняття Обладнання, як і відсутні відомості щодо контактного номеру телефону уповноваженої особи отримувача Обладнання відповідно до умов Договору.

Так само і надана відповідачем копія заявки №28/11 на надання послуг доставки вантажу до договору №189 від 28.11.2022 не є доказом поставки товару позивачу за Договором поставки обладнання №20/10/22 від 20.10.2022, оскільки вказаний документ не містять інформації, з якої можливо встановити, що поставка відбувалась саме в межах укладеного сторонами у справі Договору, а також з огляду на відсутність конкретики моделі генераторів, які начебто були поставлені експедитором у м. Харків та м. Біла Церква.

Позивач також зазначає, що відповідно до наданої відповідачем заявки №28/11 на надання послуг доставки вантажу в графі "адреса розвантаження" зазначено дві адреси: м. Біла Церква та м. Харків без зазначення вулиць та будинків, а в графі "найменування вантажу" зазначено про 2 найменування товару (генераторів різних модифікацій), відтак, позивач припускає, що можливо другий генератор повинен був прибути до позивача.

І доказів в спростування зазначеного відповідач суду доказів не надав.

Щодо доводів апелянта про приховування позивачем факту поставки, що, за твердженням апелянта, підтверджується складеним актом про повернення двигуна відповідачу 12.01.2023, за яким було повернуто двигун SD27G755TLL, але, разом з тим, як вказує апелянт, в даному акті зазначено неправильний номер договору та його дата, судова колегія зазначає, що такий акт у матеріалах справи відсутній; відповідач не посилався на вказані обставини в суді першої інстанції.

Як і доводи апелянта, що після повідомлення відповідача про неможливість вчасно поставити генератор позивач надіслав відповідачу листа з проханням якомога швидше повернути попередню оплату за генератор за цим же договором, що і було здійснено 02.12.2022, не підтверджуються взагалі жодним доказом.

Апелянт в апеляційній скарзі на ці обставини посилається, і, при цьому, не надав суду взагалі ніяких доказів в обґрунтування зазначеного.

Поряд з цим, сам апелянт посилається на факт поставки позивачу генератора 07.12.2022 відповідно до листа ТОВ "Вектор Глобал".

Тобто, навіть і доводи апелянта є суперечливими.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано, що на сайті ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" зазначено, що до структури входить також Київський м`ясокомбінат, жодним чином не впливають на суть встановлених судом обставин щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів поставки відповідачем Обладнання на умовах, визначених в укладеному з позивачем Договорі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); у спірних правовідносинах датою поставки товару визначено 08.12.2022 (35 робочих днів з дня отримання відповідачем попередньої оплати).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки відповідачем не виконані зобов`язання з поставки товару за договором, то позивач має право вимагати у відповідача повернення сплаченої попередньої оплати, враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач реалізував своє право шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивачем не було заявлено вимоги про розірвання договору або визнання його недійсним, за таких обставин, як вважає апелянт, договором не передбачено правових наслідків у вигляді повернення передплати за договором.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в цьому випадку покладено на постачальника, і останнім не надано суду належних доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у якості попередньої оплати, у розмірі 1 345 590, 00грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом першої інстанції, умовами пункту 8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Обладнання, передбачених пунктом 1.1. цього Договору, та/або строків усунення недоліків, передбачених розділами 4 і 6 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві, за кожний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за весь період прострочення.

Використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань, і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного суду від 17.09.2020 у справі №922/3548/19, від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, місцевий господарський суд встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування, оскільки, враховуючи приписи частин 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені у даному випадку припиняється 09.06.2023, а не 28.08.2023, як вказано позивачем.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 09.12.2022 по 09.06.2023 становитиме 337 319, 14грн, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача; в решті вимог судом відмовлено.

Апелянт заперечень проти цього не висловив.

Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

У відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 09.12.2022, у зв`язку з чим, позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційних за вказаний період.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 29 086, 86грн 3% річних та 62 981, 72грн інфляційних.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3866/23 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремаком" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі №922/3866/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.03.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза