Постанова

від 13.12.2023 по справі 700/545/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 700/545/17 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа: Черкаське обласне козацьке товариство ВГО "Українське Реєстрове Козацтво, про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т АН О В И В :

Рух справи.

01.08.2017 ОСОБА_1 звернувся Лисянскього районного суду Чекаської області з позовом до Лисянської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення № 19-9/УІІ від 17.03.201 «Про надання дозволу на встановлення пам`ятного знаку гетьману Богдану Хмельницькому» (т.1 а.с. 2).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення суперечить положенням ЦК України та іншим, порушує права мешканців громади, оскільки Лисянська селищна рада не оприлюднила проект рішення за 20 днів до прийняття рішення, не оприлюднила рішення протягом 5 днів з дня прийняття, без проведення конкурсу та погодження проекту пам`ятника архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури, та без громадських обговорень надала дозвіл на встановлення в центрі селища пам`ятного знаку Б. Хмельницькому.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 27.09.2017, залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.201, було вирішення питання щодо забезпечення позову (т.3 а.с. 99).

30.01.2018 суддею Лисянського районного суду Черкаської області позовну заяву було залишено без руху через невідповідність її положенням ст.160 КАС України (т.1 а.с.238).

Ухвалою Лиснянського районного суду від 16.03.2018 до участі у справі залучено третю особу Черкаське обласне козацьке товариство ВГО "Українське Реєстрове Козацтво (т.2 а.с.36).

20.03.2018 ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області справу передано до Київського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо територіальної підсудності розгляду цього спору, оскільки позивач є присяжним Лисянського районного суду Черкаської області (т.2 а.с.58).

11.04.2018 Київським апеляційним адміністративним судом визначено Звенигородський районний суд Черкаської області для розгляду цієї справи (т.2 а.с.64).

15.05.2018 суддею Звенигородського районного суду Черкаської області справу передано до Черкаського окружного адміністративного суду для розгляду по суті з вказівкою на те, що спір підсудний за предметною підсудністю окружному суду Черкаської області (т.2 а.с.96).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 справу передано на розгляд до Звенигородського районного суду Черкаської області з посиланням на норми КАС України, які діяли на час подачі цього позову щодо предметної підсудності цього спору (т.3 а.с.110).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.05.2018 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті (т.3 а.с.154).

Через самовідводи та відводи суддям Звенигродського районного суду Черкаської області справу згідно Розпорядження голови Звенигородського районного суду від 13.05.2019 передано до найбільш територіально наближеного суду Лисянського районного суду Черкаської області (т.4 а.с.4).

Ухвалою судді Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2019 справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності (т.4 а.с.5).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 визначено територіальну підсудність цієї справи як Ватутінський районний суд Черкаської області (т.4 а.с.10).

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.12.2019 у задоволенні позову відмовлено т.4 а.с.102).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 змінено рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.12.2019 у мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін (т.4 а.с.211).

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.5 а.с.93).

Приймаючи таке рішення Верховний Суд зазначив, що спір виник у зв`язку із встановленням пам`ятника Богдану Хмельницькому, в той час як позивач вважає, що на цьому ж місці мав би бути встановлений інший пам`ятник, тобто спірне рішення прийняте без урахування думки позивача, як члена територіальної громади, та інших жителів смт Лисянка, не було враховано пропозиції Єдиної координаційної ради з питань краєзнавства та представників громадських організацій Лисянського району щодо встановлення на пл. Миру смт Лисянка Черкаської області, отже такий спір виник через не згоду з рішенням відповідача у сфері спорудження (створення) пам`ятників і монументів, а не земельних правовідносин, внаслідок чого такий спір підсудний розгляд окружним адміністративним судом.

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 20.07.2023 цю справу на виконання постанови касаційної інстанції передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду (т. 5 а.с.117).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 р. у задоволені позову відмовлено (т.6 а.с.41).

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку прийняття рішення не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач про подію щодо сповіщення громаду з питання встановлення пам`ятника повідомлялось через визначені публікації, а саме в щотижневій газеті «Лисянщина» від 24.03.2017, на офіційному сайті Лисянської селищної ради та у «Новинах Лисянщини».

Також суд першої інстанції, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313, вказав на те, що після прийняття Лисянською селищною радою рішення 20.08.2021 №18-32/VІІІ «Про прийняття на баланс пам`ятного знаку гетьману Богдану Хмельницькому», спірне рішення вичерпало свою дію, а тому не може бути скасовано.

14.11.2023 позивач поштою подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати судове рішення, через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т.6 а.с.57).

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Апелянт наполягає, що відповідачем не проводились громадські слухання, а звернення отамана Черкаське обласне козацьке товариство ВГО "Українське Реєстрове Козацтво» не могло розглядатись відповідачем з підстав ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Також, апелянт наголосив, що справа розглядалась як малозначна, без проведення відкритого судового засідання, що є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду справу (т. 6 а.с.70).

28.11.2023 ця справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду (т.6 а.с.75).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 розгляд апеляційної скарги призначено у відкрите судове засідання на 13.12.2023 (т.6 а.с.77).

Сторони належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями, телефонограмами (т.6 а.с. 78-85).

У судове засідання 13.12.2023 учасники справи не з`явилися.

Відповідач та третя особа причини неявки не повідомили, письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги не подавали.

13.12.2023 апелянт подав заяву про перенесення справи через неможливість явки в суд внаслідок розгляду іншої справи.

Колегія суддів дійшла висновку про неповажність причини неявки апелянта, оскільки апелянт належним чином був повідомлений про слухання справи і неявка сторони в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, як то передбачено ч.2 ст.313 КАС України. Крім того, вказана справа з 2017 року знаходиться на розгляді в суді, тому у позивача-апелянта був час подати всі необхідні докази на підтвердження його позиції, а відкладення справи є необґрунтованим затягуванням розгляду справи по суті.

Також слід зазначити, що відповідно до положень норм КАС України, ст.ст.306-322 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справи в межах доводів апеляційної скарги, приймає рішення на підставі тих документів, які сторони надали суду першої інстанції, і суд апеляційної інстанції аналізує правильність висновків суду першої інстанції з урахуванням тих документів, які сторони надали суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає можливим розгляд справи за відсутності учасників справи, у відкритому засіданні без фіксації, оскільки позивач у судове засідання не з`явився, його заява про відкладення слухання справи є необґрунтованою, причина є неповажною, і неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі тих документів, які сторони подали до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги (в межах доводів), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є мешканцем села Лисянка Черкаської області.

Наказом Голови Адміністрації Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва в Центральному регіоні України від 14.08.2013 №37 створено Лисянський козацький полк, який є внутрішнім структурним підрозділом Черкаського обласного козацького товариства ВГО "Українське Реєстрове Козацтво» (надалі - ЧОКТ ВГО УРК) (т.1 а.с.67).

У 2016 році ЧОКТ ВГО УРК звернулося до Лисянської селищної ради з клопотанням про спорудження (створення) пам`ятника (монумента) місцевого значення уродженцю Лисянки, видатному Гетьману України Богдану Хмельницькому, з відповідним погодженням місця його встановлення та об`явлення відповідного конкурсу на проект будівництва, в порядку встановленому законом, та просило погодити місце встановлення пам`ятника (пам`ятного знаку) з урахуванням генерального плану Лисянки, іншої містобудівної документації, планування та забудови, що історично склалось і взяти на себе ініціативу по оформленню відповідної проектної документації на спорудження (створення) пам`ятника (монумента) за рахунок ЧОКТ ВГО УРК чи селищної ради.

Отаман Лисянського козацького полку ЧОКТ ВГО «УРК» 06.03.2017 звернувся із заявою до голови Лисянської селищної ради про виділення земельної ділянки під будівництво пам`ятника гетьману України Богдану Хмельницькому з бажаним місцем розташування за адресою: смт. Лисянка, пл. Миру, на місці колишнього пам`ятника В. Леніну (т.1 а.с.132).

Відповідно до листа Міністерства культури України від 24.01.2017 за № 57/10/15-17 доручення Прем`єр-міністра України В.Гройсмана від 29.12.2016 № 49136/1/1-16 було розглянуло і повідомлялось про відсутність принципових заперечень щодо встановлення вказаного пам`ятника у разі дотримання норм спільного наказу Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з питань будівництва та архітектури від 30.11.2004 № 231/806 «Про затвердження порядку спорудження (створення) пам`ятників та монументів» з урахуванням вимог генерального плану населеного пункту, відповідно до містобудівної документації тощо й виконання робіт по встановленню під наглядом представників органу охорони.

Рішенням Лисянської селищної ради від 17.03.2017 №19-9/VII «Про надання дозволу на встановлення пам`ятного знака гетьману Богдану Хмельницькому» передбачено надання дозволу Лисянському козацькому полку Черкаському обласному козацькому товариств «Українське Реєстрове Козацтво» на розробку проекту землеустрою для встановлення пам`ятного знака гетьману Богдана Хмельницькому, з подальшим встановленням пам`ятного знаку в смт Лисянка, пл. Миру, на місці пам`ятника В.Леніну. Також вказано, що виготовлення та встановлення пам`ятного знака буде здійснено без затрат коштів з місцевого бюджету (т.1 а.с.6, 133).

Відповідно до протоколу 19-ої чергової сесії Лисянської селищної ради сьомого скликання вбачається, що прийняття оскаржуваного рішення підтримало 16 депутатів, 2 проголосувало «проти» та 2 утрималося.

Крім того, відповідно до листа голови державної адміністрації В.М. Павлійчука від 03.08.2017 за №1466/01-29, питання щодо встановлення пам`ятника Б. Хмельницькому в смт. Лисянка неодноразово розглядалося на засіданнях райдержадміністрації за участі керівників райдержадміністрації, районної ради, селищної ради та керівників структурних підрозділів, представників громадських організацій, засобів масової інформації. На засіданнях дійшли спільної думки, що фінансово-економічне обґрунтування вартості спорудження пам`ятника візьме на себе ЧОКТ ВГО УРК, а влада не заперечує щодо встановлення пам`ятника Б. Хмельницькому в смт Лисянка.

Відповдіно до листа Голови Лисянської районної ради Я.А. Попка від 16.05.2017 №273/01-27 районною радою направлено копію листа за належністю до відділу культури Лисянської районної державної адміністрації для відповідного розгляду та вирішення в межах повноважень та згідно до чинного законодавства.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 38 Конституції України обумовлено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання спорудження (створення) пам`ятників і монументів» від 08.09.2004 №1181 пам`ятники і монументи, які споруджуються (створюються) з метою увічнення подій та пам`яті діячів, можуть мати державне або місцеве значення;

рішення про спорудження (створення) пам`ятників і монументів державного значення приймаються Кабінетом Міністрів України, а місцевого - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

замовниками спорудження (створення) пам`ятників і монументів можуть бути центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян;

фінансування спорудження (створення) пам`ятників і монументів здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджету та інших джерел.

Відповідно до п.2 Постанови КМ України №1181 від 08.09.2004 року «Деякі питання спорудження (створення) пам`ятників і монументів» Рішення про спорудження (створення) пам`ятників (монументів) місцевого значення приймаються місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Клопотання про спорудження (створення) пам`ятників (монументів) місцевого значення порушуються перед місцевими органами виконавчої влади підприємствами, установами, організаціями та об`єднаннями громадян.

До клопотання щодо спорудження (створення) пам`ятників (монументів) місцевого значення додаються такі документи:

обґрунтування доцільності спорудження (створення) пам`ятника (монумента) у даному регіоні, населеному пункті з відповідними висновками Міністерства культури Автономної Республіки Крим, управлінь культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

погодження з органом місцевого самоврядування місця встановлення з урахуванням генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, планування та забудови, що історично склались;

фінансово-економічне обґрунтування вартості спорудження (створення);

зазначення відповідних джерел фінансування.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне рішення прийнято у відповідності до положенень Порядку спорудження (створення) пам`ятників і монументів затвердженого спільним наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури, Міністерства культури і мистецтв України від 30.11.2004 № 231/806.

Цей Порядок не потребує узгодження чи проводження громадських обговорень з питань встановлення пам`ятного знаку гетьману Богдану Хмельницькому.

Тому доводи апелянта щодо порушення відповідачем порядку вирішення такого питання не заслуговують уваги, оскільки не ґрунтуються на нормі закону.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що питання щодо встановлення пам`ятного знаку було предметом обговорення в громаді, що відповідає положенням ст. 21 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності».

Також заслуговує на увагу факт прийняття відповідачем іншого рішення від 20.08.2021 №18-32/VІІІ «Про прийняття на баланс пам`ятного знаку гетьману Богдану Хмельницькому», відповідно до якого вирішувалось питання прийняти на баланс цього пам`ятного знаку, оскільки це є підтвердженням того, що спірне рішення вичерпало свою дію, на чому наголосив суд першої інстанції.

Щодо питання сповіщення громади про встановлення пам`ятника, то це було відображено у засобах масової інформації: місцевій газеті «Лисянщина» від 24.03.2017, на офіційному сайті Лисянської селищної ради.

Таким чином, враховуючи положення вищевказаних норм та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог через недоведеність їх належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки з наданих доказів вбачається, що відповідачем при постановленні спірного рішення не порушувався порядок його прийняття, а отже не може бути скасованим, тому що не доведено його протиправність.

Крім того, правильним є інший висновок суду першої інстанції, що факт прийняття відповідачем рішення 20.08.2021 №18-32/VІІІ «Про прийняття на баланс пам`ятного знаку гетьману Богдану Хмельницькому», свідчить про те, що спірне рішення реалізовано й вичерпало свою дію, а тому не може бути скасовано.

Вказаний висновок прийнято з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції, чого не було зроблено позивачем.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено 14.12.2023.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 р. - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа: Черкаське обласне козацьке товариство ВГО "Українське Реєстрове Козацтво, про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель