Постанова

від 05.12.2023 по справі 912/978/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/978/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Пантаївської селищної ради

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2022 (суддя Кабакова В. Г.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (головуючий суддя Верхогляд Т. А., судді Парусніков Ю. Б., Чередко А. Є.)

у справі № 912/978/22

за позовом Пантаївської селищної ради

до Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Макбо-94",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Трейдінг",

про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кривенко М. П., третьої особи - Фомічов К. С.)

СУТЬ СПОРУ

1. У цій справі Пантаївська селищна рада (далі - позивач, Рада) заявила позовні вимоги до Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Макбо-94" (далі - відповідач, ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94") про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

2. Підставою для розірвання договору визначено істотне порушення відповідачем умов договору оренди та положень закону внаслідок укладення додаткової угоди до договору суборенди про поновлення строку його дії за відсутності згоди орендодавця.

3. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, посилаючись на відсутність у орендаря обов`язку щодо необхідності погодження з орендодавцем укладення додаткової угоди до договору суборенди на передачу земельної ділянки в суборенду на новий строк.

4. Незгода Ради з висновками судів попередніх інстанції щодо недоведння позивачем підстав для розірвання договору оренди стала предметом касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

5. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов до висновку про необґрунтованість / передчасність висновків судів попередніх інстанцій, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

6. Рада звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94" про:

- розірвання договору оренди землі від 22.02.2007, зареєстрованого у Знам`янському відділі КРФ ДП "ЦДЗК" від 23.02.2007 за № 1, право оренди земельної ділянки на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.04.2016, номер запису про інше речове право: 14392198;

- зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 100,0999 га кадастровий номер 3522281200:02:000:9017.

7. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини передачі земельної ділянки відповідачем як орендарем в суборенду з порушення умов договору оренди землі від 22.02.2007 та вимог законодавства в частині необхідності отримання погодження орендодавця на здійснення такої передачі.

8. Також позивач посилався на наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 22.02.2007 у зв`язку із зміною власника у відповідності до пункту 40 цього договору.

9. Правовими підставами позову визначено частини першу, другу, п`яту статті 8, статті 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", частину шосту статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частину другу статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 22.02.2007 між Знам`янською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Диківської сільської ради. Підставою укладення договору оренди визначено розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 19.01.2007 № 16-р.

11. Згідно з пунктом 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 100,00 га - ріллі, із земель резерву.

12. Відповідно до кадастрового плану (схеми), що є додатком до договору оренди, кадастровий номер земельної ділянки 3522281200:02:000:9017.

13. Договір оренди укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).

14. Орендар зобов`язався не укладати договори суборенди без згоди орендодавця (пункт 31 договору оренди).

15. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40 договору оренди).

16. Договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору оренди).

17. Договір оренди підписано сторонами, скріплено печатками та 23.02.2007 зареєстровано у Знам`янському відділі КРФ ДП "ЦДЗК" за № 1. Таким чином, строк дії договору оренди визначено до 23.02.2017.

18. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2008 між ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Трейдінг" (далі - ПСП "Агро-Трейдінг", суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки (зареєстрований у Знам`янському відділі Державного підприємства "Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру" Держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 28.08.2008 за № 040837100001), за умовами пункту 1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Диківської сільської ради.

19. Підставою для укладення договору суборенди є, в тому числі, узгодження орендодавця шляхом видачі розпорядження головою Знам`янської районної державної адміністрації від 22.04.2008 № 178-р (пункт 3 договору суборенди).

20. Згідно з пунктом 4 договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка із кадастровим номером 3522281200:02:000:9017 площею 100,00 га - ріллі, яка належить до земель запасу Диківської сільської ради.

21. Договір суборенди укладено на 8 років і цей строк може бути скорочений за згодою сторін. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі від 23.02.2007 № 1 (пункт 10 договору суборенди).

22. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 41 договору суборенди).

23. Договір суборенди підписано сторонами, скріплено печатками та 28.08.2008 зареєстровано у Знам`янському відділі Державного підприємства "Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру" Держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 28.08.2008 за № 040837100001.

24. На підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2017 у справі № 912/298/17, яке набрало законної сили, договір оренди поновлений на 10 років.

25. В подальшому Диківською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області, як орендодавцем, та ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94", як орендарем, укладено додаткову угоду № 1 до договору, у якій зазначено дату укладення лише 2019 рік, зареєстрована в ДРРП 04.09.2019 № 14392188.

26. Вказаною додатковою угодою № 1 до договору оренди землі збільшено строк дії договору оренди до 49 років, а також збільшено розмір орендної плати до 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

27. Право оренди за вказаною додатковою угодою також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з відомостями якого строк оренди становить 49 років, з правом пролонгації.

28. 05.01.2022 право власності на земельну ділянку зареєстровано за Пантаївською селищною радою.

29. За твердженнями позивача, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, 28.04.2016 відповідач уклав додаткову угоду до договору суборенди, якою фактично на строк до 23.02.2027 (тобто вийшовши за межі строку дії первісного договору оренди, який закінчився 23.02.2017) передав земельну ділянку з кадастровим номером 3522281200:02:000:9017 площею 100,0999 га в суборенду ПСП "Агро-Трейдінг".

30. Позивач наголошував, що ні попередній орендодавець - Диківська сільська рада, ні Пантаївська селищна рада дозволу про передачу земельної ділянки в суборенду відповідачу на новий строк не надавала, відповідач про отримання такого дозволу із заявою до позивача не звертався.

31. Крім того позивач зазначав, що відповідно пункту 40 договору оренди землі має право розірвати цей договір у зв`язку із зміною власника земельної ділянки.

32. Отже, позивач вказував дві підстави позову - порушення орендарем умов договору оренди у зв`язку з укладенням додаткової угоди до договору суборенди без дозволу орендодавця та право орендодавця на розірвання договору оренди у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки.

33. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

34. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2022, залишеним змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

35. Відхиляючи посилання позивача на пункт 40 договору оренди як на підставу для його розірвання, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди.

36. Оскільки позивач не зазначав про зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди, суди дійшли висновку, що дії позивача, направлені на розірвання договору оренди земельної ділянки виключно на підставі пункту 40 цього договору у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, за відсутності доказів порушення умов такого договору відповідачем, відсутності обґрунтованих підстав для внесення змін до договору, відсутності волевиявлення Ради про розірвання договору, яке було б зафіксоване у прийнятому на пленарному засіданні рішенні, є такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності, приписам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

37. При цьому суди попередніх інстанцій констатували, що відповідач не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з передачею цієї земельної ділянки у комунальну власність.

38. Вирішуючи спір в частині визначеної позивачем іншої підстави для розірвання договору оренди внаслідок передачі відповідачем земельної ділянки в суборенду на новий строк за відсутності відповідного погодження на це орендодавця, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення додаткової угоди від 28.04.2016 не свідчить про нове зобов`язання між сторонами, оскільки зобов`язання виникло між орендарем і суборендарем з моменту укладення погодженого орендодавцем договору суборенди, а не у зв`язку з укладенням спірної додаткової угоди до нього.

39. За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність у спірному випадку обов`язку у орендаря отримувати від орендодавця дозвіл на передачу земельної ділянки в суборенду на новий строк.

Касаційна скарга

40. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.11.2022 і постанову суду апеляційної інстанції від 10.04.2023 у цій справі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

41. У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 774 ЦК України, частини шостої статті 93 ЗК України, частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі" та без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 11.11.2019 у справі № 133/158/16-ц і від 14.06.2023 у справі № 912/976/22.

42. Позивач наголошує, що оскільки право суборенди є похідним від права оренди земельної ділянки і не може суперечити умовам оренди, будь-яке наступне внесення змін до істотних умов договору суборенди в зв`язку з внесенням змін до договору оренди, потребує окремого письмового дозволу орендодавця, як цього вимагають умови законодавства та договору оренди, включаючи і укладення будь-яких повторних правочинів щодо суборенди.

43. Таким чином, на думку скаржника, укладення між відповідачем та третьою особою у цій справі - ПСП "Агро-Трейдінг" додаткової угоди до договору суборенди орендованої земельної ділянки без відома та згоди орендодавця, є порушенням умов договору оренди землі та породжує певні правові наслідки, які є достатньою підставою для його розірвання.

Узагальнені доводи інших учасників справи

44. 02.10.2023 ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94" через систему "Електронний суд" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 18.09.2023, а тому, з урахуванням приписів частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив залишається без розгляду.

45. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

46. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

47. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

48. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

49. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо суті касаційної скарги

50. Причиною звернення до суду у цій справі є наявність/відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, зокрема, у зв`язку з порушенням договору внаслідок передачі орендованої земельної ділянки в суборенду за відсутності погодження орендодавця на таку передачу.

51. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

52. У статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої).

53. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

54. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

55. Положення статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

56. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

57. За змістом статті 93 ЗК України, статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

58. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

59. Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

60. За змістом статті 8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору оренди та суборенди) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (частина перша). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому (частина друга). Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі (частина третя). У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється (частина четверта). Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина п`ята).

61. За змістом статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

62. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

63. Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (пункт 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

64. З огляду на матеріали справи, що переглядається, та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, сторони у договорі оренди землі визначили такі його умови, зокрема, як обов`язок орендаря (відповідача) не укладати договорів суборенди без згоди орендодавця (позивача) (пункт 31 договору); а також припинення договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).

65. У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

66. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

67. За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, орендарем (відповідачем) не погоджувалось із орендодавцем (позивачем) укладання з третьою особою (ПСП "Агро-Трейдінг") додаткової угоди до договору суборенди від 28.08.2008 і таке непогодження суди не визнали порушенням орендарем умов договору оренди та положень законодавства, що регулюють порядок передачі земельної ділянки в суборенду.

69. Разом із тим, у касаційній скарзі скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.06.2023 у справі № 912/976/22, у якій суд касаційної інстанції, розглядаючи спір у подібних правовідносинах між тими самими сторонами про розірвання іншого договору оренди землі з аналогічних що і у цій справі підстав, вказав, що відсутність погодження орендодавця щодо укладання орендарем з третьою особою (ПСП "Агро-Трейдінг") договору суборенди земельної ділянки у вигляді додаткової угоди до договору від 14.12.2010 на виконання передбаченого договором оренди землі обов`язку орендаря, свідчить про таке порушення умов цього договору та положень законодавства.

70. За наслідком перегляду Верховним Судом справи № 912/976/22 у касаційному порядку, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою позов Ради задоволено повністю.

71. Верховний Суд зазначає, що з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, справа № 912/976/22 є подібною зі справою, яка переглядається, а тому колегія суддів при прийнятті цієї постанови враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 14.06.2023 у справі № 912/976/22.

72. Так, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

73. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення ВКФ у формі ТОВ "Макбо-94" (орендарем) додаткової угоди від 28.04.2016 до договору суборенди з третьою особою не потребувало погодження орендодавця, та не є порушенням умов договору оренді і закону, визнаються колегією суддів помилковими.

74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

75. За загальним правилом, визначеним у частині першої статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

76. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

77. У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

78. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

79. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

80. Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

81. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

82. Крім того, виходячи зі змісту статті 651 ЦК України, положеннями зазначеної норми передбачено також можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.

83. Звертаючись із позовом у цій справі, Рада посилалась, в тому числі, на істотність допущеного відповідачем порушення умов договору оренди, зазначаючи про наявність передбачених частиною другою статті 651 ЦК України підстав для його дострокового розірвання.

84. Таким чином, під час вирішення спору у цій справі, необхідно було встановити обставини щодо наявності/відсутності критерію істотності допущеного відповідачем порушення договору оренди у розумінні положень статті 651 ЦК України.

85. Проте, ухвалюючи судові рішення у справі про відмову у позові виключно на підставі висновків про непорушення відповідачем (як орендарем земельної ділянки) умов договору оренди внаслідок непогодження з орендодавцем укладення додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки, що, як уже зазначалося, визнано колегією суддів помилковим (з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі № 912/976/22), суди попередніх інстанцій спірним правовідносинам в контексті наведених норм, виходячи із предмета та підстав позову, не надали, обставин, які би свідчили про істотність/неістотність порушення відповідачем умов спірного договору оренди або випадків його розірвання, встановлених законом чи договором, у розумінні частини другої статті 651 ЦК України не дослідили та не встановили.

86. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

87. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

88. З урахуванням наведених у цій справі правових висновків Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в частині наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, частково обґрунтованими.

89. Суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

90. З огляду на викладені вище висновки (зокрема, пункт 88 цієї постанови) колегія суддів не аналізує посилання скаржника на інші справи (пункт 41 цієї постанови).

91. Водночас, оскільки касаційна скарга не містить жодних доводів щодо непогодження з висновками судів про відмову у позові у цій справі з іншої заявленої позивачем підстави, а саме наявність обставин з посиланням на пункт 40 договору оренди, тому Верховний Суд не надає оцінки в цій частині судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

93. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

94. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

95. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

97. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Пантаївської селищної ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2022 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 912/978/22 скасувати.

3. Справу № 912/978/22 направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил