Рішення

від 13.12.2023 по справі 200/5538/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Справа№200/5538/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідачів щодо не забезпечення під час здійснення правосуддя на посаді судді Першого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 21.02.2023; допомоги на оздоровлення, сплаченої у 2021-2023 роках і вихідної допомоги при звільненні у відставку у зв`язку із обчисленням посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн., в порушення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;

зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум, які підлягають утриманню, як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити:

- суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн.;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн.;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 21.02.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн.;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати утвореної заборгованості зі суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 21.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а саме з 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн.;

допустити негайне виконання у межах місячної суми виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що здійснювала правосуддя на посаді судді Першого апеляційного адміністративного суду з 01.10.2018 по 17.01.2023 та з 21.02.2023 звільнена у відставку. В той же час, в період з 01.01.2021 по 21.02.2023 позивач отримувала суддівську винагороду в незмінному розмірі базового посадового окладу судді із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2102 грн. Проте, Законами України «Про держбюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року - 2270 грн, з 01 січня 2022 року - 2481 грн, з 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Вважає, що дії відповідачів суперечать статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в зв`язку з чим позивач недоотримала належну суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення та вихідну допомогу при звільненні у відставку. Позивач вважає вказані дії протиправними, такими що порушують конституційні права судді, які є невід`ємною частиною суддівської незалежності, на підставі чого просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 06 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Перший апеляційний адміністративний суд у відзиві на позовну заяву зауважив про порушення позивачем строку звернення до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Щодо нарахування і виплати суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн. позов не визнав, зазначив, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до закону.

Зокрема, вказаним відповідачем зазначено, що норма частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу суддів. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX, згідно зі статтею 7 яких визначено відповідно прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідно 2021, 2022, 2023 років - 2102 гривні.

Норми статті 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX не визнавались неконституційними, отже, Перший апеляційний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування даних норм. Окрім того розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Відповідач також не погоджується із вимогою нарахувати та виплатити суми недоплаченої суддівської винагороди у період з 01.01.2023 по 21.02.2023, оскільки відсутні підстави нараховувати та виплачувати суддівську винагороду суддям, які досягли шістдесяти п`яти років, а також відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року по справі №200/1665/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 17.01.2023 перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання із визначенням дати призначення щомісячного довічного грошового утримання 17.01.2023.

На виконання ухвали від 06 жовтня 2023 року в частині витребування розрахунку щомісячної суми недоплаченої суддівської винагороди позивача у період з 01.01.2021 по 21.02.2023, розрахованої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та відповідний розрахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення і вихідної допомоги Перший апеляційний адміністративний суд надав розрахунок суми нарахованої та виплаченої позивачу суддівської винагороди з 01.01.2021 до 17.01.2023, щорічної допомоги на оздоровлення і вихідної допомоги, розрахованих, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні з урахуванням фактично виплачених грошових сум і сум утримання податків та обов`язкових платежів.

Відповідач зазначив, що не може надати інший розрахунок, оскільки у 2021 2023 роках ним застосовувався розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Відповідач - Державна судова адміністрація України надала відзив на позовну заяву, де зазначила, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Законами про Державний бюджет України не вносяться зміни щодо розміру суддівської винагороди, а встановлюється розрахункова величина. ДСА, її територіальні управління та суди, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, не мали правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм відповідних Законів про Державний бюджет України, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року у розмірі 2102 гривні. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в поясненнях по суті спору повідомило, що 01.09.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі № 200/1665/23 проведено перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання із визначенням дати призначення щомісячного довічного грошового утримання 17.01.2023 в розмірі 56 % від грошового забезпечення. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, як і вимога щодо негайного виконання рішення суду. Третя особа також заявила вимогу щодо розгляду справи з викликом сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало пояснення, в яких зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Краматорськ), з 23.10.2014 як отримувач пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 17.01.2023 - як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% від суми грошового забезпечення призначено на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі № 200/1665/23. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021, 2022, 2023 років в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402 з урахуванням строків, передбачених частиною 4 розділу ІІ Порядку №3-1 з дня виникнення права на перерахунок.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотань Державної судової адміністрації України та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначенні судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, відмовлено у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини збройної агресії проти України.

Розглянувши питання щодо дотримання позивачем строку звернення з позовом у цій справі, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України, яка в діючий на час звернення до суду редакції передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У справі встановлено, що позивачу 22 лютого 2023 року надані довідки про доходи за 2022 рік та січень - лютий 2023 року № 04-31/304/23 та від 22.02.2023 №04-31/305/23 відповідно.

Водночас суд враховує, що карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, закінчився на всій території України 30 червня 2023 року, після чого обчислення процесуальних строків здійснюється на загальних підставах, в тому числі строків звернення до суду.

За приписами статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, закінчення тримісячного строку для звернення з цим позовом після скасування карантину припало на 30 вересня 2023 року, який був вихідним днем. Відповідно до відмітки оператора поштового зв`язку «Нова Пошта» на конверті з матеріалами позову, позовна заява відправлена 02.10.2023 о 17:16, тобто, у перший після вихідних робочий день, який був останнім днем строку звернення до суду з цим позовом.

З наведених підстав суд не встановив пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, через що розглянув справу по суті позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Наказом Першого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 № 2/К «Про припинення трудових відносин з суддею Першого апеляційного адміністративного суду Галиною Міроновою» наказано припинити трудові відносини з суддею Першого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням нею 65 років і припиненням повноважень судді.

Наказом Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 № 20/К «Про внесення змін до наказу голови суду від 16 січня 2023 року № 2/К», наказано пункт 1 наказу голови суду від 16 січня 2023 року № 2/К після слів «повноважень судді» доповнити з «17 січня 2023 року».

Рішенням ВРП «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Першого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» від 21.02.2023 №111/0/15-23 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Першого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Встановити, що право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання виникло у ОСОБА_1 з наступного дня після досягнення нею шістдесяти п`яти років.

22 лютого 2023 року позивачу надані довідки про доходи за 2022 рік та січень - лютий 2023 року № 04-31/304/23 та від 22.02.2023 №04-31/305/23 відповідно.

За період з 01.01.2021 по 17.01.2023 позивачу виплачено суддівську винагороду із застосуванням для розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн.

Відповідно до штатних розписів Першого апеляційного адміністративного суду за 2021, 2022, 2023 роки посадовий оклад судді складав 115610 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 02.06.2023 у справі №200/1665/23, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2023 № 914260832591 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в частині визначення дати призначення щомісячного довічного грошового утримання 22.02.2023, розміру стажу 20 років та відсотку від грошового забезпечення 50 %;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 17.01.2023 перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання із визначенням дати призначення щомісячного довічного грошового утримання 17.01.2023, урахуванням стажу у розмірі 23 роки та відсотку від грошового забезпечення 56 %;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 виплату заборгованості із щомісячного довічного грошового утримання, що утворилась з 17.01.2023 з урахуванням сплачених сум.

Згідно з довідкою № 04-30/331/23 від 21.02.2023 суддівська винагорода ОСОБА_1 є 184976,00 грн та складається з посадового окладу 115610,00 грн + 69366,00 грн. доплата за вислугу років.

Згідно з листами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.09.2023, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.09.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі № 200/1665/23 проведено перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання із визначенням дати призначення щомісячного довічного грошового утримання 17.01.2023 в розмірі 56 % від грошового забезпечення в сумі 103586,56 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21, де, зокрема, зазначено:

«… 21. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

22. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

23. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

24. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

25. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

26. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;

- працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;

- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;

- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;

- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;

- осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.

27. Спір у цій справі виник у зв`язку з обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з установленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

28. Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

29. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

30. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

31. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

32. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

33. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

34. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

35. Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

36. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

37. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

38. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

39. У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

40. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

41. Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

42. До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

43. Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (травень 2021 року), а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

44. Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

45. Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

46. На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

47. Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

48. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

49. Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.

50. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

51. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним...».

За правовими висновками Верховного Суду у зазначеній справі № 240/44080/21 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Вирішуючи цю справу за позовом ОСОБА_1 , суд не знайшов підстав для відступу від зазначених правових висновків і в частині позовних вимог, які стосуються періоду роботи позивача у 2022 та 2023 роках, через що дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

У відзиві на позовну заяву ДСА України зазначено, що головні розпорядники коштів державного бюджету відповідно до вимог інструкцій та орієнтовних граничних показників видатків державного бюджету, доведених Міністерством фінансів України, складають бюджетні пропозиції, включаючи інформацію щодо цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник коштів державного бюджету, та показників їх досягнення. Зазначив, про публікації у засобах масової інформації позиції Мінфіну та Уряду щодо продовження розрахунку суддівської винагороди з прожиткового мінімуму за 2020 рік.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України відповідно до своїх повноважень, в тому числі, представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом.

Тому наведені у відзиві доводи відповідача не спростовують висновків про обґрунтованість позову, а відповідачем зі свого боку жодним чином не наведено, які саме заходи вживалися саме ним, як головним розпорядником бюджетних коштів, щодо належного фінансового забезпечення діяльності судів.

Водночас, наведені відповідачем публікації можуть свідчити лише про недотримання певними органами закріпленого у статті 6 Конституції України принципу, за яким державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вказаний принцип, зокрема, передбачає неприпустимість втручання інших гілок влади в діяльність судової влади, в тому числі шляхом зменшення встановленого обсягу фінансування, грошового забезпечення суддів та працівників апаратів судів, свавільного перекручування змісту раніше прийнятих законів з цього приводу тощо.

Посилання відповідача на судову практику минулих років суд відхиляє, оскільки такі посилання відносяться до періодів іншого правового регулювання спірних відносин і не стосуються підстав позову у цій адміністративній справі.

Щодо способу захисту порушеного права позивача відповідачем - Першим апеляційним адміністративним судом зауважено, що, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.

З посиланням на застосування норм права, викладене у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, відповідач зазначає, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку №845 обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону №4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень.

З цього приводу суд зауважує, що наведена норма Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI стосується випадків стягнення грошових коштів на підставі відповідного позову.

ОСОБА_1 у межах цієї адміністративної справи вимог про стягнення певних грошових сум не заявляла.

Верховний Суд в постанові у справі №340/1916/20 сформулював, зокрема, такі висновки:

«85. У цьому зв`язку зауважимо, що вимоги про «стягнення» заборгованості з виплати суддівської винагороди та «зобов`язання нарахувати та виплатити» суддівську винагороду (з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII) є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації).

86. Позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення)».

З цього приводу, враховуючи обставини цієї адміністративної справи, суд вказує, що станом на час розгляду цієї справи позивачеві не нараховані суми суддівської винагороди відповідно до її вимог, тобто не визначені невиплачені суми у певному грошовому вимірі, не обраховані суми відповідних податків тощо, про що зазначено у відзиві Першого апеляційного адміністративного суду.

Водночас визначений позивачем спосіб поновлення порушеного права передбачає порядок дій, який зобов`язані були вчинити відповідачі відповідно до своїх функціональних обов`язків у разі дотримання відповідних норм закону.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

За приписами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.

Позивачем обраний спосіб захисту права шляхом визнання дій протиправними та зобов`язання відповідачів вчинити певні дії на усунення допущеного порушення. Вказаний спосіб не суперечить змісту спірних відносин та нормам процесуального закону, через що суд відхиляє доводи зазначеного відповідача про необхідність, всупереч заявленим вимогам, зміни предмету позову на стягнення певних грошових сум, оскільки процесуальне право на зміну предмету позову належить виключно позивачеві у справі.

Відповідачами не надано заперечень стосовно правильності арифметичного розрахунку суми належної доплати допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки 62095,00 грн. та вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у відставку 172854,00 грн. із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року. Заперечення в цій частині стосуються виключно застосування відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є предметом спору.

Щодо вимог про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати заборгованості зі суддівської винагороди, що утворилася внаслідок її неправильного обрахунку, суд вважає ці вимоги похідними, такими, що випливають з характеру порушеного права, та є необхідними для ефективного захисту порушеного права, про зазначено у вищенаведеній постанові Верховного Суду у справі №340/1916/20. Тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до ДСА України.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, судом встановлено, що трудові відносини позивача припинилися з 17 січня 2023 року відповідно до наказу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 № 20/К «Про внесення змін до наказу голови суду від 16 січня 2023 року № 2/К.

З цього ж дня 17 січня 2023 року, тобто, з наступного дня після досягнення шістдесяти п`яти років, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання. Отже, останнім днем роботи позивача є дата досягнення вказаного віку - 16 січня 2023 року.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними дій відповідачів щодо обчислення грошового забезпечення судді із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу на рівні 2102 грн., за період здійснення позивачем правосуддя на посаді судді з 01.01.2021 по 16.02.2023; зобов`язання Першого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 16.12.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати заборгованості зі суддівської винагороди позивачу, що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, визначених за наслідками перерахунку сум допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки та вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у відставку.

Позовні вимоги в частині нарахування та виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 17.02.2023 по 21.02.2023 задоволенню не підлягають.

Відносно вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць суд зазначає, що відповідно до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Предметом позову є зобов`язання нарахувати та виплатити суми недоплаченої у період з 01.01.2021 до дня звільнення частини суддівської винагороди за попередній період, через що вказані вимоги на час розгляду справи втратили ознаки стягнення періодичних платежів.

За матеріалами справи на час її розгляду позивач отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

Оскільки предметом заявленого позову зобов`язального характеру є нарахування та виплата суддівської винагороди за період, що минув, лише в певній частині за наслідком перерахунку, вказана сума на час розгляду справи не є періодичним платежем, тому підстав для негайного виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць судом не встановлено.

Відповідно до статті 139 КАС України через звільнення позивача від сплати судових витрат відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого апеляційного адміністративного суду (вул. Марата, 15, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 42255773), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України щодо обчислення грошового забезпечення судді із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу на рівні 2102 грн., за період здійснення ОСОБА_1 правосуддя на посаді судді з 01.01.2021 по 16.02.2023.

Зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ 42255773) за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум, що підлягають утриманню як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн.;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн.;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 16.02.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795) забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 17.02.2023 по 21.02.2023 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку з урахуванням вимог статті 28 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов