Постанова від 06.12.2023 по справі 367/4378/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/4378/18 Головуючий у суді І інстанції Кравчук Ю.В.

Провадження № 22-ц/824/11550/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

22 квітня 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тому наявні підстави для застосування наслідків, визначених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, та залишення первісної позовної заяви без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Оніщука Є.О. звернувсяз апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач за первісним позовом не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, тому висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача у судове засідання є помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 сам допустив невиконання своїх процесуальних обов`язків, зокрема, неодноразово не з`являючись в судові засідання без поважних причин, що призвело до порушення розумних строків розгляду цієї справи.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач причини неявки до суду не повідомила, а представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка сторін відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що на розгляді Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 13 лютого 2023 року.

У вказане судове засідання позивач не з`явився, тому розгляд справи суд першої інстанції відклав на 30 березня 2023 року.

При цьому судова повістка про виклик до суду, направлена поштовим відправленням на адресупозивача: АДРЕСА_1 , повернулася до суду з відміткою служби поштового зв`язку - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 95, т. 5).

Розгляд справи 30 березня 2023 року не відбувся у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

30 березня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про залишення первісного позову без розгляду у зв`язку з тим, що позивач повторно не з'явився в судове засідання щодо розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції постановив ухвалу від 30 березня 2023 року, якою визнав обов`язковою явку ОСОБА_1 в наступне судове засідання, яке відкладено на 23 травня 2023 року.

Судова повістка про виклик до суду, направлена поштовим відправленням на адресупозивача: АДРЕСА_1 , повернулася до суду з відміткою служби поштового зв`язку - «адресат відсутній» (а.с. 101, т. 5).

В послідуючому, виклик позивача до суду здійснювався шляхом направлення повістки з копією зазначеної ухвали на адресу: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулося до суду відміткою служби поштового зв`язку - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 110, т. 5).

23 травня 2023 року суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без розгляду, застосувавши наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, при повторній неявці сторін.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали).

За змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, вищевказані норми процесуального права застосовані місцевим судом неправильно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача та/або його представника про розгляд справи, а саме про судове засідання по суті спору, призначене на 23 травня 2023 року.

За правилом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.

Повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно із частиною першою, другою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду

За змістом частини другої статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи явку в судове засідання учасників судового процесу, суд установлює, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом (частина друга статті 217 ЦПК України).

Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 3 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судову повістку про виклик до суду на 23 травня 2023 року разом з копією ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30 березня 2023 року про визнання явки позивача у вказане судове засідання обов`язковою було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 10 квітня 2023 року, проте поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся до суду першої інстанції з відміткою служби поштового зв`язку - «за закінченням терміну зберігання».

Відомості про повернення до суду першої інстанції повістки про виклик позивача до суду на 23 травня 2023 року з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про виконання судом обов`язку із належного повідомлення вказаного учасника справи про дату та час її судового розгляду.

Приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повісток про виклик до суду без зазначення конкретної причини повернення є доказом належного інформування позивача про час і місце розгляду справи, оскільки таке повернення повістки про виклик до суду не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її відсутність за адресою, повідомленою суду. Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібного правового висновку дійшли Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №130/3251/13.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази не можуть вважатися належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, якою передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що 30 березня 2023 року було постановлено ухвалу про визнання явки позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в наступне судове засідання обов`язковою, однак 23 травня 2023 року ОСОБА_1 до суду не з`явився.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази, що така ухвала суду, постановлена без присутності учасників справи, була доведена позивачу та/або його представнику до відома у будь-який спосіб, встановлений процесуальним законом. Як встановлено вище, судову повістку про виклик до суду на судове засідання 23 травня 2023 року позивач не отримував.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не забезпечив належний виклик сторони позивача в судове засідання 23 травня 2023 року, не перевірив чи направлялися судові повістки учасникам справи у встановленому законом порядку та чи було вручено судові повістки тим, хто не з'явився, не з'ясував причини їх неявки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення первісної позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача.

За наведених обставин суд першої інстанції не дотримався обов`язкових умов для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, а саме його належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без розгляду ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства та неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2023 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжянаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2023року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній