Ухвала

від 06.12.2023 по справі 320/21580/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду

06 грудня 2023 року № 320/21580/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивача Чижевського О.П., Яценка Я.В., представника відповідача Федорової О.В., представника третьої особи Ковальова С.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом Національної спілки архітекторів України до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа - Міністерство розвитку громад та територій України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Національна спілка архітекторів України звернулась до суду з позовом до Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України з вимогами:

- встановити наявність у Національної спілки архітекторів України компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, а саме - делегованих повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів;

- встановити відсутність у Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, а саме - повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів;

- визнати протиправними дії Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, які полягають у здійсненні ним повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів;

- зобов`язати Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України утриматися від вчинення дій, які полягають у здійсненні ним повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Надалі, до суду надійшло клопотання від Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №320/21580/23. На думку відповідача, провадження у цій справі відкрито за завідомо безпідставним позовом Національної спілки архітекторів України у спорі, який має очевидно штучний характер, а тому вважає, що вказане є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України.

Відповідач зазначив, що позивачем ініційовано не компетенційний спір, а спір про оскарження чи то дій, чи то бездіяльності Мінінфраструктури. При цьому позивач звертається до суду із позовом, називаючи себе суб`єктом владних (делегованих) повноважень. Зауважив, що спори між суб`єктами владних повноважень не допускаються, бо це означало б позов державним до неї самої, аналогічне твердження викладене Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 по справі №826/6233/17.

Позивач подав до суду пояснення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у яких вказав, що доводи відповідача у вказаному клопотанні є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями втрутився в компетенцію позивача, а саме в здійснення Національною спілкою архітекторів України делегованих повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів - виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, зокрема щодо таких видів робіт як архітектурне проектування та розроблення містобудівної документації, у зв`язку з чим між сторонами виник компетенційний спір, і дії відповідача, які полягають у здійсненні ним повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів, підлягають визнанню протиправними із зобов`язанням відповідача утриматися від вчинення таких дій.

У судовому засіданні 06.12.2023 представники позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав своє клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив суд його задовольнити.

Представник третьої особи питання щодо залишення позовної заяви без розгляду поклав на розсуд суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Згідно частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, існують особливості предмета і суб`єктного складу публічно-правового спору про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що компетенційний спір виникає між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень.

Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб`єктами владних повноважень (ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 у справі №289/568/16-а). Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.

Однак категорія "реалізація компетенції" визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів. Відповідно до частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 (провадження №11- 1257апп18), спір, у якому особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, заявляє вимоги про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень, не є компетенційним, тому не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства (позивач просив суд визнати відсутність у КП «Харківські теплові мережі» компетенції щодо складання акта обстеження і видачі акта-припису щодо знесення нежитлової будівлі). Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за змістом положень п. З ч. 2 ст. 17 та п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них- як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а сформульовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом.

Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Судом встановлено, що Національна спілка архітекторів України є юридичною особою, має всеукраїнський статус, є суб`єктом творчої діяльності, об`єднує на добровільних засадах професійних архітекторів України, науковців, інших фахівців, зайнятих в сфері архітектури та містобудування, архітектурної теорії і критики, фахової архітектурної освіти, має фіксоване персональне членство і діє на підставі чинного Статуту (п.п. 1,7 Статуту Національної спілки архітекторів України).

Спілка набуває статусу саморегулівної організації з дня її реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури і внесення відомостей про неї до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності (абз. 2 п. 5 Статуту Національної спілки архітекторів України).

Наказом Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Г.Г. Зубка від 21.03.2016 №67 було зареєстровано Національну спілку архітекторів України як саморегулівну організацію у сфері архітектурної діяльності за напрямом професійної діяльності архітекторів, на підставі чого внесено відомості про Національну спілку архітекторів України як про саморегулівну організацію до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності.

28.04.2020 Міністерство розвитку громад та територій України, на підставі припису другого речення частини 5 статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», своїм наказом №102, делегувало саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності - Національній спілці архітекторів України повноваження щодо проведення професійної атестації архітекторів - виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, зокрема щодо таких видів робіт як архітектурне проектування та розроблення містобудівної документації.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, оскільки вважає, що відповідач своїми діями втрутився в компетенцію позивача, а саме в здійснення Національною спілкою архітекторів України делегованих повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів - виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, зокрема щодо таких видів робіт як архітектурне проектування та розроблення містобудівної документації, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у здійсненні ним повноважень щодо проведення професійної атестації архітекторів, та зобов`язати відповідача утриматися від вчинення таких дій.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідають вимогам та способу захисту, передбачених КАС України, оскільки наявні вимоги одного суб`єкта владних повноважень до іншого щодо розподілу делегованих повноважень.

Щодо твердження відповідача, що Національна спілка архітекторів України зловживає процесуальними правами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 45 КАС України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зазначає, що жодних дій які вказані у частині 2 статті 45 КАС України позивачем вчинено не було та як вказано вище, позивач мав право звернутись до суду з даним адміністративним позовом, оскільки між позивачем та відповідачем виник компетенційний спір з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Зазначені вище обставини вказують на необґрунтованість клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №320/21580/23, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.12.2023.